Слухняність провадить до життя (Докінчення)
“За предвічним Богом вашим ви слідом ходити будете, його шануватимете, і його заповіди додержувати і слухати голосу його і його почитати будете вірними.”— 5 Мойсея 13:4, Мо.
10. Чи людина повинна розглянути себе? Як? Подай приклади і покажи наслідки.
ПАМЯТАЙМО також, що виконати цю службу проповідування по цілому світі треба чимало приладів. Наприклад, література і розмаїті оголошення потребують друкарнів і інших приладів, щоб витворити їх. Створено орґанізацію, щоб вона діяла у всіх частях світа і надзирала й кермувала Господнього роботою, яку тепер виконують сотки тисяч христіянів, які утікли від цього засудженого лукавого ладу, і які тепер становлять один великий зєдинений собор. Отже деяких запрошено взяти участь в такій роботі через доношення поживи до столів, чищення долівок, вікон, плаття, або оперувати машинами, пакувати літературу для висилки до ріжних частей поля, загальне підтримування, або на фермах Царства. Все це потрібне тому, що ті вірні раби Господні мусять кормитися, мешкати, одягатися, приготовитись до інших завдань і зробити їх відповідальними на службу виконану в полю. Часом спосібність людини може бути знівечина її власним відношенням до Господньої роботи повіреної їй. Вона може допустити, що її призначення станеться буденним, як і інше заняття, яке людина може дістати у світі. Через затемнення великого привилею, яким вона може доказати любов до Єгови через охотне, радісне служення, вона може податися і нарікати і бурмотати, або почати думати, що ніхто інший так важко не працює або має так мало часу для себе. Добре б, щоб така особа розглянула себе. Чому вона має жаліти себе? Чи вона не посвятила всього, що вона посідає, Єгові? Чи вона не радіє, що її життя є сповнене привилеями служити Єгові? По тверезій застанові вона повинна бути вдячною, що вона має багато до виконання. Чи ж воно не ліпше так ніж мати надто мало? Аджеж, що ліпше! Нехай ще більше добавиться, бо ми всі бажаємо служити Єгові і не позволити, щоб особисті невигоди або утруднення перешкаджали. Тоді й тільки тоді ми зможемо відказати “Так” на питання, Чи я радісно виконую заповіди Єгови?
11. Коли нам дасться більше служення, то як нам глядіти на нього? і як нам висловитися перед Єговою за них?
11 Може бути, що ви служите як один з міністрів у соборі й вам добавлено додатковий привилей служення на добро людей Єгови. Як же ви задивляєтеся на нього? Чи може називаєте його “додатковим тягарем”? І що ви надто обтяжені тими “тягарами”? Можливо ви думаєте, “Коли б тільки хтось з інших слуг робили більше, тоді мій тягар був би значно легшим”; ви відчуваєте, що ви маєте так багато до чинення, чи не так? Здається, що всі інші накинули вам всю роботу, і ви починаєте відчувати, що це не по справедливому; що ви не повинні бути так обтяжені, коли інші здається мають так мало до роботи. Чому перше не запитати себе: Які є ті “тягарі”? Чи не є вони тими дорогоцінними привилеями в служенні Царства, що є поручені вам в цій величавій і славній службі? В дійсности, чи це не правда, що у вашім серці ви дійсно оціняєте ту службу дану вам через уряд “вірного й розумного раба”, і що ви дійсно бажаєте служити радісно й охоче слухати? Коли ви застановитесь над вашими привилеями у властивім світлі, тоді вони не є дійсно “тягарем” а привилеєм, і Єгова випробовує нас як ми приймаємо і виконуємо його. Якщо таке є ваше вирозуміння, тоді що іншого ви можете робити, як не дякувати Господеві за все, що Він дає вам виконувати, служити охоче, радісно слухати з вдячністю?
12. Чому потрібно мати ясний вид домашніх пробів?
12 Можливо, що ви не служите охотно, з радісним послухом в службі з причини домашних трудностей. Може бути, що ваша дружина не бачить з вами око в око правди, і така незгода може проявитися. Можливо вона пішла поза цей стан і в вашім домі повстала незгода, заздрість ізза вашої посвяти правді, можливо простацькі погрози, брудні вислови, поговір про розламання дому, і навіть знущання умове й фізичне. Ви можливо заключили, що це неможливо служити радісно й охотно слухати Єгови через ті річи. Одначе, воно можливо, а навіть конечно потрібне, щоб, хто переносить такий тягар і спроби, міг ясно оглянути своє положення. Інакше, вони не зможуть служити Єгові у властивім дусі.
13. Як це можливо терпіти за Христа в домі своїм?
13 Воно правда, що ви не можете бути щасливими серед такої поведінки тих, що знущаються над вами. Ані ви не можете втішатися завданою шкодою. Але чому воно так? Чи може бути яка причина для такого досвідчення? Застановімся над найближчим клопотом і постараймося знайти причину, і наслідки. Припустім, що ви мали б прийняти це жорстоке, грубе переслідування від когось у світі підчас дійсного проповідування. Яка була б ваша реакція? Без сумніву, ви заключили б, що такі переслідування вас були предсказані Господом Ісусом, і ви чулися б вдячні, що були достойні переносити такі зневаги, “бо вам дано щодо Христа не тільки вірувати в Нього, але й терпіти для Нього.”— Фил. 1:29, НВ.
14. Щоб бути послушним, то чому потрібно мати христіянський ґрунт на підставі Писань для нашого діяння?
14 Якщо таке невиправдане переслідування впаде на вас, тоді треба мати ясний, рівнозважений ум кермований Господнім духом; інакше можна зробити якийсь бурхливий або необачний вчинок за який опісля можна дуже жалувати, тому що він не був згідний з вираженою волею Єгови для Його дітей. Духово недозріла особа може заключити, що переслідування не потрібно переносити від подруги, і тому це на місце висвободитись від таких обставинів. Ради добра таких людей вони повинні розглянути справу і старатися зрозуміти христіянський погляд. (Мат. 19:9; 1 Кор. 7:10—13) Часом може бути оправдана причина для розлуки, як от розвід через перелюбство, або особа не в правді покине ту, що в правді. Як же тоді треба поступати? Господь Ісус сказав: “Щасливі ті, що є гонені за правду, бо таких є царство небесне. Щасливі ви, коли люди зневажають вас і переслідують вас . . . бо так вони гонили пророків перед вами.” (Мат. 5:10—12, НВ) Тут не розходиться хто вас трактує в такий спосіб, будь то в дома або у світі, а радше чому вони це роблять і як ви відноситесь до них і переслідування.
15. Як ми вчимося послуху через терпіння? Чому це потрібно?
15 Якщо Єгова випробував вас, то як ви можете бути випробувані хіба що перенесете досвідчення й навчитесь слухняности в той самий спосіб, як наш Великий Навчитель і Господь? Правило Писань є, що коли нас переслідують, то ми не можемо відплачуватись переслідуванням. Хто шкодить нам, то ми не можемо відплачуватись шкодою. За злі, брехливі слова, ми не можемо відплачуватися такою самою мірою. Чому ні? Тому що властивий умовий напрям серед таких обставинів описує Павло так: “Коли нас переслідують, ми терпимо; коли нас зневажають, ми молимося.” Далі Петро радить: “Ради цього ви покликані, щоб з Христом терпіли, полишивши приклад вам ступати Його слідами. Він не зробив ніякого гріха, ані підступу не було в устах Його. Його злословлено, та Він не злословив, і страждаючи, Він не грозив, а поручив себе Тому, що судить по правді.” Павло також сказав: “Благословіть тих, що гонять вас, благословіть, а не кленіть.”— 1 Кор. 4:12, 13; 1 Пет. 2:21—23; Рим. 12:14, НВ.
16. Який був напрям Ісуса Христа, коли Він терпів? І яке запевнення дано нам?
16 Тут не може бути сумніву щодо наміру цих писань і напряму поведінки, яким треба ступати. Якщо ми далі любимо наших ворогів і молимося за тих, що переслідують нас, щоб доказати, що ми сини нашого Отця, то як ми можемо нарікати і висказувати наші клопоти найближчому вухові, що слухає нас? Чи ви не маєте нести своєї проби самі? Чи ви коли читали, що Ісус Христос нарікав перед своїми найближчими другами проти спробів, які Його Отець дозволив прийти на Нього? Або чи Він указав гнів і досаду проти волі Божої? Ні, Він ніколи цього не робив! Чому ні? Тому, що Він “поручав себе Тому, що судить по правді”. Отже всі люди Єгови мусять признати, що наша служба вимагає терплячої тривалости, а терпіти значить радісна сталість. Часом здається, що проби є надто важкі зносити; але повірте, що вони не будуть такими, якщо ви покірно будете далі поручати себе Тому, що судить по правді. Павло знав, що це значить і він потішав своїх братів оцими дорогоцінними словами: “Ніяка спокуса настигла на вас тільки чоловіча. Та Бог вірний і не допустить, щоб ви були спокушені більш ніж ту, що здолієте знести.” (1 Кор. 10:13, НВ) Завважте ясно, що Павло не каже, що вам дасться вихід із спокуси, а щоби переносити її. Отже не ухиляйтесь від тих досвідчень, ані не старайтесь перескочити їх. Радше переносіть їх терпеливо.
17. Коли спроби терпеливо зносимо, то що це приносить, і що сказали Яків, Петро, і Павло про це?
17 Ті, що належать до цього лукавого ладу, не розуміють такого напряму думок, бо для них — це слабкість. Вони кажуть: “Борись!” або “Уступися з оточення!” Ні, світ ніколи не буде розуміти, що ви дійсно робите, але ви будете знати. Ви розумієте, що це проба ваша, і що коли б не ваша любов до Єгови і Ісуса Христа і Його людей, ви не мали б тих переслідувань, і це розуміння, що приносить вам солодку потіху, щасливий відпочинок і тихе запевнення. Господь Ісус заявив Божі обітниці, що вони “наслідять землю”, “побачуть Бога”, “будуть зватись синами Божими” і що велика буде їх нагорода. Але випробування й провірювання мусить прийти перше і цю карність треба видержати. Павло каже: “Подумайте про Того, що переніс такий перекір від грішників проти їх власного добра, щоб ви не внивали, ослабши в душах ваших. І забули напомин, звернений до вас, як синів. Сину мій, не маловаж каранням від Єгови, ані не слабни, докорений від Нього; кого бо Єгова любить, карає і бє всякого сина, котрого Він прийняв.”— Жид. 12:3, 5, 6, НВ; побач також Жидів 12:11, 1 Петра 1:6, 7 і Якова 1:2—4.
18. Як ті спроби й терпіння споріднені з послушенством і життям? І як Ісус стався взірцем?
18 Отже, що ми будемо робити, коли зустрінимось із многими спробами, у вічу таких напоминань у Писаннях? Чи посміємо нарікати? Чи нам утікати від тих трудностей і переслідувань, або йти до наших братів і розказувати їм яку важку долю ми маємо? Напевно, що ні. Памятаємо слово дане через Петра: “Тим то впокоріть себе під могучу руку Божу, щоб Він вивисшив вас у своїм часі, поклавши всю журу нашу на Нього, бо Він опікується вами.” (1 Пет. 5:6, 7, НВ) Кожний один мусить мати те глибоке вдоволення, що воля Єгови виконується, і що є повне впокорення Божій волій у серці. Часом може прийти проба на вас, що витисне сльози у ваших очах, але глибоко у вашому серці ви вдячні навіть серед терпіння і не просили б, щоб воно було інакше. Бувайте охочі й радісні до намірів Єгови. Коли Господь Ісус терпів так жорстоко перед Іродом і Римлянами, Він не мав усміху на своїм лиці, тому що Він болів, але Він знав, що Він пив чашу, яку Його Отець вимірив для Нього випити, і так як “ягня на зарізь, його ведено, й як вівцю перед постригачем німує, так і він не відчиняв уст своїх.” (Іса. 53:7, АС) Не скаржився, не нарікав, був послушний аж до смерти, а слухняність провадить до життя. Він є нашим взірцем.