Одне-однісіньке життя

«ВІН народився в невідомому селі в селянки. Виріс в іншому селі, де працював до тридцяти років у столярній майстерні. Три роки він був мандрівним проповідником.

Він не написав книжки. Він ніколи не був службовою особою. Він не створив сім’ї і не мав дому. Він не закінчив вузу. Він ніколи не був у великому місті. Він не ходив далі, ніж двісті миль від місцевості, де народився. Він не робив того, що, за загальною думкою, роблять видатні люди. Він не мав дипломів — лише знання виявляли про його освіченість.

Йому було тільки тридцять три роки, коли вістря громадської думки обернулося проти нього. Його друзі втекли від нього. Його передали в руки ворогів, і він пережив наругу над собою. Його прибили до [стовпа] між двома злодіями. Коли він умирав, кати грали в азартну гру на його одяг — єдину приватну власність, яку він мав на землі. Коли він помер, його похоронили в могилі, позиченій у одного друга, який виразив своє співчуття до нього.

Промайнуло дев’ятнадцять століть, а він все ще залишається центральною фігурою людства та керівником людського прогресу. Якщо зібрати докупи всі армії, які будь-коли марширували, всі військово-морські флотілії, які будь-коли плавали, всі парламенти, які будь-коли засідали, всіх царів, що будь-коли правили, то вони не вплинули на життя людей нашої планети так, як це одне-однісіньке життя»a (Анонімний коментар про життя Ісуса Христа, англ.).

[Примітка]