Вчитися з минулих помилок

МОРАЛЬНІ закони нашого Творця вічні й непорушні. З цієї причини принцип, записаний у Галатів 6:7, стосується також нашого часу: «Що тільки людина посіє, те саме й пожне!» Щоправда, хтось може заперечувати свою відповідальність перед Богом, але Боже правило залишається незмінним. Зрештою жодна людина не звільняється від наслідків своїх учинків.

А що сказати про людину, яка живе безпутно, але пізніше змінюється і стає Божим слугою? Можливо, такій особі доведеться і далі жити з наслідками свого попереднього способу життя. Але це не означає, що Бог не простив їй. Перелюбний зв’язок Давида з Вірсавією приніс йому багато нещастя в житті. Він не міг уникнути цього. Але Давид покаявся й отримав Боже прощення (2 Самуїла 12:13—19; 13:1—31).

Чи ви коли-небудь почувалися знеохоченими через наслідки своїх помилок? Якщо почуття жалю розглядати в правильному світлі, воно може служити нагадуванням ‘стерегтись, не звертатися до зла’ (Йова 36:21). Так, почуття жалю може допомогти нам уникати повторення помилок у майбутньому. Давид зробив ще ліпше, застосовуючи свій досвід учиненого гріха не тільки на користь собі, але й на користь іншим. Він сказав: «Я буду навчати беззаконців доріг Твоїх,— і навернуться грішні до Тебе» (Псалом 51:15).

[Ілюстрації на сторінці 7]

Давид навчився зі свого гріха з Вірсавією.