Ви знайдете те, що шукаєте!
ОДНА з причин чому Біблія втішається таким широким розповсюдженням, рік за роком, безперечно є основна мудрість її поради. Між багатьма прикладами, яких можна навести, маємо слова Ісуса Христа, знайдені у Матвія 7:7: “Шукайте — і знайдете”.
Хоч ці слова нагадують про потребу продовжати шукати добрих речей, то ці слова висловлюють думку, що переважно ми знайдемо те за чим будемо наполегливо шукати. Наприклад, якщо ми натурально шукаємо або сподіваємося знайти гарних характерних рис у інших, то правдоподібно ми і знайдемо їх. З другої сторони, якщо ми є надто підозрілі, шукаючи або сподіваючись знайти поганих рис у інших, то правдоподібно, що ми знайдемо їх. І треба зауважити, що все це годиться зі словами апостола Павла: “Для чистих все чисте, а для занечищених та для невірних не чисте ніщо, але занечистилися і розум їхній, і сумління”.— Тита 1:15.
У цьому відношенні, Бог Єгова дає нам гарний приклад, бо Він не дивиться на нас критично стараючись знайти вад скільки може. Він не є надто підозрілий. Тому надхнений псалмоспівець писав: “Якщо, Єгово, будеш зважати на беззаконня,— хто встоїть, Владико? Бо в Тебе пробачення, щоб боятись Тебе”.— Пс. 130:3, 4, НС.
Один приклад записаний в Біблії показати, що Бог Єгова поступає таким способом знаходимо коли Він мав справу з царем Йосафатом, що був праведним, богобоязливим царем Юдеї. На одній оказії цей цар безумно зробив військовий союз із лукавим Ахавом, царем Ізраїля. Бог докорив йому, кажучи через Свого пророка Єгу: “Чи будеш допомогати несправедливому, а тих, хто ненавидить Єгову, будеш любити? І за це на тобі гнів від Єгового лиця”. Але через добре попереднє поводження царя Йосафата, Бог далі сказав: “Але й добрі речі знайшлися при тобі, бо ти повигублював Астарти з Краю, і нахилив своє серце, щоб шукати Господа”. Правда, цар Йосафат зробив помилку, але одначе Бог Єгова знайшов добро в ньому й показав йому ласку за це.— 2 Пар. 19:2, 3, НС.
Це гарна річ шукати добра в інших. Це не значить, що ми маємо ставатися легковірними. Самолюбні чоловіки, а особливо в торговельному житті, використовують інших; отже Приповістка Біблії розумно зауважує: “Вірить безглуздий в кожнісіньке слово, а мудрий зважає на кроки свої”. (Прип. 14:15) Так само й ми робили б серйозну помилку якщо б ми намагалися знайти добро в діях і організаціях, яких Бог присуджує. (1 Мойс. 3:1—5; 1 Тим. 2:14; Рим. 1:24—32; 2 Кор. 6:14—18) Але в нашому щоденному спорідненні з нашими товаришами, приятелями та родичами, шукати або сподіватися поганого в інших, справді викриває негативне розумове відношення або натуру. Чи це розумно так робити? Зовсім ні, бо так як сказав один поет про речі, яких намір був догоджати через їхню красу: “Це є найкраще правило для щастя в житті як і для здорового розсудку . . . старатися віднайти чому річ є добра, замість чому вона є погана”. Таж ніхто з нас не є досконалий.
Антидот, або порада для такої натури, яка шукає поганого в інших є несамолюбність або любов. Любов довіряє; тому вона підкріпляє. Любов є готова вірити, що в інших є добро і не сумнівається про них доки вони докажуться негідними нашого довір’я. А особливо християни, коли мають справи з іншими співхристиянами повинні старатися й поводитися згідно з принципами, про яких згадує апостол Павло, описуючи як любов діє: “Любов . . . вірить у все, сподівається всього”. (1 Кор. 13:4, 7, НС) Це спонукує Свідків Єгови продовжати ходити від дому до дому. Всупереч всього скептицизму та матеріялізму цього світу, вони шукають і мають надію шукати осіб, які прагнуть навчитися більше про Бога й Біблію. І ці Свідки знаходять те, що вони шукають! — Єзек. 9:4.
Цей принцип не лише стусується до нашого відношення коли ми маємо справу з іншими, але також і до нашого відношення до тієї Книги книг, Біблії. Тут також люди переважно зможуть знайти те, що вони шукають: гарну літературу, цікаву історію, благородних принципів, або, понад усе інше, надхнене Боже Слово. Але декотрі особи приступають до Біблії з дуже критичним відношенням, “полювання за помилками”, так як називається таке відношення. І вони переважно знаходять, або так виглядає, що знайшли те, що шукають; очевидні помилки, суперечки або непослідовності. Правда, через помилки переписувачів, або перекладачів, або через зміни в мові, повстали проблеми. Але у більшости такі проблеми спричиняє поверхове читання Біблії.
Таким чином одна старша християнська жінка африканського походження й обмеженої освіти ходила від дому до дому в Бостоні, даючи свідоцтво про свою віру, зустрінула студента Гарвард університету, який сказав їй що він не вірив у Біблію, тому що вона перечила сама собі. На доказ він навів одно місце де Біблія каже, що Ісус і Іван Хреститель були відмінні особи, а інше, де вона каже, що Ісус був Іван Хреститель воскреслий з мертвих. Але ця старша жінка могла показати цьому студентові, що то не писатель Біблії, Матвій, сказав, що Ісус був Іваном Хрестителем, воскреслий з мертвих, але, що Матвій лише записав Іродове помилкове розуміння.— Мат. 14:1, 2.
О, скільки благ та радости заперечується тим, які лише шукають неправильних речей, які шукають, сподіваються або надіються знайти помилки в Біблії або слабкості й помилки в сусідах, родичах або в співхристиянах! Як багато розумніше, нічого не згадувати як багато більше любим є продовжати шукати правди і мудрости з Божого Слова й сподіватися гарних характерних рис в інших!
І це правильно та справедливо так робити, бо чи ми не хотіли, щоб інші розвивали таке відношення до нас? Певно, що так! Отже тут знову можна приложити правило Ісуса Христа: “І як бажаєте, щоб вам люди чинили, так само чиніть їм і ви”.— Луки 6:31.