Біблія, скорочена історія — чому?
БЕЗ сумніву, що Біблія містить дуже скорочений запис історичних подій. Про саму земну службу Ісуса Христа апостол Іван писав: “Багато є й Іншого, що Ісус учинив. Але думаю, що коли б написати про все те зокрема про кожне, то й сам світ не вмістив би написаних книг”.— Ів. 21:25.
Ясно є, що твір, який би містив всі дрібниці історії людства від його початку до першого століття З.Д., містив би більше матеріалу, якого пересічна особа могла б прочитати в своєму житті. Дуже мало осіб мали б спроможність купити такі твори і правдоподібно вони не могли б появитися в головних мовах людей на землі, так як сталося це з Біблією. Отже, щоб помогти всім, що бажають особисто користати з Божого Слова, воно мусіло бути у скороченій формі.
Тому, що вона є скорочена, то це підвищує цінність біблійної історії. Дійсно важні точки не є затемнені незначними дрібницями. Біблійна вістка є проста і ясна, так як то можна бачити з її першого розділу. У тому розділі є показано, що Бог є Творцем неба і землі, а Його земні твори є записані за хронологічним порядком. Але нічого не згадується про творення фізичного всесвіту, закони, які управляють ним, або про процедуру, яку Бог уживав, щоб створити їх. Те, що Біблія не говорить про такі справи, не значить, що їй щось бракує. Тому, що людина взагалі має трудність зрозуміти простіші наукові справи, то справді їй не було б можливо зрозуміти докладну історію всіх речей з якими вона не мала досвіду.
З другої сторони, проста й легка інформація в Першому розділі 1-ої книги Мойсея або Буття постачає досить причин і доводів, які показують нам Божу волю. Ця інформація повинна спонукувати нас сердечно висловитися, так як то роблять двадцять чотири старці, яких апостол Іван бачив у видінні: “Достойний Ти Господи [Єгово], Боже наш, прийняти славу і честь, і силу, бо все Ти створив, і з волі Твоєї існує та створене все”.— Об. 4:11.
Одначе, тому що в Біблії нема докладного пояснення як Бог створив усе то не можна тлумачити, що Бог Єгова хоче тримати людину в незнанні. Коли б був Його такий намір, то Він не наділив би людину здібністю думати і розуміти. То що Творець хотів, щоб людина вживала свій розум можна бачити з того, що Він дав першому чоловіку, Адаму, привілей дати названня всім звірятам. (1 Мойс. 2:19, 20) Це також показує, що Всемогутньому Богові не було потрібно постачати інформації, яку людина сама може добути вживаючи свої Богом-дані здібності.
Але людина не може набути найважнішого знання лише через дослідження світських джерел і фізичного спостереження. Не робить різниці як багато вона може студіювати матеріяльний всесвіт, то вона з таких дослідів не може пізнати невидимого Бога. Вона нічого не навчиться про характерні риси, ім’я, наміри і волю Творця до тих, що хочуть набути Його ласку. Цю потребу наповнює Боже Слово, Біблія. Її ціль є постачити людству цю дорогу і дати важну інформацію. Отже хоч вона є в скороченій формі то однак Біблія постачає все, що потрібно людині, щоб отримати Божу похвалу і життя. З цієї причини апостол Іван міг писати: “Багато ж інших ознак учинив був Ісус у присутності учнів своїх, що в книзі оцій не записані. Це ж написано, щоб ви ввірували, що Ісус є Христос, Божий Син, і щоб віруючи, життя мали в ім’я його”.— Ів. 20:30.
Якщо про Ісуса Христа можна було так багато більше сказати, то дехто хоче знати чому інші писателі Євангелій, Матвій, Марко і Лука, записували і подібні події. Нам легко бачити причину на це коли ми зрозуміємо, що Євангелії постачають основу для нас вірити, що Ісус Христос був Син Божий. Ця віра є дуже потрібна для нас, щоб дістати життя вічне. (Ів. 3:16) А від того чи ми будемо відкидати або приймати свідоцтва про Ісуса Христа дійсно значить життя або смерть. У гармонії з принципом, щоб поважні справи були доказані устами двох або трьох свідків, Бог Єгова постарався, щоб чотири різні чоловіки записали події Ісусової служби. (5 Мойс. 19:15; Мат. 18:16) Таким чином свідоцтво чотирьох свідків може дати повну основу на віру в Ісуса Христа.
Тому що тут маємо чотири свідки, то ми можемо сподіватися знайти деякі різниці у цій Історії як також додаткові подробиці, які помогають нам ясніше бачити повну картину подій. Самі по собі ці різниці дають нам більшої основи на віру, показуючи, що між писателями Біблії не було якоїсь таємної угоди.
Факт, що Біблія не постачає всіх подробиць служить ще для іншої цілі. Воно “викорінює” тих, які не хочуть щиро чинити Божої волі. Це пояснюється тим, що сталося в першому столітті З.Д. При одній нагоді Ісус сказав своїм слухачам: “Поправді, поправді кажу вам: Якщо ви споживати не будете тіла Сина Людського й пити не будете крови його, то в собі ви не будете мати життя”. (Ів. 6:53) В той час він не пояснював як хтось може їсти його тіло й пити його кров. Через це багато перестали товаришувати з ним. Вони цілком відкинули все, що Ісус говорив їм і чинив. (Ів. 6:60-66) Тому, що вони не шукали пояснення показує, що вони не мали дійсного оцінення Ісуса або до його вістки, отже тому їх належалося викорінити.
Те саме може статися з людьми сьогодні. Вони можливо прочитають якусь частину Біблії й тому що в ній немає всіх подробиць, вони сумніваються чи Бог справді є справедливий коли Він виконує засуд у якийсь особливий спосіб. Забуваючи, що вони не були з Богом і не знають повного доказу, який знаходиться в Біблії про Божий суд вони спотикаються. Але. як краще було б для таких осіб зосередитись над цілим свідоцтвом в Біблії. Наприклад, Бог був готовий зберегти лукаві міста Содом і Гомору, якщо б у них було лише десять праведних осіб. Тому що в ньому не було десять праведних осіб, то Він спас праведного Лота і його доньок. (1 Мойс. 18:22-32; 19:15, 16) У світлі цього, чи хтось може сумніватися Божому судові, коли представляється повний доказ? Справді те, що Бог зробив у цьому випадку відповідно відповідає на Авраамове питання: “Чи Суддя цілої землі не вчинить те, що є правильне?”
Щоб ми ніколи не були між тими, які спотикаються тому, що Біблія містить скорочену історію. Замість цього будьмо між тими, які оцінюють, що Біблія постачає для нас важну інформацію, яку нам потрібно, щоб набути Божої ласки і життя.