Питання від читачів

● Яка повинна бути позиція христіянів відносно праці в фабриках виробу оборонних річей, служити в лаві заприсяглих судів, продавати Крістмас картки й деревця, і ін.? — Зложене питання основане на многих запитах.

Товариство Вартової Башти є зорґанізоване для проповідування доброї новини Царства по всій залюдненій землі на свідоцтво всім народам, і воно заохочує й помагає всім брати участь в тій роботі, без обмеження радить про найбільш впливові способи. Щодо других формів діяльности або роботи, то Товариство не має виразьних порад. Щоб написати правила для всякої можливої ситуації відносно світської роботи, то це змусило б нас написати многі томи, як от реґули в Талмуді (жидівськім), стараючись установити всякі делікатні правила, коли можна або не можна якусь роботу виконувати. Господь не поклав тієї відвічальности на Товариство; це є кожної одиниці відвічальність вирішувати свою власну справу. Щоб пояснити цю трудність, застановімся над продажю Крістмас карток або деревців. Коли це невластиве, то що скажемо про різника, що продає індики на обід в Крістмас (Різдво), або про клєрика в склепі, що продає светер як подарунок на Крістмас? Де тут гряницю зробити? Або, коли праця починається бути ділом оборонним (збройним)? Ви не мусите робити аж коло повзунів-таньок, щоб виробляти воєнний знаряд. Щодо суддів лави заприсяглих, то чи ви прийняли б цю службу, скажім, в справі розводу, що не є основана на чужолостві? Ваше христіянське сумління може виключити вас, і через те бути непринятним для одної або й обох сторін.

Те, що Товариство мовчить про ці справи, не треба вважати, що воно дає дозвіл на це, ані що воно осуджує ці справи про які ми не бажаємо висловитися явно. Це значить, що ми думаємо, що це є відповідальність кожної особи рішати ці справи, а не наша. Вона знає всі окруження, ми не знаємо. Свідки Єгови читали Біблію і студіювали видання Вартової Башти, які старались вияснити праведні засади і вимоги Єгови для провідництва христіянів. Кожний один тепер може вирішити самий собі, що він сумлінно може робити в світській роботі. Ми мусимо памятати, що хоч ми не є частю світа або його плянів ані не надіємося на його продовження, то однак ми не можемо цілком відлучитися від його активности. Отже нехай кожний один прийме свою відповідальність і відповідає свому власному сумлінню, не критикуючи інших, коли чиєсь сумління позволяє рішити інакше в тій самій справі. Ми не повинні судитися “від совісти другого”. “Ти хто єси, що судиш чужого слугу? Своєму панові стоїть він або падає.”— Рим. 14:4; 1 Корин. 10:29, НС.