Ті, що шукають спокою
ЯКЩО ваше серце прагне побачити час коли ціла земля буде звільнена від воєнного спустошення, то натхненні слова, “Шукай но спокою й гонися за ним”, є дуже своєчасні для вас. (1 Пет. 3:11) Це не значить шукати спокою тільки з нашими сусідами, але ми насамперед мусимо примиритися з Богом, а це значить привести наше життя в гармонію з Його Словом. Тоді ми зрозуміємо як можна жити спокійно з нашими ближніми й станемо в ряд до життя під Божим спокійною новою системою, яка вже тепер дуже близько.
Отже тому, любимці спокою читають з великою цікавістю те, що Боже Слово, Біблія передсказало станеться в нашому часі: “І судитиме Він [Єгова] між багатьма народами й буде картати потужні племена по краях далеких; і перекують вони мечі свої на рала, а списи свої — на серпи; не підійме меча народ на народ, і не будуть вже більше вчитися воювати”.— Мих. 4:3.
Щоб здійснити ті слова, то ми б сподівалися що духовенство мусіло брати провід у виконанні Божого розказу, але факти показують, що релігійні провідники повторно благословили винищення людського життя. Попертя, яке Адольф Гітлєр дістав від католицьких і лютеранських священиків вже сталося добре-знаним фактом новочасної історії. Те саме можна сказати про поміч, яку Ватикан давав Фашистському Муссолінові; і протестантські священики кругом світу також охочо молилися за воєнними успіхом для їхніх країн.
І “не-християнські” провідники своїх релігій також були не меньш захоплені коли вони брали участь у тому знищенню людського життя. По таких країнах як Японія Шінто й більшість із буддійських груп брали велику участь у пропаганді, щоб люди вірили, що таке буйне витрачення людського життя по інших країнах була воля богів, і що умерти за імператора була найбільша честь, яку чоловік міг мати. Мале диво, що по “християнських” і “поганських” країнах, людське довір’я до їхніх релігійних провідників, які з одного боку молилися за спокоєм а з другого боку благословили війну, дуже потряслося.
Зрозуміло, Біблія в Одкриттю згромаджує всі ці фальшиві релігії докупи під символом п’яної жінки, яка упилася людською кров’ю, називаючи її “Великим Вавилоном, мати розпусти і гидоти землі”, й каже, що вона є відповідальна за кров “всіх побитих на землі”.— Одк. 17:5, 6; 18:24.
Хоч невдача таких релігійних провідників дуже розчарувала багатьох людей, то однак кругом світу є християни, які не брали участи в такім пролиттю крови й які слухають Божого наказу шукаючи спокою, приводячи їхнє життя в гармонію з Його наказом, “перекувати мечі свої на рала”. Журнал Голос Південної Африки (в англ.) з 5-го квітня, 1964 р., коментував над цим кажучи: “Позиція, яку церкви Південної Африки взяли до військової служби . . . так страшно змінилася, що дійсно тепер є лише одна релігійна група, яка ‘бунтується’ проти такої служби. . . . Широким розсліджуванням Die STEM, то виглядає, що тільки Свідки Єгови ще абсолютно відмовляються брати участь у військовому тренуванні й примусово служити при війську. . . [Вони] стоять твердо й не ідуть на компроміс з своєю позицією проти військового тренування або брати участь у війні”.
Дійсно, Свідки Єгови не “бунтуються” проти вчинків жодних урядів, але вони дотримують свій точний нейтралітет до світових, політичних і військових справ як вони насліджують біблійну пораду “шукати спокою й гонитися за ним”. Вони не є прихильниками пацифізму. Вони не противляться ніяким урядовим програмам, присилуючи інших служити при війську й вони не роблять демонстрації проти них, але вони підкоряються Божому розпорядкові. Про них Біблія каже: “Бо ходячи в тілі, не за тілом воюємо ми: зброя бо нашого воювання не тілесна”.— 2 Кор. 10:3—5.
Коментуючи про цю позицію, яку Свідки Єгови беруть, коли засудили молодого члена цієї групи до п’ять років тюрми в Сполучених Штатах, стаття надрукована в газеті Вечірний Журнал (Вільміньґтон, Делавер із 5-го березня, 1964 р.,) (в анг.) попросту сказала: “Це правда, що ця релігійна група не противиться такому переслідуванню з рук федерального уряду й сподівається, що її будуть переслідувати за її віру, але яка це користь нам і решта громаді, засудити чоловіка на п’ять років за його релігійне переконання?
Ця справа сягає до самого серця нашої Конституції й цивільної та релігійної свободи, яку вона проголошує. Ця є справа, яка колить наше сумління коли ми бачимо дійсну вірність і зразкове життя таких молодих людей, як от пана Сілвернаїла, й тому що, цими днями всі вірять, що світ не зможе пережити ще одної світової війни. . . Воно є дуже важним збагнути, що в декотрих людях, релігійне переконання сягає так глибоко, що їхнє сумління не дозволяє їм співдіяти з ніякою частиною цієї системи й приготовленням до війни”. Вони сумлінно коряться біблійному наказові шукати спокою.
Їхнє шукання спокою сягає далеко дальше ніж уникання втягання у війну світових народів. “Наслідування здорової поради з Божого Слова помагає їм обминати багато особистих непорозумінь, з яких могло виринати тривале обурення та дух незгоди. Це уможливлює їм розв’язувати домашні проблеми в такий спосіб, що підкріпляє родинні зв’язки. Тому що вони обновили свій розум духом Божим, вони не втягаються в світові расові сварки та економічні сутички. Вони втішаються світовою єдністю, яка не має ніяких суспільних, расових або національних різниць. Як об’єднанні люди, вони несуть до всіх народів добру новину про Царство Боже, яким то Царством сам Бог “аж до краю землі припиняє війни”.— Пс. 46:9; Ефес. 4:20—24.
Ви також можите втішатися таким спокоєм. Такий спокій є доля тих, що послухають і підкоряться правосуддям “Бога, що дає спокій”. (Рим. 16:20) Ви можете зробити це, коли будете студіювати Його Слово, ділитися з іншими Його правдами й коли будете сходитися з тими, які доказалися бути приятелями спокою.