ЛИСТ ДО ГАЛАТІВ

1 Павло, апостол, призначений не за рішенням людей і не людиною, а Ісусом Христом+ і Богом, нашим Батьком,+ який воскресив його з мертвих, 2 і всі брати, що зі мною, до зборів Гала́тії.+

3 Нехай буде з вами незаслужена доброта й мир від Бога, нашого Батька, і від Господа Ісуса Христа. 4 Він віддав себе за наші гріхи,+ щоб врятувати нас від теперішнього злого світу+ згідно з волею нашого Бога і Батька,+ 5 якому належить слава на віки вічні. Амінь.

6 Я дивуюсь, що ви так швидко відвертаєтесь від того, хто покликав вас незаслуженою добротою Христа, і слухаєте інакшу добру новину.+ 7 Проте інакшої доброї новини немає, є лише ті, хто завдає вам клопотів+ і хоче перекрутити добру новину про Христа. 8 Але навіть якби хтось із нас або ангел з неба проголошував вам якусь іншу добру новину, а не ту, яку ми проголошували вам спочатку, то нехай буде про́клятий.+ 9 Ми вже говорили вам раніше, і я ще раз повторюю: хоч би хто вам звіщав якусь іншу добру новину, а не ту, яку ви прийняли, нехай буде про́клятий.

10 Кого я намагаюся схилити на свій бік: людей чи Бога? Хіба я намагаюся догоджати людям? Якби я все ще догоджав людям, то не був би рабом Христа. 11 Тож знайте, брати, що добра новина, яку я звіщав, не є чимось людським,+ 12 бо я отримав її не від людини і не був навчений про неї: я здобув її завдяки об’явленню, яке дав Ісус Христос.

13 Ви, безперечно, чули, як я поводився колись, сповідуючи юдаїзм,+ як сильно переслідував і руйнував Божий збір.+ 14 Я робив в юдаїзмі більший поступ, ніж багато моїх ровесників з мого народу, оскільки значно ревніше обстоював батьківські традиції.+ 15 Проте коли Богові, який дозволив мені народитися на світ* і покликав мене своєю незаслуженою добротою,+ стало до вподоби, 16 щоб я виявив його Сина, звіщаючи іншим народам добру новину про нього,+ то я не пішов відразу радитися з якоюсь людиною. 17 Не вирушив я також до Єрусалима,— до тих, хто став апостолом раніше від мене,— а попрямував до Аравії, після чого повернувся в Дамаск.+

18 Потім, через три роки, я пішов до Єрусалима,+ щоб побачитися з Ки́фою,+ і пробув з ним 15 днів. 19 Але більше нікого з апостолів я не бачив, тільки Якова,+ Господнього брата. 20 Я пишу вам і запевняю перед Богом, що не обманюю.

21 Після того я відвідав деякі місцевості в Сирії та Кілікı́ї.+ 22 Але збори в Юдеї, що перебувають в єдності з Христом, ніколи не бачили мене в обличчя. 23 Вони лише чули від інших: «Чоловік, що раніше нас переслідував,+ тепер звіщає добру новину про віру, яку сам колись руйнував».+ 24 Тож, дізнавшись про мене, вони почали прославляти Бога.

2 Потім, через 14 років, я знову пішов в Єрусалим з Варна́вою,+ взявши із собою Ти́та.+ 2 Я вирушив туди тому, що отримав об’явлення, і виклав шанованим братам добру новину, яку проповідував серед інших народів. Я зробив це у вузькому колі, щоб не виявилось, що я біжу чи біг даремно. 3 Проте навіть Ти́та,+ який був зі мною, вони не змушували обрı́затися,+ хоча він і грек. 4 А виникло це питання через фальшивих братів, які непомітно ввійшли до нас,+ вони прокралися і вишукують, як би обмежити нашу свободу,+ котру ми маємо як служителі Христа Ісуса, і повністю поневолити нас.+ 5 Ми ні на мить* їм не поступились і не підкорилися,+ щоб ви й далі могли триматися правди, яку вам принесла добра новина.

6 Що ж до братів, які здавалися дуже шанованими,+ — хоч би ким вони були, для мене це не має значення, адже Бог судить про людину не по тому, як вона виглядає,— то вони не сказали мені нічого нового. 7 Навпаки, побачивши, що мені довірена добра новина для необрізаних,+ як і Петру для обрізаних,— 8 бо той, хто наділив Петра силою, необхідною для апостольського служіння обрізаним, наділив нею і мене для служіння людям з інших народів,+— 9 і дізнавшись про виявлену мені незаслужену доброту,+ Яків,+ Ки́фа та Іван, які вважалися стовпами, потиснули нам з Варна́вою+ руку на знак готовності співпрацювати. Отже, ми мали йти до інших народів, а вони — до обрізаних. 10 Вони лише попросили нас пам’ятати про бідних, і я з усіх сил намагався робити й це.+

11 Проте коли Ки́фа+ прийшов в Антіо́хію,+ я відверто виступив проти нього, бо він явно поводився неправильно*. 12 Адже до того, як прибули чоловіки від Якова,+ він їв з людьми з інших народів,+ а після цього перестав та почав їх уникати зі страху перед обрізаними.+ 13 Інші юдеї лицемірили разом з ним, тож навіть Варна́ва пішов у них на поводі й почав лицемірити. 14 Коли ж я побачив, що вони йдуть всупереч правді, яку принесла добра новина,+ то сказав Ки́фі перед усіма: «Якщо ти, хоча і юдей, живеш, як люди з інших народів, а не як юдеї, то чому змушуєш людей з інших народів жити за юдейськими звичаями?»+

15 Ми, будучи юдеями за походженням, а не грішниками з інших народів, 16 знаємо, що людина визнає́ться праведною не на підставі вчинків, яких вимагає закон, а лише завдяки вірі+ в Ісуса Христа.+ І ми повірили в Христа Ісуса, щоб нас було визнано праведними завдяки вірі в Христа, а не завдяки вчинкам, бо жодна людина не буде визнана праведною на підставі вчинків, яких вимагає закон.+ 17 Але якщо з’ясовується, що ми — ті, хто прагне, щоб Бог визнав їх праведними через Христа,— також грішники, чи це означає, що Христос є служителем гріха? Звичайно, ні! 18 Якщо я знову будую те, що колись зруйнував, то показую, що я той, хто переступає закон.+ 19 Я помер для закону завдяки закону,+ щоб ожити для Бога. 20 Тепер я прибитий до стовпа разом з Христом,+ і вже не я живу,+ а в єдності зі мною живе Христос. І справді, будучи в тілі, я живу завдяки вірі в Божого Сина,+ який полюбив мене і віддав за мене самого себе.+ 21 Я не відкидаю* Божої незаслуженої доброти,+ адже якщо праведність можна здобути завдяки закону, то Христос, по суті, помер даремно.+

3 О нерозумні галати! Хто так погано вплинув на вас?+ Адже свого часу вам так добре все пояснили про Ісуса Христа, прибитого до стовпа!+ 2 Хочу запитати* вас лише одне. Як ви отримали дух: завдяки вчинкам, яких вимагає закон, чи завдяки вірі в почуте?+ 3 Невже ви настільки нерозумні? Почавши з духовного, тепер закінчуєте плотським?+ 4 Невже ви знесли стільки страждань даремно? Якщо так, то це дійсно було б даремно! 5 Коли ж говорити про того, через кого ви отримуєте дух і хто здійснює серед вас могутні діла*,+ то чому він це робить: через ваші вчинки, яких вимагає закон, чи через вашу віру в почуте? 6 З Авраамом було так: він «повірив Єгові, і це зарахувалося йому як праведність».+

7 Ви, безперечно, знаєте: синами Авраама є ті, хто тримається віри.+ 8 Писання, яке передбачало, що Бог ви́знає праведними людей з інших народів завдяки вірі,+ заздалегідь звістило добру новину Авраамові: «Через тебе всі народи отримають благословення».+ 9 Отже, ті, хто тримається віри, одержують благословення разом з Авраамом, який мав віру.+

10 Усі, хто покладається на вчинки закону, є під прокляттям, бо написано: «Про́клятий кожен, хто не тримається всіх вказівок, записаних у сувої із Законом, і не виконує їх».+ 11 Крім того, очевидно, що Бог нікого не визнає́ праведним на підставі закону,+ бо «праведний буде жити завдяки своїй вірі».+ 12 А Закон не вимагає віри, оскільки «кожен, хто виконує їх, завдяки їм житиме».+ 13 Христос же викупив нас+ і звільнив+ від прокляття Закону, оскільки став прокляттям замість нас,+ адже написано: «Про́клятий кожен, хто висить на стовпі».+ 14 Усе це було для того, щоб через Христа Ісуса Авраамові благословення зійшли на інші народи+ і щоб завдяки своїй вірі ми отримали обіцяний дух.+

15 Брати, наведу вам приклад із життя: як тільки угода стає чинною, навіть якщо вона укладена людиною, її ніхто не скасовує і до неї більше не вносять доповнень. 16 Аврааму ж і його потомству були дані обіцянки.+ Не говориться: «І твоїм нащадкам», як про багатьох. Натомість сказано: «І твоєму потомству», як про одного, а ним є Христос.+ 17 Скажу вам ще таке: Закон, який з’явився через 430 років+ після того, як Бог уклав угоду, не скасовує її, а отже, не скасовує і обіцянки.+ 18 Бо якщо спадщина дається за законом, то це вже робиться не за обіцянкою, а Бог великодушно обдарував нею Авраама через обіцянку.+

19 Навіщо тоді Закон? Він був доданий, щоб виявляти переступи+ до приходу потомства,+ яке отримало обіцянку. І цей Закон було передано через ангелів+ рукою посередника.+ 20 Однак там, де є тільки одна сторона, посередника не треба, а Бог лише один. 21 Тож чи Закон суперечить Божим обіцянкам? Звичайно, ні! Бо якби був даний закон, котрий міг би дарувати життя, то праведності, по суті, досягали б саме завдяки закону. 22 А так Писання віддало все під варту гріха, щоб обіцянку могли отримати ті, хто вірить в Ісуса Христа.

23 Однак до приходу віри закон стеріг нас, і ми були віддані під варту, чекаючи часу, коли віра мала виявитися.+ 24 Отже, Закон став нашим опікуном, який вів до Христа,+ щоб ми були визнані праведними завдяки вірі.+ 25 А тепер, коли віра прийшла,+ ми вже не перебуваємо під наглядом опікуна.+

26 Тож, оскільки всі ви маєте віру в Христа Ісуса,+ ви є Божими синами.+ 27 Бо всі ви, хто охрестився в Христа, одягнулися в нього.+ 28 Тепер немає ні юдея, ні грека,+ ні раба, ні вільного,+ ні чоловіка, ні жінки,+ бо, перебуваючи в єдності з Христом Ісусом, ви всі — одне.+ 29 Більш того, якщо ви належите Христу, то ви справді потомство Авраама,+ — спадкоємці+ з огляду на обіцянку.+

4 Тож кажу: поки спадкоємець ще дитина, він зовсім не відрізняється від раба, хоч і є паном усього. 2 Він підкоряється доглядачам та управителям до дня, встановленого наперед батьком. 3 Подібно й ми, доки були дітьми, залишалися поневолені принципами цього світу.+ 4 Але в кінці відведеного часу Бог послав свого Сина, якого народила жінка+ і який перебував під законом.+ 5 Він, прийшовши, викупив і визволив тих, хто перебував під законом,+ щоб ми були всиновлені Богом.+

6 І, оскільки ви сини, Бог послав у наші серця+ дух+ свого Сина. Цей дух кличе: «А́вва, Батьку!»+ 7 Отже, ти вже не раб, а син; якщо ж ти син, то завдяки Богу і спадкоємець.+

8 Проте коли ви ще не знали Бога, то були рабами богів, які насправді не є богами. 9 Тепер же, коли ви пізнали Бога, точніше, коли Бог пізнав вас, як ви можете повертатись до марних,+ нічого не вартих принципів цього світу, як можете прагнути знову стати їхніми рабами?+ 10 Ви скрупульозно дотримуєтесь днів, місяців,+ пір і років. 11 Боюсь, що всі мої зусилля, витрачені на вас, були марні.

12 Благаю вас, брати: станьте такими, як я, бо і я колись був подібний до вас.+ Ви нічим не скривдили мене. 13 Більш того, ви знаєте, що перша нагода звіщати вам добру новину з’явилась у мене через мою хворобу. 14 І, хоча моя недуга була для вас випробуванням*, ви не ставились до мене зі зневагою і відразою*. Навпаки, ви прийняли мене як Божого ангела, як Христа Ісуса. 15 Де ж радість, яку ви мали? Бо я впевнений: раніше, якби ви могли, то вийняли б власні очі й віддали б мені.+ 16 Невже через те, що я кажу вам правду, я став вашим ворогом? 17 Ці люди ревно намагаються переманити вас на свій бік, але не з добрих спонук. Вони хочуть відлучити вас від мене, щоб ви з готовністю йшли за ними. 18 Добре, якщо вами так сильно цікавляться заради якоїсь хорошої справи і якщо це роблять завжди, а не лише тоді, коли я перебуваю з вами, 19 мої дітоньки,+ заради яких я знову зношу пологові муки, чекаючи, поки у вас не сформується* Христос. 20 Як би мені зараз хотілося бути з вами! Тоді наша розмова була б інакшою*; бо я не знаю, що з вами робити.

21 Тепер звертаюсь до тих, хто хоче бути під законом:+ хіба ви не чуєте, що говорить Закон? 22 Наприклад, написано, що Авраам мав двох синів: одного від служниці,+ а іншого від вільної.+ 23 Той, що від служниці, народився звичайним шляхом,+ а той, що від вільної,— завдяки обіцянці.+ 24 І все це має символічне значення. Жінки означають дві угоди: та, що з гори Сінай,+ народжує дітей для рабства, вона подібна до Ага́р. 25 Отже, Ага́р представляє Сінай,+ гору в Аравії, і символізує нинішній Єрусалим, оскільки він зі своїми дітьми перебуває в рабстві. 26 Натомість вишній Єрусалим вільний, і він є нашою матір’ю.

27 Адже написано: «Радій, неплідна жінко, яка не народжувала, радісно вигукуй, жінко, що не зазнала пологових мук, бо в покинутої більше дітей, ніж у тої, що має чоловіка».+ 28 Ви ж, брати, подібно до Ісака, є дітьми за обіцянкою.+ 29 Але як було тоді, коли народжений звичайним шляхом переслідував народженого завдяки духу,+ так само є і тепер.+ 30 Однак що каже Писання? «Прожени служницю та її сина, бо син служниці ніколи не буде спадкоємцем із сином вільної».+ 31 Тож ми, брати, діти не служниці, а вільної.

5 Христос визволив нас, щоб ми мали саме таку свободу. Тож стійте твердо+ і не дайте знову запрягти себе в ярмо рабства.+

2 Послухайте, я, Павло, кажу вам: якщо обріжетесь, то не отримаєте жодної користі від Христа.+ 3 Я знову свідчу кожному чоловікові, який обріза́ється, що він повинен виконувати весь Закон.+ 4 Ви відділені від Христа,— я звертаюсь до тих людей, які прагнуть, щоб їх визнали праведними на основі закону,+ — ви покинули його незаслужену доброту. 5 А ми завдяки духу палко чекаємо обіцяної праведності*, яка походить від віри. 6 Бо коли йдеться про Христа Ісуса, то не має значення ні обрı́зання, ні необрı́зання,+ а тільки віра, яка виявляється через любов.

7 Ви бігли добре.+ Хто перешкодив вам і далі слухатися правди? 8 Той, хто вас кличе, не переконував вас так поводитись. 9 Трохи закваски заквашує все тісто.+ 10 Я впевнений, що ви — ті, хто перебуває в єдності з Господом,+ — не будете думати інакше; а той, хто завдає вам клопотів,+ — хоч би хто він був,— зазна́є кари, якої заслужив. 11 Якби я, брати, і далі проповідував обрı́зання, хіба мене продовжували б переслідувати? Адже тоді стовп мук вже не був би каменем спотикання.+ 12 А ті, хто намагається ввести вас у замішання, нехай взагалі каструються.

13 Брати, ви покликані до свободи; лише не використовуйте її, щоб задовольняти плотські бажання,+ а з любові служіть один одному як раби.+ 14 Бо весь Закон виконується в одній заповіді: «Люби свого ближнього, як самого себе».+ 15 А якщо ви і далі гризете й пожираєте одне одного,+ то дивіться, щоб ви одне одного не понищили.+

16 Кажу вам: продовжуйте ходити згідно з духом,+ і не піддастеся жодному плотському бажанню.+ 17 Бо плоть у своїх бажаннях перечить духу, а дух — плоті; вони протидіють одне одному, і тому ви не чините того, що хочете.+ 18 Крім того, якщо вас веде дух, то ви не під законом.

19 Учинки плоті явні. Це статева розпуста,+ нечистота, розгнузданість,+ 20 ідолопоклонство, спіритизм,+ ворожість, чвари,+ ревнощі,+ вибухи гніву, незгоди, розбрат, сектантство,+ 21 заздрість, пияцтво,+ буйні гулянки і подібне.+ Про це я вже перестерігав і знову перестерігаю: ті, хто чинить таке, не успадкують Божого Царства.+

22 А плід+ духу — це любов, радість,+ мир,+ терпеливість, доброта, великодушність,+ віра, 23 лагідність, самовладання.+ Проти такого немає закону. 24 До того ж ті, хто належить Христу Ісусу, прибили до стовпа плоть разом з її пристрастями і бажаннями.+

25 Якщо ми живемо згідно з духом, то і далі дозволяймо духу вести нас.+ 26 Не ставаймо пихатими,+ не підштовхуймо одне одного до суперництва+ і не маймо заздрості одне до одного.

6 Брати, навіть якщо людина ступить на хибний шлях і не усвідомить цього, ви, духовно зрілі, намагайтесь виправити її в дусі лагідності.+ Але пильнуйте за собою,+ щоб і вам не спокуситися.+ 2 Не переставайте носити тягарі одне одного,+ і так будете виконувати закон Христа.+ 3 Коли ж хтось вважає себе важливим, хоча насправді він ніщо,+ він обманює самого себе. 4 Проте хай кожен перевіряє власні вчинки.+ Тоді він буде радіти лише особистим досягненням, не порівнюючи себе з іншими.+ 5 Адже кожен нестиме власну ношу.+

6 Більш того, нехай кожна людина, яку навчають Божого слова, ділиться всіляким добром з тим, хто її навчає.+

7 Не обманюйтесь: Бог не той, з кого можна насміхатися, бо що людина посіє, те й пожне.+ 8 Адже той, хто сіє з думкою про свою плоть, пожне від плоті тління,+ а хто сіє з думкою про дух, пожне від духу вічне життя.+ 9 Тому, роблячи добро, не знеохочуймося,+ бо у свій час пожнемо, якщо не виснажимось.+ 10 Тож, поки є можливість, чинімо добро всім, а особливо одновірцям.

11 Подивіться, якими великими літерами* я власноруч пишу вам.

12 Усі, хто змушує вас обрı́затися,+ — це люди, які хочуть добре виглядати зовні, аби тільки їх не переслідували за стовп мук Христа. 13 Бо навіть ті, хто обрізається, не дотримуються Закону.+ Вони хочуть, щоб ви обрı́залися, і тоді в них буде підстава вихвалятися вашим тілом. 14 Я ж ніколи не хвалитимусь нічим, крім стовпа мук нашого Господа Ісуса Христа,+ через якого весь світ став мертвим для мене, а я — мертвим для світу. 15 Бо не має значення ані обрı́зання, ані необрı́зання;+ важливим є лише нове створіння.+ 16 А з усіма, хто поводиться за цим правилом, з Ізра́їлем Божим, хай перебуває мир і милосердя.+

17 Тож надалі* хай ніхто не завдає мені клопотів, бо я ношу на своєму тілі тавро Ісусового раба.+

18 Хай незаслужена доброта нашого Господа Ісуса Христа буде з духом, який ви, брати, виявляєте. Амінь.