Питання від читачів

● В євангелиї Марка 9:47, 48 читаємо: “І коли твоє око блазнить тебе, вирви його; лучше тобі однооким увійти в царство Боже, ніж дві оці мавши, бути вкинутим у вогняне пекло, де червяк їх не вмірає, й вогонь не вгасає.” Чи ж це не доказує вічні муки для лукавих?

Щоб душа лукавого могла мучитися вічно у вогні і щоб червяки пожирали її вічно, то вона мусить бути незнищима, безсмертна. Але попередня відповідь показує, що душа не є безсмертна; вона показує, що грішна душа вмірає і є цілком несвідома. В Едені Бог не сказав Адамові, що кара за непослух будуть вічні муки, але він сказав Адамові: “Ти напевно умреш.” Тисячі років пізніще та кара була така сама: “Кара за гріх — смерть,” а не вічні муки.— 1 Мойс. 2:17; Рим. 6:23.

Але що сказати про Марка 9:47, 48, котрі то слова наведені в питанні? Це очевидно є символічна мова, і не має буквалього значення. Ніхто з віруючих у вогнянні муки не виколює своїх очей, коли його очі сповнені хотінням або дивляться пожадливо, а однак те що він повинен би робити, якщо він бере цей текст буквально й бажає оминути вічне смаження у вогні. Якщо невмираючі червяки й невгасаючий вогонь є буквальною небезпекою, якої треба оминати, тоді треба ужити і спасаючого рятунку. Та ніхто при розумі, що вірує у вічні муки, не відрубує собі руку або ноги або вириває своє око за те, що ті члени були замішані у гріху. Ця мова є символічна, включаючи про червяки і вогонь.

У первісній грецькій мові те слово ґеєенна було переложене на “пекольний вогонь.” Воно походить від єврейського виразу ґеї-Гінном, що значить долина, яка лежала на заході й полудні від старинного Єрусалиму. Під останніми царями юдейськими, її уживали для ідольського почитання, а щоби перешкодити цьому, вірний цар Йозія велів опоганити ту долину, так що вона сталася смітяркою і огнищем для спалення покидьків з Єрусалиму. Сірку кидали туди, щоб помогти у спаленні бруду. Падло з погибших тварин кидали в ту долину на спаселення і часом трупи злочинців кидали туди, якщо їх уважали занадто лихими для воскресення. Якщо такі тіла упали у вогонь, то він нищив їх, але коли вони зупинилися на уступі глибокого яру і не досягли полумя вогняного внизу, тоді червяки пожирали їх. Звідси Жиди в часі Ісуса розуміли, що та долина Гінном з її сірчаною полуменю й пожираючими червяками, куди кидали ті відпаки, була символом смерти від котрої воскресення не буде. Вона означувала внищення, “другу смерть,” вічне знищення або кару. Це із цієї буквальної долини Гінном, або Геєнни, і з її значення, вийшов символ “озеро вогняне і сірчанне.” Її розуміли, що вона представляла смерть без надії на воскресення: “Озеро, палаюче вогнем і сіркою, що єсть смерть друга.”— Одкр. 21:8; 19:20; 20:10, 14, 15.

Отже коли властиво зрозуміти слова в Марка 9:47, 48, то вони не перечать іншим писанням, що показують, що кара за гріх є смерть. Радше, це поперає смерть як кару, замість теорію про вічні муки.