ПЕРШИЙ ЛИСТ ДО КОРИНФЯН

1 Павло, покликаний з Божої волі стати апостолом+ Христа Ісуса, і наш брат Состе́н 2 до Божого збору в Кори́нфі,+ до вас, освячених, щоб перебувати в єдності з Христом Ісусом,+ і покликаних бути святими, а також до всіх усюди, хто кличе ім’я Господа Ісуса Христа,+ Господа їхнього й нашого.

3 Нехай з вами буде незаслужена доброта й мир від Бога, нашого Батька, і від Господа Ісуса Христа.

4 Я завжди дякую моєму Богу за вас з огляду на незаслужену доброту, яку він виявив вам через Христа Ісуса, 5 бо завдяки Христу ви збагатились у всьому — у вмінні звіщати слово і в усілякому знанні,+ 6 і свідчення про Христа+ міцно вкоренилося серед вас; 7 тож, поки ви палко чекаєте виявлення нашого Господа Ісуса Христа,+ вам не бракує жодного дару. 8 Бог зміцнятиме вас до кінця, щоб у день нашого Господа Ісуса Христа+ вас не було в чому звинуватити. 9 Вірний Бог,+ який покликав вас, аби ви мали єдність* з його Сином Ісусом Христом, нашим Господом.

10 Отже, брати, дуже прошу вас ім’ям нашого Господа Ісуса Христа: майте єдність у тому, що говорите. Хай не буде між вами розбрату,+ натомість майте цілковиту єдність у своїх думках і поглядах.+ 11 Бо від Хло́їних домашніх я дізнався, брати, що між вами існують незгоди. 12 Маю на увазі, що ви говорите: «Я Павлів», «А я Аполло́сів»,+ «А я Ки́фин*», «А я Христів». 13 Невже Христос поділений? Хіба це Павло за вас був страчений на стовпі? Чи ви охрестилися в ім’я Павла? 14 Я дякую Богові, що не хрестив нікого з вас, крім Кри́спа+ і Га́я,+ 15 тому ніхто не може сказати, що ви були охрещені в моє ім’я. 16 Щоправда, я охрестив також домашніх Стефана.+ А щодо інших, то не пам’ятаю, чи хрестив ще когось. 17 Бо Христос послав мене не хрестити, а звіщати добру новину,+ причому не розумними словами*, інакше стовп мук* Христа був би марним.

18 Бо для тих, хто на шляху до знищення, слова про стовп мук* є безглуздям,+ а для тих, хто на шляху до спасіння,— виявом Божої сили.+ 19 Адже написано: «Мудрість мудреців погублю і розум розумних відкину*».+ 20 Де мудреці? Де книжники*? Де ті, хто в цей вік* любить посперечатися? Хіба Бог не зробив мудрість світу безглуздям? 21 А Божа мудрість виявилась ось у чому: оскільки світ зі своєю мудрістю+ не пізнав Бога,+ то Богові було до вподоби врятувати віруючих через безглуздя+ звістки, що проповідується.

22 Бо юдеї просять знаків,+ греки шукають мудрості, 23 а ми проповідуємо Христа, який був страчений на стовпі. Для юдеїв він камінь спотикання, а для людей з інших народів — безглуздя.+ 24 Проте для покликаних — як для юдеїв, так і для греків — Христос є Божою силою й мудрістю,+ 25 оскільки Боже безглузде мудріше від того, що люди вважають мудрим, і Боже слабке сильніше від того, що вони вважають сильним.+

26 Брати, ви по собі бачите, що Бог покликав не багато мудрих з людського погляду*,+ не багато сильних і не багато тих, хто знатного походження*,+ 27 але Бог вибрав безглуздих світу, щоб засоромити мудрих, і слабких світу, щоб засоромити сильних.+ 28 Також Бог обрав тих, хто незначний у світі і на кого дивляться звисока, кого вважають нічим*, аби знищити тих, кого вважають кимсь*,+ 29 щоб ніхто* не вихвалявся перед Богом. 30 Бо саме завдяки йому ви перебуваєте в єдності з Христом Ісусом, який став для нас Божою мудрістю і праведністю,+ дав можливість бути освяченими+ і отримати визволення на основі викупу,+ 31 щоб виконалось написане: «Хто хвалиться, нехай хвалиться Єговою*».+

2 Брати, коли я прийшов до вас, то, звіщаючи священну таємницю+ Бога, не намагався вразити вас своєю мовою+ чи мудрістю, 2 бо вирішив, що звертатиму вашу увагу тільки на Ісуса Христа, причому страченого на стовпі.+ 3 Крім того, я прийшов до вас слабий, зі страхом і сильним тремтінням. 4 І коли я говорив та проповідував, то не вживав переконливих мудрих слів, я підтверджував сказане духом і силою Бога,+ 5 щоб ваша віра ґрунтувалася не на людській мудрості, а на Божій силі.

6 Однак зі зрілими+ ми ділимося мудрістю, але не мудрістю цього світу* або його правителів, на яких чекає кінець.+ 7 Ми ділимося мудрістю Божою, що виявляється у священній таємниці,+ мудрістю прихованою — говоримо про те, що́ Бог наперед визначив для нашої слави ще до заснування віків*. 8 І цю мудрість не пізнав жоден з правителів цього світу*,+ бо якби вони пізнали її, то не стратили б* нашого славного Господа. 9 Адже написано: «Око не бачило, вухо не чуло і в серці людському не зароджувалась думка про те, що́ Бог приготував для тих, хто любить його».+ 10 Нам же Бог виявив це+ через свій дух,+ бо дух досліджує все, навіть Божі глибини.+

11 Бо хто з людей знає, що́ в людині, як не її дух? Так само ніхто не пізнав, що́ в Богові, крім духу Бога. 12 Ми ж отримали не дух світу, а дух, що походить від Бога,+ аби розуміти все те, чим він нас великодушно обдарував. 13 Про це ми і говоримо, причому не словами, яких навчає людська мудрість,+ а словами, яких навчає дух,+ бо пояснюємо духовні речі духовними словами*.

14 А плотська людина не приймає* того, що від Божого духу, бо для неї це безглуздя; і вона не може пізнати цього, тому що про це потрібно судити з духовного погляду. 15 Натомість духовна людина має свої судження про все,+ а про неї ніхто з людей не судить. 16 «Хто пізнав розум Єгови* і міг би повчати його?»+ Ми ж маємо розум Христа.+

3 Тож я, брати, не міг розмовляти з вами як з духовними людьми,+ а говорив як з плотськими, як з немовлятами+ в Христі. 2 І годував я вас молоком, а не твердою їжею, бо ви ще не зміцніли. Хоча й тепер ви ще не міцні,+ 3 оскільки далі залишаєтесь плотськими.+ Адже якщо серед вас є ревнощі та чвари, то хіба ви не плотські+ і хіба не поводитесь подібно до інших? 4 Бо коли один говорить: «Я Павлів», а інший: «Я Аполло́сів»,+ то хіба ви не поводитесь так, як усі інші?

5 Хто ж такий Аполло́с? І хто такий Павло? Звичайні служителі,+ завдяки яким ви стали віруючими і які просто виконують працю, доручену Господом. 6 Я посадив,+ Аполло́с поливав,+ але зрощував Бог. 7 Тож не має значення ні той, хто садить, ні той, хто поливає, а лише Бог, оскільки зрощує він.+ 8 Хто садить і хто поливає — одне*, але кожен отримає нагороду згідно зі своєю працею.+ 9 Бо ми — Божі співпрацівники, а ви — Божа нива, Божа будівля.+

10 Завдяки незаслуженій доброті, котру виявив мені Бог, я, як вмілий будівельник*, заклав фундамент,+ однак будує на ньому хтось інший. Але нехай кожен пильнує, як він будує на ньому. 11 Бо ніхто не може закласти фундамент замість вже закладеного, яким є Ісус Христос.+ 12 Хтось будує на ньому, використовуючи золото, срібло, дорогоцінне каміння, а хтось — дерево, сіно, солому; 13 але прийде день, і робота кожного стане явною, бо вогонь виявить усе+ і покаже, хто як будував. 14 І, якщо збудоване людиною вистоїть, вона отримає нагороду, 15 а якщо згорить, вона зазна́є збитків, хоча сама буде врятована, причому врятована так, наче з вогню.

16 Хіба ви не знаєте, що ви — Божий храм+ і що у вас перебуває дух Бога?+ 17 Хто знищить Божий храм, того знищить Бог, оскільки Божий храм святий, а цей храм — ви.+

18 Нехай ніхто не обманює себе: коли хтось з вас думає, що він мудрий у цьому світі*, нехай стане безглуздим, і тоді справді буде мудрим. 19 Бо для Бога мудрість цього світу — безглуздя, адже написано: «Він ловить мудрих на їхній же підступності».+ 20 І ще: «Єгова* знає, що міркування мудреців даремні».+ 21 Тож нехай ніхто не хвалиться людьми, бо вам належить усе: 22 чи то Павло, чи Аполло́с, чи Ки́фа*,+ чи світ, чи життя, чи смерть, чи теперішнє, чи прийдешнє. Усе належить вам. 23 Ви ж належите Христу,+ а Христос — Богові.

4 Люди мають вважати нас слугами* Христа й управителями, яким довірені священні таємниці Бога.+ 2 А чого очікують від управителів? Щоб вони були вірними. 3 Для мене не так важливо, чи будете мене судити ви або якийсь людський суд. Навіть я сам не суджу себе, 4 бо не відчуваю за собою жодної провини. Але це не означає, що я праведний; мене судить Єгова*.+ 5 Тож не судіть+ нічого до відповідного часу, поки не прийде Господь. Він виведе на світло таємні справи темряви й виявить наміри серця, і тоді кожен отримає свою похвалу від Бога.+

6 Брати, усе це я показав на собі* та Аполло́сі+ задля вашого блага, щоб на нашому прикладі ви засвоїли правило: «Не виходьте за рамки написаного» — і щоб ніхто з вас не загордився,+ вважаючи одну людину ліпшою від іншої. 7 Бо чим ти відрізняєшся від інших? І що ти маєш, чого не отримав?+ Якщо ж ти це отримав, то чому вихваляєшся, ніби не отримав?

8 Ви вже задоволені? Вже багаті? Вже зацарювали+ без нас? Я дійсно хотів би, щоб ви вже зацарювали і щоб з вами царювали й ми.+ 9 Бо мені здається, що нас, апостолів, Бог виставив напоказ останніми, як тих, що засуджені на смерть,+ оскільки ми стали театральним видовищем для світу,+ для ангелів і для людей. 10 Ми безглузді+ з огляду на Христа, а ви розсудливі, йдучи за Христом; ми слабкі, а ви сильні; вас шанують, а нас зневажають. 11 І ми досі зносимо голод+ і спрагу,+ ходимо бідно вдягнені*, зносимо побої*,+ не маємо даху над головою 12 і при цьому важко трудимось, працюючи власними руками.+ Коли нас ображають, ми благословляємо,+ коли переслідують — терпимо,+ 13 коли на нас зводять наклепи — відповідаємо лагідно*.+ Світ дотепер вважає нас сміттям* та непотребом.

14 Я пишу це не для того, щоб засоромити вас, а щоб дати настанови, як улюбленим дітям. 15 Бо ви як учні Христа можете мати хоч 10 000 опікунів*, а батьків у вас небагато; через проповідування доброї новини я став вашим батьком,+ маючи єдність з Христом Ісусом. 16 Тож дуже прошу вас: наслідуйте мене.+ 17 Саме тому я посилаю до вас Тимофія, бо цей служитель Господа став моєю улюбленою і вірною дитиною. Він нагадає вам ті принципи*, якими я керуюсь у служінні Христу Ісусу+ і яких навчаю всюди, в усіх зборах.

18 Дехто з вас загордився, ніби я не прийду. 19 Проте незабаром, якщо на це буде воля Єгови*, я прийду і не лише почую слова цих людей, але й побачу їхню силу. 20 Бо Царство Боже — це не тільки слова, але й сила. 21 Тож чого ви хочете? Щоб я прийшов до вас з різкою+ чи з любов’ю та лагідним духом?

5 Мені стало відомо, що серед вас чиниться статева розпуста*,+ причому така розпуста*, якої не знайти навіть серед інших народів, бо один з вас живе з дружиною свого батька.+ 2 І, замість того щоб засмутитися+ й вилучити людину, яка робить таке,+ ви цим гордитесь? 3 Хоча я відсутній тілом, але присутній духом, тому я вже засудив цього чоловіка так, немов був з вами. 4 Коли ви зберетеся разом в ім’я нашого Господа Ісуса, знаючи, що я завдяки силі нашого Господа Ісуса присутній з вами духом, 5 то передайте такого чоловіка Сатані+ і цим викореніть плотський вплив*, щоб у Господній день був збережений дух збору.+

6 Недобре, що ви вихваляєтесь. Хіба ви не знаєте, що трохи закваски заквашує* все тісто?+ 7 Позбудьтеся старої закваски, щоб стати новим тістом, оскільки у вас не має бути бродіння*. Адже Христос — наше пасхальне ягня+ — був принесений у жертву.+ 8 Тож святкуймо+ не зі старою закваскою і не з закваскою зла та безбожності, а з прісним хлібом щирості й правди.

9 Я написав вам у листі, щоб ви перестали товаришувати* з розпусниками*, 10 але не взагалі з розпусниками* цього світу,+ чи жадібними людьми, чи здирниками, чи ідолопоклонниками, інакше ви мусили б повністю розірвати стосунки зі світом.+ 11 Натомість пишу, щоб ви перестали товаришувати*+ з кожним, хто зветься братом, але є розпусником*, чи жадібним,+ чи ідолопоклонником, чи лихословом*, чи п’яницею,+ чи здирником.+ З таким навіть не їжте. 12 Бо хіба це моя справа — судити сторонніх? Чи не ви повинні судити своїх, 13 тимчасом як Бог судить сторонніх?+ Тож «вилучіть грішника з-поміж себе».+

6 Невже хтось з вас, маючи суперечку з братом,+ наважується йти в суд до неправедних, а не до святих? 2 Хіба ви не знаєте, що святі судитимуть світ?+ А якщо ви будете судити світ, то хіба вам не під силу розсудити дріб’язкові справи? 3 І хіба не знаєте, що ми будемо судити ангелів?+ Чому б тоді не розсуджувати життєві справи? 4 І навіть якщо вам треба вирішувати якісь життєві справи,+ то чому ви робите суддями тих, до кого збір ставиться несхвально? 5 Кажу це, щоб присоромити вас. Невже серед вас немає ні одного мудрого, хто міг би розсудити своїх братів? 6 Але брат проти брата звертається в суд, причому до невіруючих!

7 Насправді те, що ви судитеся одне з одним,— це вже для вас поразка. Хіба не ліпше вам бути скривдженими?+ Не ліпше, щоб вас обібрали? 8 Але ви, навпаки, самі кривдите і оббираєте, причому своїх братів!

9 Чи ви не знаєте, що неправедні не успадкують Божого Царства?+ Не обманюйтеся*: розпусники*,+ ідолопоклонники,+ перелюбники,+ чоловіки, які дозволяють, щоб їх використовували для гомосексуальних зносин,+ чоловіки, які займаються гомосексуалізмом*,+ 10 злодії, жадібні люди,+ п’яниці,+ лихослови*, здирники не успадкують Божого Царства.+ 11 Щоправда, саме такими були декотрі з вас, проте Бог своїм духом вас обмив,+ освятив+ і визнав праведними+ в ім’я Господа Ісуса Христа.

12 Все мені дозволено*, але не все корисне.+ Все мені дозволено, але я нічому не дам контролювати мене*. 13 Їжа для шлунка, і шлунок для їжі, однак Бог перетворить усе це в ніщо.+ Тіло не для статевої розпусти*, а для Господа,+ і Господь для тіла. 14 Бог же своєю силою воскресив Господа+ і нас воскресить з мертвих.+

15 Хіба ви не знаєте, що ваші тіла — члени Христа?+ Тож чи я візьму члени Христа і зроблю їх членами повії? Ніколи! 16 Хіба не знаєте, що кожен, хто зблизився з повією, є з нею одним тілом? Бо «вони обоє,— каже він,— стануть одним тілом».+ 17 А кожен, хто зблизився з Господом, є з ним одним у дусі.+ 18 Утікайте від статевої розпусти*.+ Будь-який інший гріх, котрий може вчинити людина,— це гріх поза її тілом, а кожен, хто займається статевою розпустою, грішить проти власного тіла.+ 19 Чи ви не знаєте, що ваші тіла — храм+ святого духу, який є у вас і який ви отримали від Бога?+ І ви не належите собі,+ 20 бо куплені за високу ціну.+ Тож прославляйте Бога+ у своєму тілі.+

7 А тепер про те, про що ви писали: добре, якщо чоловік не торкається жінки*, 2 але оскільки скрізь поширена статева розпуста*, то нехай кожен чоловік має свою дружину,+ а кожна жінка — свого чоловіка.+ 3 Хай чоловік віддає належне дружині, а дружина — чоловікові.+ 4 Дружина не має влади над своїм тілом: ця влада належить її чоловікові; так само й чоловік не має влади над своїм тілом: ця влада належить дружині. 5 Не відмовляйте в цьому одне одному, хіба тільки на визначений період і за спільною згодою, щоб присвятити час молитві. І тоді знову будьте разом, аби Сатана не спокушав вас через те, що вам бракуватиме самовладання. 6 Однак сприймайте мої слова як дозвіл, а не як наказ. 7 Мені ж хотілось би, щоб усі були як я. Але кожен має власний дар+ від Бога: хтось — такий дар, а хтось — інший.

8 А всім неодруженим і вдовам кажу: було б ліпше, якби вони залишались як я.+ 9 Проте якщо в них немає самовладання, то нехай одружуються, бо ліпше одружитися, ніж розпалюватися пристрастю.+

10 Одружених наставляю, точніше не я, а Господь: дружина хай не йде жити окремо від свого чоловіка.+ 11 А якщо вона житиме окремо, нехай залишається неодруженою або помириться з ним, і чоловік хай не покидає свою дружину.+

12 Іншим же говорю, цього разу я, а не Господь:+ якщо брат має невіруючу дружину і вона згідна залишатися з ним, хай він не покидає її. 13 Також, якщо жінка має невіруючого чоловіка і він згідний залишатися з нею, хай вона не покидає його. 14 Бо невіруючий чоловік освячується через дружину, а невіруюча дружина освячується через нашого брата; інакше ваші діти були б нечисті, а так вони святі. 15 Але якщо невіруючий вирішить піти*, то хай іде. У такому випадку брат чи сестра не зв’язані, адже Бог покликав вас зберігати мир.+ 16 Бо звідки ти знаєш, дружино, чи не врятуєш свого чоловіка?+ Або ти, чоловіче, звідки знаєш, чи не врятуєш свою дружину?

17 Нехай кожен живе так, як Бог покликав його, відповідно до того, чим його наділив Єгова*.+ Цю вказівку я даю у всіх зборах. 18 Хтось був покликаний вже обрізаним?+ Хай не відмовляється від свого обрı́зання. Хтось був покликаний необрізаним? Хай не стає обрізаним.+ 19 Бо як обрı́зання, так і необрı́зання не мають жодного значення,+ головне — виконувати Божі заповіді.+ 20 Нехай кожен залишається в такому стані, в якому був покликаний.+ 21 Ти був покликаний рабом? Не турбуйся,+ але якщо зможеш стати вільним, то скористайся такою нагодою. 22 Бо кожен учень Господа, що був покликаний як раб, стає вільновідпущеним, який належить Господу.+ Подібно й кожен, хто був покликаний як вільний, є рабом Христа. 23 Ви були куплені за високу ціну,+ тож не ставайте більше рабами людей. 24 Брати, нехай кожен залишається перед Богом в такому стані, в якому був покликаний.

25 А щодо незайманих*, то я не маю жодного наказу від Господа. Але кажу свою думку+ як той, кому Господь виявив милосердя, щоб я був вірний. 26 Тож думаю, що з огляду на теперішні труднощі чоловіку найліпше залишатися як є. 27 Чи ти зв’язаний з дружиною? Тоді не шукай звільнення.+ А якщо ти вже вільний від дружини, не шукай дружини. 28 Але якщо й одружишся, то не вчиниш гріха. І, якщо незаймана людина одружиться, вона теж не згрішить. Однак у таких з’являться нові труднощі в житті*, а я намагаюся вберегти вас від цього.

29 А ще кажу вам, брати: часу залишилось мало.+ Тож відтепер нехай ті, хто має дружину, будуть як ті, хто її не має, 30 хто плаче — як ті, хто не плаче, хто радіє — як ті, хто не радіє, хто купує — як ті, хто нічим не володіє, 31 і хто користується тим, що пропонує світ,— як ті, хто не користується цим сповна; бо сцена цього світу змінюється. 32 Я справді хочу, щоб у вас не було тривог. Неодружений чоловік тривожиться про Господнє: як отримати схвалення від Господа, 33 а одружений тривожиться про світське:+ як отримати схвалення своєї дружини, 34 і він поділений. Також неодружена жінка чи незаймана дівчина тривожиться про Господнє:+ щоб бути святою і тілом, і духом, а одружена жінка тривожиться про світське: як отримати схвалення свого чоловіка. 35 А кажу я все це задля вашого блага: не для того, щоб обмежити* вас, а щоб спонукати належно поводитись і завжди бути відданими Господу, служачи йому без відволікання.

36 Проте якщо хтось вважає, що поводиться неправильно, залишаючись неодруженим*, і якщо розквіт його молодості вже минув, то нехай робить, що хоче; він не згрішить. Нехай такі люди одружуються.+ 37 Але якщо хтось постановив у своєму серці залишатися неодруженим* і міцно тримається цього рішення, бо не відчуває потреби одружуватися і має владу над своїми бажаннями, то добре робить.+ 38 Отже, людина, яка одружується*, робить добре, а та, яка не одружується, робить ліпше.+

39 Дружина зв’язана весь час, поки живе її чоловік.+ Але якщо чоловік засне смертним сном, вона має право виходити заміж за кого хоче, тільки в Господі.+ 40 Проте, думаю, вона буде щасливіша, якщо залишиться як є. А я впевнений, що маю Божий дух.

8 А тепер про їжу, пожертвувану ідолам.+ Усі ми, звичайно, маємо знання.+ Проте знання робить гордим, а любов зміцняє.+ 2 Коли хтось думає, ніби щось знає, то він ще не знає цього так, як повинен. 3 Але якщо хтось любить Бога, то Бог знає таку людину.

4 Коли ж говорити про споживання їжі, пожертвуваної ідолам, то ми усвідомлюємо, що ідол взагалі ніщо+ і є тільки один Бог, іншого немає.+ 5 Бо, хоча і є так звані боги,— чи то на небі, чи на землі,+— адже існує багато «богів» і багато «панів», 6 для нас є лише один Бог,+ Батько,+ від якого з’явилося все і для якого ми живемо,+ а також один Господь, Ісус Христос, через якого все з’явилося+ і завдяки якому ми живемо.

7 Однак таке знання мають не всі.+ Бо дехто раніше брав участь у поклонінні ідолам і, споживаючи їжу, ставиться до неї як до чогось пожертвуваного ідолу.+ І, оскільки сумління таких людей слабе, воно стає опоганеним.+ 8 Проте їжа не може наблизити нас до Бога.+ Нам не гірше, якщо ми не їмо, і не ліпше, якщо їмо.+ 9 Але вважайте, щоб часом ваше право вибору не стало каменем спотикання для слабих.+ 10 Бо, коли хтось зі слабих побачить, що ти, маючи знання, споживаєш їжу в ідольському храмі, хіба сумління такої людини не спонукає її теж їсти пожертвуване ідолам? 11 Отже, своїм знанням ти губиш слабу людину — свого брата, за якого помер Христос.+ 12 Коли ви так грішите проти своїх братів і вражаєте їхнє слабе сумління,+ то грішите проти самого Христа. 13 Тому, якщо їжа стає для мого брата каменем спотикання, я ніколи не буду їсти м’яса, аби не дати йому підстави для спотикання.+

9 Хіба я не вільний? Хіба я не апостол? Хіба я не бачив Ісуса, нашого Господа?+ Хіба ви не плід праці, яку я виконую для Господа? 2 Навіть якщо для інших я не апостол, то для вас, звичайно ж, апостол! Бо ви — печатка, яка підтверджує, що я справді апостол для Господа.

3 Тим, хто мене судить, скажу на свій захист таке: 4 хіба ми не маємо права* їсти й пити? 5 Хіба не маємо права брати з собою віруючу дружину*,+ як це робить решта апостолів, а також брати́ Господа+ й Ки́фа*?+ 6 І чи тільки Варна́ва+ і я не маємо права не заробляти собі на життя? 7 Хто служить у війську за власний рахунок? Хто садить виноградник і не їсть його плодів?+ Або хто пасе отару і не п’є молока, яке вона дає?

8 Чи я говорю, дивлячись на це з людського погляду? Але хіба Закон не говорить так само? 9 Бо в Законі Мойсея написано: «Не зав’язуй рота бику, коли він молотить зерно».+ Хіба це про биків піклується Бог? 10 Чи він все-таки говорить це задля нас? Так, це було написано задля нашого добра, бо і орач, і молотник повинні працювати з надією, що отримають свою частку.

11 Ми посіяли серед вас духовне, то хіба буде несправедливо, якщо пожнемо від вас матеріальне?+ 12 Якщо інші мають право використовувати вас, хіба ми не маємо на це ще більшого права? Але ми не скористалися цим правом*,+ натомість усе зносимо, аби не створити жодних перешкод у поширенні доброї новини про Христа.+ 13 Хіба ви не знаєте, що чоловіки, які виконують священні обов’язки, їдять те, що належить храму, а ті, хто постійно служить при жертовнику, мають частку із жертовника?+ 14 Тому Господь наказував, аби ті, хто звіщає добру новину, за рахунок неї і жили.+

15 Проте я жодного разу цим не скористався.+ І я написав вам не для того, щоб зробити це тепер, бо мені було б ліпше померти, ніж... Ніхто не забере в мене підстави для того, щоб хвалитися!+ 16 Якщо ж я проголошую добру новину, це не причина хвалитися, це мій обов’язок. І горе мені, якщо я не проголошую доброї новини!+ 17 Якщо я роблю це добровільно, то маю нагороду, і навіть якщо проти власної волі, то так чи інакше мені доручено обов’язки управителя.+ 18 Тож у чому моя нагорода? У тому, що я можу звіщати добру новину безплатно, не зловживаючи владою*, яку маю як проповідник доброї новини.

19 Бо, хоча я ні від кого не залежу, я став рабом для всіх, щоб придбати якомога більше людей. 20 Для юдеїв я став юдеєм, щоб придбати юдеїв,+ для тих, хто під законом,— тим, хто під законом (хоча сам я не під законом), щоб придбати і їх.+ 21 Для людей без закону я став тим, хто без закону (хоча я не живу без закону Бога, оскільки перебуваю під законом Христа),+ щоб придбати тих, хто без закону. 22 Для слабих я став слабим, щоб придбати слабих.+ Я став усім для усіляких людей, щоб всіма можливими способами врятувати хоча б декотрих. 23 Але роблю все це задля доброї новини, щоб ділитися нею з іншими.+

24 Хіба ви не знаєте, що в забігу біжать усі учасники, але нагороду отримує лише один? Тож біжіть так, щоб отримати нагороду.+ 25 Кожен учасник змагань* у всьому виявляє самовладання. Однак він робить це, щоб отримати вінок тлінний,+ а ми — нетлінний.+ 26 Тому я біжу не так, ніби не маю мети,+ і скеровую удари не так, ніби б’ю повітря. 27 Але я бичую* своє тіло+ і поневолюю його, немов раба, щоб, проповідуючи іншим, самому часом не втратити схвалення*.

10 Хочу, брати, щоб ви знали, що наші прабатьки всі були під хмарою+ і всі перейшли море.+ 2 Всі вони охрестилися в Мойсея, коли під хмарою пройшли через море, 3 всі споживали той самий духовний харч+ 4 і пили той самий духовний напій,+ адже пили з духовної скелі, яка йшла за ними і представляла Христа*.+ 5 Незважаючи на це, Бог не був задоволений більшістю з них, і вони загинули в пустелі.+

6 Усе це — приклад для нас, щоб ми не прагнули того, що завдає шкоди, як прагнули вони.+ 7 І не ставайте ідолопоклонниками, як дехто з них. Бо написано: «Народ сів їсти й пити, а тоді встав, щоб розважатись».+ 8 І не чинімо статевої розпусти*, як дехто з них; через це в один день їх загинуло 23 000.+ 9 Також не випробовуймо Єгову*,+ як декотрі з них випробовували і загинули від змій.+ 10 І не нарікаймо, як декотрі з них нарікали+ і загинули від згубника.+ 11 Тож усе, що сталося з ними, служить прикладом і написано як попередження для нас,+ адже за нашого життя прийшов кінець різних віків*.

12 Отже, той, хто думає, що стоїть, нехай стережеться, аби не впасти.+ 13 Ви стикаєтеся лише з тими спокусами, які звичайні для всіх людей.+ Але Бог вірний, і він не дозволить, щоб вас спокушали більше, ніж ви можете витримати,+ а під час спокуси дасть і вихід, щоб ви могли її знести.+

14 Тому, любі мої, втікайте від ідолопоклонства.+ 15 Я звертаюсь до вас як до людей розважливих, а про що говорю, судіть самі. 16 Хіба чаша подяки, за яку ми дякуємо*, не означає, що ми отримуємо користь від Христової крові?+ І хіба хліб, який ламаємо, не означає, що ми отримуємо користь від Христового тіла?+ 17 Оскільки хліб один, ми, хоча нас і багато, є одним тілом,+ бо всі споживаємо цей один хліб.

18 Подивіться на тілесний Ізра́їль: хіба ті, хто споживає жертви, не роблять це спільно з жертовником?+ 19 Що я хочу цим сказати? Що пожертвуване ідолам має якесь значення або що сам ідол має якесь значення? 20 Ні, але я кажу, що жертви, які приносять люди з інших народів,— це жертви для демонів, а не для Бога,+ я ж не хочу, аби ви мали щось спільне з демонами.+ 21 Бо ви не можете одночасно пити чашу Єгови* і чашу демонів, не можете їсти зі «столу Єгови*»+ і зі столу демонів. 22 Чи, може, «будемо розпалювати в Єгови* ревнощі»?+ Хіба ми сильніші від нього?

23 Усе дозволено*, але не все корисне. Усе дозволено, але не все зміцняє.+ 24 Нехай кожен шукає користі не для себе, а для іншого.+

25 Їжте все, що продається на м’ясному ринку, і задля власного сумління ні про що не розпитуйте, 26 бо «Єгові* належить земля і все, що на ній».+ 27 Якщо невіруючий запросить вас і ви підете, їжте все, що вам подадуть, ні про що не розпитуючи задля власного сумління. 28 Але якщо хтось скаже вам: «Це було принесено в жертву», не їжте заради людини, яка сказала про це, і заради сумління.+ 29 Я маю на увазі не ваше сумління, а сумління іншої людини. Бо для чого робити так, щоб мою свободу засуджувало сумління когось іншого?+ 30 Навіть якщо я їм і дякую Богові, то чи варто так робити, якщо інші будуть лихословити мене за це?+

31 Тож їсте ви, чи п’єте, чи робите щось інше — усе робіть на Божу славу.+ 32 Не давайте підстави для спотикання ані юдеям, ані грекам, ані Божому зборові,+ 33 як і я намагаюся догодити всім і в усьому та шукаю користі не для себе,+ а для багатьох, щоб вони отримали спасіння.+

11 Наслідуйте мене, як і я наслідую Христа.+

2 Хочу похвалити вас за те, що в усьому, що ви робите, пам’ятаєте мене і твердо тримаєтесь традицій, які я вам передав. 3 Але хочу, щоб ви знали: кожному чоловікові голова — Христос,+ жінці голова — чоловік,+ а голова Христові — Бог.+ 4 Кожен чоловік, який молиться або пророкує з покритою головою, стягує ганьбу на свою голову. 5 І кожна жінка, яка молиться чи пророкує+ з непокритою головою, стягує ганьбу на свою голову, бо для неї це те саме, що бути з поголеною головою. 6 Тож, якщо жінка не покриває голови, вона має обстригтися. Але якщо для жінки ганьба бути обстриженою чи поголеною, то вона має покривати голову.

7 Чоловік не повинен покривати голову, адже він образ і слава Бога,+ а жінка — слава чоловіка. 8 Бо не чоловік походить від жінки, а жінка — від чоловіка.+ 9 Крім того, не чоловік створений для жінки, а жінка — для чоловіка.+ 10 З цієї причини, а також задля ангелів+ жінка повинна мати на голові знак підкорення владі.

11 Але серед Господніх учнів ні жінка не існує окремо від чоловіка, ні чоловік — окремо від жінки. 12 Бо, як жінка походить від чоловіка,+ так і чоловік — через жінку, а все — від Бога.+ 13 Судіть самі: чи годиться жінці молитися Богові з непокритою головою? 14 Хіба сама природа не вчить вас, що, коли чоловік має довге волосся, це для нього ганьба, 15 а коли жінка має довге волосся, це для неї слава? Бо волосся дане їй замість покриття. 16 Якщо хтось схильний обстоювати інший звичай, то ні в нас, ні в Божих зборів іншого звичаю немає.

17 Даючи вам ці настанови, я не можу вас похвалити, адже ви збираєтесь разом не на користь, а на шкоду. 18 Почну ось із чого: до мене дійшли чутки, що, коли ви сходитесь збором, між вами є розбрат, і я частково цьому вірю. 19 Серед вас обов’язково будуть і секти,+ щоб також виявилися люди, гідні схвалення.

20 Коли ви збираєтесь всі разом, то не для того, щоб споживати Господню вечерю.+ 21 Бо, перш ніж споживати її, дехто їсть свою вечерю, і виходить, що хтось голодний, а хтось вже п’яний. 22 Хіба ви не маєте домів, щоб їсти й пити? Чи, може, ви зверхньо ставитеся до Божого збору і засоромлюєте тих, хто нічого не має? Що ж вам сказати? Може, похвалити? Ні, за це я вас не похвалю.

23 Бо я отримав від Господа те, що й вам передав: у ніч,+ коли Господа Ісуса мали зрадити, він взяв хліб 24 і, склавши подяку, поламав його та сказав: «Це означає моє тіло,+ яке за вас віддається. Чиніть це на спомин про мене».+ 25 Те саме він зробив і з чашею,+ коли після вечері сказав: «Ця чаша означає нову угоду,+ укладену на підставі моєї крові.+ Щоразу, коли її п’єте, чиніть це на спомин про мене».+ 26 Адже щоразу, коли ви їсте цей хліб і п’єте цю чашу, ви звіщаєте смерть Господа, поки він не прийде.

27 Отже, хто буде їсти хліб чи пити чашу Господа негідно, завинить проти його тіла та крові. 28 Нехай же людина спочатку ретельно перевірить себе+ і переконається, що гідна їсти хліб та пити чашу, а тоді вже робить це. 29 Бо, хто їсть і п’є, але не усвідомлює значення цього тіла, той стягує на себе осуд. 30 Тому серед вас так багато слабих і хворих, а чимало спить смертним сном*.+ 31 Але якби ми з’ясували, які ми, то не були б суджені. 32 Проте коли Єгова* нас судить, він нас повчає,+ щоб ми не були засуджені разом зі світом.+ 33 Тож, брати мої, коли сходитесь, аби споживати вечерю, чекайте одне одного. 34 Якщо хтось голодний, нехай поїсть вдома, щоб, збираючись разом, ви не стягували на себе осуду.+ Всі ж інші справи я владнаю, коли прийду.

12 Брати, якщо говорити про духовні дари,+ то я не хочу, аби ви були в незнанні. 2 Ви знаєте, що, коли ви були людьми з інших народів*, на вас впливали і втягували в поклоніння безмовним ідолам,+ і ви йшли туди, куди вас вели. 3 Тому хочу, аби ви зрозуміли, що ніхто не скаже під дією Божого духу: «Ісус про́клятий», так само як ніхто не зможе сказати: «Ісус є Господом», не будучи під дією святого духу.+

4 Є різні дари, але дух той самий,+ 5 різні види служіння,+ але Господь той самий, 6 різні види діяльності*, але Бог, який допомагає кожному виконувати все це,+ той самий. 7 Проте дух виявляється в кожному для того, щоб приносити якусь користь.+ 8 Бо хтось отримує через дух слово* мудрості, хтось — слово знання через той самий дух, 9 хтось — віру+ завдяки тому ж духу, хтось — дар зціляти завдяки цьому духу,+ 10 хтось — дар виконувати могутні діла,+ хтось — дар пророкувати, хтось — здатність розпізнавати, які слова справді натхнені,+ хтось — різні мови,+ а ще хтось — дар перекладати з інших мов.+ 11 Але все це виконує той же дух, наділяючи дарами кожного за своєю волею.

12 Бо тіло одне, але має багато частин, і всі його частини, хоча їх багато,— одне тіло,+ і так само Христос. 13 Усі ми охрестились одним духом і стали одним тілом — чи юдеї, чи греки, чи раби, чи вільні, і всі були напоєні одним духом.

14 Адже тіло складається не лише з однієї частини, а з багатьох.+ 15 Якщо нога скаже: «Я не рука, тому я не частина тіла», це зовсім не означає, що вона не є частиною тіла. 16 І, якщо вухо скаже: «Я не око, тому я не частина тіла», це теж не означає, що воно не є частиною тіла. 17 Якби все тіло було оком, то чим би ми слухали? А якби все тіло було слухом, то чим би ми нюхали? 18 Але Бог розмістив кожну частину тіла так, як йому було до вподоби.

19 Якби всі вони були тою самою частиною тіла, що б це було за тіло? 20 А так тіло одне, проте частин багато. 21 Око не може сказати руці: «Ти мені не потрібна», і голова не може сказати ногам: «Ви мені не потрібні». 22 Навпаки, саме ті частини тіла, які здаються слабшими, нам дуже потрібні, 23 і ті частини тіла, які, на нашу думку, не такі почесні, ми оточуємо більшою честю.+ Тож про наші непоказні частини тіла ми дбаємо більше, 24 тимчасом як привабливим частинам така турбота не потрібна. Проте Бог склав тіло так, що зробив почеснішою ту частину, якій честі бракувало, 25 щоб у тілі не було поділу, а його частини піклувалися одна про одну.+ 26 Якщо одна частина тіла страждає, то з нею страждають усі інші,+ а якщо прославляється, усі інші теж радіють з нею.+

27 Ви ж — тіло Христа,+ а кожен окремо — частина його тіла.+ 28 І Бог призначив усіх у зборі так: спочатку апостоли,+ тоді пророки,+ потім вчителі,+ після цього ті, хто виконує могутні діла,+ тоді ті, хто має дар зціляти,+ за ними ті, хто надає допомогу, потім ті, хто має здібності керувати,+ а тоді ті, хто говорить різними мовами.+ 29 Хіба ж усі є апостолами? Хіба всі є пророками? Хіба всі є вчителями? Хіба всі виконують могутні діла? 30 Хіба всі мають дар зціляти? Хіба всі говорять мовами?+ Хіба всі є перекладачами*?+ 31 Однак докладайте всіх зусиль, щоб отримати* більші дари.+ Але я вам покажу неперевершений шлях.+

13 Якщо я говорю мовами людськими й ангельськими, але любові не маю, то я став подібним до гонга, що дзвенить, чи до кимвала, що бряжчить. 2 І якщо я маю дар пророкувати й розумію всі священні таємниці та все знання+ і маю таку віру, що можу пересувати* гори, але любові не маю, то я ніщо*.+ 3 І якщо я роздам усе своє майно, щоб нагодувати інших,+ чи віддам на смерть своє тіло, щоб похвалитися, але любові не маю,+ то це не принесе мені жодного пожитку.

4 Любов+ терпелива*+ і добра.+ Любов не ревнує.+ Вона не вихваляється, не зазнається,+ 5 не поводиться непристойно*,+ не шукає власної вигоди+ і не дратується*.+ Вона не веде лічби образам*.+ 6 Любов не тішиться неправедністю,+ але радіє правді. 7 Любов усе зносить,+ в усе вірить,+ на все надіється,+ все терпить.+

8 Любов ніколи не згасає*. Що ж до дарів пророкувати, говорити мовами* або отримувати знання, то вони зникнуть. 9 Бо наше знання часткове,+ і пророкуємо ми частково, 10 але коли настане повне, часткове зникне. 11 Коли я був дитиною, то говорив як дитина, думав як дитина і розумів усе як дитина, а ставши дорослим чоловіком, я позбувся рис дитини. 12 Бо тепер ми дивимося в металеве дзеркало і бачимо нечітко*, а тоді будемо бачити чітко*. Тепер я маю часткове знання, а тоді матиму точне*, як і Бог має точне знання про мене. 13 Однак нині залишаються оці три: віра, надія і любов, а найбільша з них — любов.+

14 З усіх сил намагайтеся любити одне одного і водночас докладайте всіх зусиль, щоб отримати* духовні дари, а особливо дар пророкувати.+ 2 Адже той, хто говорить якоюсь мовою, говорить не до людей, а до Бога, бо ніхто не розуміє почутого,+ хоча така особа розповідає священні таємниці+ за допомогою духу. 3 Той же, хто пророкує, своїми словами зміцняє, підбадьорює і потішає інших. 4 Той, хто говорить мовою, зміцняє себе, а хто пророкує, зміцняє збір. 5 Я хочу, щоб усі ви говорили мовами,+ але було б ліпше, якби ви пророкували.+ Бо той, хто пророкує, більший від того, хто говорить мовами, хіба що він перекладає* свої слова, аби зміцнити збір. 6 Але тепер, брати, якщо я прийду до вас і говоритиму мовами, то яка з мене користь? Хіба що буду послуговуватись об’явленням,+ чи даром отримувати знання,+ чи даром пророкувати або навчати.

7 Те саме можна сказати про неживі предмети, які видають звук, наприклад, про флейту чи арфу. Якщо флейта чи арфа не видає звуків різного тону, то як розпізнати, що́ на ній грають? 8 Якщо сурма видасть невиразний звук, хто приготується до бою? 9 Так само, якщо ви не використовуєте легкозрозумілої мови, то як знати, про що ви говорите? По суті, ви будете говорити на вітер. 10 Адже у світі є стільки різних мов і жодна з них не є беззмістовною. 11 Бо якщо я не розумію сказаного, то для того, хто говорить, я буду чужинцем, а він буде чужинцем для мене. 12 Так і ви: оскільки щиро прагнете дарів духу, намагайтеся мати вдосталь тих дарів, які зміцняють збір.+

13 Отже, той, хто говорить якоюсь мовою, нехай молиться, щоб міг перекладати* свої слова.+ 14 Бо коли я молюся якоюсь мовою, то насправді молиться дарований мені дух, а мій розум залишається безплідним. 15 Що ж тоді робити? Буду молитися не тільки дарованим духом, але й розумом. І співатиму хвалу не тільки дарованим духом, але й розумом. 16 А якщо ти несеш хвалу дарованим духом, то хіба зможе проста людина на твої слова подяки сказати «амінь», якщо вона тебе не розуміє? 17 Ти, звичайно, віддаєш подяку правильно, але інша людина при цьому не зміцняється. 18 Я вдячний Богові, що говорю більшою кількістю мов, ніж усі ви. 19 А втім, у зборі ліпше скажу п’ять зрозумілих слів*, щоб навчити* й інших, ніж десять тисяч слів іншою мовою.+

20 Брати, хай мислення ваше буде не як у дітей.+ Будьте малими дітьми щодо зла,+ але мислення майте як у дорослих.+ 21 У Законі написано: «“Язиками й устами чужинців я говоритиму до цього народу, але навіть тоді він не захоче слухатись мене”,— каже Єгова*».+ 22 Отже, дар говорити мовами — це знак не для віруючих, а для невіруючих,+ тимчасом як пророцтво — знак не для невіруючих, а для віруючих. 23 Тож коли увесь збір зійдеться разом і всі говоритимуть мовами, але прийдуть прості люди або невіруючі, то хіба вони не назвуть вас божевільними? 24 Проте якщо ви всі будете пророкувати і ввійде якась проста або невіруюча людина, то ваші слова будуть для неї докором і спонукають її добре перевірити себе. 25 Тоді виявляться таємниці її серця і вона впаде ниць та поклониться Богові, кажучи: «Бог дійсно з вами».+

26 Що ж тоді робити, брати? Коли ви збираєтесь разом, хтось має дар співати псалми, хтось — дар навчати, хтось отримує об’явлення, хтось має дар говорити мовою, а хтось — дар перекладати.+ Нехай все відбувається для зміцнення. 27 І, якщо у зборі говорять мовами, нехай таких буде тільки двоє, щонайбільше троє, і нехай вони говорять по черзі, а хтось перекладає*.+ 28 А якщо перекладача* немає, хай такі мовчать у зборі й говорять лише собі та Богові. 29 Нехай говорить двоє-троє пророків,+ а решта хай слухає, щоб зрозуміти зміст сказаного. 30 Якщо ж у той час хтось інший з присутніх отримає об’явлення, нехай той, хто говорив, мовчить. 31 Бо всі ви можете пророкувати по черзі, щоб усі вчились і підбадьорювались.+ 32 І пророки повинні контролювати дари духу, які вони отримують. 33 Адже Бог є Богом не безладу, а миру.+

Як і в усіх зборах святих, 34 нехай жінки мовчать у зборі, бо їм не дозволяється говорити.+ Хай вони виявляють покору,+ як і вчить Закон. 35 Якщо вони хочуть про щось дізнатися, нехай розпитують своїх чоловіків удома, бо для жінки ганьба говорити до збору.

36 Хіба від вас вийшло Боже слово? І чи тільки до вас воно прийшло?

37 Коли хтось думає, що він пророк або обдарований духом, то має визнати: те, що́ я вам пишу,— це заповідь Господа. 38 Але коли хтось цим нехтує, то й він буде знехтуваний*. 39 Отож, брати мої, докладайте всіх зусиль, щоб пророкувати,+ і водночас не забороняйте говорити мовами.+ 40 Тільки нехай усе відбувається пристойно й організовано*.+

15 А тепер, брати, хочу нагадати вам добру новину, яку я вам звіщав,+ яку ви прийняли та яку обстоюєте. 2 Якщо ви міцно тримаєтесь цієї новини, то отримуєте спасіння, а якщо ні, то ви стали віруючими даремно.

3 Бо я вам передав у першу чергу те, що сам отримав,— що Христос помер за наші гріхи згідно з Писаннями,+ 4 був похований+ і згідно з Писаннями на третій день воскрес,+ 5 також що він з’явився Ки́фі*,+ а потім дванадцятьом.+ 6 Після того він з’явився відразу понад 500 братам,+ більшість з яких досі з нами, а декотрі поснули смертним сном. 7 Потім він з’явився Якову,+ тоді всім апостолам.+ 8 А наостанку він з’явився мені,+ немовби недоношеному.

9 Бо я найменший серед апостолів і не достойний називатися ним, тому що переслідував Божий збір.+ 10 Але завдяки Божій незаслуженій доброті я є тим, ким є. І він виявив мені незаслужену доброту не даремно, адже я трудився більше, ніж усі вони, а втім, не я, а Божа незаслужена доброта, виявлена мені. 11 Неважливо, чи то я, чи вони, але так ми проповідуємо і так ви повірили.

12 Якщо ж ми проповідуємо, що Христос воскрес з мертвих,+ чому дехто з вас говорить, що воскресіння мертвих немає? 13 Якщо воскресіння мертвих і справді немає, то й Христос не воскрес. 14 А якщо Христос не воскрес, то проповідування наше, без сумніву, даремне і ваша віра також даремна. 15 Крім того, виходить, ми є неправдивими Божими свідками,+ бо свідчили проти Бога, кажучи, що він воскресив Христа,+ якого він не воскрешав, якщо мертві дійсно не воскреснуть. 16 Бо якщо мертві не воскреснуть, то й Христос не воскрес. 17 Якщо ж Христос не воскрес, то віра ваша марна, а ви далі залишаєтесь у своїх гріхах.+ 18 Тоді й ті служителі Христа, що заснули смертним сном, померли назавжди.+ 19 І якщо ми надіємось на Христа тільки в цьому житті, то ми найнещасніші з усіх людей.

20 Однак Христос дійсно воскрес з мертвих. Він перший плід з тих, хто заснув смертним сном.+ 21 Бо, оскільки смерть прийшла через одного чоловіка,+ воскресіння з мертвих теж прийде через одного чоловіка.+ 22 Бо, як через Адама всі помирають,+ так завдяки Христу всі оживуть.+ 23 Але кожен по черзі: Христос — перший плід,+ а потім, під час його присутності, ті, хто йому належить.+ 24 Після того прийде кінець, коли, покінчивши з усіма урядами та всією владою і силою,+ він передасть Царство своєму Богові й Батькові. 25 Адже він має царювати, поки Бог не покладе всіх ворогів йому під ноги.+ 26 І з останнім ворогом, смертю, буде покінчено,+ 27 тому що Бог «все підкорив йому до ніг».+ Але коли говориться: «Все підкорив»,+ це явно не стосується того, хто йому все підкорив.+ 28 Коли ж усе буде підкорене Сину, тоді й сам Син підкориться тому, хто йому все підкорив,+ щоб Бог був усім для всіх.+

29 Інакше що робити людям, які хрестяться задля того, щоб бути мертвими?+ Чому вони хрестяться задля того, щоб бути мертвими, якщо мертві взагалі не воскреснуть? 30 І для чого ми повсякчас* наражаємося на небезпеку?+ 31 Щодня я дивлюся смерті у вічі, і це така ж правда, як і те, що я надзвичайно радію за вас, учнів Христа Ісуса, нашого Господа. 32 Якщо все так, як з іншими людьми*, то яка мені користь з того, що я боровся зі звірами в Ефе́сі?+ Якщо мертві не воскреснуть, то «їжмо та пиймо, бо завтра помремо».+ 33 Не обманюйтеся. Погане товариство псує корисні звички*.+ 34 Отямтеся і поводьтесь праведно та не ходіть у гріху, бо дехто з вас не знає Бога. Говорю це, щоб вас присоромити.

35 А втім, хтось може сказати: «Як воскреснуть мертві? В якому тілі вони встануть?»+ 36 Нерозумна людино! Те, що ти сієш, не оживе, якщо спочатку не помре. 37 І сієш ти не тіло, що вже розвинулось, а голе зерно — чи пшеничне, чи ще якесь. 38 Але Бог дає йому таке тіло, яке забажає, причому кожному зерняті своє тіло. 39 Не всі тіла однакові: в людей одне тіло, в худоби інше, в птахів інше і в риби інше. 40 Є тіла небесні,+ і є тіла земні,+ проте в небесних тіл слава одна, а в земних — інша. 41 У сонця одна слава, в місяця інша,+ а в зірок ще інша, і зірка від зірки відрізняється славою.

42 Так само й з воскресінням мертвих. Сіється тлінне, воскресає нетлінне.+ 43 Сіється в ганьбі, воскресає в славі.+ Сіється в слабості, воскресає в силі.+ 44 Сіється тіло фізичне, а воскресає тіло духовне. Якщо є тіло фізичне, то є і духовне. 45 Тож написано: «Перший чоловік Адам став живим створінням*».+ Останній Адам став життєдайним духом.+ 46 Однак спочатку йде не духовне. Спочатку йде фізичне, а потім вже духовне. 47 Перший чоловік був із землі і створений з пороху,+ другий чоловік — з неба.+ 48 Яким є перший, створений з пороху, такими є й інші, створені з пороху, і, яким є небесний, такими є й інші небесні.+ 49 І подібно як ми носили образ створеного з пороху,+ так будемо носити й образ небесного.+

50 Проте кажу вам, брати, що плоть і кров не можуть успадкувати Божого Царства і тління не успадкує нетління. 51 Говорю вам священну таємницю: не всі ми заснемо смертним сном, але всі змінимося+ — 52 умить, як оком змигнути, під час останньої сурми. Бо сурма подасть звук+ — і мертві воскреснуть нетлінними, і ми змінимося. 53 Бо тлінне мусить одягтися в нетління+ і смертне — в безсмертя.+ 54 А коли тлінне одягнеться в нетління і смертне — в безсмертя, тоді сповниться написане: «Смерть знищена* назавжди».+ 55 «Де, смерте, твоя перемога? Де, смерте, твоє жало?»+ 56 Жало, що породжує смерть,— це гріх,+ а сила гріха — Закон*.+ 57 Але нехай лине подяка Богу за те, що він дає нам перемогу через нашого Господа Ісуса Христа!+

58 Отже, мої улюблені брати, будьте стійкими,+ непохитними, завжди зайнятими+ в Господній праці і знайте, що ваш труд у служінні Господу не марний.+

16 Стосовно того, як збирати пожертви для святих,+ дотримуйтеся вказівок, які я дав зборам у Гала́тії. 2 Нехай кожен з вас у перший день тижня відкладає щось відповідно до своїх можливостей, щоб, коли я прийду, не треба було вже нічого збирати. 3 А коли я прийду, то тих, кого ви порекомендуєте в листах,+ пошлю віднести ваш щедрий дар до Єрусалима. 4 Якщо ж і мені треба буде піти туди, то я піду разом з ними.

5 Але я прибуду до вас після того, як перейду через Македонію,+ тому що проходитиму цим краєм. 6 Можливо, я зупинюся або навіть перезимую у вас, і потім ви трохи проведете мене туди, куди я піду. 7 Бо я не хочу побачитися з вами лише мимохідь, а сподіваюсь, якщо дозволить Єгова*, залишитися у вас на якийсь час.+ 8 А до П’ятидесятниці я пробуду в Ефе́сі,+ 9 бо переді мною відкрилися широкі двері, а з ними й доступ до діяльності,+ хоча противників багато.

10 Якщо ж прибуде Тимофій,+ дивіться, щоб серед вас йому нı́чого було боятися, оскільки він, як і я, виконує працю Єгови*.+ 11 Тож нехай ніхто не дивиться на нього звисока. Проведіть його з миром, щоб він прибув до мене, бо я чекаю на нього з братами.

12 Що стосується нашого брата Аполло́са,+ я дуже просив його піти до вас з братами. Він не планував приходити тепер, але коли з’явиться нагода, він обов’язково прийде.

13 Пильнуйте,+ міцно стійте у вірі,+ будьте мужні*,+ зміцнюйтесь.+ 14 Усе, що робите, робіть з любов’ю.+

15 Брати, ви знаєте, що домашні Стефана — це перші плоди Аха́йї і що вони присвятили себе служінню святим. Тож дуже прошу вас: 16 підкоряйтеся таким людям і всім, хто співпрацює і трудиться з нами.+ 17 Я радію, що зі мною Стефан,+ Фортуна́т і Аха́їк, бо вони підтримують мене за вашої відсутності. 18 Вони відсвіжили і мій дух, і ваш. Тож цінуйте таких чоловіків.

19 Передають вам свої вітання збори в Азії. Шлють вам сердечні християнські вітання Аки́ла і При́ска та збір в їхньому домі.+ 20 Вітають вас усі брати. Вітайте одне одного святим поцілунком.

21 Вітаю вас і я, Павло, пишучи це власною рукою.

22 Якщо хтось не любить* Господа, хай буде про́клятий. Прийди ж, Господи! 23 Нехай з вами буде незаслужена доброта Господа Ісуса. 24 І хай з усіма вами, хто перебуває в єдності з Христом Ісусом, буде моя любов.