ТЕАТР

Будівля (греки називали її те́атрон), в якій ставили драми, трагедії та комедії, а також танцювальні і музичні постановки. Часто в цих виставах були неморальні сцени, неприйнятні для християн (Еф 5:3—5). Крім того, в театрах проводили публічні зібрання.

У театр в Ефесі привели християн, які подорожували разом з Павлом, після того як срібляр на ім’я Димитрій підбурив проти них натовп. Павло хотів звернутися до людей, які зібралися в театрі, але декотрі організатори свят та ігор, які приязно ставилися до нього, відрадили його йти туди (Дії 19:23—31).

Театри в Греції почали будувати приблизно з V ст. до н. е., і з часом вони з’явилися в багатьох великих містах. Більшість грецьких театрів будували півколом на схилах пагорбів. Сидіння для глядачів були дерев’яні або кам’яні. Глядацькі місця розділялися на сектори і розташовувалися ярусами. В центрі театру був майданчик для танцюристів і хору (орхе́стра), позаду якого здіймалася сцена. За нею стояла споруда, що слугувала фоном для вистав (скене́).

Руїни театрів знайдені в таких містах, як Ефес, Афіни і Коринф. У великому театрі в Ефесі було 66 рядів, і він вміщав приблизно 25 000 глядачів. Навіть сьогодні акустика в ньому настільки хороша, що тихий голос зі сцени добре чути з останнього ряду.

Римляни зазвичай не будували театрів на схилах пагорбів. Їхні театри були окремими будівлями, які інколи мали дах над сценою і над частиною глядацьких місць. Ще одним видом римського театру був амфітеатр — відкрита кругла або півкругла споруда з ареною посередині, навколо якої ярусами розташовувались місця для глядачів. Відомим римським амфітеатром є Колізей, який був зведений 80 р. н. е. і частково зберігся до наших днів. Ірод Великий збудував театри в багатьох містах, зокрема в Дамаску і Кесарії. Йосиф Флавій писав, що Ірод «збудував театр в Єрусалимі, а також величезний амфітеатр на рівнині» (Иудейские древности. XV. 8. 1).

Грецьке слово те́атрон може означати як будівлю, де ставили вистави, так і саме «театральне видовище». Павло писав: «Бо мені здається, що нас, апостолів, Бог виставив напоказ останніми, як тих, що засуджені на смерть, оскільки ми стали театральним видовищем [те́атрон] для світу, для ангелів і для людей» (1Кр 4:9). Павло міг мати на увазі завершальну частину гладіаторських боїв на арені амфітеатру, коли деяких учасників, роздягнених і беззахисних, виводили на арену і жорстоко вбивали.

У греків і римлян було прийнято приводити приречених на смерть злочинців у театр, де з них глузували глядачі. У своєму листі до євреїв Павло, очевидно, мав на увазі цей звичай. Хоча немає доказів, що християнам з євреїв доводилося зазнавати такого ставлення, вони зносили подібні страждання. Апостол Павло заохочував їх: «Завжди пам’ятайте минулі дні, коли ви, отримавши просвітлення, залишалися стійкими у великій боротьбі і зносили страждання. Іноді вас привселюдно [«як у театрі», прим.] зневажали й завдавали вам лиха, а іноді ви поділяли страждання тих, хто зносив такі випробування» (Єв 10:32, 33).