Питання від читачів

● Де ми знаходимо заповідь, “ненавидь ворога твого”, як про це сказано в Маттея 5:43? — А. Г. Анґлія.

Це в проповіді на горі, що Ісус сказав був: Ви чували, що сказано було: Любитимеш ближнього твого і ненавидіти ворога твого. Я ж кажу вам: Любіть ворогів ваших і моліться за тих що гонять вас, щоб вам бути синами Отця вашого, що на небі, бо він велить сонцю сходити на лукавих і на добрих і дощувати на праведних і на неправедних.”— Мат. 5:43—45, НВ.

Ісус сказав, що Жиди чули: “Любіть ближнього вашого а ненавидіте ворога,” але Він не каже, що все це вони чули від Закону Мойсея. Перша часть, про любов до ближнього, була частю закону. (3 Мойс. 19:18) Але друга часть, що ненавидіть ворога твого, не була частю Закону. Вона дійсно була противна Закону, який казав: “Коли спіткаєш вола ворога твого, чи осла його, що блукає, мусиш його вернути йому. Коли побачиш осла ненавидника твого, що лежить під своїм тягарем, остерегайсь покинути його з ним; розслідлай його з ним.” (2 Мойс. 23:4, 5)

Та часть про ненависть до ворога мусіла бути додана навчителями традиції, і цей то додаток нівечив Боже Слово, що Ісус осудив. А що їм було сказано любити своїх ближніх, то з цього жидівські навчителі висновували, що в протилежності вони мають ненавидіти ворогів. Для них “приятель” і “ближній” був з жидівського роду, а всі інші уважались за природних ворогів. Щоб усунути цю ложну ідею від одного вченого письменника або законника в Його часі, Ісус ужив зображення. Він сказав про чоловіка, що він був обрабований, і обнажений і побитий до півмертвого. Жидівський священик і Левіт переходили мимо цього нуждаря, але й понижений Самарянин прийшов, який змилосердився і забрав його до гостинниці й заплатив за дальшу опіку над ним. Цей не-Жид Самарітан був названий правдивим ближнім того раненого чоловіка, а не жидівський священик або Левіт. (Луки 10:25—37, НВ) Та зогляду на традиційне розуміння слова “ближній”, що воно було обмежене до спів Жидів і з огляду на їх відому ненависть до поганів, воно трудно побачити чому вони додали “і ненавидь ворога твого” до Божого закону, “Любитимеш ближнього твого”.

Отже Ісус справив їх і показав, що вони мали любити не тільки їх ближніх але й їх ворогів. Слово “люби” (з грецького аґапе) тут ужите значить моральна або соціяльна любов, любов основана на добровільній волі, як засада, повинність і доречність. Вона відноситься до засади, щоб чинити праведність, на підставі розумування з голови, радше чим любити (по грецьки філео) із співчуття, особистого привязання, наче вона походить від серця. Сповняючи цю праведну засаду ми показуємо нашу моральну любов до всіх людей, навіть до тих, що гонять нас. Ніяка особиста ворожнеча не повинна знівечити любов або поведінку основану на праведних засадах. Ми навіть молимося, щоб ті гонителі в несвідомості могли відчинити їх очі і побачити правду відносно нового світу Єгови.

Але ми не будемо молитися за тих, що їх Єгова осудив і виконав остаточний суд проти них. Так робити було б нарушенням заповідей Єгови. (Ерем. 7:16; 11:14) Любити тих, що є признаними ворогами Єгови, це не подобалося б Богу: “Чи слід було тобі помагати нечистивцеві й любити ненавидячих Єгову?” (2 Паралип. 19:2, АС) Та це не тих, що можуть бути нашими ворогами задля особистих причин, але тих, що указали їх добровільну ненависть до Бога, цих ми числимо за ворогів, бо вони є ворогами проти Бога: “Чи не мати мені ненависти проти тих, що тебе ненавидять, і не гидитувати тими, що проти тебе встали? Повною ненавистю ненавиджу їх; вони вороги в мене.” (Пс. 15:4; 139:21, 22) Але у всіх случаях ми “не відплачуємося злом за зло нікому”, і полишаємо всяку пімсту Єгові.— 5 Мойс. 32:35; Рим. 12:17, 19, НВ.