Незалежність Транскеї

ПРИ кінці жовтня, 1976 р., маси людей в Умтата, столиці Транскеї зібралися для святкування і церемонії. О півночі 25-го жовтня, з привітом 101 гарматного вистріла спустили прапор Південної Африки останній раз і на його місце повісили прапор нової Транскеї. Офіціально Транскея стала п’ятдесятим незалежним штатом в Африці. Він є перший з “батьківщин” (великі території відложені для кожного африканського плем’я) Південної Африки, який став незалежним.

Поміщена в південносхідній частині Південної Африки, Транскея є подібна розміром до Данії (44.000 квадратових кілометрів або майже 17.000 квадратових миль) з населенням 1 ^3/4 мільйона, між яким є коло 10.000 білих. Більшість чорних мешканців країни говорять Хоза мовою (споріднена з Зулу), але належать до різних племенних груп, як-от Мпондо, Тембу, Бомвана і Фінґо. Земля є досить плодюча і рясна на воду. Південну границю становить Велика Кей ріка, з якої походить назва “Транскея”.

Люди, що говорять Хоза мовою прибули до цієї території ще в п’ятнадцятому столітті. У вісімнадцятому столітті між чорними, а білими хліборобами почалася суперечка, що розвилася в довгу серію війн. Наостанку, пізно в дев’ятнадцятому столітті білі запанували і британський уряд прилучив цю територію до Кейп Колонії. Від 1910 р. Транскея формувала частину першого Південноафриканського союзу і відтоді Республіку.

Після розвитку політики Південної Африки окремого розвитку, у 1963 р. дозволили країні часткове самоуправління. У парламенті служить 150 членів, включаючи 75 традиційних керівників і 75 вибраних членів. У недавніх виборах партія Головного Керівника, Кайзера Матанзіма, виграла перемагаючою більшістю. Він тепер є провідник країни й її прем’єр. Ця нова країна буде наслідувати політику в якій не буде расового відокремлення. Але її економія буде дуже залежна від Південної Африки. Недавно Організація Об’єднаних Націй голосувала, щоб не признавати Транскеї, і досі жодна країна, крім Південної Африки, не признає цього нового штата.