Питання від читачів
● В Йоана 9:1—3 (НВ) читаємо: “Йдучи мимо, побачив чоловіка сліпого від уродження. І Його ученики запитали в Його: Рави, хто згрішив, цей чоловік чи родителі його, що сліпим родився? Відказав Ісус: Ні він не згрішив, ні родителі його, тільки щоб явилися діла Божі на йому.” Чи ті вірші властиво указують на передлюдське існування або призначення? — Л. А. Алберта, Канада.
Мормони уживають цього тексту у змаганні доказати передлюдське існування, кажучи, що самий запит Христових учеників показує, що вони вірували в можливість, що чоловік міг згрішити перед уродженням і був покараний за ті гріхи через народження сліпим. Ті ученики не були дуже довго з Ісусом, і безсумніву, що вони були цілком очищені водою правди із усякої реліґійної ложної науки. В цім случаї, їх питання безсумніву указує на їх занечищення поганською наукою про переселення душ, із поглядом, що гріхи в попереднім житті вирішували в якому стані тіла безсмертні душі мали бути утілені або переселені.
Це поганське навчання грецького фільософа Питагори могло легко занечистити учеників Ісуса, бо і жидівські Фарисеї навчали чогось подібного. Про цю точку історик Йозефус говорить: “Вони також вірують, що душі мають безсмертну снагу в них, і що під землею вони знайдуть нагороди або кару згідно із цим, чи вони жили чесно або злобно в цім життю; і ці останні мали оставати вічно у вязниці, а ті перші (добрі) матимуть силу знов жити.” Також, “Вони кажуть, що всі душі є нетлінні, але що душі добрих людей є переселені в інші тіла, а душі злих людей є предметом вірної кари.”— “Старинности Жидів”, Книжка XVIII, розділ І, п. 3; Войни Жидів, Книга II, розділ VIII, п. 14.
Засновок в питанні, що чоловік міг був согрішити перед своїм уродженням, не має підстави у Писаннях. Біблія відкидає геть усяку можливість згрішити перед уродженням, коли вона говорить відносно Есава і Якова: “Ще бо не родились, ані зробили нічого доброго або лихого.” (Рим. 9:11) Ісус підтвердив був цей погляд у своїй відповіді, заявивши, що чоловік не согрішив в ніякій спосіб перед уродженням. Ради цього Ісус також указав, що й родичі не згрішили у тім змислі, що вони зробили щось невластиве ізза чого їх дитина народилась сліпою. Всі тілесні недостачі, і напевно сліпота від уродження, прийшли завдяки унаслідження засуду, через Адамів гріх. Незвершені сотворіння можуть видати тільки упавші потомки. (Пс. 51:5; Мат. 7:16—20; Рим. 5:12; 1 Кор. 15:22) Не всі нещастя падуть на людей через їх якийсь гріх, що вони мали поповнити. (Еккл. 9:11; Луки 13:1—15) Однак Жиди в Ісусовім часі часто думали так. Йов був особлившим предметом Сатани, але його критики твердили, що його клопіт не був за його невинність, а був наслідком за його гріхи. “Згадайже самий, чи хто погибав безвинний, і чи праведних коли викоренювано? Я самий бачив, що хто в безбожності орав і сіяв лихо, той самий його й пожинав.”— Йова 1:8—12; 2:3—9; 4:7, 8, АГ.
Є такі люди, що вірують у призначення і уживають цього тексту як доказ, що сліпота того чоловіка була призначена Богом, щоб при помочи неї він міг зустрінутись з Ісусом, пізнати його, наслідувати Його, і цим чином осягнути спасення призначене для нього перед основанням світу. На підставі Ісусової відповіди вони твердять: “Це сталося, щоб діла Божі були обявлені в його случаї.” Але під цими словами Ісус не розумів, щоб відсунути або уневажнити наведені писання в попереднім параґрафі, що указує на причину такої упавшости, яку унасліджено через гріх від часу Адама. Ця справа сліпоти, що прийшла завдяки неперфектности, сталась нагодою обявити діла Божі, і показати їх тим, що бачили чудо оцілення і також сціленого чоловіка. Це спричинило, що він ставсь послідовником Ісуса Христа. (Йоана 9:38) Щодо обявлення діл Божих, цей случай не ріжнився від інших, коли то сліпі бачили, хромі ходили, прокажені ставали чисті, глухі чули і мертві вставали. Всі такі случаї обявляли діла Божі, сповняли пророцтва, і були ознаками, які підтверджували, що Ісус був Христом або Месією. (Іса. 53:4; Мат. 8:16, 17; 11:2—6) Чи це було б справдішною славою для Бога дати сліпоту чоловікові, щоб опісля можна сцілити його? Радше чим хвалигідне діло, це було довго відложене діло, щоб направити зло наперед поповнене. Це було б лицемірством. Ні, Бог Єгова, якого діла звершені, не зміняється і не робить нічого незвершеним, не засліплює дитини.— 5 Мойс. 32:4.
Коли б і зробив це, то й тоді це не був би случай предзначення, як цю доктрину розуміють її головні основателі, пресвитеряни. Чи той чоловік міг бачити або ні це не є важним для предзначення. Предзначення точно відноситься до остаточної судьби, а не до якихись подій або обставин протягом земного життя. Ані воно не можна казати, що та сліпота була наперед предзначена, щоби привести того чоловіка до Ісуса, щоб Він оздоровив Його і опісля довідався про Ісуса Христа і пішов за Них і остаточно осягнув спасення. Це значило б, що Єгова предвидів ту чергу подій і розпорядив статися їм через призначення чоловікові бути сліпим від дитинства, все це на те, щоб Боже предзначення сповнилось акуратно. Але ж такий погляд не пасує до дефініції тієї доктрини, що предзначення є цілковито незалежне від усяких наперед знаних діл або обставин біжучих подій. Отже та сліпота не могла бути обставиною або порушаючою причиною провадити чоловіка до його судьби, бо ж вони кажуть, що вона приходить “без ніякого предвидження вірою або добрими ділами, або наполегливістю, ані ніякою іншою річю в сотворінні, або обставинами або причинами, які б заставили його до цього.”— ”Визнання Віри,” розділ III, секція 5, на стороні 16 в книжці Конституція Пресвитерянської Церкви в Зєдинених Державах Америки.
Отже Йоана 9:1—3 неможливо успішно ужити як доказ про передлюдське існування або наперед-призначення, предистинацію.