Хто успадкує землю?

ІСУС відповів на те запитання в нагірній проповіді так: «Лагідні вспадкують землю». Століття перед тим, псалмописьменник Давид сказав: «Покірні вспадкують землю». Про Самого Бога Єгову є сказано: «Землю віддав синам людським!» (Матвія 5:5; Псалом 37:11; 115:16).

Коли Бог створив людину, то зобов’язав її доглядати землю. Він наказав їй: «Щоб [людина] порала його [Рай] та його доглядала» (1 Мойсеєва 2:15). Замість доглядати землю, людина забруднює й руйнує її. В Об’явленні 11:18 каже, що людина матиме спроможність зруйнувати землю, але що Бог не допустить її до цього. Бог Сам «знищить тих, хто нищить землю». Людина не слухає, як краса землі викрикує урочистий протест, тільки чує, як гроші шепочуть (1 Тимофія 6:10).

Але гроші теж стали жертвою. У редакторській статті в Юнайтед Стейтс ньюс енд уорлд ріпорт помістилось це доречне запитання:

«Хто ж є реалісти сьогодні? Протягом багатьох років насміхались з громадян, які турбуються руйнуванням нашої планети, кажучи, що вони були ідеалісти, плетуни страху, і докучливі благодійники. Несподівано стало відомо, що ті „непрактичні“, які мучили себе журбою, правильно говорили про кислотний дощ, про руйнування озонної охорони довкола землі й про зміну світового клімату забрудненням атмосфери вуглекислим газом, і створенням теплиці.

У цих трьох випадках, ми з нашими дітьми дуже постраждаємо за мрійні передбачання так званих практичних людей. Їхня „реальність“ перешкоджала контролюванню забруднення, яке в той час коштувало б мільйони доларів, але за яке тепер мусимо заплатити безліч мільярдів [доларів] через неповоротні результати з яких ще може виникнути глобальна катастрофа».

Ті, що могли завернути це становище, неохоче ставились до нього, нагромаджуючи гроші, тоді як люди хворіли й вмирали. Вони ще досі такого настрою. Шість тисяч років людської історії доказали Біблію правдивою, коли вона каже: «Знаю, Господи [Єгово, НС], я, що не в волі людини дороги її, не в силі людини, коли вона ходить, кермувати своїм кроком» (Єремії 10:23).

Бог дає людині потрібне керівництво: «Для моєї ноги Твоє слово — світильник, то світло для стежки моєї» (Псалом 119:105). Це доводить до щастя: «Я, Єгова, Бог твій, навчаю тебе користати, Який провадить тебе дорогою, якою ти маєш ходити. Коли б ти слухався Моїх заповідей, то був би твій спокій як річка, а праведність твоя як хвилі морські» (Ісаї 48:​17, 18, НС).

Але більшість людства не є покірні, щоб прийняти божественне керівництво й скористати. Більшість людей обстоюють свою незалежність, намагаються ходити дорогою, що веде до загибелі. Тільки покірні знаходять «дорогу, що веде до життя» (Матвія 7:13, 14).

Людина сьогодні дуже погано пристосована до оточення. По-перше, вона забруднює себе морально, і до того забруднює землю. Через це моральне забруднення людина не є придатна в Божих очах, щоб успадкувати землю. У наступних двох статтях обговорюються два приклади неморальності людей, які так дуже забруднили землю, що Бог мусив вигнати їх. Обидва приклади походять з стародавньої історії.