АРІЇ́Л

(озн. «вогнище на Божому жертовнику» або «лев Бога»).

1. Моавітянин, двох синів якого вбив Беная (2См 23:20; 1Хр 11:22).

2. Один з дев’яти провідників, яким Ездра наказав привести «служителів для дому... Бога». Це сталося навесні 468 р. до н. е., коли приблизно 1500 ізраїльських чоловіків під проводом Ездри збиралися вирушити від річки Агави до Єрусалима (Езд 8:15—17, 31).

3. Символічна назва Єрусалима, вжита в Ісаї 29:1, 2, 7. У Єрусалимі розташовувався храм Єгови, на подвір’ї якого стояв жертовник. Тому саме місто, по суті, можна було назвати «вогнищем на Божому жертовнику». Воно також було центром чистого поклоніння Єгові. Однак звістка з Ісаї 29:1—4 мала грізний характер і сповіщала про неминуче знищення Єрусалима вавилонянами в 607 р. до н. е. Тоді Єрусалим мав стати «вогнищем на... жертовнику» в іншому розумінні: місто стікатиме кров’ю, його пожиратиме вогонь, і воно буде наповнене тілами загиблих від вогню. В Ісаї 29:9—16 наведені причини цього лиха. А втім, в Ісаї 29:7, 8 говориться, що народи, які спустошать Єрусалим, не досягнуть своєї кінцевої мети.