Залишайтесь бездоганними і живіть!
«ПРОКЛЯНИ Бога — і помреш!» На обкладинці нашого журналу зображено Йовову дружину, яка накинулась на нього з такими словами. Це було коло 3600 років тому. Але той словесний напад на Божих вірних слуг висвітлює спірне питання, перед яким донині стоїть людство. Вірний Йов зазнав великих втрат — він втратив худобу, дім і десятьох дітей. Тепер він страждав фізично від хронічної хвороби, і це до краю випробовувало його вірність. Що ж було причиною? Архіворог Бога і людини, Сатана Диявол, твердив, що людина під важким випробуванням не залишиться вірною Богові (Йова 1:11, 12; 2:4, 5, 9, 10).
Сьогодні, як і за днів Йова, «ввесь світ лежить у владі лукавого», Сатани Диявола (1 Івана 5:19, Укр. Катол. Ун-т). В наш час ситуація є навіть критичнішою, бо «[того], що зветься диявол і сатана, що зводить усесвіт», скинуто з неба на землю (Об’явлення 12:9). Цим пояснюється велике горе, яке нині зійшло на людство. Перша світова війна, котра вибухнула 1914 року, визначила «початок [«страдницьких мук», НС]» (Матвія 24:7, 8).
Чи в цьому жорстокому, деградованому світі ви колись відчували, що чаша вашого терпіння вже переповнилася? Чи ви колись питали себе: «Для чого жити?» Можливо, Йов так само почувався, але хоча він і робив помилки, однак ніколи не втрачав віри в Бога. Він виразив своє рішення такими словами: «Доки я не помру, своєї невинности я не відкину від себе». У нього була впевненість у тому, що «невинність його Бог пізнає» (Йова 27:5; 31:6).
Коли Божий Син, Ісус Христос, був на землі, він також мусив зносити випробування. Сатана по-різному нападав на Ісуса. Він грав на Ісусових фізичних потребах і випробовував Його довір’я до Божого Слова, як, скажімо, на горі під час спокушення (Матвія 4:1—11). Він мучив Ісуса, використовуючи відступницьких книжників, фарисеїв та обманених ними людей, що переслідували його, звинувачували в блюзнірстві і змовлялися вбити (Луки 5:21; Івана 5:16—18; 10:36—39; 11:57). Вони повелися з Ісусом ще гірше, ніж три фальшивих розрадники з Йовом (Йова 16:2; 19:1, 2).
У Гефсиманському саду перед самим апогеєм свого випробування Ісус сказав учням: «Обгорнена сумом смертельним душа Моя!» Потім «упав Він долілиць, та молився й благав: «Отче Мій, коли можна, нехай обмине ця чаша Мене... Та проте,— не як Я хочу, а як Ти». Зрештою на стовпі мук сповнилися пророчі слова з Псалма 22:2, коли Ісус скрикнув: «Боже мій, Боже мій,— нащо Мене Ти покинув?» Але Бог не покинув Ісуса, бо Ісус зберіг перед Ним досконалу бездоганність, залишаючи зразок для всіх правдивих християн. Єгова винагородив Ісуса за його бездоганність, воскресивши і звеличивши його над усім на небі (Матвія 26:38, 39; 27:46; Дії 2:32—36; 5:30; 1 Петра 2:21). Бог винагородить усіх тих, що подібно зберігають бездоганність перед ним.
Ісус дав не тільки вичерпну відповідь на закид Сатани, зберігши бездоганність, але й, пожертвувавши своє досконале людське життя, постачив викуп, на основі якого бездоганні люди можуть отримати вічне життя (Матвія 20:28). Спершу Ісус збирає помазану «малу черідку», члени якої стануть з ним співспадкоємцями в небесному Царстві (Луки 12:32). Після цього збирається «великий натовп», який переживе «велику скорботу» і вийде з неї, щоб одержати вічне життя у земній сфері володіння Божого Царства (Об’явлення 7:9, 14—17, Філарет).
Бездоганний Йов буде між мільярдами померлих, які тоді воскреснуть, щоб стати частиною цього мирного суспільства «нової землі» (2 Петра 3:13; Івана 5:28, 29). На останній сторінці нашого журналу зображено, яку нагороду отримав Йов за свою бездоганність, коли Єгова «поблагословив останок днів Йова більше від початку його». Він одержав духовну силу, бо «не згрішив своїми устами». Бог продовжив його життя ще на 140 років. Він подвоїв матеріальний достаток Йова, і йому народилося «семеро синів та три дочки», які вважалися найвродливішими жінками по всій землі (Йова 2:10; 42:12—17). Але такий добробут був лише тінню благословень, якими втішатимуться бездоганні люди в Раю «нової землі». Ви також можете мати уділ у цій радості, і про це розповідатиметься на наступних сторінках цього номера!
[Ілюстрація на сторінці 4]
Ісус залишив досконалий приклад бездоганної людини.