„Я дивно утворений”
Давно тому Давид співав ці слова у своїй псалмі на хвалу Єгові
ОДИН плюс 1 дорівнюють одному. Це дивна математика. Але той 1 поділюєтьєя на 2, тоді на 4, тоді на 8 і множиться аж поки роки пізніше станеться 60 трільйонів або більше. Це чудова математика!
Тут ми говоримо про себе самих, про процес через якого ми всі переходимо. Одна чоловіча сперма з’єдналася з одною жіночою яйцеклітиною у яйцепроводі нашої матері і стається одною заплідненою клітиною. Дев’ять місяців, і незчисленних мільйонів клітин пізніше, ми народились на світ. Виростаючи на повнолітну людину, наші клітини розмножувались на кілька десяток трільйонів. І все це почалося, тому що 1 плюс 1 дорівнюють одному.
Цей процес втягає щось більше ніж математику, яка є дивна і чудова. Це є надзвичайне диво, і про нього співав цар Давид в Ізраїлі, три тисячі років тому. Його пісню на хвалу Єгові, Творцеві, записано в Псалмі 139:13—16:
„Бо Ти вчинив нирки мої, Ти виткав мене в утробі матері моєї.— Прославляю Тебе, що я дивно утворений! Дивні діла Твої, і душа моя відає вельми про це! І кості мої не сховались від Тебе, бо я вчинений був в укритті, я витканий був у глибинах землі! Мого зародка бачили очі Твої, і до книги Твоєї записані всі мої члени та дні, що в них були вчинені, коли жодного з них не було”.
Мільйони людей у світі сьогодні відкидають це надзвичайне диво людського народження, як процес, який почався випадково. Для мільйонів інших людей цей процес становить невигідність і вони не дають йому нагоди розцвістися. Проте, мільйони інших людей стаються глибоко зворушені чудесами людського народження і кажуть так, як Давид: „Прославляю тебе, що я дивно утворений”.
Збільшуюче знання відкрило багато чудес, які відбуваються у темряві матки, але багато таємниць ще не відкрито. Знане і незнане надихає страх і пошану у чутливих і оцінюючих мільйонах людей. Вони відчувають цей страх і пошану, не тільки відносно свого власного народження, але також відносно народження їхніх дітей, які вони признають є спадщина від Єгови”.— Пс. 127:3, НС, анг.
Коли одно з тисячів чоловічих сперматозоїдів перейде яйцепровід і прорветься крізь зовнішню оболонку яйця, то інші сперми вже не можуть увійти в яйцепровід. Яйце запліднюється, і тепер починається „світлописна копія” людини. У тому часі вже вирішено її стать, основні фізичні і хвилюючі риси, спеціальні таланти, як і недостачі, разом з багатьма іншими подробицями. Оточення під час вагітности і після народження має змінюючий або великий вплив, але основний взірець особи вже засновано.
Перш ніж тисячі тілесних частинок сформуються, то час їхнього появлення вже призначено, і розмір, форма та функція визначені. „До книги Твоєї записані всі мої члени та дні, що в них були вчинені, коли жодного з них не було”. Цей „запис” або „світлописна копія” складається з 46-ох хромосомів і тисячі генів, які вміщають спадкові риси обох родичів — 23 хромосомів від кожного родича.
Спочатку розділюючі клітини є однакові, але незабаром являються великі різниці. Клітини тепер різняться одні від других виглядом і функцією і від того оригінального заплідненого яєчка. До вісьмох тижнів формуються клітини печінки, серця, м’язів, крови, мозку, костей і багато інших — всі з спеціальними функціями, однак, усі мають той самий ряд генів, як у заплідненому яєчкові!
Як все це стається є ще таємницею, але слідуючий звичайний приклад поможе нам хоч трохи зрозуміти цю складність. Є тисячі однакових фабрик, кожна має тисячі однакових машин, і кожна машина виробляє різні частинки, щоб ними монтувати автомобіль. Кожна фабрика, зо всіма її машинами, може зробити закінчений автомобіль. Дивно, проте, в кожній фабриці діє тільки одна машина, виробляючи тільки одну частину. Всі інші машини не діють! Одна фабрика виробляє дроти для запальних свічок, інша виробляє ручки для дверей, третя зубчасту передачу, і в кожній з цих діє тільки та одна машина, яка потрібна виробляти якусь особливу частинку. Кожна фабрика виробляє тільки ту частину, що є призначена для неї, користуючись тільки одною машиною потрібна виробляти ту частинку, і всі інші машини є бездіяльні. Але коли всі ці частинки, яких виробляють усі ці фабрики, приносять разом і монтують, то наслідок є закінчений автомобіль.
Подібно, кожна тілесна клітина є немов та фабрика, її ряди або сполучення генів є немов машини — тільки, що клітини й сполучення генів числяться на трільйони замість на тисячі, так як у нашому прикладі. Кожний ряд генів є спеціально утворений, щоб формувати тільки одну частину людського тіла. Кожна клітина має в собі всі гени потрібні сформувати наше тіло, але тільки один ряд генів (одна машина в нашому прикладі) діє, щоб виробляти її призначену частинку, наприклад, клітини печінки. Всі інші гени у цій клітині не діють. Подібно, в інших клітинах діють тільки ті гени, або „машини”, які виробляють клітини серця, або клітини шкіри, або клітини м’язів, і так далі. Всі разом, клітини формують різну потрібну тканину для формування цілого людського тіла.
Що спричиняє деякі гени діяти, і що виключає всі інші гени тієї клітини? Що рішає які клітини будуть виробляти якісь частинки тіла? Що починає цю продукцію, і що наказує, коли вона повинна початись? Що виключає ці клітини, коли частинки вже закінчені, не так, як клітини буйного рака, які не знають, коли перестати множитись? І чому клітини, які починають виробляти деякі органи сходяться разом саме в правильному місці, так, що зуби завжди ростуть у роті, а не десь на голові, легені завжди сполучаються з повітряними проходами, а не з кишками?
Науковці подають теорії, але вони не знають. Ми знаємо, що це тому, що все це відбувається не випадково; клітини наслідують „світлописний план”, якого Єгова поклав у гени. Для нас це надхнення страху є чудовим і великою причиною хвалити Його за це. „Дивні діла Твої, і душа моя відає вельми про це”.
Є ще одне диво — тіло матері не відкидає зародок, хоч він — чужий, складаючись з інакшої генетичної будови. Звичайно, людське тіло не приймає жодної тканини, яка різниться генетично у найменшому ступні, однак, половина генів у зародкові походить від батька. Не зважаючи на це, тіло матері, не тільки приймає цю чужу генетичну тканину дитини, але живить її протягом дев’ятьох місяців! Науковці дослідження показали, що під час вагітності щось відбувається і це придушує механізм відкинення, і таким чином розвиваюча дитина є охоронена від цієї небезпеки так, як, каже Псалом: „Ти виткав мене в утробі матері моєї”.
Охоронена в утробі, дитина має все, що їй є потрібно. Мати живить її, охороняє її, гріє її, і плацентою (орган зв’язку зародка з тілом матері) її кров передає дитині потрібний кисень. Але в часі народження немовлятка є криза. Немовля вже не набирає свого кисня від матері! Воно тепер мусить вбирати його само негайно, або помре!
Тепер відбувається драматична, життя-зберігаюча зміна. Шлях кровообігу мусить бути змінений. В утробі, отвір в оболонці зародкового серця, який розділює правий шлуночок від лівого, стримує більшість крови, щоб вона не входила в легені. Коли яка кров спрямовувала в ту сторону, то більшість обходила легені через велику тимчасову кровосудину. Тільки коло 10 процентів крови входило в легені. Але, під час народження, вся кров тепер мусить зараз переходити через легені, і то скоро! Щоб досягнути це, то кілька секунд після народження, той отвір в оболонці між серцевими шлуночками зачиняється і вся кров тепер входить у легені. Та велика судина, якою кров минала легені, тепер стискується, і вся кров мусить переходити легенями. Немовля починає дихати й активовані легені насичують кров киснем. Драматичні зміни вже були завершені. Метаболізм (обмін речовин в організмі з усіма перетвореннями енергії і матерії) продовжується, і немовля живе!
Людина в її коштовних лабораторіях не може виробити ані одної звичайної живої клітини, але чоловік з жінкою можуть зробити ще одну людину, великої складности, оригінальну, інакшу від кожної іншої людини на землі. Чудовий подвиг, благоговійний і незбагнений однак дуже багато людей мало оцінюють його, і весело вбивають це нове життя, яке розвивається в утробі, тому що не — бажають турбуватись ним. Вони забувають факт, що цей „плід утроби” є„нагородою” від Єгови, бувши благоговійним та чудовим.— Пс. 127:3.
[Вставка на сторінці 15]
Чому клітини, які починають формувати різні органи завжди влаштовуються саме на правильному місці, так, що зуби завжди ростуть у роті, а не на голові?
[Вставка на сторінці 16]
Нічого не лишається для випадку. Клітини наслідують „світлописний план”, якого Єгова поклав у гени