Щоденні тексти на грудень 1992
1 А коли з’явилась благодать та людинолюбство Спасителя, нашого Бога,.. він нас спас... з Своєї милости через купіль відродження й обновлення Духом Святим (Тита 3:4, 5).
2 Давайте — і дадуть вам; мірою доброю, натоптаною, струснутою й переповненою вам у подолок дадуть (Луки 6:38).
3 Господь береже тих усіх, хто любить Його, а безбожних усіх Він понищить! (Псалом 145:20).
4 Чи ж жінка забуде своє немовля, щоб не пожаліти їй сина утроби своєї? Та коли б вони позабували, то Я не забуду про тебе (Ісаї 49:15).
5 А учні сповнялися радощів і Духа Святого (Дії 13:52).
6 І вони його перемогли кров’ю Агнця та словом свого засвідчення, і не полюбили життя свого навіть до смерти! (Об’явлення 12:11).
7 І сказав Давид до Авіґаїл: «Благословенний Господь, Бог Ізраїлів, що послав тебе на це навпроти мене! І благословенний розум твій, і благословенна ти, що стримала мене цього дня, щоб я не пішов на пролиття крови, і щоб рука моя не відімстила за мене» (1 Самуїлова 25:32, 33).
8 Випереджайте один одного пошаною (Римлян 12:10).
9 Та до чого дійшли ми, поступаймо в тім самім далі (Филип’ян 3:16).
10 Перед лицем сивизни встань, і вшануй лице старого, і будеш боятися Бога свого. Я — Господь (Левит 19:32).
11 Шукайте ж найперш Царства Божого й правди Його,— а все це вам додасться (Матвія 6:33).
12 І щоденно у храмі й домах безупинно навчали, і звіщали Євангелію Ісуса Христа (Дії 5:42).
13 [Бог], воскресивши із мертвих Його [Ісуса], і посадивши на небі праворуч Себе, вище від усякого уряду, і влади, і сили, і панування, і всякого ймення, що назване не тільки в цім віці, але й у майбутньому (Ефесян 1:20, 21).
14 Хочеш не боятися влади? Роби добро, і матимеш похвалу від неї (Римлян 13:3).
15 Господь пошукав Собі мужа за серцем Своїм (1 Самуїлова 13:14).
16 Хто женеться за праведністю та за милістю, той знаходить життя, справедливість та славу (Приповістей 21:21).
17 Ніхто з тих, хто кладе свою руку на плуга та назад озирається, не надається до Божого Царства! (Луки 9:62).
18 Як нічого корисного я не минув, щоб його вам звістити й навчити вас прилюдно і в домах. І я свідчив юдеям та гелленам, щоб вони перед Богом покаялись, та ввірували в Господа нашого Ісуса Христа (Дії 20:20, 21).
19 Слухайтесь ваших наставників та коріться їм,— вони бо пильнують душ ваших, як ті, хто має здати справу. Нехай вони роблять це з радістю, а не зідхаючи,— бо це для вас не корисне (Євреїв 13:17).
20 Маємо в Ньому відкуплення кров’ю Його, прощення провин, через багатство благодаті Його (Ефесян 1:7).
21 А Ісус підняв голос, та й промовляв: «Хто вірує в Мене, не в Мене він вірує, але в Того, Хто послав Мене. А хто бачить Мене, той бачить Того, хто послав Мене. Я, Світло, на світ прийшов, щоб кожен, хто вірує в Мене, у темряві не зоставався» (Івана 12:44-46).
22 Були ж і жінки,.. як Він був у Галілеї, ходили за Ним та Йому прислуговували; і інших багато, що до Єрусалиму прийшли з Ним (Марка 15:40, 41).
23 А Господь... усе посилав до них через Своїх послів,.. бо Він змилосердився над народом Своїм... Та вони... погорджували їхніми словами, і насміхалися з Його пророків, аж поки не піднісся гнів Господа на народ Його так, що не було вже ліку (2 Хронік 36:15, 16).
24 А пресвітери [старійшини], які добре пильнують діла, нехай будуть наділені подвійною честю, а надто ті, хто працює у слові й науці (1 Тимофія 5:17).
25 [Бог] кожному віддасть за його вчинками:... слава, і честь, і мир усякому, хто чинить добре (Римлян 2:6, 10).
26 Бо в Тебе джерело життя, в Твоїм світлі побачимо світло! Продовж Свою милість на тих, хто знає Тебе, а правду Свою — на людей щиросердних (Псалом 36:10, 11).
27 Господь дає слово: провісниць велика многота (Псалом 68:12).
28 Бо тоді уста чисті народам Я дам, щоб усі вони кликали Ймення Господнє, щоб раменом одним послужити Йому (Софонії 3:9).
29 У поті свойого лиця ти їстимеш хліб, аж поки не вернешся в землю, бо з неї ти взятий. Бо ти порох,— і до пороху вернешся (Буття 3:19).
30 Це ті, що прийшли від великого горя [пережили велике горе, НС], і випрали одіж свою, та вибілили її в крові Агнця (Об’явлення 7:14).
31 Оце яке добре та гарне яке,— щоб жити братам однокупно! Воно — як хермонська роса, що спадає на гори Сіону, бо там наказав Господь благословення, повіквічне життя! (Псалом 133:1, 3).