Чи ми є занадто людяні, щоб продовжувати існувати?
“ПРИРОДНА розумова чесність змушує нас признати дивну можливість, а саме, що людство вже наближається до кінця своїх днів, що наші проблеми відносно існування не розв’яжуться, тому що ми є занадто людяні”. Так писав один із головних американських авторів і редакторів, Р. Г. Ровір, при кінці шостого десятиліття двадцятого століття.
У травні 1971 р. близько 800 австралійських науковців висловили подібні страхи, а в січні 1972 р., група науковців і промисловців “Римський Клуб,” зробила подібне. Приблизно в той самий час британські науковці перестерігали в журналі Ecology, що “ми заплутуємося до нашого цілковитого вигублення”. І так як сказав професор Мармор, “ніколи за свою історію людина не була під такою великою загрозою”.
Яка ж є причина людських клопотів, які нібито загрожують її власне існування? Деякі кажуть, що треба винити людську біологічну природу, що будова людського розуму і тіла є приречена на невдачу. Інші кажуть, що це не правда, але, що клопіт лежить із “святими коровами” (згідно віруванням в Індії, корова є свята і недоторкана) вільного підприємства, націоналізму і війни. Без сумніву, що такі “святі корови” впливають на цю справу так само, як перенаселення по деяких околицях, забруднення і зіпсуття природних засобів — чинники, яких обвинувачують австралійські науковці.
Сам людський розум не є в стані розв’язати проблему, тому що вони є дуже великі, щоб людина могла сама їх розв’язати. Люди можуть робити заключення так як деякі вже зробили, що людство приступає до знищення так, як сотні інших земних створінь уже зникли; і це правда, є дуже мало надії, що людство змінить свої способи. Але не забуваймо як людина прийшла на цю планету. Вона не створила сама себе, і немає жодного доказу, що людина розвилася від нижчої форми життя, або створіння. Творець цілого всесвіту поставив її тут. Коли б лишити людині, щоб вона сама розв’язала свої власні клопоти, то може бути, що вона перестане існувати. Але Творець не дозволить цього.
Бог створив землю та людину і цікавиться її долею. Його Слово каже нам, що Він не сторив землі “надармо”, але, “щоб на ній жили”. І Бог у Своїм Слові не лише відкриває нам Свої наміри для землі, але запевняє нас: “Так буде і Слово Моє, що виходить із уст Моїх . . . порожнім до Мене воно не вертається, але зробить, що Я пожадав, і буде мати поводження в тому, на що Я його посилав”.— Іс. 45:18; 55:11.
Отже, чи людина є “занадто людяна”, щоб продовжувати існувати? Як це може бути коли людина була створена ‘за образом і подобою Божою?’ Перша людина могла жити вічно, і то в райських обставинах, бо лише коли б непослухала Бога, вона мусіла б вмерти. Отже, людина могла — ментально, фізично, емоційно і морально — жити вічно.— 1 Мойс. 1:26, 27; 2:16, 17.
То, чому ж то світ знаходиться в такому безладі? Чому вигублення загрожує людству? Є дві основні причини і вони є близько споріднені. Одна є, людина не послухала Бога і вибрала ходити своїм власним шляхом. Однак, вона не мала ні права, ні здібности робити це (Єрем. 10:23) Це є так, як ми читаємо: “Праведною вчинив Бог людину, та вигадок усяких шукають вони”. (Еккл. 7:29) Виступаючи проти волі свого Творця і Майстра, людина потрапила в клопіт, так як хтось старається вживати складну машину, але не керується інструкцією фабриканта.— Ос. 8:7.
Друга основна причина чому майбутність виглядає така зловісна для людини є через невидимого “князя світу цього”, який зводить майже все людство. З одної сторони, він розбиває благородні зусилля чесних осіб, а з другої, підбурює самолюбних. Він є ніхто інший, як “бог цього ладу”, “князь, що панує в повітрі”, дух, який діє в синах неслухняних”. Він називається “змій великий, вуж стародавній, що називається Диявол і Сатана”. Без Бога, людство є мов пішаки (найменша фігура в шаховій грі) у його руках.— Ів. 12:31; 2 Кор. 4:4, НС; Ефес. 2:2; Об. 12:9.
Хоч самолюбні люди сліпо загрожують своєму власному існуванню, то Творець запевняє нам існування людини тому, що Він більше цікавиться цим існуванням ніж сама людина. Так як розумний і любий батько часто більше цікавиться добробутом своїх дітей ніж вони самі, то так великий Творець більше цікавиться існуванням людства від людей. Але тут подібність кінчається; бо земні батьки часто не можуть нічого вдіяти під час скрутних ситуацій, але Творець, Бог Єгова може і дійсно зробить щось відносно цього, і це в дуже близькій майбутності.
А що ж Він зробить? Його слово, що стосується до цього покоління каже в пророцтві, що вже прийшов час “знищити тих, хто нищить землю”. Ті, що тепер нищать землю самі будуть знищені в “війні великого дня Всемогутнього Бога”, Гар-Магеддоні.— Об. 11:18; 16:14, 16, НС.
Дальше, Бог обіцяє зробити цю землю відповідним місцем для життя: ‘Ціла земля буде наповнена знанням Бога так, як море вода покриває’; ‘люди не будуть більше навчатися війни, але кожен буде сидіти під своїм виноградником і під своєю фіґовицею’, навіть ‘смерти, смутку, плачу і болю вже не буде’. Творець постановив перемінити цю землю в місце, що буде приносити Йому славу, а не знеславу.— Іс. 11:9; Мих. 4:1-4; 1 Кор. 15:25, 26; Об. 21:4.
Ні, людство не є “занадто людяне”, щоб існувати і лише біологічну природу людини не можна винити за безладдя в якому світ тепер знаходить себе. Цю правду доказують півтора мільйона християнських свідків Єгови, які живуть мирно в єдності один із одним, навіть під теперішніми обставинами. У них дружба заступила боротьбу, а братерська любов замінила зажерливість. То з цими Творець зачне Свою ‘нову землю в якій праведність буде домувати’.— 2 Пет. 3:13.