“Слово Твоє правда”
Немає ідолів для поклоніння
ПОКЛОНІННЯ ідолів було дуже звичайне в стародавній Вавилонії, де вірний патріарх Авраам виріс. Ідоли також дуже широко вживалися в стародавньому Єгипті, де його потомки жили більше як двіста років. Але коли Бог Єгова дав Свій закон синам Ізраїлевим, Він заборонив поклонятися ідолам, у Другій з Десятьох Заповідей, які також називаються Декалоґ.
Отже ми читаємо: “Не роби собі різьби і всякої подоби з того, що на небі вгорі, і що на землі долі, і що в воді під землею. Не вклоняйся їм і не служи їм, бо Я — Господь [Єгова], Бог твій, Бог заздрісний, що карає за провину батьків на синах, на третіх і на четвертих поколіннях тих, хто ненавидить Мене, і що чинить милість тисячам поколінь тих, хто любить Мене, і хто держиться Моїх заповідей”.— 2 Мойс. 20:4-6.
Ізраїльський народ повторно нарушував Другу Заповідь, для своєї власної шкоди, доказуючи, що Божа пересторога була правдива. Час від часу пророки Єгови перестерігали їх, щоб вони не поклонялися ідолам. (Іс. 42:17) Мідяний змій, якого Мойсей зробив під Божим наказом, пізніше став предметом поклоніння, і через цю причину цар Єзекія знищив його.— 4 Мойс. 21:7-9; 2 Цар. 18:4.
Хоч християни тепер не є під Мойсейовим законом, то принцип у Другій Заповіді таки далі стосується до них. А що апостол Іван каже: “Дітоньки, — бережіться від ідолів”. Це стосується до ідолів, які дехто каже представляють Бога і до яких-небудь інших ідолів, які вживаються за предмет поклоніння. Чи ви знали, що апостол Павло поставив поклоніння ідолів до одної кляси разом із такими “вчинками тілесними” як перелюб і спіритизм? І ті, хто практикує такі речі, він перестеріг, “не вспадкують Божого царства”.— 1 Ів. 5:21; Гал. 5:19-21.
Через це апостол Павло міг писати першим християнам у Солониці: “Ви навернулись до Бога від ідолів, щоб служити живому й правдивому Богові”. Він нагадував християнам у Коринті “утікайте від служіння ідолів”. Утікати від чогось значить не мати жодного зв’язку з ними, як найскорше.— 1 Сол. 1:9; 1 Кор. 10:14.
Часто люди заявляють, що вони не поклоняються самим ідолам, які уживаються у так званому Християнстві. Вони кажуть, що цим ідолам лише дають маленьку пошану вживаючи їх за помічників у поклонінні Бога. Це може бути теорія, але що показують факти? Чи безліч вірних людей не возять маленьку статую “святого” в своїх автах в надії зазнати якоїсь охорони від нього і відвертати випадки? Факти показують, що вірні італійські католики надіялися на статуї своїх “святих”, щоб затримати потік лави, і в одному випадку несли статую до краю надходячої лави у надії зупинити її. І до цього самого дня по деяких латиноамериканських країнах католики щоденно кладуть харч і напитки перед ідолами своїх “святих”.
Чи рахуванням образів й статуй за святих не приноситься їм “святої служби”? Ісус Христос, Син Божий, сказав: “Господеві Богові Єгові своєму вклоняйся, і одному Йому служи”.— Мат. 4:10.
Тим, які вживають ідоли в своєму поклонінні було б добре запитати себе: “Чи ці ідоли можуть мати зв’язок зі мною? Чи вони можуть помогти мені в часі клопоту? Зауважте як надхнений псалмоспівець відповідає на ці питання: “Їхні божки — срібло й золото, діло рук людських: Вони мають уста, — й не говорять; очі мають вони, — і не бачать; мають уші — й не чують, . . . мають ноги — й не ходять; своїм горлом вони не говорять. Нехай стануть такі, як вони, ті, хто їх виробляє, усі, хто надію на них покладає!” — Пс. 115:4-8.
Навіть якщо б таким ідолам не поклонялося, то надіятися на них у часі поклоніння не годиться з Божим Словом. А як це? Тому що християнське поклоніння є основане на вірі, а не на ідолах, яких можна бачити. Говорячи до християн, апостол Павло каже: “Бо ходимо вірою, а не видінням”. “Ми не дивимося на видиме” — як-от ідоли, — “а на невидиме”. Тому то Ісус нагадував, що “Бог є Дух, і ті, що Йому вклоняються, повинні в дусі та в правді вклонятись”. Дух не є видимий. Отже коли хочимо властиво ВКЛОНЯТИСЯ невидимому Богові, то неможливо вповати на ідоли.— 2 Кор. 5:7; 4:18; Ів. 4:24.
Перші християни не вживали жодних таких видимих помічників як святі ідоли, статуї або образи в свойому поклонінні. Правда, по катакомбах є символи голуба, пастухів, і так далі. Але жодні з них не є з ‘святої’ природи, так як хрест, якому почали поклонятися аж у четвертому столітті. І з появою цих ідолів прийшли й міфічні фігури, показуючи, що відступництво вже підкралося до так званих християнів.
Релігійні влади признають, що ‘дуже мало є написано про побожність до ідолів у початковому Християнстві’. Навіть коли ідоли появилися, то на протязі багатьох років їм не приписували ніякого доктринального оправдування. Факти показують, тому що перші християни не мали ідолів по своїх місцях поклоніння, то поганські ідолопоклонники, римляни називали їх безбожниками. Вони не могли уявити собі бога без ідола. Нарешті ті, що мішали християнську науку з поганською філософією почали вносити поклоніння ідолів.
Сьогодні, через Римо-Католицьку Другу Ватиканську Раду, деякі священики наказали, щоб усі ідоли були усунені з їхніх церковних будинків. У Домініці, коли священик дав такий наказ, то робітники лише кинули аркан і ці ідоли попадали до підлоги в храмі пороху. Але деякі церкви далі тримають свої ідоли. Навіть по місцях де вже ідоли були повикидані з церков, то питання, яке кожний, хто визнає себе бути християнином і хоче служити Богові мусить поставити собі: Чи я маю якісь речі в своїм домі, яким я віддаю свою побожність?
Коли торкається поклоніння ідолів, то цікаво зауважити, що Нова Католицька Енциклопедія каже, що “ідоли можуть включати не лише образи, ікони, статуї і символи, . . . але також . . . такий символічний акт поклоніння як Знак Хреста”. Чи ви додаєте релігійного почуття до яких-небудь із цих речей? З вищезгаданого, чи робити так не значить брати участь у релігійних вчинках, що не є приємні Богові? Тому що усі ці речі дійсно почалися в поганстві, то до них відносяться слова апостола Павла: “Не торкайтесь нечистого”.— 2 Кор. 6:17.
Ясно є, що всі, хто хоче догодити Богові Єгові мусить коритися принципові в Другій Заповіді.