Чи ви є переконані, що Бог існує?

Чи віра в Бога є лише підтримка для слабих осіб?

Чи ви можете дати доказ, щоб підтримати вашу віру?

„МОЖЕ б ми тепер сказали молитву. Але про що ми будемо молитися?” Так запитала вчителька початкової школи в одній комуністичній країні. „Помолімся за цукерками”, вона продовжувала. Діти радо зажмурили свої очі і ревно молились за цукерками. Коли діти розкрили свої очі, то вчителька розчаровано запитала: „Де ж наші цукерки?”

„Можливо в молитві ми вживали неправильне ім’я. Замість казати ,Бог’, то давайте будемо говорити ,Наш Провідник’. Молімся за цукерками до Нашого Провідника, дуже ревно, і не відкривайте ваші очі аж поки я не скажу вам”.

Діти зажмурили свої очі, а вчителька потихо поклала один цукерок на кожну парту і вернулась назад до свойого стола. Коли діти розкрили свої очі та побачили цукерки, то дуже зраділи! „Я завжди буду молитися до Нашого Провідника”, сказала одна дитина зворушено. „Я також”, інша додала.

Перериваючи їхню радість, вчителька сказала: „Діти, це я поклала цукерки на ваші парти. Щоб ви знали, що не робить різниці до кого ви ,молитеся’ — до Бога чи до когось іншого. Лише друга людина може дати вам щось. Коли будете молитися до Бога, то лише марнуєте свій час”. З довірливим відблиском у їхніх очах, діти кинули цукерки в рот, переконані, що Бога нема.— Побачте Reader’s Digest, з червня, 1964 р., ст. 103—107.

Кажуть, що ця сцена відбулася в одній безбожницькій комуністичній країні, і її приймають за доказ, що Бога нема. Але, що ви думаєте про це?

Чи Бог цікавиться самолюбними проханнями за цукерками? Дійсно, дуже мало людей молилися б за такими дрібницями, як цукерки. Вони правдоподібно будуть просити Бога, щоб Він дав мир та спокій. Так, ми прагнемо свободи від страху та небезпеки, які підкрадаються вулицями. Однак, сьогодні не бачимо такої свободи. Отже, тому, що багато людей не отримують відповідей на свої молитви, то багато беруть це за доказ, що Бог не існує.

Деякі люди звертають увагу на філософів та безбожницьких науковців. Але, чи факт, що деякі дуже вчені особи відкидають Бога, повинен давати причину для нас сумніватися про Його існування?

Такі люди можливо вже вчились багато років і мають багато фактів під руками. Але, чи вони дійсно мають усі відповіді у цьому сучасному світі? Незважаючи на їхній вплив, то який є стан сьогоднішнього світу?

Здається, що сучасна технологія дає надії на добрі речі. Однак, часопис Нью Йорк Таймс з 28-го листопада, 1976 р., запитує у заголовку: „Чи світ зможе існувати до 1984 р.?” Супровідна стаття говорила про тривожне та байдуже „божевілля” індустріальних країн відносно „погіршаючої кризи з енергією”.

Інша недавня стаття перестерігала: „Безконтрольний ріст технології привів, не лише Америку, але цілий світ на край катастрофи, такої великої, що навіть тяжко уявити собі”.

Світ на „краю катастрофи”. Такий світ розвили люди, багато з яких не вірять у Бога. Справді, людина, стараючись завести мирний та безпечний світ, не здійснила свого наміру. Якщо є Бог, то людина напевно може користуватися Його допомогою.

Безперечно, деякі особи будуть говорити: ,Я знаю, що є Бог. Я відчуваю це!’ Однак, чи таке „почуття” є переконливий доказ, що Бог існує? Ви можливо вірите, що Бог існує. Але, що коли б хтось запитав вас: ,Як ви знаєте, що Бог існує’? Чи ви можете підтримати свою віру переконливим доказом? Якщо не будете особисто твердо переконані про існування Бога, то правдоподібно ваша віра не встоїть під великим натиском. Також, що сказати про ваші діти? Чи ви є певні, що в них немає сумніву, що Бог існує? Чи їхнє переконання є таке сильне, що може встояти під натиском шкільної науки про еволюцію? Чи вони могли б бачити наскрізь пустого, несерйозного легковажного розсудку безбожницької вчительки?

Без різниці чи ви є переконані, що Бог існує чи ні, то чи не було б мудро застановитися над можливими досяжними доказами відносно Божого існування?