“Слово Твоє правда”

Чи “Великий Тиждень” є для християн?

ЯК “ВЕЛИКИЙ Тиждень” наближається в Ель Сальвадорі люди різного віку починають про нього говорити. Для деяких, цих вісім днів “Cuaresma” або Посту, який у Центральній Америці припадає в березні й квітні, є найсвятіші дні в цілому році. Вони викликають у деяких релігійних особах тимчасове почуття побожности. Для інших, одначе, ці дні є лише час на забаву, яка часто доводить до розпусти.

Протягом цього тижня варто зауважити, що моралі є дуже низькі й беззаконня та розлад стають звичайними. Наприклад, головний журнал, La Prensa Graftca, в його числі з 27-го березня 1967 р., сказав: “70 ЗАБИТИХ, 986 РАНЕНИХ ПРОТЯГОМ ВЕЛИКОГО ТИЖНЯ”. Це є високі статистичні дані для такої маленької країни як Ель Сальвадор, а головно коли вони представляють протяг часу лише чотири дні довгий.

В той час багато дотримують релігійний звичай стримуватися від м’яса. Тому то, в більшости католицьких домів є звичай протягом “Великого Тижня” їсти лише сушену, солону рибу.

Також поклонники починають заощаджувати гроші місяцями наперед, щоб могли купити коштовний матеріал, а головно пурпурні і чорні кольори, з якого вони шиють довгий священицький одяг. Вони одягаються в цей одяг під час головної процесії на “Святий Четвер”, і “Велику П’ятницю”, що є другий найважніший день у “Великому Тижні”. Молоді і менш віддані також заощаджують гроші, але вони головно цікавляться вільним від зайнять часом, що переважно відбувається від четверга до “Великодньої Неділі”.

“Церемонія в “Велику П’ятницю” починається коли здіймають фігуру Ісуса з хреста в церкві. Тоді тіло цієї фігури намащують дуже коштовними пахощами і кладуть у скляну труну, але так, щоб усі могли бачити його рани. Тоді починається процесія. Тисячі голосильників ідуть слідом за цією фігурою, яка є обережно поставлена на тяжкій дерев’яній платформі. Чим тяжча платформа, то тим більше жертвування тих, які носять її вулицями.

Цілий день процесія мандрує по місті, а голосильники вбрані в своїх довгих шатах ідуть позаду. Квартал за кварталом носіїв, яких часто є п’ятдесят, замінюється новими. Кожний носій платить так багато як чотири долари за привілей нести цю фігуру з Ісуса один міський квартал. Кожен раз, як процесія зупиняється, так як буває це кілька раз в одному кварталі, люди вистрілюють фаєрверки, мішаючи зітхання з звуками веселощами.

Цікаво зауважити візерунки з кольорової тирси, які також коштують дуже багато грошей. Міста такі як Антігва в Гватемалі й Сонсонейт в Ель Сальвадорі є добре знані за свої величезні, кольорові й гарні “килими” з тирси. Чим більші й коштовні вони є, то тим більше шанують родину перед домом, якої цей “килим” знаходиться. Коли процесія переходить, то маршируючі топчуть “килими”, аж поки цілком не знищать його. Здається, що люди дістають задоволення з таких вражаючих вистав, які притягають увагу до їх і їхнього дому.

Однак треба поставити питання: “Чи християнам годиться обходити “Великий Тиждень”? Чи ці святкування й його обряди є засновані на Божому Слові, Біблії? Що Біблія каже про святкування “Великого Тижня”? Воно було б розумно дістати відповіді на такі питання.

Перше, треба подумати про беззаконність, неморальність і безладдя, які приходять в зв’язку зі святом “Великого Тижня”. Чи правдиве християнське свято може бути заплямоване такою великою зневагою науки Ісуса Христа й Святої Біблії? Справді, такий плід не може бути сполучений з чимось християнським, із чимось гарним і справді похвальним.— 2 Кор. 6:14; Як. 3:11, 12.

Так як треба сподіватися, в Біблії ніде немає наказу відзначати таке свято як “Великий Тиждень”. Дійсно звичаї й процедури, яких наслідується в часі цього святкування противляться біблійній науці; наприклад, звичай стримуватися від м’яса під час “Великого Тижня”. Біблія показує, що таке стримання ради релігійних причин буде знаком відступництва, кажучи: “Будуть деякі, що відступляться від віри, . . . Вони стануться зведжені удаванням обманщиків . . . Такі вчителі наказують їм стримуватися від . . . деякої їжі, хоч Бог створив її на вдячну втіху тих, яким віра дозволила пізнати правду”.

— 1 Тим. 4:1-3, переклад “Монсіньора” Р. А. Нокса.

Ісус Христос сказав, що Богові треба поклонятися “духом і правдою”. (Ів. 4:24, Дя) Чи ці Слова Ісуса можна порівняти з практикою відзначати “Великий Тиждень”, де відбувається релігійна процесія, під час якої виставляють фігуру Ісуса? Навпаки честь і повага, яку віддається тій матеріальній, фізичній подобі є нарушенням біблійного принципу: “Ми ходимо вірою, а не видінням”.— 2 Кор. 5:7, Дя.

Але, деякі, які відзначають “Великий Тиждень” можуть казати, що вони не поклоняються фігурі, але тому, кого вона представляє, Ісуса Христа. Однак Божі виразні накази забороняють навіть виробляти таких подоб для поклоніння. Він каже: “Не роби собі різьби і всякої подоби з того, що на небі вгорі, і що на землі долі . . . Не вклоняйся їм і не служи їм”. “Не зробите собі божків та ідола, і кам’яного стовпа не поставите собі, і каменя з фігурами не покладете в вашім краї, щоб кланятися перед ними”. “Дітоньки, бережіться від ідолів”.— 2 Мойс. 20:4, 5; 3 Мойс. 26:1; Ів. 5:21, Дя.

Подумайте про брак мудрости, коли поклоняється якійсь речі з дерева, каміння або з дорогоцінного камня. Вона немає життя, вона є лише твір людських рук. Така річ не може думати так як людина. Вона не може говорити, так як лялька не може розмовляти з дитиною. Вона не може чути наших прохань або передбачувати надходячу небезпеку і дати пересторогу. Не диво, що Боже Слово виявляє безумність поклонятися фігурі так, як то роблять під час “Великого Тижня”.— Іс. 44:9-20; 46:5-7; Пс. 135:15-18, Дя.

Є лише один день, якого Біблія навчає християн обходити, а це Спомин Ісусової особистої смерти. Зауважте як це свято було встановлене і як воно стало вимогою для християн. Біблія пояснює: “А коли настав час, Ісус сів до столу і апостоли з ним. Узявши ж чашу, і вчинивши подяку, він промовив: “Візьміть її, і поділіть між собою . . . Узявши ж хліб і вчинивши подяку, поламав і дав їм, проказуючи: Це тіло моє, що за вас віддається. Це чиніть на спомин про Мене!” — Луки 22:14, 17-19.

То цей щорічний Спомин, а не “Великий Тиждень”, з його небіблійними звичаями та обрядами, що правдивий християнин повинен дотримувати. Для християн, цей Спомин Ісусової смерти є спосіб з’єднання їх у правдивому поклонінню і властиве признання милостивої провізії від Бога Єгови, а це Христа за відкупителя людства.