«Віднині я вірю, що Бог існує»

ОЛЕКСАНДРА, українка за походженням, живе у Празі (Чехія). Якось вона поверталася з роботи додому і на трамвайній зупинці побачила сумочку, потоптану перехожими. Коли Олександра підняла її і зазирнула всередину, то не повірила своїм очам. Там була пачка банкнот по 5000 крон (130 євро). Здавалося, ніхто не шукав цієї сумочки. Оскільки Олександра в Чехії є іноземкою, їй нелегко заробляти на життя. Що ж вона зробила?

Повернувшись додому, Олександра показала сумочку своїй дочці Вікторії. Вони почали шукати в сумочці ім’я й адресу власника, але так нічого і не знайшли. Проте у ній був папірець з номерами. На одному боці папірця був написаний номер рахунку, а на другому — ще кілька номерів. У сумочці знайшли також адресу місцевого банку і записку, в якій була написана сума 330 000 крон (близько 8000 євро). Саме стільки грошей лежало в сумочці.

Олександра намагалася зв’язатись з банком за номером, який видавався телефонним, але безуспішно. Тож вона з дочкою пішла в банк і пояснила, що трапилось. Вона запитала про номер рахунку, який знайшла в сумочці. Однак у банку не було такого рахунку. Наступного дня Олександра повернулася з іншим номером, який знайшла в сумочці. Банк справді мав такого клієнта, жінку, якій належав цей рахунок. Олександра з дочкою зателефонували жінці, і та підтвердила втрату. Коли вони врешті зустрілися, жінка щиро подякувала їм і запитала: «Як я можу віддячитися вам за повернення грошей?»

Вікторія відповіла: «Нічого не потрібно. Якби ми хотіли грошей, то залишили б їх собі». Вона ламаною чеською пояснила: «Ми повернули вам гроші, бо є Свідками Єгови. Наше навчене Біблією сумління не дозволяє привласнювати те, що нам не належить» (Євреїв 13:18). Жінка з захопленням сказала: «Віднині я вірю, що Бог існує».