Покірність — помічник для терпеливости
ОДИН вчений Біблії, що є знаний в цілому світі вжив цілий ранок, щоб разом із деякими подорожуючими приятелями оглянути руїни Єрихону. Вернувшись до їхнього готелю їм принесли пізній сніданок, якого офіціант (той, що подає їжу) поставив при кінці стола. Коли тарілки прийшли до голови стола, тобто до згаданого вченого, то вони були вже порожні. Вчений терпеливо чекав і не нервувався, аж поки офіціант не приніс більше їжі. А що помогло йому бути таким терпеливим, коли було відповідно перше подати йому їжу? Його покірність.
Бути покірним, таким як цей чоловік був, значить бути повільним до гніву, бути довготерпеливим, спокійним, не злоститися під час тяжких обставин. Терпеливість створює мир і гармонію. Арабська приповістка каже: “Терпеливість є ключ до радости; але поквапність — ключ до смутку”. Тому, що ми всі є недосконалі, то дружини мусять терпіти своїм чоловікам, чоловіки дружинам, родичі дітям, вчителі студентам, надзирателі тим, що є під їхньою опікою.
Сьогодні нетерпіння є загальна вада, бо здається, що всі дуже квапляться. Крім цього, у світі б дуже багато гордости і честолюбства, і через них багато стають нетерплячі до тих, що припиняють їх у перегонах до верху. Таким особам, було б добре пам’ятати російську приповістку: “Майбутність належить до тих, що вміють чекати”.
Розумно Боже Слово радить нам бути терпеливими, довготерпеливими: “Отож, браття, довготерпіть . . . зміцніть серця ваші”. “Любов довготерпить”, Біблія каже нам. А чому? Тому, що любов “не величається, не надимається”.
Ми також читаємо, що “Плід духа: любов, раість, мир, довготерпіння”.— Як. 5:7, 8; 1 Кор. 13:4, Нова Англійська Біблія; Гал. 5:22, НС. Великою допомогою для терпеливости є покірність. Це стає ясно з надхнених слів царя Соломона: “Ліпший терпеливий від чванкуватого”. (Екл. 7:8) Іншими словами, чванкувата або горда людина не є терпелива; і коли це так, то це значить, що покірність є важна для терпеливости.
Боже Слово каже нам, що гордий не думає здорово. (Рим. 12:3) Він має мало терпеливости, коли має до діла з іншими. Він думає собі: “Чому я маю чекати на інших?” “Чому я маю терпіти роздратованню і досадам через безглуздість і самолюбство інших”. “Хто вони думають я є?” Замість бути терплячим і невибухливим гордий чоловік негайно висловлює своє незадоволення.
Протилежно цьому, покірність помагає нам бути терпеливим, тому що вона спонукує нас служити іншим. Коли ми є покірні, то ми не будемо брати себе серйозно, ми не будемо надмірно сподіватися чогось від інших, і не будемо сподіватися якогось спеціяльного трактування або якоїсь спеціяльної уваги. Ми будемо оціняти, що всі робимо помилки, що ми всі маємо різні здібності, й що часто роздратовуємо інших; отже будемо самі довготерпеливими.
Біблія каже нам, що Бог Єгова на протязі століть, так, на протязі тисячоліть вже терпить. Справді, що Він дуже терпить людській расі, так як можна бачити з Його діл із ізраїльським народом: “Бог [Єгова] . . . усе посилав до них слова перестороги через Своїх послів”, аж поки не мусів діяти через правдиве обурення. Терпеливість. Так. Він терплячо чекав багато століть заки покарав той народ за його лукаву невірність, дозволивши на те, щоб вони були забрані у вавилонську неволю.— 2 Хрон. 36:15, 16.
Бог Єгова також терпить цьому теперішньому лукавому поколінню. Він уже давно тому мав достатньо причин на те, щоб знищити цей зіпсутий старий світ. А деякі люди кажуть, що Він бариться у сповненню Своїх обітниць закінчити лукавство. Однак, Він не бариться Він “довготерпить . . . бо не хоче, щоб хто загинув, але хоче, щоб усі навернулися до каяття”. (2 Пет. 3:9) Тому що покірність і терпеливість ідуть разом, то чи можна сказати, що Всевишній Суверен, Господь всесвіту є покірний? Так, навіть як Його Слово каже нам: “Хто подібний до Господа [Єгови] нашого Бога, що мешкає на висоті та знижується, щоб побачити те, що на небесах і на землі? Бідаря (покірного) Він підводить із пороху”. І так як свідчив і псалмоспівець Давид: “І дав Ти мені щит спасіння Свого . . . а правиця Твоя підпирає мене”.— Пс. 113:5-7; 18:35.
Ісус Христос, Син Божий, дуже гарно зобразив цей принцип, що покірність і терпеливість ідуть разом, в його відношеннях з апостолами. Правдоподібно вони не раз роздратовували його своєю духовною недозрілістю, своїми маленькими суперечками, своєю повільністю зрозуміти. Але, чи Ісус коли злостився коли мав до діла з ними? Ні, він терпеливо пояснював і давав зображення того, що хотів навчити їх. (Луки 9:46-48) І чи він був покірний? Направду, що так, так як він сам показав це, коли обмив ноги своїм апостолам. По суті, Захарійове пророцтво передсказало, що він буде покірний.— Зах. 9:9; Ів. 13:4-15.
Біблія також говорить про терпеливість Божих вірних стародавніх слуг. Про них, ми читаємо: “Візьміть, браття, пророків, за приклад страждання та терпіння — вони промовляли Господнім Ім’ям”. І всі з них були покірні, бо інакше Бог Єгова не міг би уживати їх, бо “Бог противиться гордим, а смиренним дає благодать”.— Як. 5:10; 1 Пет. 5:5.
Отже, старайтеся бути покірними. В дійсності, ніхто не повинен думати більше про себе, ніж є потрібно думати. (Рим. 12:3) Ми всі робимо помилки, вживаємо поганий розсудок, грішимо. (1 Цар. 8:46) В деяких речах чи ділянках ми можливо переважаємо; хтось переважає нас в інших. Розумний шлях є послухати поради: “Не робіть нічого . . . з чванливости, але в покорі майте один одного за більшого від себе”. Якщо будемо мати таке покірне відношення, то не будемо мати труду терпіти іншим.— Фил. 2:3.