Питання від читачів

● Вірування в наслідження безсмертної душі є основою світових реліґій, будь вони христіянські або жидівські або поганські. Чому ж свідки Єгови не вірують, що душа є безсмертна?

Тому, що в Біблії нема ні одного текста, щоб казав, що вона безсмертна, хоч є кілька, що кажуть, що вона не є безсмертна. “Душа, що согрішить, та й умре.” Навіть про безгрішного чоловіка Ісуса написано є: “Він вилляв душу свою у смерть.” Душа не є собі щось ненамацальне, якийсь невидимий дух існуючий віддільний від тіла сотворіння, але “душа” значить “життя.” Будь це чоловік або звір, якщо яке сотворіння має життя, то його можна назвати душею. Біблія говорить про сотворіння у воді перед чоловіком, в замітці в 1 Мойсея 1:20 сказано: “Заграйте води душами живими, і полинь птаство, над землею попід небесною твердю.” Ні звіря ані люди не мають ані не посідають безсмертних душ: “Доля бо людська й доля звіряча однака; як ці вмирають, так і ті вмірають, і одно дихання у всіх, а людина не переважує звіря, бо все марнота. Все йде в одно місце; взялось із персті й все вертаєтьса у порох.” Реліґії говорять чисті байки, коли вони кажуть, що чоловік посідає безсмертну, свідому душу, що живе після смерти тіла: “Бо живі знають що помруть; але мертві нічогісенько не знають, ані нагороди вже не мають; бо й память про них пішла в забуття. Що маєш робити роби руками твоїми, бо в могилі, куди ти йдеш, вже нема рботи, ні роздумовання, ні знання, ні мудрості.” Смерть закінчає свідомість чоловіка: “Вийде дух з його, знов до землі своєї повертає; того ж дня самого задуми його марою стали.”— Езек. 18:4; Іса. 53:12; Еккл. 3:19, 20; 9:5, 10; Пс. 146:4.

Чи було б сказано Христовим послідовникам, щоб вони шукали безсмертності, коли вони її мали? А однак їм сказано: “Тим то терпеливостю шукайте слави й чести й безсмертності, життя вічного.” і “Це смертне мусить одягнутися у бесмертя.”— Римлян 2:7; 1 Кор. 15:53, НС.