«Як гострить залізо залізо»

ПІД кінець третього сторіччя н. е. щирий молодий чоловік на ім’я Антоній, якого називають «коптським християнином», покинув світ та усамітнився на 20 років у пустелі. Навіщо? Він був упевнений, що для нього це найліпший спосіб служити Богові. Він став першим впливовим пустельником, або самітником, загальновизнаного християнства.

Сьогодні в загальновизнаному християнстві небагато пустельників. Але чимраз більше осіб шукають іншого усамітнення. Вони ні з ким не хочуть говорити про релігію, вважаючи, що такі розмови ведуть до незгод і суперечок. Їхнє поклоніння полягає здебільшого в тому, що вони не роблять зла своїм ближнім.

Це правда, що не робити зла своєму ближньому є вимогою правдивої релігії, але потрібно таки чогось більшого. У стародавній притчі говориться: «Як гострить залізо залізо, так гострить людина лице свого друга» (Приповістей 27:17). Фактом є те, що Біблія заохочує християн сходитися разом, а не усамітнюватися від світу або від інших християн (Івана 17:14, 15). Вона говорить: «Уважаймо один за одним для заохоти до любови й до добрих учинків. Не кидаймо збору свого» (Євреїв 10:24, 25). Свідки Єгови дотримуються цієї поради. Декілька разів на тиждень вони збираються, щоб ‘гострити лице одні одних’, зміцняючи віру співвіруючих. Вони знають: щире обговорення Біблії не веде до суперечок. Навпаки, воно веде до гармонії й миру. А це невід’ємна частина правдивого поклоніння.