Ураган Еґнес відкриває безсильність людини і її власну силу

НА ПРОТЯЗІ двох останніх тижнів у червні місяці одна з найспустошливіших бур за цілу історію Сполучених Штатів вдарила східні частини цієї країни. Під назвою “Еґнес”, ця буря вбила 130 людей і спричинила майже два більйони доларів шкоди.

Від самого початку її зрадливість бентежила метереологів. Буря почалася біля східних берегів Мексіки. Там щороку від червня до листопада, що є порою ураганів починається багато тропічних ураганів. Хоч більшість із них зникають, то коло пів дюжини таких, як Еґнес, розвиваються в урагани — кружляючи, просуваючи маси теплого повітря, яке набирає пару і падає, як дощ.

Еґнес забила сім осіб у Кубі і кілька в південній Флориді, коли сильні вихори, яких вона породила кружляли тими околицями. Тоді вона вдарила Флориду вітрами вісімдесят миль на годину. Зайшовши в глибину континенту, так як сподівалися, Еґнес стратила багато своєї сили.

Але замість розпастися, Еґнес тоді повернула на схід через Вірджінію та Меріленд і до відкритого моря, і там відживилася. Великий гірський кряж у вищому повітрі не допустив її до моря і вона завернулася назад на землю. Тепер буря вдарила східну Пенсільвенію, Нью Джерсі і західний Нью-Йорк. Тоді вона знов несподівано завернулася і другий раз вдарила Пенсільвенію, але цей раз на заході. Непередсказаний шлях Еґнес нарешті закінчився над східною Канадою.

Еґнес відкриває безсилля людини

Найбільша шкода походила від заливних дощів. І вона не могла прийти в гіршому часі. Північносхідні Сполучені Штати вже були ‘намокли водою’, де річки переливалися і земля була пересичена з двох років найбільших дощів в історії. Тоді прийшла Еґнес, буря 250 миль широка, приносячи зі собою величезні дощі. Нещастя головно вдарило низькі околиці біля річок у Вірджінії, Меріленд, Нью Джерсі і Західній Вірджінії.

Найбуйніші були води Саскегана ріки в Пенсільвенії, затоплюючи двіста миль ширини від Вілкс-Берре до Герісбурґу. Великі спустошення було видко кругом. Досягаючи гребінь більше як сорок футів у Вілкс-Берре, Саскегана ріка вигнала мешканців із околиці більше як 60.000 квадратових миль. Герісбурґ перемінився в острів відрізаний від решта штату. Близько 15 процентів самого міста було затоплено. Головні вулиці по менших містах перемінилися в річки. Вода повиривала мости з їхніх основ, а інші позмивала і вони потопилися під тоннами сміття. Шкода в Пенсільвенії, штат, який пострадав найбільше від Еґнес, кажуть є один більйон доларів!

Спокійна ріка Чімонґ у Нью-Йорк штаті, що впадає в Саскегана ріку, поводилася так, як один провісник сказав, “мов звільнений тигр”. Вона й інші річки в Нью-Йорку руйнували все на свойому шляху.

Найбільше образні є оповідання тих, що бачили втрату людського життя. Одна жінка в Корніньґ, Нью-Йорку, плакала: “Я плакала коли бачила як люди гинули. Хвилі людей добивалися до Денмарк Гори (найвища місцевість в тій околиці). Але ніколи не дісталися до неї.”

Майже сто тисяч осіб у Нью Йорк штаті втратили свої доми й обчисляють кошт на сто мільйон доларів.

Слова, навіть знимки, тільки частинно можуть передати те, що пережителі бачили, коли верталися до своїх домів. Дюйми смердючого гною покривали все; разом із цим було багато хробаків та цвілі. Меблі, прилади, килими, фіранки і особисті речі стали покрученими шматами і сміттям. Стіни і стелі перекручені, а основи розпалися або ослабли. Автомобілі лежали перевернені по дорогах, а подвір’я стали покриті великими ямами.

Була велика загроза від хворіб — черевний тиф від зіпсутої води; гниле сміття приваблювало щурі й мухи. Небезпека страти від попаданих електричних дротів і вогню від розбитих резервуарів нафти були дуже дійсні. І коли сонце нарешті появилося та висушило брудні дороги, болото перемінилося в дрібний порошок, витворюючи хмари душливого пороху.

Людська недобачливість певно додала зробити Еґнес ще більшим нещастям ніж вона була. Багато людей не хотіли слухати пересторог. Інші пізніше рискували своє життя рятувати тих, які не хотіли слухати пересторог.

Самолюбно, інші перешкоджали евакуації людей коли намагалися рятувати зі собою такі непотрібні матеріальні предмети, як кольорові телевізії. Цікаві глядачі наїхали з інших штатів і товпилися до цих і сусідніх околиць, переповнюючи дороги своїми автомобілями.

І, мов людські паразити, грабіжники, появилися, багато з яких працювали з човнів, в той час, як злодії збирали гроші на неіснуючі програми допомоги. Тому поліція мусіла відвертати свою увагу від збереження життя, щоб боротися проти цієї безпринципної активности.

Працюючі показують силу перед Еґнес

З другого боку, Еґнес принесла зі собою різні покази відваги. Поліція й військо, незважаючи на свої особисті втрати, не покидали своєї роботи. На початку багато з них давали людям пересторогу ходячи від дому до дому або вживали голосники пробуджувати людей. Хоч працюючи довгі години з особистим терпінням пошкодження і виснаження, деяких таки треба було відсилати до дому.

Пожежники мусіли бродити страшними потоками води і драпатися по розбитих будинках. Військові члени рятували людей або довозили їжу, воду і лікарські прилади. Деякі рятівники загинули стараючись рятувати інших.

Гелікоптери помагали рятувати сотні людей з водневих криз. Двадцять п’ять туристів було врятовано гелікоптером із двох островів у Саскегана ріці. У Лейк Гейвен, Пенсільвенія, поліція не могла привести гелікоптера до родини в їхньому рухомому домі через електричні проводи. Отже два поліцаї спустилися в гумовий човен і приплили до похиленого дому. Тоді коли родину взяли в човен, гелікоптер витворив вітер і гнав човен до вищої землі та безпечности.

Добровольці власники радіостанцій добровільно упорядковували рятувальним зусиллям. Часто лише через них можна було передавати сполучення про критичні випадки, просячи запаси і допомогу.

Вздовж повних річок, добровольці працювали будуючи греблі. Вони наповняли мішки, пластичні торбини, наволочки і все, що могло тримати пісок, щоб стримувати воду. А у Вілкс-Берре, хоч тисячі працювали будувати дамби, то висока вода Саскегана ріки раптово розбила їхню працю, і вони мусіли рятувати своє власне життя.

Юнацька сила та досвідченість також відігравала свою ролю. Мешканці Карлайл, Пенсільвенія, віддають честь студентам Дікінсон Університету за їхню допомогу у будуванні дамби. Студенти переважно молодші від двадцять п’ять років віку доглядали допоміжних сховків.

Любов показується до християнських братів та інших

Багато зборів свідків Єгови знаходилися в небезпеці. Спосіб, яким вони зустрічали це нещастя є освітлюючим і підкріпляючим.

Перед тим нещастям, усі надзирателі зборів пильнували, щоб Свідки корилися пересторогам. Правдоподібно, що через таку допомогу між тисячами Свідків мешкаючи у тій околиці не було ані одного смертельного випадку.

Наприклад, у промоченій Вілкс-Берре околиці, два надзирателі одного збору зробили плани перед загрозою. Вони розділили збір на два і призначили, які родини мали бути у контакті між собою. Один пригадує собі, що сталося тієї ночі:

“Я чув пересторогу, щоб усі в Нижній Плимот околиці вибиралися з своїх домів. Мешкаючи в Вілкс-Берре (сусіднє місто), з якого не треба було вибиратися, я вирішив піти до Плимот і помогти братам евакуювати.

“Через тяжкий рух на дорогах мене взяло чотири години переїхати на другу сторону ріки. У п’ятницю пів до четвертої години рано я вернувся додому, лише, щоб взнати чи з нижчого Вілкс-Берре люди також мусіли евакуюватися. Я і моя дружина телефонували на протязі півтора години до всіх братів чи їм треба якоїсь допомоги”.

Працюючи цілу ніч, що сталося? Свідок продовжає:

“О пів до шостої рано сирена почала трубіти і через голосники нагадували, що вже прийшов час вибиратися. Я зібрав свою родину і ми вибралися з тим, що мали на собі. Часу вже не було, щоб рятувати особистих предметів — деяких Свідків ще було треба повідомити, отже ми почали їхати до їхніх домів тяжким вуличним рухом. Повідомивши всіх Свідків, я тоді взяв свою родину до безпечного місця”.

Забравши своїх братів і родину до безпечного місця, він тоді помагав загачувати дамбу. По деяких околицях, слуги призначені наглядати біблійних студій на які сходиться від десять до двадцять Свідків доглядали тих, що були під їхньою опікою.

А що підкріпило Свідків нести цей тягар таким любим та зорганізованим способом? Правдоподібно молитва була велика поміч. Коли Аґнес буря перейшла, то Свідки “молилися, щоб Єгова хоронив Своїх людей по берегах де буря ще шаліла і наробила більшої шкоди, як тут”.

Хоч особисто втратили своє майно, вони знаходили більшу силу в знанні біблійної правди. Так як пригадав собі один Свідок:

“Ми приготовили наш розум, що можемо загубити все майно, але, що будемо дуже тішитися коли збережемо наше власне життя. Це пригадувало мені досвід Йова і деякі мудрі притчи в книзі Приповісток та потіху деяких Псалмів. Надія, яку ми маємо жити під Божественним Володінням у райській землі стала багато важніша від усього нашого майна”.

Таку силу треба було підтримувати. Як води почали спадати, більшість людей перше цікавилися вичищенням. Але Свідки Єгови звернули велику увагу на щось інше. По всіх околицях вони сходилися на біблійне зібрання майже відразу після бурі. Предсідник надзиратель у Саламанка, Нью-Йорку, пригадує:

“Брати мали зв’язок одні з одними, і хоч зібрання на четвер було скасоване тому, що поліція заборонила людям виходити на вулиці, то наше недільне зібрання Вартової Башти таки відбувалося в трьох місцях тому, що не було можливо перейти на другий бік ріки, бо всі мости були закриті. Присутніх на цьому зібранні було майже 100 процентів”.

В Елмайрі, Нью-Йорк, біблійна студія Вартової Башти відбувалася при свічках. І хоч багато Свідків особисто потерпіли від бурі, то вони таки постановили поїхати на одну околичну конвенцію “Божественне Володіння”, що відбувалися по різних частинах країни.

Коли прийшов час чистити, то сотки Свідків із багатьох штатів подорожували, щоб дати допомогу своїм християнським братам. Часто вони приносили зі собою матеріальну допомогу, включаючи й гроші.

Як ці Свідки мали нагоду вони помагали й іншим. Ця допомога часто викликала такі вислови, як: ‘Я вже ніколи більше не буду відганяти свідків Єгови від моїх дверей’.

Що сказати про майбутність?

Тепер, по цілій затоплюючій околиці всі ставлять одно питання: Як можна відвернути подібні майбутні нещастя?

Дамби та інші засоби контролювати затоплення доказалися лише частково успішні. Майже всі знавці контролювання потопів будуть погоджуватися з редакторською статтею у часописі Нью-Йорк Times: “Дійсна потреба є, що нам треба зламати модель, вибиратися з таких небезпечних околиць і переселити людей . . . до безпечнішої, вищої землі”. Дописувач до журнала у Герісбурґ, Павло Бірс, підтримує той погляд слідуючим спостереженням:

“[Перші] піонери мали дуже мало наукового знання, але вони знали вартість високої землі біля такої ріки, як Саскегана. Цікаво зауважити, що багато гарних старих домів понад Фронт вулицю, включаючи й стародавню Палату Губернатора, стояли сухі, а все [інше] було затоплене, включаючи й нову Палату Губернатора”.

Більшість людей правдоподібно ніколи не “поламають модель” минувшини. Дуже багато людей люблять, щоб їхні вікна виходили до ріки. Інші вертаються до своїх домів після кожного нещастя, кажучи, що вибиратися значить признавати поразку. Багато, що не заробляють багато грошей або які живуть на призначеному доході жили в домах під заставою біля ріки і тому почуваються, що не можуть вибиратися.

Люди, які мають сильну віру бачать, що треба Божого нового ладу, щоб принести дійсної безпечности. Так як один із врятованих від лютости Еґнес сказав: “Ми чекаємо часу коли після великої бурі Армагеддону земля буде цілком вичищена. Тимчасом, ми всі є дуже вдячні, що Єгова зберіг наше життя, і що ми маємо здоров’я та привілей служити Йому”.