Навчаючись жити з незмінним
ОДИН древній грецький філософ давав таку пораду: ,Молодий чоловіче дружися, дружися. Коли знайдеш добру дружину, то будеш щасливий і це добре. А коли не знайдеш доброї дружини, то стань філософому, і це також добра річ’. Друга половина цього прислів’я піддає думку, що це добре пристосовуватись до незмінного, набираючи нібито філософського погляду про життя.
Навчитись жити з незмінним стосується до дуже багато точок життя. Така неважлива річ, як височина може турбувати декотрих. Дівчина шість футів росту може дуже турбуватись. Але, чоловік нижчий п’ять футів може дратуватись своїм малим ростом. Але так, як Ісус Христос, Син Божий, сказав: „Хто ж з вас коли журиться, зможе додати до росту свого бодай ліктя одного?” (Матвія 6:27) Крім цього, хтось міг народитись горбатий, або заїкається коли говорить, не бачить добре, чи став калікою через параліч.
Що ж таким особам робити? „Треба примиритись з тим чого неможливо виправити”, сказав один лікар. Один чоловік, який навчився жити з своїм незвичайним низьким ростом є політичний діяч на Філіппінських Островах, Карлос Ромуо. Він каже, що така мала постать не турбує його, і з часом знайшов, що це виходило йому на користь тому, що часто люди стають прихильні до малорослої людини.
Особи з такими незручностями можуть навчитись оцінювати свої благословення. Чи ж це не правда, що життя і мірка здоров’я є великі благословення? Маємо красу творення або „природи”, приємність слухати гарну музику, любов родини та друзів і задоволення, яке приходить, коли стаємо корисні самим собі й іншим.
Те саме можна сказати про наше відношення про світові обставини, яких не можемо поліпшити. Чи ж нам турбуватись через поширююче зіпсуття по високих посадах і насильство та злочин по вулицях? Біблія дає оцю добру пораду: „Не розпалюйся гнівом своїм на злочинців”. А чому ні? Тому що в Божому часі вони зникнуть. (Псалом 37:1—13) Поки не прийде той час, то можна навчитись жити під такими обставинами, будучи дуже обережними, щоб не виходити на вулицю самому пізно вночі, ставити більшу вартість на життя, ніж на гроші, яких носимо при собі тощо.
Так, нам буде легше жити з незмінним, коли набираємо філософського погляду про наш стан і користаємо з нього якнайкраще можемо. Примиріться з фактом, що все щастя є відносне і що під теперішніми недосконалими та грішними обставинами мусимо завжди приймати гірке з солодким. Отже, без різниці в якому стані ви знаходите себе, шукайте в ньому винагороду або милосердя. Сама непритомність сну є благословення про якого один поет писав: „У всякому місці є милосердя, і милосердя заохочуюче мислення, дає навіть хворобам милість, і примиряє людину до її долі”.
Те саме можна сказати про наші споріднення з іншими людьми. Багато одружених, коли знайдуть, що не є дуже схожі одно до одного зараз розводяться, але було б краще навчитись пристосуватись. Був один романтичний італієць, що дуже любив спорт, який одружився з дещо поміркованою англійкою. Роками вони не були щасливі, однак не розходились заради дітей. Проте, з часом вони пристосувались і знайшли більше задоволення та щастя в їхньому подружжю.
Можна навести ще один приклад з дійсного життя в якому чарівна молода жінка вийшла заміж за дуже приємного та багатого чоловіка. Хоч вона дуже бажала дітей, то таки не могли мати їх. Чи вона навчилась жити з незмінним? Певно, що навчилась, бо тепер навіть насміхається з свого колишнього розстроєння. Крім цього, вона наповнює свої дні повночасною діяльністю, бо звіщає людям „добру новину”— разом з своїм чоловіком — утішаючись багатьма благословеннями та задоволенням, які приходять коли цілі родини, а головно матері з їхніми молодими дітьми навчаються про Бога Єгову та благословення Його Царства — виховуючи духовних дітей, перетворюючи їх у Христових учнів.
У Біблії знаходимо багато інших прикладів де люди навчились жити з незмінним. Між цими можна зауважити пророка Мойсея. Бог уживав його вивести Своїх людей з Єгипту, і як рік за роком вони випробовували його терпіння під час їхніх сорок років мандрування в пустині! (5 Мойсеєва 8:2—5) Як вони не оцінювали, не вірили, нарікали, бунтувались та розстроювали його! Любов, яку він висловлює до них у його 5-ій книзі показує як добре він навчився жити з незмінними слабостями та слабостями його людей — незмінні у тому змісті, що він не міг нічого зробити про це.— Дії 7:30—39.
Сучасні слуги Бога Єгови також часто зустрічають дуже тяжкі обставини. Коли проповідують добру новину Божого Царства, то часто зустрічають байдужність, упередження, а навіть жорстоке переслідування. Чи ж вони перестають проповідувати через такі, нібито незмінні обставини. Зовсім ні. Краще, вони розвивають більшу винахідливість; підкріпляючи їхню власну віру; пригадуючи собі з яких причин, вони служать Богові Єгові в цьому часі кінця.
Справді, що є дуже багато обставин під якими декотрі мусили терпіти, тому що не можуть змінити їх, або почесно виходити з-під них. Але який би не був стан, то було б добре навчитись жити з ним, навчаючись пристосовуватись. Щоб допомогти нам у цьому маємо дорогий привілей молитви, як також надію з Божого Слова про „нове небо й нову землю”, в яких не буде ні злоби, ні розстроєння. Замість цього, там буде вічне життя і щастя.— Филип’ян 4:6, 7; 2 Петра 3:13; Об’явлення 21:4.