ЛИСТ ДО РИМЛЯН

1 Павло, раб Христа Ісуса, покликаний стати апостолом і відокремлений, щоб звіщати добру новину від Бога,+ 2 яку він наперед проголосив через своїх пророків у святих Писаннях, 3 новину про його Сина, який за тілом був потомком* Давида,+ 4 але силою духу святості був визнаний Божим Сином,+ коли воскрес з мертвих,+ новину про нашого Господа Ісуса Христа. 5 Завдяки йому ми отримали незаслужену доброту й апостольське служіння,+ щоб люди з усіх народів,+ виявляючи віру, слухалися його і цим прославляли його ім’я. 6 З-посеред цих народів покликано й вас, щоб ви належали Ісусу Христу. 7 Отже, пишу всім, хто в Римі,— улюбленим Божим, які покликані бути святими.

Нехай з вами буде незаслужена доброта й мир від Бога, нашого Батька, і від Господа Ісуса Христа.

8 Насамперед дякую через Ісуса Христа моєму Богу за всіх вас, бо про вашу віру говорять по цілому світі. 9 І Бог, якому я від усього серця служу*, звіщаючи добру новину про його Сина, є свідком, що я завжди згадую вас у своїх молитвах+ 10 і благаю, щоб з Божої волі мені нарешті вдалося прийти до вас. 11 Бо я прагну побачити вас, щоб поділитися з вами духовним даром і цим вас зміцнити, 12 а точніше, щоб ми підбадьорились взаємно+ — я вашою вірою, а ви моєю.

13 Проте хочу, аби ви знали, брати, що я неодноразово намірявся прийти до вас (хоча досі мав перешкоди), щоб отримати серед вас плід, як і серед решти народів. 14 Я боржник як грекам, так і чужинцям*, як мудрим, так і нерозумним. 15 Тож я прагну звіщати добру новину й вам у Римі.+ 16 Я не соромлюся доброї новини,+ оскільки вона є Божою силою, завдяки якій може спастися кожен, хто вірить,+— спочатку юдей,+ а потім грек.+ 17 Адже ті, хто має віру, бачать, що через добру новину стає явною Божа праведність, і від цього їхня віра стає ще міцнішою,+ як і написано: «А праведний буде жити завдяки своїй вірі».+

18 Отже, Божий гнів+ виливається* з неба на всіляку безбожність і неправедність людей, які своєю неправедністю придушують правду,+ 19 адже все, що можна знати про Бога, для них явне, оскільки Бог їм це виявив.+ 20 Бо його невидимі риси — вічну силу+ й божественність+ — чітко видно ще від створення світу, оскільки вони помітні у творінні,+ тому таким людям немає виправдання. 21 Адже, знаючи Бога, вони не прославляли його як Бога і не дякували йому, а отупіли у своєму мисленні, і темрява огорнула їхнє нерозумне серце.+ 22 Заявляючи, що є мудрими, вони стали безглуздими 23 та обернули славу нетлінного Бога в щось подібне до зображення тлінної людини, птахів, чотириногих створінь і плазунів*.+

24 Тому Бог за бажанням їхнього серця не стримував їх від нечистоти, і вони безчестили свої тіла. 25 Вони віддали перевагу брехні, а не Божій правді і поклонялися* та служили* створінню, а не Творцю, якому вічно лине хвала. Амінь. 26 Через це Бог і дозволив їм керуватися ганебною похіттю:+ їхні жінки замінили природні статеві стосунки на протиприродні,+ 27 подібно й чоловіки відмовились від природних статевих стосунків з жінками* і несамовито розпалилися похіттю один до одного, чоловіки до чоловіків.+ Вони поводяться безсоромно і в самих собі сповна отримують покарання*, якого заслуговують за свої провини.+

28 Оскільки вони не вважали за потрібне визнавати Бога*, він дозволив їм керуватися перекрученим розумом і поводитись непристойно.+ 29 Вони сповнені всілякої неправедності,+ зла, жадібності*,+ негідності, заздрості,+ вбивства,+ чвар, обману+ та злісності.+ Це пліткарі, 30 обмовники,+ ненависники Бога, люди зухвалі, пихаті, хвалькуваті, вигадливі на лихе*, неслухняні батькам,+ 31 нерозумні;+ вони не дотримують сло́ва, не мають природної любові, немилосердні. 32 Вони дуже добре знають, що, згідно з Божою праведною постановою, той, хто займається такими справами, заслуговує смерті,+ проте не тільки самі продовжують займатися ними, але й схвалюють тих, хто це робить.

2 Отже, людино, якщо судиш когось, то, хоч би ким ти була,+ немає тобі виправдання. Бо коли судиш іншого, то засуджуєш себе, оскільки робиш те саме, що й він.+ 2 А ми знаємо, що Божий суд, який узгоджується з правдою, скерований проти тих, хто займається такими справами.

3 Людино, невже ти думаєш, що, судячи інших за те, чим займаєшся сама, уникнеш Божого суду? 4 Чи, може, ти просто нехтуєш багатством Божої доброти,+ витримки*+ і терпеливості,+ бо не знаєш, що Бог добрий і хоче привести тебе до каяття?+ 5 Власною впертістю і нерозкаяним серцем ти наклика́єш на себе лють, яку Бог виллє в день гніву і виявлення його праведного суду.+ 6 Тоді він відплатить кожному за його вчинками:+ 7 нагородить вічним життям тих, хто, витривало виконуючи добрі діла, шукає слави, честі й нетління,+ 8 а на тих, хто схильний до суперечок і, замість того щоб коритися правді, кориться неправедності, він зіллє лють і гнів.+ 9 Лихо і страждання чекають кожну людину*, яка чинить кривду,— спочатку юдея, а потім грека. 10 Той же, хто чинить добро, отримає славу, честь і мир — спочатку юдей,+ а потім грек.+ 11 Адже Бог безсторонній.+

12 Бо всі, хто згрішив, не будучи під законом, загинуть без закону,+ а всі, хто згрішив під законом, за законом будуть суджені.+ 13 І оскільки в Божих очах праведні не ті, хто слухає закон, а ті, хто його виконує, то саме вони будуть визнані праведними.+ 14 Коли ж люди з інших народів, які не мають закону,+ з природи виконують те, чого вимагає закон, то вони, хоча й без закону, є законом самі для себе. 15 Вони показують, що суть закону написана в їхніх серцях, і водночас їхнє сумління свідчить разом з ними, а їхні думки звинувачують їх або ж виправдовують. 16 Усе це станеться в день, коли Бог через Христа Ісуса судитиме таємні справи людей+ згідно з доброю новиною, яку я звіщаю.

17 Тож, якщо ти називаєшся юдеєм,+ покладаєшся на закон, гордишся Богом, 18 знаєш його волю і розумієш, що́ має неперевершену цінність, бо тебе навчено* Закону,+ 19 і якщо ти переконаний, що ти провідник сліпих, світло для тих, хто перебуває в темряві, 20 що ти виховуєш нерозумних, навчаєш малих дітей і володієш основами знання та правди, які містяться в Законі... 21 Чому ж, навчаючи іншого, ти не навчаєш самого себе?+ Чому проповідуєш: «Не кради»,+ а сам крадеш? 22 Чому говориш: «Не чини перелюбу»,+ а сам чиниш перелюб? Чому, відчуваючи огиду до ідолів, ти грабуєш храми? 23 Хіба, пишаючись законом, ти не ганьбиш Бога тим, що переступаєш Закон? 24 Адже написано: «Через вас зневажається Боже ім’я серед інших народів».+

25 Обрı́зання,+ по суті, корисне тільки тоді, коли ти виконуєш закон,+ а якщо переступаєш закон, твоє обрı́зання стає необрı́занням. 26 Отже, якщо необрізаний+ дотримується праведних вимог Закону, то хіба не буде його необрı́зання вважатися обрı́занням?+ 27 І необрізаний, виконуючи Закон, судитиме тебе — того, хто, маючи писаний звід законів та обрı́зання, переступає закон. 28 Бо справжній юдей не той, хто є ним зовні,+ і справжнє обрı́зання не є чимось зовнішнім, на тілі.+ 29 Справжній юдей — це той, хто є ним усередині,+ і його обрı́зання виконане на серці+ за допомогою духу, а не писаного зводу законів.+ Він має похвалу не від людей, а від Бога.+

3 Яка тоді перевага юдеїв і яка користь від обрı́зання? 2 Велика в будь-якому розумінні, і передусім тому, що юдеям були довірені Божі священні слова.+ 3 Що ж тоді? Якщо декотрим бракувало віри, чи їхнє невірство зведе нанівець Божу вірність? 4 Звичайно, ні! Знайте, що Бог правдивий,+ навіть якщо кожна людина буде неправдива,+ як і написано: «Ти виявишся праведним у своїх словах і переможеш, коли тебе будуть судити».+ 5 Проте якщо через нашу неправедність ще чіткіше видно праведність Божу, то що скажемо? Хіба Бог несправедливий, коли виливає свій гнів? (Говорю людськими поняттями.) 6 Анітрохи! Інакше як Бог судитиме світ?+

7 Якщо через мій обман правду Бога видно ще чіткіше і це приносить йому славу, то чому мене також судять як грішника? 8 Чому б тоді не сказати: «Робімо зло, щоб вийшло на добро»? Саме такі слова нам приписують деякі люди. Суд проти цих людей справедливий.+

9 Що ж тоді? Чи ми в ліпшому становищі? Зовсім ні! Бо раніше ми вже довели: як юдеї, так і греки — усі підвладні гріху,+ 10 і про це написано: «Немає праведного, ані одного;+ 11 немає жодного, хто виявляв би хоч якусь проникливість, немає жодного, хто шукав би Бога. 12 Усі люди відхилилися від прямого шляху, усі стали нікчемними, і немає жодного, хто виявляв би доброту, немає ані одного».+ 13 «Їхнє горло — мов відкрита могила, своїм язиком+ вони говорять неправду». «В їхніх устах гадюча отрута».+ 14 «Уста їхні повні прокляття та гіркоти».+ 15 «Ноги їхні квапляться проливати кров».+ 16 «На стежках їхніх — руйнування й нещастя, 17 і вони не пізнали дороги миру».+ 18 «Вони не мають страху перед Богом».+

19 А ми знаємо: всі слова Закону сказано до тих, хто під Законом, щоб кожні уста замовкли і весь світ підпав покаранню від Бога.+ 20 Тому жодна людина* не буде визнана праведною перед ним на підставі вчинків,+ яких вимагає закон, бо закон дає нам лише точне знання про гріх.+

21 Однак тепер стало зрозуміло, що можна досягти Божої праведності+ незалежно від вимог закону, і про це свідчать Закон і Пророки.+ 22 Тож усі, хто має віру, досягають Божої праведності завдяки вірі в Ісуса Христа, оскільки Бог безсторонній.+ 23 Усі люди згрішили й не можуть віддзеркалювати Божу славу.+ 24 Але Бог наділив їх великим даром,+ коли завдяки своїй незаслуженій доброті визнав їх праведними,+ давши їм визволення на основі викупу, який заплатив Христос Ісус.+ 25 Бог віддав його як жертву для примирення*,+ яке здійснюється через віру в його кров.+ Бог зробив це, аби показати, що був праведний, коли, виявляючи витримку*, прощав гріхи в минулому, 26 а також щоб показати свою праведність+ у теперішній час, адже він залишається праведним, коли визнає́ праведною людину, яка вірить в Ісуса.+

27 Чим же тоді хвалитися? Немає чим. Яким законом? Законом учинків?+ Зовсім ні. Законом віри. 28 Бо ми вважаємо, що людина визнається праведною завдяки вірі, незалежно від учинків, яких вимагає закон.+ 29 Невже він є Богом лише юдеїв?+ Хіба він не є Богом і людей з інших народів?+ Безумовно, і людей з інших народів.+ 30 Оскільки Бог дійсно один,+ на основі віри він ви́знає праведними як обрізаних,+ так і необрізаних.+ 31 Чи ми своєю вірою скасовуємо закон? Зовсім ні! Навпаки, ми закон підтримуємо.+

4 Якщо це так, то що сказати про здобуток нашого прабатька Авраама? 2 Наприклад, якби Авраам був визнаний праведним на основі вчинків, він мав би чим хвалитися, але не перед Богом. 3 А що говориться в Писанні? «Авраам повірив Єгові*, і це зарахувалося йому як праведність».+ 4 Тепер подумаймо: якщо людина працює, то платня зараховується їй не як вияв незаслуженої доброти, а як щось належне*. 5 Проте якщо людина не покладається на свою працю, а вірить у того, хто визнає́ грішника праведним, то її віра зараховується їй як праведність.+ 6 Подібно й Давид говорить про щасливу людину, яку Бог визнав праведною незалежно від її вчинків: 7 «Щасливі ті, кому прощено беззаконні вчинки і вибачено* гріхи. 8 Щаслива людина, якій Єгова* не зарахує гріха».+

9 Тож чи тільки обрізані щасливі, чи також необрізані?+ Бо ми говоримо: «Віра Авраама зарахувалася йому як праведність».+ 10 А за яких обставин вона зарахувалася йому як праведність? Коли він був обрізаний чи необрізаний? Не тоді, коли вже був обрізаний, а коли ще був необрізаний. 11 І він прийняв знак+ — обрı́зання — як печатку* праведності на основі віри, яку мав, коли ще був необрізаний. Тому він і міг стати батьком для всіх, хто, навіть будучи необрізаним, має віру,+ яка зараховується їм як праведність. 12 До того ж він міг стати батьком обрізаних потомків — тих, що не лише тримаються обрı́зання, але й наслідують віру, яку мав наш батько Авраам,+ коли був необрізаний.

13 Адже обіцянка, що Авраам успадкує світ, була дана йому і його потомству*+ не через закон, а через праведність, яка походить від віри.+ 14 Бо якщо спадкоємцями є ті, хто дотримується закону, то віра стає даремною і обіцянка скасовується. 15 По суті, Закон породжує Божий гнів,+ а де немає закону, там немає і переступу.+

16 Отже, обіцянка була дана завдяки вірі,— і саме тому це вважається виявом незаслуженої доброти,+— щоб вона була певною для всіх його потомків*,+ причому не лише для тих, хто дотримується Закону, але й для тих, хто має таку ж віру, як Авраам, який є батьком усіх нас.+ 17 (Бо так і написано: «Я зробив тебе батьком багатьох народів».)+ Це було на очах Бога, в якого він вірив, Бога, який оживляє мертвих і говорить про те, чого немає, так, наче воно є*. 18 Коли здавалося, що вже немає жодної надії, Авраам усе ж надіявся і вірив, що стане батьком багатьох народів, як було сказано: «Таким численним буде твоє потомство*».+ 19 І, хоча його віра не ослабла, він вважав своє тіло вже омертвілим (адже йому було близько 100 років)+ і Саррину утробу відмерлою*.+ 20 Проте, пам’ятаючи Божу обіцянку, Авраам мав віру і тому не похитнувся. Він зміцнився завдяки своїй вірі, віддав Богові славу 21 і був твердо переконаний: якщо Бог пообіцяв, то спроможний і виконати.+ 22 І «це зарахувалося йому як праведність».+

23 Однак слова «це зарахувалося йому» були написані не тільки для нього,+ 24 але й для нас — тих, кому це зарахується, оскільки ми віримо в того, хто воскресив з мертвих нашого Господа Ісуса.+ 25 Він був виданий на смерть за наші проступки+ і воскрес, щоб ми були визнані праведними.+

5 Отже, тепер, коли ми визнані праведними на основі віри,+ будьмо в мирі* з Богом завдяки нашому Господу Ісусу Христу,+ 2 через якого ми також отримали можливість завдяки вірі відчувати незаслужену доброту, в якій перебуваємо.+ Крім того, радіймо* надією одержати славу від Бога. 3 Радіймо* навіть тоді, коли зносимо лиха,+ бо ми знаємо, що вони допомагають розвивати витривалість,+ 4 витривалість приносить схвалення в Божих очах,+ схвалення — надію,+ 5 а надія не веде до розчарування.+ Адже Божа любов наповнює наші серця через святий дух, який ми отримали.+

6 І, коли ми ще були слабими,+ Христос у визначений час помер за безбожних. 7 Навряд чи хтось помре за праведного, хоча за добру людину, можливо, хтось і наважиться померти. 8 А Бог виявляє нам свою любов тим, що Христос помер за нас, коли ми ще були грішниками.+ 9 Оскільки тепер ми визнані праведними на основі його крові,+ то тим більше через нього врятуємось від Божого гніву.+ 10 Бо якщо, будучи ворогами, ми примирилися з Богом через смерть його Сина,+ то тим більше тепер, примирившись, врятуємося завдяки життю його Сина. 11 І радість нам приносить не тільки це, але також єдність з Богом, яку ми маємо завдяки нашому Господу Ісусу Христу, через якого тепер примирилися з Богом.+

12 Тож, як через одного чоловіка у світ увійшов гріх, а через гріх — смерть,+ і так смерть поширилась на всіх людей, бо всі згрішили...+ 13 Гріх же існував у світі ще до Закону, але коли закону немає, гріх нікому не зараховується.+ 14 Однак від Адама до Мойсея смерть царювала над усіма, навіть над тими, хто не вчинив такого переступу, як Адам, який був подібний до того, хто мав прийти.+

15 Але з даром не так, як з проступком. Бо якщо проступок одного чоловіка приніс багатьом смерть, то тим більше незаслужена доброта Бога і його дар, даний завдяки незаслуженій доброті одного чоловіка,+ Ісуса Христа, приносять численні блага* багатьом.+ 16 І з даром не так, як з наслідками гріха однієї людини.+ Адже вирок, винесений лише за один проступок, ніс із собою осуд,+ а дар, який люди отримали після багатьох проступків, послужив тому, що їх було визнано праведними.+ 17 Бо якщо через проступок одного чоловіка зацарювала смерть,+ то тим більше ті, хто сповна отримує незаслужену доброту й дар праведності,+ матимуть життя і царюватимуть+ завдяки одному — Ісусу Христу.+

18 Ось тому, як через один проступок усілякі люди отримали осуд,+ так само через один праведний вчинок* усілякі люди+ можуть бути визнані праведними і отримати життя.+ 19 Як через непослух одного чоловіка багато людей стало грішниками,+ так і через слухняність одного чоловіка багато людей стане праведними.+ 20 Закон же з’явився для того, аби можна було побачити більше проступків.+ А там, де гріхів було більше, незаслужена доброта виявлялася ще більше. 21 Для чого? Щоб, подібно як царювали гріх і смерть,+ царювала й незаслужена доброта через праведність, яка веде до вічного життя, завдяки Ісусу Христу, нашому Господу.+

6 Що ж тоді скажемо? Чи будемо і далі чинити гріх, щоб незаслужена доброта виявлялася ще більше? 2 Звичайно, ні! Якщо ми померли для гріха,+ то як будемо продовжувати жити в ньому?+ 3 Чи ви не знаєте, що всі ми, хто охрестився в Христа Ісуса,+ охрестилися в його смерть?+ 4 Тому ми поховані з ним через хрещення в його смерть,+ щоб, так само як Христос воскрес з мертвих завдяки славі Батька, ми теж жили новим життям.+ 5 Якщо ми об’єдналися з ним такою ж смертю,+ як його, то, безперечно, об’єднаємося з ним і таким же воскресінням.+ 6 Адже ми знаємо, що наша стара особистість була прибита з ним до стовпа,+ аби наше грішне тіло вже не мало над нами влади+ і ми не були рабами гріха.+ 7 Бо той, хто помер, звільнився від* гріха.

8 І якщо ми померли з Христом, то віримо, що також житимемо з ним. 9 Ми знаємо, що воскреслий з мертвих Христос+ більше не помирає,+ смерть уже не панує над ним. 10 Адже він помер, щоб своєю смертю раз і назавжди усунути гріх,+ а тепер він живий і живе для Бога. 11 Подібно й ви вважайте себе померлими для гріха, але живими для Бога завдяки Христу Ісусу.+

12 Отже, не дозволяйте гріху і далі царювати у ваших смертних тілах+ та не слухайтеся їхніх бажань. 13 І не віддавайте ваших тіл* гріху як зброю неправедності. Натомість представте себе Богові як ті, хто ожив з мертвих, а ваші тіла* віддайте Богові як зброю праведності.+ 14 Гріх не повинен панувати над вами, бо ви не під законом,+ а під незаслуженою добротою.+

15 То що ж? Чи будемо чинити гріх, оскільки ми не під законом, а під незаслуженою добротою?+ Звичайно, ні! 16 Хіба ви не знаєте, що коли віддаєте себе комусь у рабство і слухаєтесь його, то стаєте його рабами:+ чи то рабами гріха,+ який веде до смерті,+ чи слухняності, яка веде до праведності? 17 Але нехай лине подяка Богу за те, що ви, хоча й були колись рабами гріха, від усього серця стали слухняними вченню, якому Бог передав вас. 18 І, визволившись від гріха,+ ви стали рабами праведності.+ 19 З огляду на неміч вашої плоті говорю людськими поняттями. Так само як ви колись віддали свої тіла в рабство нечистоти й беззаконня, щоб чинити беззаконня, тепер віддайте свої тіла в рабство праведності, щоб чинити святість.+ 20 Адже коли ви були рабами гріха, то були вільні від вимог праведності.

21 Який плід ви приносили в той час? Учинки, яких тепер соромитесь, бо вони ведуть до смерті.+ 22 Тепер же, коли вас визволено від гріха і ви стали Божими рабами, вашим плодом є святість,+ а це веде до вічного життя.+ 23 Бо плата за гріх — смерть,+ а дар від Бога — вічне життя+ завдяки Христу Ісусу, нашому Господу.+

7 Хіба ви не знаєте, брати (звертаюсь до тих, хто знає закон), що Закон панує над людиною, поки вона жива? 2 Наприклад, одружена жінка зв’язана законом зі своїм чоловіком доти, доки той живий, а коли чоловік помре, вона звільняється від закону свого чоловіка.+ 3 Тож якби за життя свого чоловіка вона стала дружиною іншого, то її назвали б перелюбницею.+ Коли ж її чоловік помре, вона вільна від його закону, тому не буде перелюбницею, якщо стане дружиною іншого.+

4 Подібно й ви, брати мої, через Христове тіло померли для Закону, щоб належати іншому+ — тому, хто воскрес із мертвих,+ щоб ми приносили плід на славу Богові.+ 5 Бо коли ми жили, керуючись плотськими бажаннями, то грішні похоті, які стали явними завдяки Закону, діяли в наших тілах*, аби ми приносили плід, що веде до смерті.+ 6 Тепер же ми звільнені від Закону,+ бо, коли йдеться про те, що нас стримувало, ми померли, щоб бути рабами в новому розумінні — рабами за духом,+ а не в старому розумінні — рабами за писаним зводом законів.+

7 Що ж тоді скажемо? Чи Закон є гріхом? Звичайно, ні! Якби не Закон, я не знав би, що таке гріх.+ Скажімо, я не знав би, що таке пожадливість, якби Закон не говорив: «Не жадай чужого».+ 8 Проте гріх, скориставшись можливістю, яка з’явилася через заповідь, породив у мені всіляку пожадливість, бо без закону гріх був мертвий.+ 9 По суті, у минулому, коли не було закону, я був живий. Але коли з’явилась заповідь, гріх ожив, а я помер.+ 10 І я побачив, що заповідь, яка мала б принести життя,+ вела до смерті. 11 Адже гріх, скориставшись можливістю, яка з’явилася через заповідь, звабив мене і нею вбив. 12 Отже, Закон сам по собі святий і заповідь свята, праведна й добра.+

13 Тож невже те, що добре, призвело до моєї смерті? Звичайно, ні! Але до неї призвів гріх, щоб було видно, що це гріх і що саме він, послуговуючись добром, несе мені смерть,+ аби через заповідь гріх став набагато більшим.+ 14 Адже ми знаємо, що Закон духовний, а я плотський, проданий у рабство гріха.+ 15 І я не розумію, що роблю, бо те, що хочу, не виконую, а роблю те, що ненавиджу. 16 Коли ж роблю те, чого не хочу, я погоджуюсь, що Закон добрий. 17 Але тепер уже не я це роблю, а гріх, який живе в мені.+ 18 Адже я знаю: в мені, тобто в моєму тілі, не живе нічого доброго, оскільки я бажаю робити добро, але не можу.+ 19 Бо добро, яке хочу, не роблю, а знову й знову роблю зло, якого не хочу. 20 Якщо ж я роблю те, чого не хочу, то вже не я це роблю, а гріх, який живе в мені.

21 Я розумію, що в моєму випадку діє такий закон: коли хочу робити добро, в мені сидить зло.+ 22 У серці я отримую справжню насолоду від Божого закону,+ 23 але бачу, що в моєму тілі* діє інший закон, який воює проти закону мого розуму+ й веде мене в полон закону гріха,+ що в моєму тілі*. 24 Нещасна я людина! Хто врятує мене від тіла, яке веде мене до такої смерті? 25 Нехай лине подяка Богові через Ісуса Христа, нашого Господа! Тож своїм розумом я є рабом Божого закону, а тілом — закону гріха.+

8 Отже, ті, хто живе в єдності з Христом Ісусом, не підлягають осуду. 2 Бо закон духу, завдяки якому можна жити в єдності з Христом Ісусом, визволяє тебе+ від закону гріха і смерті. 3 Адже те, що не зміг зробити Закон,+ який був слабким+ через плоть, здійснив Бог, пославши свого Сина+ в подобі грішної плоті,+ щоб покінчити з гріхом, і засудивши гріх у плоті. 4 Він зробив це, щоб праведні вимоги Закону виконалися на нас+ — тих, хто живе*, керуючись духом, а не бажаннями плоті.+ 5 Бо ті, хто живе, керуючись бажаннями плоті, зосереджують свої думки на плотському,+ а ті, хто живе, керуючись духом,— на духовному.+ 6 Тож зосередженість на плотському означає смерть,+ а зосередженість на духовному — життя і мир.+ 7 Якщо хтось зосереджує думки на плотському, він стає Божим ворогом,+ бо плоть не підкоряється Божому закону і, по суті, не може йому підкорятися. 8 Отже, ті, хто живе, керуючись плотськими бажаннями, не можуть подобатись Богові.

9 А ви живете, керуючись не бажаннями плоті, а духом,+ якщо, звичайно, Божий дух справді у вас діє. Але якщо якась людина не має духу Христа, вона не належить Христу. 10 Якщо ж Христос перебуває в єдності з вами,+ то, хоча плоть і мертва через гріх, дух дає життя завдяки праведності. 11 І якщо дух того, хто воскресив Ісуса з мертвих, живе у вас, то він — той, хто воскресив Христа Ісуса з мертвих,+— оживить і ваші смертні тіла+ своїм духом, який перебуває у вас.

12 Отже, брати, ми не змушені слухатися плоті і жити, керуючись її бажаннями,+ 13 бо якщо ви живете, керуючись бажаннями плоті, то неодмінно помрете, а якщо вчинки плоті умертвляєте+ духом, то будете жити.+ 14 Адже всі, кого веде Божий дух, справді є синами Бога.+ 15 Ви отримали не дух рабства, який знову викликає страх, а дух усиновлення, що й спонукує нас вигукувати: «А́вва*, Батьку!»+ 16 Тож Божий дух свідчить разом з нашим духом,+ що ми Божі діти.+ 17 Якщо ж ми діти, то й спадкоємці — спадкоємці самого Бога і співспадкоємці+ з Христом, якщо тільки разом з ним страждаємо,+ щоб разом і прославитись.+

18 Тому я вважаю, що страждання, які ми тепер зносимо,— ніщо в порівнянні зі славою, яка стане явною через нас.+ 19 Адже все створіння з нетерпінням чекає на виявлення Божих синів.+ 20 Бо створіння було підкорене марноті+ не з власної волі, а через того, хто його підкорив. Проте він також дав надію, 21 що й саме́ створіння стане вільним+ від неволі тління та отримає славну свободу дітей Божих. 22 І ми знаємо, що досі все створіння разом стогне та мучиться. 23 Стогнемо й ми — ті, хто має перші плоди, тобто дух, стогнемо в серці+ і з нетерпінням чекаємо, коли Бог нас усиновить,+ визволить з наших тіл на основі викупу. 24 І, маючи цю надію, ми були врятовані, але видима надія — не надія, бо якщо людина вже щось бачить, то хіба їй треба надіятись на це? 25 А якщо ми надіємось+ на те, чого не бачимо,+ то продовжуємо палко чекати цього з витривалістю.+

26 Подібно й дух допомагає нам у нашій слабкості,+ бо, коли треба молитися, ми не знаємо про що, але дух сам просить за нас невисловленими* стогнаннями. 27 А той, хто досліджує серця,+ знає, яке значення несе дух, бо дух просить за святих згідно з Божою волею.

28 Ми знаємо: Бог скеровує всі свої діла на добро тим, хто любить його, тим, хто покликаний згідно з його наміром.+ 29 Бо, кого він визнав спочатку, тих і вибрав наперед, щоб вони були подібними до його Сина,+ а він став первістком+ серед багатьох братів.+ 30 Більш того, кого він вибрав наперед,+ тих і покликав;+ тих же, кого покликав, він визнав праведними.+ І зрештою, кого він визнав праведними, тих і прославив.+

31 Що ж тоді скажемо про це? Якщо Бог за нас, хто буде проти нас?+ 32 Невже той, хто не пошкодував навіть власного Сина і віддав його за всіх нас,+ разом з ним не дасть щедро і всього іншого? 33 Хто висуне обвинувачення проти Божих обранців?+ Адже сам Бог визнає́ їх праведними.+ 34 Хто їх засудить? Адже Христос Ісус помер, більш того, він воскрес, сидить праворуч від Бога+ і благає за нас.+

35 Хто відділить нас від Христової любові?+ Чи лихо, чи страждання, чи переслідування, чи голод, чи нагота, чи небезпека, чи меч?+ 36 Наприклад, написано: «Нас убивають за тебе щодня, вважають вівцями, призначеними на заріз».+ 37 Але ми в усьому здобуваємо цілковиту перемогу+ завдяки тому, хто нас полюбив. 38 Тож я переконаний, що ні смерть, ні життя, ні ангели, ні уряди, ні теперішнє, ні прийдешнє, ні сили,+ 39 ні висота, ні глибина, ні будь-яке інше створіння не зможуть відділити нас від любові Бога, яку він виявляє через Христа Ісуса, нашого Господа.

9 Як учень Христа, кажу правду, не обманюю, бо моє сумління під впливом святого духу свідчить разом зі мною: 2 серце моє сповнене великої журби та невпинного болю. 3 Адже я готовий бути про́клятим і відлученим від Христа заради братів, своїх родичів за тілом, 4 ізраїльтян. Їх усиновив Бог,+ вони мають славу, угоди,+ Закон+ і обіцянки;+ також їм доручено священне служіння.+ 5 Вони є нащадками патріархів,+ від яких походить за тілом і Христос.+ Нехай Богу, який є над усім, вічно лине хвала. Амінь.

6 Але це не означає, що Боже слово не збулося, бо не кожен, хто походить від Ізра́їля, обов’язково є «Ізра́їлем».+ 7 І те, що вони Авраамове потомство*, не означає, що всі вони його діти,+ адже написано: «Обіцяне тобі потомство* прийде через Ісака».+ 8 Тобто діти за тілом не обов’язково є дітьми Божими,+ а справжнім потомством* вважаються діти за обіцянкою.+ 9 Бо ось яку обіцянку дав Бог: «Я прийду наступного року в цей самий час, і Сарра матиме сина».+ 10 Проте обіцянка була дана не лише в цьому випадку, але й тоді, коли Реве́ка зачала близнюків від Ісака, нашого прабатька.+ 11 Оскільки до їхнього народження, коли вони ще не зробили ні добра, ні зла,— аби намір Бога щодо вибору і далі залежав не від учинків, а від того, хто кличе,— 12 їй було сказано: «Старший стане рабом молодшого».+ 13 Тому й написано: «Я полюбив Якова, а Ісава зненавидів».+

14 Що ж тоді скажемо? Невже Бог несправедливий? Звичайно, ні!+ 15 Ось що він говорить Мойсею: «Над ким захочу змилосердитися, над тим і змилосерджусь. І, кому захочу співчувати, тому й співчуватиму».+ 16 Отже, це залежить не від чийогось бажання або зусиль*, а від Бога, який виявляє милосердя.+ 17 Бо, як видно з Писання, Бог сказав фараону: «Ось для чого я залишив тебе при житті: щоб показати на твоєму прикладі свою силу і щоб про моє ім’я розповідали по цілій землі».+ 18 Тож, над ким хоче, він змилосерджується і, кому хоче, дозволяє стати впертим.+

19 Тоді ти запитаєш мене: «Чому він все-таки докоряє? Адже хто може противитись його волі?» 20 Людино, хто ж ти така, щоб зухвало відповідати Богу?+ Хіба виріб скаже своєму майстру: «Навіщо ти мене зробив таким?»+ 21 Невже ти не знаєш, що гончар має владу над глиною+ і може з тієї ж брили зробити одну посудину для почесного вжитку, а іншу — для непочесного? 22 Бог, бажаючи показати свій гнів і силу, з великою терпеливістю зносив приготовані для знищення посудини гніву, 23 щоб виявити свою безмежну славу на посудинах милосердя,+ які заздалегідь приготовані для слави, 24 тобто на нас, людях, яких він покликав не лише з-посеред юдеїв, але й з-посеред інших народів.+ Що ж на це скажемо? 25 У книзі Осı́ї він говорить щось подібне: «Не свій народ+ я назву “народом моїм” і нелю́бу — “улюбленою”,+ 26 і там, де їм було сказано: “Ви не мій народ”, їх буде названо “синами живого Бога”».+

27 Більш того, про Ізра́їль Ісая вигукує: «Навіть якщо синів Ізра́їля буде стільки, як морського піску, врятується лише останок.+ 28 Бо Єгова* притягне до відповідальності мешканців землі, остаточно і без зволікань*».+ 29 Також Ісая передрік: «Якби Єгова*, Бог військ*, не залишив нам потомства*, то ми стали б як Содом, були б схожі на Гоморру».+

30 Що ж тоді скажемо? Люди з інших народів, хоча й не ставили собі за мету досягти праведності, все-таки досягли її+ — праведності, яка походить від віри.+ 31 Ізра́їль же, хоча й намагався виконати закон праведності, не досяг своєї мети — не виконав цього закону. 32 Чому? Тому що намагався виконати його не завдяки вірі, а завдяки ділам. Ці люди спіткнулися об «камінь спотикання»,+ 33 як і написано: «Ось я кладу на Сіоні камінь+ спотикання і скелю, яка є перешкодою на їхньому шляху, але той, хто ґрунтує свою віру на ньому, не розчарується».+

10 Брати, я від усього серця бажаю, щоб вони спаслися,+ і благаю про це Бога. 2 Свідчу їм, що вони намагаються ревно служити Богові,+ але їхня ревність не узгоджується з точним знанням про нього. 3 Бо, не знаючи Божої праведності+ й намагаючись встановити власну,+ вони не підкорились праведності Божій.+ 4 Адже Христос — кінець Закону,+ щоб кожен, хто вірить, міг досягти праведності.+

5 Мойсей пише про праведність, яка досягається на підставі Закону: «Той, хто виконує їх, завдяки їм житиме».+ 6 А про праведність, яка здобувається через віру, говориться: «Не кажи у своєму серці:+ “Хто підніметься в небо?”+ (щоб привести на землю Христа) 7 або “Хто зійде в безодню?”+ (щоб Христа воскресити з мертвих)». 8 Однак що сказано в Писанні? «Слово близько до вас, у ваших устах, у вашому серці».+ Це «слово» віри, яке ми проповідуємо. 9 Бо якщо ти привселюдно звіщаєш устами, що Ісус є Господом,+ і віриш у серці, що Бог воскресив його з мертвих, то будеш врятований. 10 Адже, коли людина вірить серцем, це веде до праведності, а коли вона про свою віру привселюдно звіщає устами,+ це веде до спасіння.

11 У Писанні говориться: «Жоден з тих, хто ґрунтує свою віру на ньому, не розчарується».+ 12 Адже немає різниці між юдеєм та греком.+ Є один Господь над усіма, і він щедрий* до всіх, хто його кличе. 13 Бо «кожен, хто кличе ім’я Єгови*, спасеться».+ 14 Але як будуть його кликати, якщо в нього не повірили? А як повірять в того, про кого не чули? І як почують без проповідника? 15 І як хтось буде проповідувати, коли його не буде послано?+ Тому написано: «Які гарні ноги тих, хто звіщає добру новину про те, що добре!»+

16 А втім, не всі послухались доброї новини. Адже Ісая запитує: «Єгово*, хто повірив у те, що почув від нас*?»+ 17 Тож віра приходить лише після того, як почують слово,+ а чують тоді, коли хтось розповідає про Христа. 18 Однак я запитую: невже вони не чули? Таж «по всій землі розходиться їхнє свідчення, до кінців населеної землі лунає їхня звістка».+ 19 Проте я знову запитую: хіба Ізра́їль не знав?+ Спершу говорить Мойсей: «Я розпалю у вас ревнощі через тих, хто не є народом; через народ безглуздий викличу у вас лютий гнів».+ 20 А потім Ісая дуже сміливо каже: «Мене знайшли ті, хто не шукав.+ Я виявив себе тим, хто про мене не питав».+ 21 А про Ізра́їль він говорить: «Цілий день я простягав руки до народу неслухняного і впертого».+

11 Тож я запитую: невже Бог відкинув свій народ?+ Зовсім ні! Адже я також ізраїльтя́нин, з потомства* Авраама, з племені Веніями́на. 2 Бог не відкинув свій народ, який він визнав спочатку.+ Невже ви не знаєте, що говориться в Писанні про те, як Ілля скаржився Богу на Ізра́їль? 3 «Єгово*, ці люди повбивали твоїх пророків, зруйнували твої жертовники. Залишився я один, і вони намагаються відібрати моє життя*».+ 4 Але що Бог йому відповів? «Я залишив собі 7000 людей, котрі не схилили колін перед Ваа́лом».+ 5 Подібно і в наш час є останок,+ вибраний завдяки незаслуженій доброті. 6 Якщо його вибрано через незаслужену доброту,+ то вже не завдяки ділам,+ бо тоді незаслужена доброта не була б уже незаслуженою.

7 І що ж? Саме того, чого Ізра́їль прагнув, він не досягнув. Цього досягнули обранці,+ а чуття решти народу притупилось,+ 8 як і написано: «Бог дав їм дух глибокого сну,+ дав очі, які не бачать, і вуха, які не чують; і так триває аж донині».+ 9 Також Давид говорить: «Нехай їхній стіл стане для них пасткою, западнею, каменем спотикання і відплатою. 10 Хай їхні очі огорне темрява, щоб вони не бачили, і зроби так, щоб їхня спина зігнулась назавжди».+

11 Тож запитую: чи вони, спіткнувшись, упали? Звичайно, ні! Але оскільки вони зробили хибний крок, у людей з інших народів з’явилась можливість спастися, і це розпалює в них ревнощі.+ 12 Отже, якщо їхній хибний крок означає багатство для світу, а їхнє зменшення — багатство для людей з інших народів,+ наскільки ж більше значення матиме їхня повна кількість!

13 Тепер звертаюсь до вас, люди з інших народів: я, апостол для інших народів,+ прославляю* своє служіння,+ 14 намагаючись якось розпалити у свого народу* ревнощі та врятувати хоча б декого. 15 Адже, якщо те, що Бог відкинув цих людей,+ означало примирення для світу, що тоді означатиме те, що він їх прийме? Хіба не життя для тих, хто був мертвий? 16 Крім того, якщо частина тіста, взята як перші плоди, свята, то святе і все тісто. І, коли корінь святий, святі й гілки.

17 Проте якщо декотрі гілки були відламані і ти, дика оливко, була прищеплена серед тих гілок, що залишились, і почала живитися від соковитого кореня оливки, 18 то не величайся* перед іншими гілками. А якщо величаєшся*,+ пам’ятай: не ти підтримуєш корінь, а він тебе. 19 Ти скажеш: «Гілки відламали, щоб прищепити мене».+ 20 Це правда! Вони відламані через своє невірство,+ а ти тримаєшся завдяки вірі.+ Не будь гордою і май страх. 21 Адже якщо Бог не пощадив рідних гілок, то не пощадить і тебе. 22 Тому зверни увагу на Божу доброту+ і суворість. До тих, хто відпав, Бог ставиться з суворістю.+ Однак до тебе Бог виявляє доброту, але за умови, що ти й далі будеш гідна його доброти, якщо ж ні — теж будеш відсічена. 23 Те саме стосується і їх: коли не залишаться в невірстві, то будуть прищеплені,+ оскільки Бог може прищепити їх знову. 24 Бо якщо тебе зрізали з дикої оливки, а потім усупереч природі прищепили до оливки садової, то наскільки легше прищепити рідні гілки до їхньої ж оливки!

25 Брати, аби ви не були мудрими у власних очах, хочу, щоб ви знали про священну таємницю:+ в частини Ізра́їля притупилось чуття, і так буде, поки не набереться повна кількість людей з інших народів, 26 і таким чином врятується весь Ізра́їль.+ Бо написано: «Визволитель* прийде з Сіону+ та відверне безбожні звичаї від синів Якова. 27 Я укладу з ними угоду,+ коли заберу їхні гріхи».+ 28 Якщо говорити про добру новину, то вони дійсно вороги, але для вашої ж користі; а якщо говорити про Божий вибір, вони улюблені завдяки обіцянці, даній їхнім прабатькам.+ 29 Адже Бог не буде жалкувати про дари й покликання, що походять від нього. 30 Колись ви були неслухняні Богові,+ але через їхній непослух+ вам виявлено милосердя.+ 31 Так само й вони неслухняні тепер,— тому вам і виявляється милосердя,— щоб їм самим було виявлено милосердя. 32 Адже Бог дозволив їм усім бути в’язнями непослуху,+ щоб їм усім виявити милосердя.+

33 О глибино Божого багатства, мудрості і знання! Які ж нез’ясовні присуди його та незбагненні шляхи його! 34 Бо «хто пізнав розум Єгови* і хто може дати йому пораду?»+ 35 Або «хто йому першим щось дав, щоб він мусив повернути?»+ 36 Усе від нього, через нього і для нього. Йому нехай вічно лине слава. Амінь.

12 Тому, брати, з огляду на Боже співчуття, благаю вас: віддайте свої тіла+ як жертву живу, святу+ і приємну Богові, щоб служити* йому, використовуючи свою здатність мислити.+ 2 Більше не дозволяйте цьому світу* формувати вас, натомість перемінюйтеся, обновлюючи свій розум,+ щоб особисто переконатися,+ в чому полягає добра, приємна й досконала Божа воля.

3 Оскільки мені було виявлено незаслужену доброту, звертаюсь до кожного з вас: не думайте про себе більше, ніж належить,+ а думайте так, щоб це свідчило про вашу розсудливість,— залежно від віри, яку Бог дав* кожному з вас.+ 4 Наше тіло має багато частин,+ але не всі вони виконують ту саму роль. 5 Подібно й ми: хоча нас багато, ми одне тіло, яке перебуває в єдності з Христом. Проте окремо ми частини тіла, які належать одна одній.+ 6 Завдяки незаслуженій доброті ми отримали різні дари.+ Отже, якщо хтось з нас має дар пророкувати, хай пророкує відповідно до своєї віри, 7 якщо хтось має дар служити, хай служить, якщо дар навчати, хай навчає,+ 8 якщо підбадьорювати*, хай підбадьорює*,+ якщо роздавати*, хай робить це щедро,+ якщо головувати*, хай робить це старанно*,+ якщо виявляти милосердя, хай робить це з радістю.+

9 Нехай любов ваша буде нелицемірною.+ Відчувайте огиду до зла,+ горніться до добра. 10 Виявляючи братерську любов, майте ніжні почуття одне до одного. Першими виявляйте одне одному пошану*.+ 11 Будьте працьовиті*, не лінуйтеся*.+ Духом палайте.+ Служіть Єгові* як раби.+ 12 Тіштесь надією. У час лиха будьте стійкими.+ Перебувайте в молитві.+ 13 Діліться зі святими, коли вони чогось потребують.+ Будьте гостинні.+ 14 Благословляйте тих, хто вас переслідує,+ благословляйте, а не проклинайте.+ 15 Радійте з тими, хто радіє, і плачте з тими, хто плаче. 16 Думайте про інших так само, як про себе. Не будьте про себе надто високої думки*, а йдіть шляхом смирення.+ Не ставайте мудрими у власних очах.+

17 Нікому не віддавайте злом за зло.+ Беріть до уваги те, що всі люди вважають* добром. 18 Якщо можливо, наскільки це залежить від вас, будьте в мирі з усіма людьми.+ 19 Любі, не мстіться самі за себе, а дайте місце гніву Божому,+ бо написано: «“Помста моя, я відплачу”,— говорить Єгова*».+ 20 Тож, «якщо твій ворог голодний, нагодуй його, а якщо він спраглий, дай напитися. Адже так ти будеш згортати йому на голову розжарене вугілля*».+ 21 Не дозволяй злу перемогти тебе, а завжди перемагай зло добром.+

13 Нехай кожна людина* підкоряється тим, хто посідає вищу владу,+ бо вся влада від Бога+ і та відносна влада, яку вони мають, саме від нього.+ 2 Отже, кожен, хто чинить опір владі, виступає проти встановленого Богом порядку. А ті, хто виступає проти цього порядку, стягнуть на себе осуд. 3 Адже правителі викликають страх у тих, хто чинить не добро, а зло.+ Хочеш не боятись влади? Завжди роби добро,+ і отримаєш від неї похвалу, 4 бо правитель — Божий слуга тобі на добро. Проте якщо чиниш зло, то бійся, оскільки він носить меч не даремно. Він Божий слуга, месник, який виливає гнів на* тих, хто чинить зло.

5 Отже, ви маєте вагому причину підкорятися владі не лише через цей гнів, але й через своє сумління.+ 6 Тому ви і податки платите, адже правителі — Божі слуги для народу, які постійно зайняті своїми обов’язками. 7 Тож віддавайте належне всім: хто вимагає податок — тому податок,+ хто данину — тому данину, хто страх — тому страх,+ хто пошану — тому пошану.+

8 Не будьте винні нікому нічого, крім любові один до одного,+ бо кожен, хто любить свого ближнього, уже виконує закон.+ 9 Адже звід законів: «Не чини перелюбу,+ не вбивай,+ не кради,+ не жадай чужого»,+ як і будь-яку іншу заповідь, можна підсумувати так: «Люби свого ближнього, як самого себе».+ 10 Любов не завдає ближньому кривди,+ тому любов є виконанням закону.+

11 Робіть усе це тому, що знаєте, в яку пору живете: вам уже час пробудитись зі сну,+ бо тепер наше спасіння ближче, ніж тоді, коли ми повірили. 12 Ніч минає, а день наближається. Тож скиньмо із себе вчинки, притаманні темряві,+ та одягнімо зброю світла.+ 13 Поводьмося* пристойно,+ як удень: не віддаваймося буйним гулянкам*, пияцтву, аморальним статевим стосункам, розгнузданості*,+ чварам і ревнощам.+ 14 Натомість одягніться в риси Господа Ісуса Христа+ і не обдумуйте наперед, як задовольнити бажання плоті.+

14 Щиро приймайте людину, віра якої слабка,+ не висловлюючи суджень про розбіжності в поглядах*. 2 Одному віра дозволяє їсти все, інший же, слабкий, їсть лише овочі. 3 Отже, хто їсть, нехай не дивиться звисока на того, хто не їсть, а хто не їсть, хай не судить того, хто їсть,+ адже Бог щиро прийняв і його. 4 Хто ти такий, щоб судити чийогось слугу?+ Чи стоятиме він, чи впаде, вирішує його пан.+ І він стоятиме, бо Єгова* може зробити так, щоб він стояв.

5 Хтось вважає один день важливішим від іншого,+ а хтось вважає всі дні однаковими.+ Тож нехай кожен буде твердо переконаний у своїх рішеннях. 6 Людина, яка відзначає якийсь день, робить це для Єгови*. Так само й людина, яка їсть, їсть для Єгови*, бо дякує за це Богові.+ Той же, хто не їсть, не їсть для Єгови*, і все одно дякує Богу.+ 7 Ніхто з нас не живе лише для себе,+ і ніхто не помирає лише для себе. 8 Адже якщо ми живемо, то живемо для Єгови*+ і, якщо помираємо, помираємо для Єгови*. Отже, чи живемо, чи помираємо, ми належимо Єгові*.+ 9 Саме тому Христос і помер та ожив: щоб бути Господом як мертвих, так і живих.+

10 Чому ж ти судиш свого брата?+ Чому дивишся на свого брата звисока? Адже всі ми станемо перед судовим престолом Бога,+ 11 бо написано: «Клянусь собою*,+— говорить Єгова*,— переді мною схилиться кожне коліно і кожен язик відкрито визнає, що я Бог».+ 12 Тож кожен з нас сам за себе відповість перед Богом.+

13 Тому більше не судімо одне одного.+ Натомість постановімо не давати братові підстави для спотикання і не ставити перед ним перешкоди.+ 14 Як послідовник Господа Ісуса, я знаю і переконаний: ніщо саме по собі не буває нечистим.+ Тільки коли людина вважає щось нечистим, тоді воно і справді для неї нечисте. 15 Якщо твоя їжа ображає почуття брата, ти вже не йдеш шляхом любові.+ Не губи* своєю їжею того, заради кого помер Христос.+ 16 Тож старайтеся, щоб про добро, яке ви робите, не говорили погано. 17 Бо Царство Боже — це не їжа чи напої,+ а праведність, мир і радість, які дає святий дух. 18 І кожен, хто таким чином служить Христу як раб, є до вподоби Богові та має схвалення від людей.

19 Отже, намагаймося сприяти всьому тому, що веде до миру+ і взаємного зміцнення.+ 20 Перестаньте руйнувати Божу працю лише заради їжі.+ Дійсно, все чисте, але якщо людина їсть і цим дає комусь підставу для спотикання, це згубно* для неї.+ 21 Ліпше не їсти м’яса, не пити вина і не робити нічого такого, через що твій брат може спіткнутися.+ 22 Нехай віра, яку ти маєш, залишається між тобою і Богом. Щасливий той, хто не осуджує себе за власне рішення. 23 Проте якщо він має сумніви і все-таки їсть, то вже заслуговує осуду, бо робить це всупереч вірі. А все, що всупереч вірі,— гріх.

15 Ми, сильні, повинні носити слабкості несильних,+ а не догоджати собі.+ 2 Нехай кожен з нас догоджає ближньому йому на добро, прагнучи його зміцнити.+ 3 Адже навіть Христос не догоджав собі,+ але, як написано: «Зневага тих, хто тебе зневажає, спадає на мене».+ 4 А все, що було написано раніше, написано нам для науки,+ щоб через витривалість+ і потіху з Писань ми мали надію.+ 5 Тож нехай Бог, джерело витривалості й потіхи, наділить вас таким же складом розуму, який був у Христа Ісуса, 6 щоб ви спільно,+ в один голос* прославляли Бога й Батька нашого Господа Ісуса Христа.

7 Отже, щиро приймайте* одне одного,+ як і Христос прийняв вас,+ і це приноситиме Богові славу. 8 Кажу вам: Христос став служителем обрізаних,+ щоб засвідчити, що Бог правдивий, і підтвердити обіцянки, які Бог дав їхнім прабатькам,+ 9 а також щоб інші народи прославляли Бога за його милосердя,+ як і написано: «Тому я славитиму тебе серед народів і піснею буду вихваляти твоє ім’я».+ 10 І він знову говорить: «Радійте, народи, разом з його народом».+ 11 І знову: «Вихваляйте Єгову*, всі народи, і нехай вихваляють його всі племена».+ 12 А Ісая промовляє: «З’явиться Єссе́їв корінь,+ постане той, хто буде правити народами.+ На нього народи покладатимуть надію».+ 13 Тож нехай Бог, джерело надії, через вашу довіру до нього сповнить вас усією радістю і миром, щоб завдяки силі святого духу ви збагатились* надією.+

14 Я ж переконаний, брати мої, що ви й самі сповнені великодушності, що вам не бракує знання і ви можете наставляти* одне одного. 15 Однак про деякі справи я писав вам відвертіше, аби нагадати про них знову, і робив це тому, що Бог виявив мені незаслужену доброту, 16 щоб я був служителем Христа Ісуса для інших народів.+ Я виконую святу працю, звіщаючи Божу добру новину,+ щоб інші народи могли стати для Бога жертвою приємною, освяченою святим духом.

17 Отже, коли говорити про служіння Богу, то, як послідовник Христа Ісуса, я маю з чого радіти. 18 Бо я не наважусь нічого говорити, крім того, що здійснив через мене Христос, аби інші народи стали слухняними завдяки моїм словам та вчинкам, 19 а також завдяки силі знаків та чуд*+ і дії Божого духу. Тож я ґрунтовно проповідував добру новину про Христа від Єрусалима і скрізь до Іллı́рії.+ 20 І я поставив собі за мету не проголошувати добру новину там, де Христове ім’я вже відоме, щоб не будувати на чужому фундаменті, 21 але, як написано: «Ті, кому не звіщали про нього, побачать, і ті, котрі не чули, зрозуміють».+

22 Ось чому мені не вдавалося прийти до вас, хоч я не раз хотів це зробити. 23 Але тепер у цих краях немає території, де б я не проповідував, і я вже багато* років прагну до вас завітати. 24 Тому я сподіваюся, що по дорозі до Іспанії побачуся з вами. Хочу деякий час поспілкуватися з вами, а потім ви мене трохи проведете. 25 Тепер же я збираюсь вирушити до Єрусалима, щоб там послужити святим,+ 26 адже брати з Македонії та Аха́йї охоче поділилися своїм майном, зібравши пожертви для святих в Єрусалимі, котрі живуть у бідності.+ 27 Вони зробили це з великим задоволенням, хоча, по суті, були їхніми боржниками. Бо якщо інші народи поділяли зі святими їхні духовні блага, то ці народи також повинні служити їм своїми матеріальними благами.+ 28 Отже, коли я все владнаю і благополучно доставлю їм зібрані пожертви*, то вирушу в Іспанію і заодно завітаю до вас. 29 До того ж я знаю, що прийду до вас з повною мірою благословень від Христа.

30 Брати, пам’ятаючи про віру в нашого Господа Ісуса Христа і про любов, до якої спонукує дух, дуже прошу вас: ревно моліться за мене до Бога,+ що я і сам роблю. 31 Моліться, щоб я міг врятуватися+ від невіруючих в Юдеї і щоб моє служіння для Єрусалима було до вподоби святим.+ 32 Також моліться, щоб, коли на це Божа воля, я прийшов до вас з радістю і разом з вами отримав відсвіження. 33 Нехай Бог, який дає мир, буде з усіма вами.+ Амінь.

16 Хочу представити* вам нашу сестру Фı́ву, яка служить у кенхре́йському+ зборі. 2 Радо прийміть цю Господню ученицю, як і належить приймати святих. Допомагайте їй у всьому, в чому вона матиме потребу,+ бо вона захищала багатьох, у тому числі мене.

3 Передайте вітання При́сці та Аки́лі,+ моїм співпрацівникам і учням Христа Ісуса, 4 які заради мене* ризикували головою.+ Їм вдячний не лише я, але й усі збори з інших народів. 5 Передайте вітання зборові в їхньому домі.+ Привітайте мого любого Епене́та, який одним з перших в Азії став Христовим учнем. 6 І передайте вітання Марії, яка багато трудилась заради вас. 7 Вітайте Андро́ника та Ю́нія — моїх родичів,+ які були ув’язнені разом зі мною. Їх добре знають апостоли, і вони є Христовими учнями навіть довше, ніж я.

8 Передайте вітання любому Ампліа́ту, учню Господа. 9 Привітайте Урба́на, нашого співпрацівника і Христового учня, а також любого Ста́хія. 10 Вітайте Апелле́са, який заслуговує схвалення як учень Христа. Передайте вітання домашнім Аристову́ла. 11 Привітайте мого родича Іродіо́на, а також домашніх Нарки́сса, котрі є Господніми послідовниками. 12 Передайте вітання Трифе́ні й Трифо́сі — жінкам, що наполегливо працюють, служачи Господу. Вітайте нашу любу Перси́ду, адже вона багато трудилась як учениця Господа. 13 Передайте також вітання Ру́фу, вибраному служителю Господа, і матері його та моїй. 14 Вітайте Асинкри́та, Флего́нта, Герме́са, Патро́бу, Є́рма і братів, що з ними. 15 Передайте вітання Філоло́гу і Юлії, Нере́ю і його сестрі, а також Олı́мпію і всім святим, що з ними. 16 Вітайте одне одного святим поцілунком. Передають вам вітання всі збори Христа.

17 Брати, дуже прошу вас: пильнуйте за тими, хто всупереч вченню, яке ви отримали, спричиняє розбрат і дає підстави для спотикання. Таких людей уникайте.+ 18 Адже вони раби не нашого Господа Христа, а власних прагнень*. Такі особи солодкими словами й улесливою мовою зваблюють серця довірливих людей. 19 Ваша слухняність стала помітною для всіх, і це приносить мені радість. Але я хочу, щоб ви були мудрими, коли говорити про добро, а коли говорити про зло — невинними.+ 20 Бог же, який дає мир, незабаром розчавить Сатану+ під вашими ногами. Нехай перебуває з вами незаслужена доброта нашого Господа Ісуса.

21 Передає вам вітання мій співпрацівник Тимофій, а також Лу́цій, Ясо́н і Сосипа́тр — мої родичі.+

22 Передаю вам християнські вітання і я, Те́ртій, що записав цього листа.

23 Передає вам вітання Гай,+ який гостинно приймає і мене, і цілий збір. Вітає вас Ера́ст, міський скарбник*, і його брат Кварт. 24 *——

25 Нехай лине слава Богові, який може зміцнити вас доброю новиною і звісткою про Ісуса Христа, об’явленням священної таємниці,+ котра довгий час не розкривалася, 26 а тепер стала явною* і відомою через пророчі Писання всім народам для того, щоб, як і наказав вічний Бог, вони виявляли віру і слухались його. 27 Тож Богові — єдиному, хто має мудрість,+— нехай вічно лине слава через Ісуса Христа. Амінь.