Цим психологам потрібно допомоги!
● Чи ваші діти б’ються між собою? Вони тільки показують, що люблять вас! „Коли ви є розтривожений родич”, кажуть два психологи, „якого діти нібито завжди б’ються, то не падайте духом. Правдоподібно такою поведінкою вони показують вам свою любов”. Вони тільки змагаються за любов’ю своїх родичів. „Діти б’ються, щоб добитись вигідного становища. Вони хочуть бути улюбленцями своїх родичів”. Їхні бійки, кажуть психологи, є спосіб, яким вони питають родичів оце запитання: „Чи ви справді любите мене?” Чи ж галасливою сваркою або бійкою передається любов? Ледве!
● Чи ви почуваєте себе самотніми? Коли так, то розберіться на голо. Декотрі психологи пропонують це безглуздя. „Бути нагим з іншими нагими є один спосіб, яким можна позбутись впочуття самотности у світі. . . . Стикатись з голими людьми є новий спосіб допомагати людям мати почуття спокою з самими собою та іншими”. Один психолог, беручи 75 доларів заплати від кожної особи, пропонує голі засідання на яких хто-небудь може приходити; нагі сесії підвищеного типу для „творчого спаровання” для одружених; нагі засідання для неодружених, що вже втомились тільки мати побачення і тепер бажають зустрітися під більш прозорими обставинами”. Але прозоре є те, що психіатр заробляє собі гроші і шкодить тим, що приходять до нього.
● „Народні дослідження”, сказав журнал „Science News” (Наукові Вісті), „виявляють, що більше, як один з двадцятьох мужеських психологів вели статеві зносини з їхніми пацієнтами”. Між жіночими психологами, норма є багато нижча. І все це, незважаючи, на формальний закон американського психологічного товариства, який каже, що „статеві стосунки є неморальні”, і що психологи не повинні використовувати своїх клієнтів. Один психолог не погоджуючись з цими сказав, що любовний дотик з клієнтом „відбиває паталогічні (наука, що вивчає хворобливі процеси в організмі людини і тварини) потреби лікаря”.
● Більшість людей оплакують збільшаюче насильство. Один психіатр сказав, що насильство є добре для вас. „Бунтуватись є здорово. Суспільству потрібно такого агресивного випускного отвору. Він сказав, що в Бельфесті на протязі бунтування, то пригнічаючі захворювання зменшились між бунтівниками, але нервоза (психічний розлад) збільшувався між тими, що не брали участи. Коли уряд наложив заборону на марші, які прискорювали насильство, то психолог сказав: „Це було чисте безглуздя забороняти всі марші. . . . Ясно є, що урядові потрібно психіатричної допомоги”. Дійсно, цьому психіатрові потрібно допомоги.
● Ви думаєте, що коли футболіст зробив посадку, розладнює план протилежної команди або кидає м’яч до землі, то цим він висловлює свою втіху з того, що зарахував очко? Такий є поверховий розсудок, каже один досліджуючий психіатр. Футболіст любить ігру, тому що отримує гроші та славу; він ненавидить її, тому що вона калічить і соромить його. Коли він врахує очко і гарцює, то цим топчить своїх противників, і коли вдаряє м’яч, то цим побиває голови своїх ворогів. „У цьому психіатр бачить любов-ненависть споріднення”, каже цей лікар. „Коли б’є м’яч, то футболіст піддається розпачі або зневазі, яку відчуває до праці від якої є найбільш залежний”. Цей психіатр „бачить усе це”. Здоровий розсудок бачить очевидне: футболіст тішиться тому, що врахував очко.
● Психологи, як також і психіатри позичають поважність та вплив від захоплюючих досягнень таких наук, як математика, хімія, біологія і фізика, згідно з статтею у Maclean’s газеті. Називаючи їхні фахи „наука” і з’єднуючи їхній хаос або божевілля суперницьких здогадів з природними науками, заснованих на експериментальних доказах є ледве переконуюче. Стаття у газеті Maclean’s робить висновок: „Коли пораді психіатра, соціолога або психолога дається таку саму важливість, як пораді фізика, дентиста або інженера, то ми трошки менше обманюємо себе від тих, що шукають поради в овечих нутрощах або Дельфійському Оракулі (храм де давались міфічні пророцтва або віщування)”.