Ніколи не застарі змінитися
МИНУЛОГО року сімдесятилітній вісник у Швеції дістав запрошення прибути до 39-ої класи Галаад, біблійної школи Вартової Башти в Бруклині, Нью Йорку. Замість думати, що він вже був застарий прийняти десятимісячного напруженого тренування, він радо прийняв те запрошення. Він бажав набути більшого тренування, навіть коли таке тренування буде вимагати, щоб він змінив свої способи виконувати деякі речі до яких він вже був добре привиклий.
Ця охочість робити щось нового, робити зміни й потрібне поправлення тримає старших людей активними й молодими серцем. Нема потреби почуватися прив’язаними до знайомих думок і звичаїв лише, тому що вони вже старші в роках. Коли докажеться, що їхні погляди, яких вони вже довго трималися не є правдиві, то тут нема ніякої причини відкидати відповідальність, яку така нова інформація може приносити й казати: “Я вже застарий змінитися”. Так довго як ми є живими, то ми ніколи не є застарі змінити наш напрям.
Людина, яка далі наслідує релігійну, науку, яка противиться Божому Словові, Біблії, не догоджає Богові. Отже старшу людину зустрічає трудне рішення коли вона довідається, що її релігійні погляди не мають біблійної підстави. Що вона тоді буде робити? Чи вона зустріне цей виклик, навіть коли це буде значити велика зміна в її життю? Нещасливо багатьом бракує ініціативи, відваги й смирности, щоб уважно студіювати Боже Слово й привести своє житти в гармонію з Його праведними принципами. Певно, що є вийнятки.
Одним таким вийнятком є дев’яносто шестирічна Сіста Васквез, яка живе в Ґолфіто, Костаріка. Належачи до римо-католицької, церкви, вона не діставала інструкцій з Божого Слова через ціле її довге життя. Але після студіювання Біблії, вона навчилася чого Бог вимагає від неї, і минулого року вона прийняла хрещення водою, символізуючи своє посвячення служити Йому. Хоч Сіста Васквез є сліпа й не може ходити, вона ніколи не пропускає нагоди проповідувати багатьом людям, які відвідують її дім. Розказувати іншим добру новину про Боже царство приносить їй велику радість, якої вона ніколи не зазнала б коли б почувалася, що вона була застара робити зміну.
Це є правда, що воно багато краще робити так як Біблія каже й пам’ятати “свого Творця за днів юнацтва вашого”. Пізніше коли “прийдуть злі дні, й настануть літа, про які говорити будеш: Для мене вони неприємні”, то воно буде багато трудніше бути активним, щоб виконувати Божу службу. Але хоч ви тепер вже постарілися й клопоти, які приходять зі старим віком спричинили вас втратити втіху в життю, то це не значить, що воно вже запізно робити зміну. Дійсно єдиний спосіб у який можна знайти правдиве задоволення є робити потрібні зміни, щоб чинити волю Божу.— Еккл. 12:1.
Суба Сесай, який народився 110 років тому, 8-го серпня, 1854 р., в Сьєрра-Леоне, Африці перший посвідчить про цей факт. Після дуже активного життя, батько Суба, так як знайомі кличуть його, осліп у 1938 р. “Я щиро молився, щоб померти”, він пояснив. “Мене примусіли вірити, що моя сліпота була карою за тих сімдесят п’ять леопардів, яких я забив бувши мисливцем”. Наслідком такої фальшивої науки та його сліпоти, життя сталося лихом для батька Суби і він не мав радости жити.
Однак цей погляд зараз змінився коли один з Свідків Єгови приніс йому правду й він дізнався про дійсну причину страждань й про Божу обітовану нову систему. (2 Пет. 3:13; Одк. 21:4) Він радо прийняв цю біблійну вістку й пристосував своє життя до її науки. “Коли воно подобалося Богові Єгові забути про моє минуле життя й прийняти мене”, він сказав, “то чому я маю почуватися застарим змінитися?” Отже в його 107 році віку він прийняв хрещення на християнській біблійній конвенції в Порт Локо.
Відтоді батько Суба знайшов дійсну радість й задоволення в товаришуванню з християнськими людьми й в проповідуванню доброї новини про Боже царство. Хоч він є сліпий й вже трохи нездатний, то однак він використовує кожну нагоду говорити всім, що відвідують його, про Біблію. Він також виходить на веранду і говорить прохожим. Цим способом, минулого року він проповідував чотирнадцять годин кожного місяця — і це в його 109-річному віку!
Мабуть, ви ще не такі старі. Отже коли люди більше як сто років віку можуть навчитися біблійної правди, пристосувати їхнє життя до неї й проповідувати її іншим, то ви також можете так само робити. По суті, воно є абсолютно потрібно вам зробити таку зміну. Ваше життя в Божій новій системі залежить від неї.
Але можливо, бувши старшими, ваша рідна мова не є мовою країни в якій ви живете. Чи ж хтось повинен уважати себе бути застарим навчитися нової мови, щоб висказувати своїм сусідам добрі речі про які він навчився з Біблії?
Два роки тому один молодий італійський вісник у Провіденс, Род-Айленд, почав біблійну студію з чоловіком вісімдесят років віку, який не думав, що він був застарий навчитися англійської мови. Коли йому пояснили, що він повинен ходити на всі соборні зібрання, то він зараз почав приходити, хоч й не розумів усього, що там говорили. Але наслідком його регулярного учащання на зібраннях й вживання англійської мови, він незадовго навчився досить по-англійськи, що міг давати біблійну проповідь. Хоч він тепер є вісімдесят два роки віку, він регулярно бере участь у проповідуванню від дому до дому й деколи піонерує.
О як ясно воно є, що коли хтось дійсно хоче чинити волю Божу, то він ніколи не є застарий! Правда, що воно може буде трудніше для старшої людини зробити зміну, щоб служити Богові, але воно є можливо. Бог Єгова поможе вам змінитися. Він обіцяв нам Його поміч. В Його Слові Він каже, що “Я буду Той самий до старости вашої, і до сивини вас носитиму”.— Іса. 46:4.