ПРАЦЯ, РОБОТА

Сукупність дій, що потребують фізичних або розумових зусиль, спрямованих на досягнення певної мети чи створення чогось; у Біблії про працю говориться як про щось гідне похвали (Ек 5:18). Їсти, пити й «тішитися своєю тяжкою працею» — це дар від Бога, і його воля полягає в тому, щоб праця приносила людям радість (Ек 3:13, 22). Єгова доручив людям певну працю ще до гріхопадіння: він наказав Адаму і Єві обробляти землю, коли вони були безгрішними й досконалими (Бт 1:28). Але через гріх люди часто працюють намарно (Бт 3:19; пор. Рм 8:20, 21).

Мойсеїв закон визначав періоди відпочинку від праці. Ізраїльтянам заборонялося працювати по суботах (Вх 20:8—11). Також вони не повинні були виконувати «жодної важкої роботи» у час святих зборів (Лв 23:6—8, 21, 24, 25, 34—36).

Єгова та його Син трудяться. Плодами праці Єгови є його твориво, як-от небеса, земля, тварини і люди (Бт 1:1; 2:1—3; Йв 14:15; Пс 8:3—8; 19:1; 104:24; 139:14). Доречно визнавати велич діл Єгови, вихваляти його і дякувати йому за них (Пс 92:5; 107:15; 145:4—10; 150:2). Діла Єгови свідчать, що він гідний довір’я; вони незрівнянні, вчинені з мудрістю, праведні і справедливі (Пс 33:4; 86:8; 104:24; 111:7).

Єгова вчинив «великі діла», коли визволив ізраїльтян з єгипетського рабства і дав їм можливість завоювати ханаанський край (Сд 2:7). Іноді діла Єгови пов’язані з виконанням його присудів (Єр 50:25). Так через пророка Ісаю було передречено: «Єгова встане... щоб здійснити свій чин, чин дивний, і виконати своє діло, діло надзвичайне» (Іс 28:21). Таке надзвичайне діло Єгова виконав у 607 р. до н. е. і в 70 р. н. е., коли був зруйнований Єрусалим та його храм (Ав 1:5—9; Дії 13:38—41; див. СИЛА).

В Біблії говориться, що у праці творення Єгові допомагала мудрість, яку зображено як особу і названо «майстром» (Пр 8:12, 22—31; пор. Ів 1:1—3). Коли Божий мудрий Син, Ісус Христос, був на землі, він наполегливо працював. Також він показав, що Єгова теж продовжує працювати, хоча творча праця, пов’язана з землею, була завершена. Саме тому Ісус сказав: «Мій Батько досі працює, тому працюю і я» (Ів 5:17). Для Ісуса довірена Єговою праця була наче їжа — вона додавала йому сил, відсвіжала і приносила задоволення (Ів 4:34; 5:36). Христос виконував усі діла в ім’я свого Батька, вони були доручені йому Батьком і показували, що він був «в єдності з Батьком» (Ів 10:25, 32, 37, 38; 14:10, 11; 15:24; Дії 2:22). Ісус успішно завершив працю, яку за волею Єгови мав виконати на землі (Ів 17:4).

Ісус сказав: «Хто вірить у мене, той виконуватиме такі самі діла, як я, і навіть більші, бо я йду до Батька» (Ів 14:12). Очевидно, Ісус не мав на увазі, що його учні виконуватимуть більші чуда, ніж він, оскільки в Біблії не сказано, що хтось із них зробив чудо, більше за воскресіння Лазаря, який був мертвим чотири дні (Ів 11:38—44). Проте оскільки Ісус мав піти до Батька, а його послідовники мали отримати святий дух, щоб бути його свідками «в Єрусалимі, в усій Юдеї, Самарії і навіть у найвіддаленіших куточках землі» (Дії 1:8), вони мали виконати більші діла в тому розумінні, що охопили б більшу територію і проповідували б довше, ніж він.

Обов’язок працювати. Ісус Христос сказав, що «робітник гідний своєї платні» (Лк 10:7). Так він показав, що той, хто трудиться на духовній ниві, матиме все необхідне для життя. Однак, як зазначав апостол Павло у своїх листах до фессалонікійців, ледача людина, яка не хоче працювати, не повинна жити за рахунок інших. Натомість вона має навчитися працювати своїми руками, щоб забезпечувати себе (1Фс 4:11; 2Фс 3:10, 12). Так само злодій повинен перестати красти і почати наполегливо працювати (Еф 4:28).

Ставлення Божих служителів до роботи. Виконуючи будь-яку роботу, служитель Єгови повинен пам’ятати про свої стосунки з ним і робити все «від усієї душі, як для Єгови, а не для людей» (Кл 3:23). Це означає бути старанним (Пр 10:4; 13:4; 18:9), чесним і відданим працівником. Той, хто виявляє такі риси, прославляє Бога, як це видно із заохочення, даного рабам-християнам: «Нехай раби в усьому підкоряються своїм власникам і намагаються догоджати їм, нехай їм не перечать, не крадуть у них, а будуть гідними цілковитої довіри, щоб у всьому прикрашати вчення нашого Спасителя, Бога» (Тит 2:9, 10; Еф 6:5—8; Єв 13:18).

Правильний погляд на матеріальне. Християни повинні звертатися до Бога з проханням благословити їхню працю і не занадто тривожитись про матеріальне. Ісус радив своїм послідовникам шукати найперше Царства (Мт 6:11, 25—33). Він також заохочував: «Працюйте не заради поживи, яка псується, а заради нетлінної поживи, яка приносить вічне життя» (Ів 6:27). Тому Божі служителі виявляють мудрість, вважаючи духовні багатства важливішими за гроші та матеріальні речі, які вони здобувають своєю працею. Вони також використовують плоди своєї праці для сприяння духовним справам і таким чином «здобува[ють] собі друзів» — Бога і Христа (Ек 7:12; Лк 12:15—21; 16:9).

Праця, яку схвалює Бог. Щоб досягти успіху в якійсь праці, необхідно покладатися на Бога Єгову (Пс 127:1; Пр 16:3). Саме Бог підтримує і зміцняє тих, хто виконує його волю (2Кр 4:7; Флп 4:13). Хоча люди часто працюють намарно (Ек 2:10, 11), праця, пов’язана з правдивим поклонінням, ніколи не є марною. Християни єврейського походження отримали запевнення: «Не є Бог неправедний, щоб забути вашу працю і любов, яку ви виявляли до його імені, служачи святим як раніше, так і тепер» (Єв 6:10). Ця праця, очевидно, включала надання матеріальної та іншої підтримки нужденним і тим, хто зазнавав скрути, страждань чи переслідувань. (Пор. Еф 4:28; Флп 4:14—19; 1Тм 6:17, 18; Як 1:27.) Участь у праці підготовки учнів (Мт 28:19, 20; 1Кр 3:9—15), а також служіння наглядачами у християнському зборі та навчання одновірців, яке доручено чоловікам, теж належать до діл, які схвалює Бог (1Фс 5:12, 13; 1Тм 3:1; 5:17).