КОРИНФЯ́Н, ЛИСТИ ДО

Два натхнені Богом листи, які в І ст. н. е. апостол Павло написав християнам у Греції і які увійшли до біблійного канону. У багатьох перекладах Грецьких Писань ці листи — це сьома і восьма книги. Павло вказує на себе як на автора обох листів; у першому він звертається «до Божого збору в Коринфі», а в другому — «до Божого збору в Коринфі, а також до всіх святих по цілій Ахайї» (1Кр 1:1, 2; 2Кр 1:1).

Те, що Павло справді написав Перший і Другий листи до коринфян, не викликає сумнівів. Окрім свідчення самого Павла, існують небіблійні джерела, які підтверджують, що обидва листи вважалися достовірними і мали широке визнання. Письменники І—ІІІ ст. приписували ці листи Павлові та цитували їх. Також «два листи до коринфян» згадуються серед «чотирнадцяти листів апостола Павла» в каноні Афанасія (367 р. н. е.). Цей канон є першим каталогом, який містив усі 27 книг Грецьких Писань. Він з’явився за 30 років до виходу каталогу, затвердженого Карфагенським собором.

Служіння Павла в Коринфі. Павло прибув у Коринф приблизно 50 р. н. е. Спершу він щосуботи «виголошував промову в синагозі та переконував юдеїв і греків» (Дії 18:1—4). Та коли вони стали противитися Павлові і зневажливо про нього говорити, він вирішив навчати «людей з інших народів», які мешкали в Коринфі. Він почав зустрічатися з ними в домі поруч із синагогою, і тоді багато людей «повірило і охрестилось». Після того як Господь сказав Павлові у видінні: «В цьому місті я маю багато людей», він залишався там рік і шість місяців, «навчаючи [їх] Божого слова» (Дії 18:5—11). Оскільки Павло посприяв заснуванню християнського збору в Коринфі, він міг сказати тамтешнім християнам: «Бо ви як учні Христа можете мати хоч 10 000 опікунів, а батьків у вас небагато; через проповідування доброї новини я став вашим батьком, маючи єдність з Христом Ісусом» (1Кр 4:15).

У Коринфі була поширена кричуща неморальність, яка з часом вплинула навіть на місцевий християнський збір. Тож Павло вважав за потрібне докорити коринфським християнам за те, що серед них чиниться «така розпуста, якої не знайти навіть серед інших народів», адже один чоловік жив з дружиною свого батька (1Кр 5:1—5). Використавши зрозумілий для них приклад, Павло заохотив їх виявляти вірність. Йому було відомо, що коринфяни добре знали про атлетичні змагання під час Істмійських ігор, які проходили неподалік їхнього міста. Тому він написав: «Хіба ви не знаєте, що в забігу біжать усі учасники, але нагороду отримує лише один? Тож біжіть так, щоб отримати нагороду. Кожен учасник змагань у всьому виявляє самовладання. Однак він робить це, щоб отримати вінок тлінний, а ми — нетлінний» (1Кр 9:24, 25).

Перший лист до коринфян. Під час своєї третьої місіонерської подорожі Павло деякий час провів в Ефесі (Дії 19:1). Мабуть, в останній рік свого перебування там апостол отримав тривожні новини про те, що́ відбувалось у коринфському зборі. «Від Хлоїних домашніх» він дізнався про незгоди, які існували між братами (1Кр 1:11). Також з Коринфа прийшли Стефан, Фортунат і Ахаїк, які, можливо, теж розповіли про те, яка там ситуація (1Кр 16:17, 18). Крім того, Павло отримав від цього збору листа із запитаннями (1Кр 7:1). Тож, переживаючи за духовний стан одновірців у Коринфі, він приблизно 55 р. н. е. написав їм свого першого листа. Те, що Павло писав з Ефеса, видно з 1 Коринфян 16:8, де сказано: «А до П’ятидесятниці я пробуду в Ефесі».

На початку Першого листа до коринфян Павло згадує Состена, який, очевидно, писав цей лист під його диктовку. Такого висновку можна дійти з огляду на те, що сказано в кінці листа: «Вітаю вас і я, Павло, пишучи це власною рукою» (1Кр 1:1; 16:21).

Другий лист до коринфян. Цього листа Павло написав, можливо, наприкінці літа чи на початку осені 55 р. н. е. Свого першого листа він написав в Ефесі, де, мабуть, залишався, як і планував, до П’ятидесятниці того ж року чи трохи довше (1Кр 16:8). Далі Павло вирушив до Троади, де сподівався побачитися з Титом. Але Тит ще не повернувся з Коринфа, де, на прохання Павла, допомагав збирати пожертви для святих в Юдеї. Тож Павло дуже засмутився, коли не знайшов його. З Троади Павло пішов до Македонії. Там він нарешті зустрівся з Титом, який розповів йому про реакцію коринфян на його перший лист (2Кр 2:12, 13; 7:5—7). У Македонії він пише свого другого листа і, очевидно, передає його через Тита. За кілька місяців Павлові все-таки вдалося відвідати коринфський збір. Тож, фактично, він відвідував Коринф двічі. Після свого першого візиту, під час якого Павло заснував там збір, він спланував відвідати його вдруге, але йому це не вдалося. Він хотів «прийти [туди] втретє», і приблизно 56 р. н. е. зміг знову зустрітися з одновірцями в Коринфі (2Кр 1:15; 12:14; 13:1). Саме тоді він написав Листа до римлян.

Мета написання. Павло отримав від Тита гарні новини. Перший лист до коринфян викликав у них смуток, який до вподоби Богові, каяття, старанність, обурення, страх та бажання очиститися і виправити все зло. У своєму другому листі Павло похвалив коринфян за те, що вони прислухалися до його поради і застосували її, а також закликав їх «з готовністю простити й потішити» розкаяного чоловіка, який, очевидно, був вилучений зі збору (2Кр 7:8—12; 2:1—11; пор. 1Кр 5:1—5). Також він заохотив їх продовжувати допомагати нужденним одновірцям в Юдеї (2Кр 8:1—15). Крім того, дехто в коринфському зборі і далі не визнавав влади Павла як апостола і зневажливо ставився до нього, змушуючи доводити, що він придатний служити апостолом. У своєму листі він був доволі прямим і вихвалявся своїм апостольством не ради себе, а «для Бога», тобто для того, щоб врятувати збір, який належав Богові (2Кр 5:12, 13; 10:7—12; 11:16—20, 30—33; 12:11—13).

Проливає світло на уривки з Писань. У своїх натхнених листах до коринфян Павло використовує Єврейські Писання, аби надати ваги доказам, які наводить. Викриваючи безглуздя мудрості цього світу, якою керувалися лжеапостоли, він показує, наскільки важливо здобувати неперевершену мудрість Бога. Для цього він звертає увагу на промовлені кілька століть тому слова псалмоспівця про те, що «людські думки... всього лиш подих» (Пс 94:11; 1Кр 3:20), та цитує запитання, яке Ісая поставив бунтівним юдеям: «Хто виміряв дух Єгови? Хто може... чогось навчити його?» (Іс 40:13; 1Кр 2:16). Павло показує, що християнські служителі мають право отримувати матеріальну допомогу, пояснюючи, що слова з Повторення Закону 25:4: «Не зав’язуй рота бику, коли він молотить зерно» — були записані передусім задля добра Божих служителів (1Кр 9:9, 10). Аби нагадати, що Бог уже давно пообіцяв воскресіння мертвих, Павло цитує слова з Ісаї 25:8 та Осії 13:14 про те, що смерті вже не буде (1Кр 15:54, 55). Крім того, Павло глибше пояснює значення Господньої вечері, детально обговорюючи слова Ісуса, які він промовив, коли започатковував цю урочистість (Лк 22:19, 20; 1Кр 11:23—34).

Павло підкреслює, що Божий погляд на духовну чистоту не змінюється, прямо чи непрямо посилаючись на Повторення Закону 17:7, Левіт 26:11, 12, Ісаї 43:6; 52:11 та Осії 1:10 (1Кр 5:13; 2Кр 6:14—18). Він пояснює, що Божі служителі давнини ніколи не забували про матеріальну допомогу іншим і що Єгові дуже приємно, коли християнин виявляє щедрість (Пс 112:9; 2Кр 9:9). Також Павло нагадує, що викладений у Законі принцип, згідно з яким будь-яка справа має бути підтверджена двома чи трьома свідками, стосується і християнського збору (Пв 19:15; 2Кр 13:1). Посилаючись на ці та інші уривки зі Святого Письма, Павло проливає на них світло і показує, як ми можемо їх застосувати.

[Рамка]

ОГЛЯД ПЕРШОГО ЛИСТА ДО КОРИНФЯН

Лист, який Павло надіслав збору в Коринфі після того, як отримав тривожні новини про незгоди та розпусту; у ньому апостол відповідає на питання стосовно шлюбу

Написаний в Ефесі приблизно 55 р. н. е.

Заохочення зберігати єдність (1:1—4:21)

Якщо йти за людьми, то це призводить до розбрату

Має значення лише Божий погляд на те, що є мудрістю, а що — безглуздям

Треба хвалитись не людьми, а Єговою, який забезпечує усім необхідним через Христа

Важливо бути зрілими, духовними людьми, пам’ятаючи, що духовний ріст залежить від Бога і що Христос є фундаментом, на якому будується християнська особистість

Не слід вважати себе ліпшими за одновірців, щоб не загордитися

Збереження моральної чистоти збору (5:1—6:20)

Кожного, хто став розпусником, жадібним, п’яницею, лихословом чи здирником, слід вилучити зі збору

Краще бути скривдженим, ніж іти з братом у суд до невіруючих

Моральна нечистота опоганює Божий храм і перешкоджає людині ввійти в Боже Царство

Поради стосовно шлюбу і безшлюбності (7:1—40)

Важливо виконувати подружній обов’язок, але при цьому зважати на потреби подружжя

Тим, хто розпалюється пристрастю, краще одружуватися, ніж залишатися неодруженими

Одружені християни не повинні покидати невіруючих партнерів; так вони, можливо, допоможуть їм отримати спасіння

Тому, хто стає християнином, не варто змінювати свій стан

Одружені мають більше тривог; неодружені можуть мати більше свободи, щоб служити Богові без відволікання

Турбота про духовний добробут інших (8:1—10:33)

Важливо не ставати каменем спотикання через споживання їжі, пожертвуваної ідолам

Щоб не створювати перешкод у поширенні доброї новини, Павло відмовився від права на матеріальну допомогу

Можна багато чого навчитися з повчальної історії про подорож ізраїльтян пустелею, наприклад, як не стати каменем спотикання для інших

Усе дозволено, але не все зміцняє

Порядок у зборі (11:1—14:40)

Повага до християнського головування; коли жінці покривати голову

Повага до Господньої вечері

Послуговуючись дарами духу, важливо пам’ятати, від кого вони походять і для чого дані

Любов — неперевершений шлях

Християнські зібрання мають проходити організовано

Надія на воскресіння обов’язково сповниться (15:1—16:24)

Воскресіння Христа є гарантією

Помазані християни мусять померти, щоб отримати безсмертя і нетління

Труд у служінні Господу не марний; необхідно міцно стояти у вірі

[Рамка]

ОГЛЯД ДРУГОГО ЛИСТА ДО КОРИНФЯН

Лист, який Павло написав невдовзі після першого, щоб заохотити християн у Коринфі зберігати чистоту збору, розпалити їхнє бажання допомагати одновірцям в Юдеї та протистояти впливу лжеапостолів

Написаний Павлом у 55 р. н. е. за кілька місяців до його другого й останнього візиту в Коринф

Сердечна турбота Павла про одновірців та ставлення Павла і Тимофія до них (1:1—7:16)

Павло і Тимофій, зазнавши утисків за те, що були християнами, ледь не померли, але Бог врятував їх, і це стало потіхою для інших

Поводилися зі святістю і щирістю; не панували на вірою інших співпрацівників, а сприяли їхній радості

Перший лист Павло написав, керуючись любов’ю, зі слізьми на очах; наголошується на необхідності простити і потішити чоловіка, який раніше чинив розпусту

Павло і його товариші отримали підготовку від Бога, щоб бути «служителями нової угоди»; коринфяни є рекомендаційними листами, написаними на їхніх серцях

Виконуючи служіння, вони не розбавляли Божого Слова, а проповідували, що Христос — це Господь; ця добра новина прихована лише від тих, кому бог цього світу засліпив розуми

Перебуваючи в земних наметах, Павло і Тимофій, а також християни в Коринфі надіються ввійти у вічний дім на небі; але спершу кожен з них мусить стати перед судовим престолом Христа

Кожен, хто перебуває в єдності з Христом, є новим створінням; усі вони виконують служіння, пов’язане з примиренням; вони, як посли, закликають: «Примиріться з Богом»

Павло і його товариші рекомендують себе як Божі служителі, коли витривало зносять випробування у служінні і показують своїм життям, що на них впливає Божий дух

Маючи широко відкриті серця, вони заохочують одновірців не стримувати ніжних почуттів до інших, не впрягатись у нерівне ярмо з невіруючими та очистити себе від усього, що опоганює тіло і дух

Павло радіє, отримавши звістку про те, що коринфяни позитивно відгукнулися на його пораду з першого листа

Заохочення допомогти бідним одновірцям в Юдеї (8:1—9:15)

Македоняни, незважаючи на крайнє убозтво, благали про можливість виявити щедрість

Христос став бідним, щоб коринфяни (й інші) могли розбагатіти

Павло похвалив коринфян за їхню готовність допомогти

Нехай кожен робить так, як постановив у серці, оскільки Бог любить того, хто дає з радістю

Павло викриває лжеапостолів (10:1—13:14)

Павло відповідає на закиди противників, які стверджували, що він «не справляє особливого враження», проповідує на «чужій території», гірший від них, «не відзначається красномовством», «нерозсудливий» і що, на відміну від них, не є апостолом, оскільки впокорився, заробляючи на життя своїми руками

Павло нічим не гірший від них з огляду на свій родовід, переслідування і труднощі, яких зазнав заради Христа, на любов і турботу, яку виявляв до зборів, а також з огляду на видіння та докази його апостольства

Християнам важливо постійно перевіряти, чи вони у вірі