ЄВАНГЕЛІЄ ВІД ЛУКИ

1 Багато хто намагався описати події, які, ми впевнені, є повністю достовірними*.+ 2 Про них нам розповіли ті, що від початку були очевидцями всього+ і служили, проголошуючи цю новину.+ 3 Тож і я, докладно дослідивши усе від самого початку, постановив по порядку написати тобі про це, високошановний Теофı́ле,+ 4 щоб ти міг переконатися в правдивості всього, чого тебе навчили усно.+

5 За днів Ірода*,+ царя Юдеї, жив один священик, на ім’я Заха́рій, який належав до групи Авı́ї.+ Він мав дружину з Ааронових дочок, яку звали Єлизаветою. 6 Обоє вони були праведні в Божих очах і поводились бездоганно, дотримуючись усіх заповідей та законів Єгови*. 7 Але вони не мали дітей, бо Єлизавета була безплідною, і обоє вже були похилого віку.

8 Якось Заха́рій під час служіння його групи+ виконував перед Богом обов’язки священика, 9 і згідно з заведеним священицьким розпорядком* надійшла його черга ввійти до святині Єгови* й спалити фіміам.+ 10 У час спалювання фіміаму, коли дуже багато людей молилося надворі, 11 Заха́рію з’явився ангел Єгови* і став праворуч від жертовника, на якому спалювали фіміам. 12 Побачивши його, Заха́рій збентежився й налякався. 13 Проте ангел сказав йому: «Не бійся, Заха́рію, твої благання вислухані. Твоя дружина Єлизавета народить тобі сина, і ти назвеш його Іваном.+ 14 Ти будеш радіти й веселитися, і багато хто буде тішитись його народженням,+ 15 бо він стане великим в очах Єгови*.+ Тільки нехай він взагалі не п’є вина чи іншого алкогольного напою.+ Він буде сповнений святого духу ще від народження*+ 16 і поверне багатьох синів Ізра́їля до Єгови*, їхнього Бога.+ 17 І він піде перед Богом з духом та силою Іллі,+ щоб зробити серця батьків такими, немов у дітей*,+ а неслухняних навернути до мудрості праведних, щоб приготувати народ для Єгови*».+

18 Однак Заха́рій сказав ангелу: «Як це можливо? Адже я старий, і дружина моя вже похилого віку». 19 На це ангел відповів: «Я Гавриїл+ — той, хто стоїть перед Божим лицем.+ Мене було послано порозмовляти з тобою і сповістити цю добру новину. 20 Але оскільки ти не повірив моїм словам, які сповняться у визначений час, ти замовкнеш і не зможеш говорити до того дня, коли все це станеться». 21 Люди ж надворі чекали Заха́рія і вже дивувались, чому він так довго затримується у святині. 22 Заха́рій, вийшовши, не міг говорити з ними, і всі зрозуміли, що він бачив у святині щось надприродне*. Тоді він став пояснювати їм усе жестами, залишаючись німим. 23 Коли ж дні його святого служіння закінчились, він пішов додому.

24 Через кілька днів його дружина Єлизавета завагітніла і п’ять місяців не виходила з дому, кажучи: 25 «Ось так у ці дні вчинив мені Єгова*. Він звернув на мене увагу і зняв з мене ганьбу серед людей».+

26 А коли вона була на шостому місяці вагітності, Бог послав ангела Гавриїла+ в галілейське місто Назарет 27 до незайманої дівчини,+ зарученої з* чоловіком із Давидового роду. Його звали Йосипом, а дівчину — Марією.+ 28 Прийшовши до неї, ангел сказав: «Вітаю тебе, обдарована ласкою! Єгова* з тобою». 29 Через ці слова вона дуже розхвилювалась і намагалася зрозуміти, що́ могло б означати таке вітання. 30 Та ангел сказав їй: «Не бійся, Маріє, бо ти знайшла ласку в Божих очах. 31 Ти завагітнієш*, народиш сина+ і даси йому ім’я Ісус.+ 32 Він стане великим+ і буде названий Сином Всевишнього,+ а Бог Єгова* дасть йому престол його батька Давида.+ 33 Він царюватиме над нащадками Якова завжди, і Царству його не буде кінця».+

34 На це Марія сказала ангелу: «Як це станеться, якщо я ніколи не мала інтимних стосунків з чоловіком?»+ 35 Ангел відповів: «Святий дух злине на тебе,+ і сила Всевишнього огорне тебе. Тому той, хто народиться, буде названий святим,+ Сином Божим.+ 36 Ось твоя родичка Єлизавета, хоча й похилого віку, також зачала сина, і вона — та, яку називають неплідною,— вже на шостому місяці. 37 Бо для Бога немає нічого неможливого*».+ 38 Тоді Марія відповіла: «Я раба Єгови*! Нехай станеться зі мною, як ти сказав». І ангел відійшов від неї.

39 У ті дні Марія зібралася й поспішила до одного юдейського міста в гористому краю. 40 Прибувши туди, вона увійшла в дім Заха́рія та привітала Єлизавету. 41 Коли ж Єлизавета почула Маріїне вітання, то дитина в її утробі заворушилась, а сама вона сповнилася святого духу 42 й вигукнула: «Благословенна ти поміж жінками і благословенний плід твоєї утроби! 43 До мене прийшла мати мого Господа! За що мені така честь? 44 Бо, тільки-но я почула твоє вітання, дитина в моїй утробі заворушилася з радості. 45 І щаслива жінка, яка повірила, адже все, що Єгова* їй говорив, здійсниться».

46 А Марія сказала: «Моя душа* звеличує Єгову*,+ 47 і дух мій невимовно радіє Богом, моїм Спасителем,+ 48 бо він звернув увагу на свою скромну рабу.+ Відтепер усі покоління називатимуть мене щасливою,+ 49 адже Сильний здійснив для мене великі діла. Його ім’я святе.+ 50 З покоління в покоління він дарує милосердя тим, хто боїться його.+ 51 Він учинив своєю рукою могутні діла і розпорошив тих, хто виношує у своїх серцях зухвалі задуми.+ 52 Він скинув могутніх із тронів+ і звеличив незначних.+ 53 Він наситив голодних добром,+ а багатих відіслав ні з чим. 54 Він прийшов на допомогу своєму слузі Ізра́їлю, пам’ятаючи про свою обіцянку виявляти милосердя+ 55 Аврааму та його потомству*+ вічно, як і говорив нашим прабатькам». 56 Марія пробула з нею близько трьох місяців, а потім повернулась додому.

57 Ось настав час, і Єлизавета народила сина. 58 Коли її сусіди та родичі почули, що Єгова* виявив їй велике милосердя, то раділи разом з нею.+ 59 А восьмого дня вони прийшли зробити обрı́зання хлопчику+ і хотіли дати йому батькове ім’я — Заха́рій. 60 Але мати заперечила: «Ні, він буде називатись Іваном». 61 Однак їй відповіли: «Жоден з ваших родичів не має такого імені»,— 62 і почали жестами запитувати батька, як він хоче назвати дитину. 63 А він попросив дощечку й написав: «Його ім’я — Іван».+ Це дуже здивувало всіх присутніх. 64 У ту ж мить уста Заха́рія відкрились, а язик звільнився, і він почав говорити,+ вихваляючи Бога. 65 Тоді всіх жителів тієї місцевості огорнув страх, і по цілому гористому краю Юдеї почали розповідати про все, що сталося. 66 Ця новина закарбувалась у серцях усіх, хто її чув і казав: «Ким же стане це дитя?» — бо з ним справді була рука Єгови*.

67 Після того Заха́рій, батько дитини, сповнився святого духу і почав пророкувати: 68 «Нехай лине хвала Єгові*, Богові Ізра́їля,+ бо він звернув увагу на свій народ і визволив його.+ 69 І він дав нам могутнього спасителя*+ з дому Давида, свого слуги,+ 70 бо обіцяв через уста святих пророків давнини+ 71 врятувати нас від ворогів та з рук усіх, хто нас ненавидить.+ 72 Він дав його, щоб виявити нам милосердя, обіцяне нашим прабатькам, і згадати свою святу угоду+ — 73 клятву, яку він дав нашому прабатькові Аврааму,+ 74 про те, що, визволивши нас з рук ворогів, наділить честю безстрашно йому служити* 75 перед його лицем з відданістю та праведністю всі наші дні. 76 А тебе, дитино, назвуть пророком Всевишнього, бо ти підеш перед Єговою*, щоб приготувати для нього шляхи+ 77 і донести до його народу звістку про спасіння, яке можна отримати через прощення гріхів+ 78 завдяки глибокому співчуттю нашого Бога. Виявляючи це співчуття, Бог осяє нас, немов світанок, 79 і освітить тих, хто перебуває в темряві і в тіні смерті,+ а також скерує нас на дорогу миру».

80 А хлопчик виріс і зміцнів духом; він перебував у пустельних місцях до того дня, коли виявив себе Ізра́їлю.

2 У ті дні від Цезаря Августа вийшла постанова зробити перепис усієї населеної землі. 2 (Це перший перепис; він відбувся, коли Квірı́ній був намісником Сирії.) 3 І всі люди пішли на перепис, кожен до свого міста. 4 Тож і Йосип+ пішов з галілейського міста Назарета в Юдею, у Давидове місто Віфлеєм,+ бо походив з роду й родини Давида. 5 Він вирушив туди, щоб записатися з Марією, яка на той час уже стала його дружиною+ і незабаром мала народити.+ 6 Коли вони були там, їй настав час родити. 7 І вона народила сина, свого первістка,+ сповила його й поклала в ясла,+ бо в заїзді вже не було місць.

8 У тій місцевості були пастухи, які жили в полі і вночі стерегли свої отари. 9 Раптом перед ними з’явився ангел Єгови* і слава Єгови* осяяла їх. Пастухи дуже налякалися, 10 проте ангел сказав їм: «Не бійтесь, я прийшов звістити вам добру новину, яка принесе велику радість усім людям. 11 Бо сьогодні в Давидовому місті+ для вас народився спаситель+ — Христос Господь.+ 12 Ось вам знак: ви знайдете сповите немовля, яке лежатиме в яслах». 13 Раптом поряд з ангелом з’явилося численне небесне військо,+ яке прославляло Бога, промовляючи: 14 «Слава Богу в небесах, а на землі — мир людям, які мають його схвалення*».

15 І, коли ангели повернулися на небо, пастухи почали говорити один одному: «Зараз же ходімо до Віфлеєма та подивімося, що там сталося за словом Єгови*, яке ми почули». 16 Тож вони поспішили туди і знайшли Марію, Йосипа та немовля, яке лежало в яслах. 17 Коли вони побачили це, то розповіли, що́ їм було сказано про немовля. 18 І всі, хто слухав пастухів, дуже дивувались цьому, 19 а Марія відтоді берегла всі ті слова у своєму серці,+ не раз розмірковуючи, що́ вони означають. 20 Пастухи ж повернулися, прославляючи і вихваляючи Бога за те, що́ почули й побачили,— про що він їм і сповістив.

21 Через вісім днів настав час зробити хлопчику обрı́зання,+ і йому дали ім’я Ісус, як його ще до зачаття назвав ангел.+

22 Коли прийшов час їм очиститись за Законом Мойсея,+ вони принесли Ісуса в Єрусалим, щоб показати Єгові*, 23 як і написано в Законі Єгови*: «Кожен первісток чоловічої статі* буде для Єгови* святим».+ 24 Вони склали жертву, про яку говориться в Законі Єгови*: «Пару горлиць або двох молодих голубів».+

25 А в Єрусалимі жив один праведний і побожний чоловік, на ім’я Симео́н. Він чекав, коли прийде втіха для Ізра́їля,+ і на ньому перебував святий дух. 26 Тож Бог через святий дух відкрив йому, що він не помре, поки не побачить Помазанця* Єгови*. 27 І Симео́н, спонуканий духом, прийшов у храм. А коли батьки принесли туди маленького Ісуса, щоб зробити все за звичаєм, записаним у Законі,+ 28 Симео́н узяв його на руки і, вихваляючи Бога, сказав: 29 «Тепер ти, Всевладний Господи, як і говорив, дозволяєш своєму рабові померти в мирі,+ 30 бо очі мої побачили того, через кого ти даси спасіння,+ 31 яке приготував перед усіма народами.+ 32 Він є світлом,+ що усуне заслону з народів,+ і славою твого народу, Ізра́їля». 33 Батько ж і мати Ісуса не переставали дивуватись усьому тому, що про нього було сказано. 34 А Симео́н поблагословив також їх і сказав Марії, матері дитини: «Цю дитину призначено, щоб в Ізра́їлі багато хто впав+ і багато хто знову піднявся,+ щоб вона стала знаком, який будуть ганьбити+ 35 (а тебе саму* прошиє довгий меч),+ і щоб виявилися думки багатьох сердець».

36 Була там і пророчиця Анна, Фануї́лова дочка з племені Аси́ра,— жінка похилого віку, яка прожила з чоловіком лише сім років після одруження*, 37 а тепер у 84 роки була вдовою. Анна ніколи не покидала храму, а вдень і вночі служила* Богові, дотримувалася постів та завжди зверталась до Бога з благаннями. 38 Саме тієї години вона підійшла й почала дякувати Богові та розповідати про дитину всім, хто чекав визволення Єрусалима.+

39 Виконавши все, що наказував Закон Єгови*,+ вони повернулися в Галілею, до свого міста Назарета.+ 40 А хлопчик ріс, зміцнявся й сповнювався мудрістю, і Бог був прихильний до нього.+

41 Батьки ж Ісуса мали звичай щороку ходити в Єрусалим на Пасху.+ 42 І, коли йому було 12 років, вони, як завжди, пішли в Єрусалим на свято.+ 43 Коли дні свята закінчилися і вони повертались, Ісус залишився в місті, та його батьки цього не помітили. 44 Думаючи, що він іде разом з подорожніми, вони пробули в дорозі цілий день і лише після того почали шукати його серед родичів і знайомих. 45 Але, не знайшовши, вони повернулися в Єрусалим і стали всюди розшукувати його. 46 Через три дні вони нарешті знайшли його у храмі, де він сидів посеред учителів, слухав їх і ставив їм запитання. 47 Усі ж, хто чув Ісуса, були просто вражені його відповідями й тим, як добре він усе розумів.+ 48 Тож батьки, побачивши його, дуже здивувались, і мати сказала: «Дитино, як ти міг нам таке зробити? Ми з батьком нестямно шукали тебе». 49 Та Ісус відповів: «Чому ви шукали мене? Хіба ви не знали, що я маю бути в домі свого Батька?»+ 50 Проте вони так і не зрозуміли того, що він їм сказав.

51 Тоді Ісус повернувся з ними до Назарета і далі корився* їм.+ А мати його берегла всі ці слова у своєму серці.+ 52 Ісус же підростав, набував мудрості і мав щораз більшу прихильність в очах Бога і людей.

3 У 15-й рік правління Цезаря Тибе́рія, коли По́нтій Пилат був намісником Юдеї, Ірод*+ — обласним правителем* Галілеї, його брат Філіпп — обласним правителем Ітуре́ї і Трахоніти́ди, а Ліса́ній — обласним правителем Авілı́ну, 2 за днів Кайя́фи+ і старшого священика А́нни,+ було в пустелі Боже слово Іванові,+ сину Заха́рія.

3 Іван обійшов увесь край вздовж берегів Йордану, проповідуючи хрещення на знак каяття задля прощення гріхів.+ 4 Усе сталось, як і написано в пророка Ісаї: «Ось голос того, хто вигукує в пустелі: “Підготуйте дорогу для Єгови*! Вирівняйте для нього шляхи!+ 5 Усяка долина має заповнитись, а всяка гора і пагорб — зрівнятися з землею, дороги звивисті мусять стати прямими, а вибоїсті — гладкими. 6 І всі люди* побачать спасіння, яке дасть Бог*”».+

7 Коли до Івана приходили натовпи людей, щоб хреститися, він їм казав: «Роде гадючий, хто сказав вам, що ви зможете втекти від прийдешнього гніву?+ 8 Приносьте плоди, що свідчать про каяття. Не заспокоюйте себе, кажучи: “Наш батько — Авраам”, бо говорю вам, що Бог має силу створити дітей для Авраама навіть із цього каміння. 9 Ось сокира вже при корінні дерев. Тому кожне дерево, яке не приносить добрих плодів, буде зрубане й кинуте у вогонь».+

10 І люди питали Івана: «Що ж нам робити?» 11 А він їм казав: «Хто має одяг на заміну*, нехай поділиться з тим, хто не має жодного. І той, хто має їжу, хай зробить так само».+ 12 І навіть збирачі податків прийшли до Івана хреститися+ та запитали його: «Учителю, а нам що робити?» 13 Він же їм відповів: «Не вимагайте* нічого, крім встановленого податку».+ 14 Розпитували його також воїни: «А що робити нам?» І він їм казав: «Нікого не кривдьте* і не звинувачуйте фальшиво,+ а задовольняйтеся тим, що отримуєте для прожитку*».

15 У той час народ чекав Христа, тому всі розмірковували у своїх серцях про Івана: «Може, це він Христос?»+ 16 Тож Іван сказав: «Я хрещу вас водою, але йде сильніший від мене, якому я не достойний розв’язати ремінці сандалій.+ Він хреститиме вас святим духом і вогнем.+ 17 В його руці віяльна лопата. Він повністю вичистить свій тік і позбирає пшеницю до комори, а полову спалить у невгасимому вогні».

18 Він давав ще багато інших настанов та продовжував звіщати людям добру новину. 19 А обласний правитель Ірод, якому Іван докоряв за Іродіа́ду, дружину Іродового брата, та за всі його лихі вчинки, 20 до всього цього додав ще й те, що замкнув Івана у в’язниці.+

21 І, коли хрестились усі люди, охрестився також Ісус.+ Тимчасом як він молився, небо розкрилось+ 22 і на нього зійшов святий дух у тілесному вигляді, немов голуб, а з неба почувся голос: «Ти Син мій улюблений. Я тобою задоволений».+

4 Сповнений святого духу, Ісус покинув околиці Йордану. Дух водив його пустелею+ 2 40 днів, і там його спокушав Диявол.+ Увесь той час Ісус нічого не їв, тож, коли дні ті закінчилися, він зголоднів. 3 Тоді Диявол промовив до нього: «Якщо ти Божий син, то накажи цьому каменю стати хлібом». 4 Але Ісус відповів: «Написано: “Не хлібом самим повинна жити людина”».+

5 Потім Диявол вивів його на гору і за одну мить показав йому всі царства населеної землі+ 6 та й сказав: «Я дам тобі владу над усіма ними і їхню славу, бо ця влада передана мені,+ і я даю її, кому хочу. 7 Тож, якщо ти поклонишся мені, уся вона буде твоя». 8 На це Ісус відповів: «Написано: “Поклоняйся лише Єгові*, Богу твоєму, і тільки йому служи*”».+

9 Тоді Диявол привів Ісуса в Єрусалим, поставив його на мурі храму* і сказав: «Якщо ти Божий син, кинься додолу,+ 10 адже написано: “Він накаже своїм ангелам охороняти тебе” 11 і “вони понесуть тебе на руках, щоб не вдарився ти ногою об камінь”».+ 12 Та Ісус відповів: «Сказано: “Не випробовуй Єгову*, Бога твого”».+ 13 Тож Диявол перестав спокушати Ісуса, відійшов від нього і став чекати іншої зручної нагоди.+

14 Ісус же під дією духу повернувся в Галілею,+ і по всіх околицях розійшлась про нього добра слава. 15 Там він почав навчати в синагогах і мав пошану серед усіх людей.

16 Пізніше він прийшов до Назарета+ — міста, де виростав,— і за своїм звичаєм ввійшов у суботу до синагоги.+ Коли ж він підвівся, щоб читати, 17 йому подали сувій з писаннями пророка Ісаї. Він розгорнув його і знайшов місце, де було написано: 18 «Дух Єгови* на мені, бо він помазав мене, щоб звіщати добру новину бідним. Він послав мене сповіщати полоненим, що вони отримають свободу, а сліпим, що вони отримають прозріння, відпустити пригнічених на волю+ 19 і проповідувати про рік прихильності Єгови*».+ 20 Після цього Ісус згорнув сувій, віддав його служителю й сів. Усі ж присутні в синагозі пильно дивились на нього. 21 А Ісус промовив: «Сьогодні виконалися слова Писання, які ви щойно почули».+

22 Тоді всі почали схвально говорити про нього й дивуватись приємним словам, що виходили з його уст,+ і запитували: «Хіба це не Йосипів син?»+ 23 На це він відповів: «Ви, безперечно, згадаєте мені приказку: “Лікарю, вилікуй самого себе” — і скажете: “Ми чули, що ти робив у Капернау́мі,+ тож зроби те саме й тут, у рідному краї”,— 24 і продовжив: — Правду кажу вам: жодного пророка не приймають у його рідному краї.+ 25 Правду кажу вам: багато вдів жило в Ізра́їлі за днів Іллі, коли три роки й шість місяців небо було закрите і всю ту землю охопив сильний голод.+ 26 Але до жодної з них Ілля не був посланий, лише до вдови у Саре́пту, в сидо́нський край.+ 27 Також за часу пророка Єлисея в Ізра́їлі було багато прокажених, однак ніхто з них не був очищений*, крім сирійця Наама́на».+ 28 Тоді всі, хто був у синагозі й чув це, розгнівалися.+ 29 І вони, вставши, поспішно вивели Ісуса за місто, до виступу гори, на якій воно стояло, і хотіли скинути його вниз. 30 Але він, пройшовши крізь натовп, пішов далі.+

31 Звідти Ісус вирушив до галілейського міста Капернау́ма й навчав там у суботу.+ 32 І люди були вражені тим, як він навчав,+ бо він говорив як той, хто має владу. 33 А в синагозі був чоловік, який мав демона — нечистого духа. І він голосно закричав:+ 34 «Чого ти від нас хочеш, Ісусе назаря́нине?+ Ти що, прийшов нас погубити? Я дуже добре знаю, хто ти, ти Божий Святий».+ 35 Але Ісус докорив духу: «Замовкни і вийди з нього!» Тож демон повалив того чоловіка у них на очах і вийшов з нього, не завдавши йому жодної шкоди. 36 Це дуже здивувало всіх людей, і вони почали казати одне одному: «Послухайте, як він говорить! Він має владу й силу наказувати нечистим духам, і вони виходять!» 37 Отож чутка про нього ширилася по всіх околицях.

38 А Ісус, вийшовши із синагоги, прибув у дім Си́мона. Си́монова теща мучилася через сильну гарячку, тому Ісуса попросили допомогти їй.+ 39 Тоді Ісус став над жінкою, зупинив* гарячку, і гарячка спала. У ту ж мить жінка встала й почала їм прислуговувати.

40 І, коли сонце вже заходило, всі, хто мав хворих на різні недуги, стали приводити їх до Ісуса. Він же клав руки на кожного з них і зціляв.+ 41 Також з багатьох виходили демони й кричали: «Ти Божий Син!»+ Та він дорікав їм і не дозволяв говорити,+ бо вони знали, що він Христос.+

42 А на світанку Ісус вийшов та попрямував до віддаленого місця.+ Проте натовпи людей почали розшукувати* Ісуса і, знайшовши, намагалися затримати його, щоб він не пішов від них. 43 Але він сказав: «Ще й іншим містам я повинен звіщати добру новину про Боже Царство, бо для того мене послано».+ 44 Тож він пішов і далі проповідував по синагогах Юдеї.

5 Одного разу Ісус навчав Божого слова біля озера Генісаре́т*.+ Довкола зібрався натовп, щоб послухати його, і почав на нього тиснути. 2 Ісус побачив два човни, які стояли біля берега. А рибалки, вийшовши з них, полоскали сіті.+ 3 Тож він увійшов до човна Си́мона, попросив його трохи відпливти від берега і, сівши, почав звідти навчати людей. 4 Коли він перестав говорити, то звернувся до Си́мона: «Відпливи на глибину, і там закиньте сіті для лову». 5 У відповідь Си́мон сказав: «Наставнику, ми цілу ніч трудилися і нічого не впіймали.+ Але якщо ти так кажеш, я закину». 6 Вони послухались і впіймали* стільки риби, що аж сіті почали прориватись.+ 7 Тож вони, подавши знак своїм товаришам у другому човні, покликали їх на допомогу. Ті підпливли й наповнили обидва човни так, що вони стали тонути. 8 Коли Си́мон Петро побачив це, то впав перед Ісусом навколішки і сказав: «Залиш мене, Господи, тому що я грішна людина», 9 бо після того, як вони витягли стільки риби, їх усіх охопив великий подив. 10 Дуже дивувались і Си́монові співробітники — Яків та Іван, сини Зеведе́я.+ Але Ісус сказав Си́мону: «Не бійся. Відтепер ти будеш ловити людей».+ 11 Тоді вони витягнули човни на берег і, покинувши все, пішли за ним.+

12 Іншим разом, коли Ісус був в одному місті, прийшов чоловік, весь укритий проказою. Побачивши Ісуса, він упав ниць і почав благати: «Господи, якщо ти лише захочеш, то зможеш мене очистити».+ 13 Тоді Ісус простягнув руку, доторкнувся до нього і сказав: «Хочу! Будь чистим». І проказа тут же зійшла з чоловіка.+ 14 Потім Ісус звелів йому нічого нікому не говорити й додав: «Піди покажись священику і склади приношення за своє очищення, як наказував Мойсей,+— їм на свідчення».+ 15 Та все ж вістка про Ісуса ширилась далі, і численні натовпи сходились, аби послухати його і зцілитись від хвороб.+ 16 А він часто ходив у віддалену місцевість молитися.

17 Одного дня Ісус навчав людей. У тому ж місці сиділи фарисеї і вчителі Закону, що поприходили з усіх сіл Галілеї і Юдеї та з Єрусалима. І він мав силу від Єгови*, щоб зціляти людей.+ 18 У той час чоловіки принесли на ношах паралізованого і намагалися якось внести його всередину й покласти перед Ісусом.+ 19 Проте через натовп їм це ніяк не вдавалося. Тож вони вилізли на дах і крізь черепичну покрівлю спустили чоловіка на ношах та поклали посеред тих, хто сидів перед Ісусом. 20 Коли Ісус побачив їхню віру, то сказав: «Чоловіче, твої гріхи прощено».+ 21 Тоді книжники і фарисеї почали розмірковувати, кажучи: «Хто він такий, що говорить богозневажні слова? Хто, крім самого Бога, може прощати гріхи?»+ 22 Ісус же розпізнав їхні думки й відповів: «Про що ви розмірковуєте у своїх серцях? 23 Що простіше сказати: “Твої гріхи прощено” чи “Встань і йди”? 24 Але я хочу, щоб ви знали: Син людський має владу прощати на землі гріхи». Після того він сказав паралізованому: «Кажу тобі, встань, візьми свої ноші і йди додому».+ 25 І чоловік підвівся, взяв те, на чому лежав, і пішов додому, прославляючи Бога. 26 Всіх людей охопив подив, і вони почали прославляти Бога. Сповнені благоговіння, вони говорили: «Сьогодні ми бачили щось дивовижне!»

27 Вийшовши звідти, Ісус побачив збирача податків, на ім’я Ле́вій, який сидів у конторі, де збирали податки. Ісус сказав йому: «Будь моїм учнем і йди за мною».+ 28 І той встав, залишив усе та пішов за Ісусом. 29 Згодом Ле́вій влаштував для нього великий бенкет у своєму домі. Там було багато збирачів податків та інших людей, які їли* з ними.+ 30 Тоді фарисеї та їхні книжники почали нарікати й говорити його учням: «Чому ви їсте й п’єте зі збирачами податків і грішниками?»+ 31 У відповідь Ісус промовив до них: «Здоровим лікар не потрібний, а хворим потрібний.+ 32 Тож я прийшов покликати до каяття не праведних, а грішних».+

33 Потім Ісусу сказали: «Іванові учні й учні фарисеїв часто постять та ревно моляться, а твої — їдять і п’ють».+ 34 Ісус же їм відказав: «Хіба можна змусити друзів нареченого постити, коли він ще з ними? 35 Однак настануть дні, коли нареченого+ від них заберуть. Саме в ті дні вони і будуть постити».+

36 Також Ісус навів їм приклад: «Ніхто не пришиває до старого одягу латки, вирізаної з нового одягу, інакше нова латка відірветься; латка з нового одягу не підходить до старого.+ 37 Так само ніхто не наливає молодого вина в старі бурдюки, бо воно їх прорве і виллється, а бурдюки зіпсуються. 38 Молоде вино треба наливати в нові бурдюки. 39 І ніхто, покуштувавши старого вина, не захоче молодого, бо казатиме: “Старе вино добре”».

6 Якось у суботу Ісус переходив нивами, а його учні зривали колоски,+ розтирали їх у руках і їли зерна.+ 2 Тоді декотрі фарисеї сказали: «Чому ви робите те, що не дозволяється робити в суботу?»+ 3 Ісус же відповів: «Хіба ви не читали, що́ зробив Давид, коли він і його люди зголодніли?+ 4 Не читали, як йому дали хліби представлення, коли він увійшов у Божий дім? Він їв сам і дав людям, які були з ним, хоча це не дозволяється нікому, крім священиків».+ 5 Потім він сказав: «Син людський має владу над суботою».+

6 Іншої суботи+ він увійшов до синагоги і почав навчати. Був там чоловік із сухою* правою рукою.+ 7 Тому книжники й фарисеї, щоб хоча б у чомусь звинуватити Ісуса, уважно спостерігали, чи він зцілить його в суботу. 8 Ісус же, знаючи їхні думки,+ сказав чоловікові із сухою* рукою: «Встань і вийди на середину». Чоловік так і зробив. 9 Тоді Ісус звернувся до них: «Запитую вас, що́ дозволено робити в суботу: добро чи зло, врятувати життя* чи погубити?»+ 10 Подивившись на них усіх, він промовив до чоловіка: «Простягни руку». Той послухався — і рука його знову стала здоровою. 11 А вони сповнились безумною лютістю і почали радитись, що́ зробити з Ісусом.

12 Одного дня він пішов на гору молитися+ і всю ніч провів у молитві до Бога.+ 13 Коли ж настав день, він покликав своїх учнів, вибрав з-посеред них 12 і назвав їх апостолами:+ 14 Си́мона, якого ще назвав Петром, його брата Андрія, Якова, Івана, Пилипа,+ Варфоломı́я, 15 Матвія, Хому,+ Якова, Алфе́євого сина, Си́мона, званого «ревним», 16 Юду, сина Якова, та Юду Іскаріо́та, який пізніше став зрадником.

17 Потім Ісус зійшов з ними додолу і став на рівному місці. Там було дуже багато його учнів, а також численний натовп людей з усієї Юдеї, Єрусалима та узбережжя Тира й Сидо́на. Усі вони прийшли послухати його і зцілитися від хвороб. 18 І він зціляв навіть тих, кого мучили нечисті духи. 19 Тож усі люди хотіли доторкнутися до Ісуса, бо від нього виходила сила+ і зціляла їх.

20 Тоді він подивився на своїх учнів і почав говорити:

«Щасливі ви, бідні, бо вам належить Царство Боже.+

21 Щасливі ви, хто голодує тепер, бо ви будете насичені.+

Щасливі ви, хто плаче тепер, бо ви будете сміятися.+

22 Щасливі ви, коли через Сина людського інші вас ненавидять,+ виганяють,+ ганьблять та безчестять ваше ім’я*. 23 Радійте у той день і веселіться, бо в небі вас чекає велика нагорода. Адже їхні прабатьки так само робили колись пророкам.+

24 Але горе вам, багаті,+ тому що ви вже отримали свою втіху сповна.+

25 Горе вам, хто ситий тепер, бо ви будете голодувати.

Горе вам, хто сміється тепер, бо ви будете сумувати і плакати.+

26 Горе вам, коли всі люди вас хвалять,+ бо саме так їхні прабатьки робили лжепророкам.

27 Вам же — тим, хто слухає,— кажу: не переставайте любити своїх ворогів, робити добро тим, хто вас ненавидить,+ 28 благословляти тих, хто вас проклинає, і молитися за своїх кривдників.+ 29 Якщо хтось ударить тебе по одній щоці, підстав йому і другу, а тому, хто забирає в тебе верхній одяг, не перешкоджай забрати і спіднього.+ 30 Усім, хто просить тебе, давай,+ а того, хто забере щось твоє, не змушуй повернути.

31 І, що хочете, аби робили вам люди, те робіть їм і ви.+

32 Якщо ви любите тих, хто любить вас, то хіба це робить вам честь? Адже навіть грішники люблять тих, хто любить їх.+ 33 І якщо робите добро тим, хто робить добро вам, то хіба це робить вам честь? Навіть грішники чинять так само. 34 І якщо ви позичаєте* тим, від кого сподіваєтесь отримати позичене, то хіба це робить вам честь?+ Навіть грішники позичають грішникам, щоб отримати назад стільки ж. 35 А ви завжди любіть своїх ворогів, робіть добро та без відсотків позичайте, не сподіваючись отримати щось назад.+ Тоді ваша нагорода буде велика і ви будете синами Всевишнього, бо він добрий навіть до невдячних і неправедних.+ 36 Завжди будьте милосердні, як і ваш Батько милосердний.+

37 Більш того, перестаньте судити — і ніколи не судитимуть вас,+ перестаньте осуджувати — і ніколи не будуть осуджувати вас. Завжди прощайте* — і буде прощено* вам.+ 38 Давайте — і дадуть вам:+ насиплють у поділ вашого одягу міру добру, щільно наповнену, утрушену й переповнену. Бо, якою мірою міряєте ви, такою відміряють вам».

39 Потім Ісус навів їм приклади: «Чи може сліпий вести сліпого? Хіба не впадуть вони обидва в яму?+ 40 Учень не більший від свого вчителя, але учень, навчений досконало, стане таким, як його вчитель. 41 Чому ти дивишся на скалку в оці свого брата, а колоду у власному оці не помічаєш?+ 42 Як можеш казати братові: “Брате, дозволь мені вийняти скалку з твого ока”, якщо у власному оці не бачиш колоди? Лицеміре! Спочатку вийми зі свого ока колоду, і тоді чітко побачиш, як вийняти з братового ока скалку.

43 Також жодне добре дерево не приносить поганих плодів, а жодне погане не дає плодів добрих.+ 44 Кожне дерево пізнають по його плодах.+ Адже з тернів не збирають фіг і з тернового куща не зрізають винограду. 45 Добра людина з доброго скарбу, що в її серці, виносить добро, а погана людина зі свого поганого скарбу — зло. Бо, чим переповнене серце, те говорять уста.+

46 Чому ви кличете мене: “Господи! Господи!” — але не виконуєте того, що я говорю?+ 47 Розкажу вам, до кого подібний той, хто приходить до мене, слухає мої слова й виконує їх:+ 48 він подібний до чоловіка, який, бажаючи побудувати дім, викопав глибоку яму, аж до скелі, і на скелі заклав фундамент. Тож, коли почалася повінь, ріка ринула на дім, але не змогла його похитнути, бо він був добре збудований.+ 49 А той, хто слухає і не виконує,+ подібний до чоловіка, який збудував свій дім на самій землі, без фундаменту. Коли на дім ринула ріка, він відразу ж завалився; і був той дім зруйнований дощенту».

7 Коли Ісус закінчив говорити до людей, то ввійшов у Капернау́м. 2 Там один сотник мав хворого раба, якого дуже любив. Цей раб серйозно захворів і був при смерті.+ 3 Почувши про Ісуса, сотник послав кількох юдейських старійшин, щоб вони попросили його прийти і врятувати життя цьому рабу. 4 Ті підійшли до Ісуса і почали сильно благати його: «Він гідний того, щоб ти йому допоміг, 5 бо він любить наш народ і навіть збудував для нас синагогу». 6 Отож Ісус пішов з ними. Але коли він був уже недалеко від дому сотника, той послав своїх друзів, щоб вони сказали: «Пане, не турбуйся, бо я не достойний, щоб ти увійшов під мій дах.+ 7 Тому я не вважав себе гідним прийти до тебе. Але скажи лише слово — і мій слуга зцілиться. 8 Бо я сам людина підвладна, а також маю у своєму підпорядкуванні воїнів. Одному я кажу: “Іди!” — і він йде, іншому: “Прийди!” — і він приходить, а своєму рабові: “Зроби це!” — і він робить». 9 Коли Ісус почув його слова, то здивувався і, повернувшись до людей, які йшли за ним, промовив: «Кажу вам: навіть в Ізра́їлі я не знайшов такої сильної віри».+ 10 А посланці, повернувшись у дім, побачили, що раб уже здоровий.+

11 Невдовзі після цього Ісус вирушив до міста Наї́на, і з ним були його учні та чималий натовп. 12 Коли він підійшов до міської брами, якраз виносили померлого — єдиного сина у матері,+ яка до того ж була вдовою. Разом з нею йшло багато людей з того міста. 13 Побачивши її, Господь пройнявся жалем+ і сказав: «Не плач».+ 14 Після цього Ісус підійшов до нош*, торкнувся їх, і ті, що несли ноші, зупинились. Тоді він промовив: «Юначе, кажу тобі: встань!»+ 15 Померлий сів та почав говорити, а Ісус віддав його матері.+ 16 Усіх же присутніх огорнув страх, і вони стали прославляти Бога, кажучи: «Великий пророк з’явився серед нас»+ і «Бог звернув увагу на свій народ».+ 17 І ця звістка про Ісуса розійшлася по цілій Юдеї та по всіх околицях.

18 А учні Івана розповіли йому про всі ці події.+ 19 Тож Іван покликав двох своїх учнів і послав їх до Господа запитати: «Ти той, хто має прийти,+ чи нам чекати іншого?» 20 Прийшовши до Ісуса, вони сказали: «Іван Хреститель послав нас до тебе, щоб ми запитали: “Ти той, хто має прийти, чи нам чекати іншого?”» 21 А Ісус у той час зцілив багатьох людей від недуг+ і тяжких хвороб, чимало людей звільнив від злих духів і багатьох сліпих обдарував зором. 22 У відповідь він їм сказав: «Ідіть і розкажіть Іванові, що́ ви бачили й чули: сліпі тепер бачать,+ кульгаві ходять, прокажені стають чистими, глухі чують,+ мертві воскресають, а бідним звіщають добру новину.+ 23 Щасливий той, для кого я не став каменем спотикання».+

24 Коли Іванові посланці пішли, Ісус почав говорити людям про Івана: «На що ви ходили дивитися в пустелю? На очеретину, яку гойдає вітер?+ 25 Тож скажіть, на що ви ходили дивитися? На чоловіка, одягненого в м’які шати*?+ Але ж ті, що носять пишне вбрання і купаються в розкошах, живуть у царських домах. 26 То на що ви ходили дивитися? На пророка? Так, кажу вам, на когось значно більшого, ніж пророка.+ 27 Саме про нього написано: “Ось я висилаю попереду тебе* посланця, який приготує дорогу перед тобою”.+ 28 Кажу вам: серед народжених жінками немає більшого від Івана, проте менший у Божому Царстві — більший від нього».+ 29 (Почувши це, збирачі податків та всі інші люди визнали, що Бог праведний, оскільки охрестилися в Івана.+ 30 А фарисеї і ті, хто був обізнаний у Законі, відкинули Божий намір* щодо них,+ оскільки не охрестилися в Івана.)

31 «Тож з ким порівняти людей цього покоління і до кого вони подібні?+ 32 Вони подібні до малих дітей, які сидять на ринковій площі й вигукують одне одному: “Ми грали вам на флейті, а ви не танцювали, ми голосили, а ви не плакали”. 33 Так само прийшов Іван Хреститель — не їсть хліба і не п’є вина,+ а ви кажете: “Він має демона”. 34 Прийшов Син людський — їсть і п’є, а ви говорите: “Цей чоловік — ненажера і любить пити вино, він приятель збирачам податків і грішникам!”+ 35 Так чи інакше, мудрість доводить свою праведність* усіма своїми вчинками*».+

36 Один фарисей став просити Ісуса пообідати з ним. Отже, Ісус зайшов у його дім і сів за стіл. 37 Тим часом одна жінка, відома в місті як грішниця, дізналась, що Ісус їсть* у домі фарисея. Вона принесла алебастрову пляшечку з пахучою олією+ 38 і, підійшовши ззаду до Ісуса та присівши біля його ніг, почала плакати і зрошувати його стопи слізьми й витирати їх своїм волоссям. Вона цілувала їх та лила на них пахучу олію. 39 Побачивши це, фарисей, що запросив його, сказав про себе: «Якби цей чоловік дійсно був пророком, то знав би, що́ за жінка торкається його — таж вона грішниця».+ 40 Тоді Ісус звернувся до нього: «Си́моне, хочу тобі щось розповісти». Той відізвався: «Кажи, Учителю!»

41 «В одного позикодавця було два боржники. Один заборгував йому 500 дена́ріїв*, а другий — 50. 42 І, оскільки вони не мали чим сплатити борг, позикодавець великодушно простив їм обом. Котрий з них любитиме його більше?» 43 Си́мон відповів: «Думаю, той, кому прощено більше». На це Ісус промовив: «Ти розсудив правильно,— 44 і, подивившись на жінку, сказав Си́мону: — Бачиш цю жінку? Коли я ввійшов у твій дім, ти не дав мені води, щоб обмити ноги. А ця жінка зросила їх слізьми та витерла своїм волоссям. 45 Ти не зустрів мене поцілунком, вона ж, відколи я ввійшов, не перестає цілувати мої ноги. 46 Ти не вилив олію мені на голову, а вона вилила мені на ноги пахучу олію. 47 Тож кажу тобі: її гріхи, хоча й численні*, прощаються,+ бо вона виявила велику любов. Кому ж мало прощається, той і любить мало». 48 Тоді Ісус звернувся до неї: «Твої гріхи прощено».+ 49 Ті, хто їв* з ним, почали говорити між собою: «Хто ж він такий, що навіть прощає гріхи?»+ 50 Ісус же сказав жінці: «Твоя віра врятувала тебе.+ Іди з миром».

8 Невдовзі після того Ісус пішов від міста до міста й від села до села, проповідуючи і звіщаючи добру новину про Боже Царство.+ З ним були дванадцятеро 2 і деякі жінки, яких він звільнив від злих духів та зцілив від хвороб: Марія, звана Магдалиною, з якої вийшло сім демонів, 3 Іванна,+ дружина Ху́зи, управителя Іродового дому, Сусанна і багато інших жінок, які їм прислуговували, використовуючи своє майно.+

4 Коли ж біля Ісуса зібрався численний натовп, а також люди, які ходили з ним від міста до міста, він навів їм приклад:+ 5 «Якось сіяч вийшов сіяти. Коли він сіяв, трохи насіння впало при дорозі, і його затоптали, а небесні птахи повидзьобували його.+ 6 Ще трохи насіння впало на скелю і, зійшовши, висохло, бо не мало вологи.+ 7 Ще трохи впало між терни, але терни зійшли разом з насінням і заглушили його.+ 8 А ще трохи насіння впало на добрий ґрунт, проросло й принесло плоди у 100 разів більше, ніж було посіяно».+ Сказавши це, Ісус голосно промовив: «Хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає».+

9 Тоді учні запитали його, що означає цей приклад.+ 10 Він сказав: «Вам дано зрозуміти священні таємниці Божого Царства, а для інших усе почуте так і залишається прикладами,+ щоб, дивлячись, вони дивилися даремно і, слухаючи, не розуміли суті сказаного.+ 11 Ось пояснення цього прикладу: насіння — це Боже слово.+ 12 Коли насіння падає при дорозі, це означає, що люди чують слово, але потім приходить Диявол і забирає слово з їхніх сердець, щоб вони не повірили й не отримали спасіння.+ 13 Коли насіння падає на скелю, це означає, що люди, почувши слово, з радістю приймають його, однак не мають коріння. Якийсь час вони вірять, але коли приходить пора випробувань, відпадають.+ 14 Коли насіння падає між терни, це означає, що люди чують слово, але тривоги, багатство+ та втіхи цього життя+ поглинають їх і повністю заглушують слово; ці люди так і не приносять зрілого плоду.+ 15 А коли насіння падає на добрий ґрунт, це означає, що люди, які мають добре і чисте серце,+ почувши слово, зберігають його і витривало приносять плід.+

16 Ніхто, запаливши світильник, не накриває його посудиною і не ставить під ліжко; навпаки, його ставлять на підставку, щоб ті, хто входить, бачили світло.+ 17 Адже немає нічого прихованого, що не виявиться, і, хоч би як старанно щось ховали, воно з часом стане явним і відомим.+ 18 Тож звертайте увагу на те, як ви слухаєте, бо тому, хто має, буде дано ще більше,+ а в того, хто не має, заберуть навіть те, що, як йому здається, він має».+

19 І прийшли до Ісуса його мати і брати,+ але оскільки було багато людей, вони не могли підійти до нього.+ 20 Тоді йому сказали: «Там надворі твоя мати з твоїми братами, вони хочуть побачитися з тобою». 21 На це він відповів: «Моя мати і мої брати — це ті, хто слухає Боже слово і виконує його».+

22 Якось Ісус сів зі своїми учнями в човен і сказав їм: «Перепливімо на другий берег озера». І вони відпливли.+ 23 У дорозі Ісус заснув. Раптом на озері знялася шалена буря, і човен почала заливати вода, через що вони опинились у небезпеці.+ 24 Тож учні підбігли до Ісуса і розбудили його, кажучи: «Наставнику, Наставнику, ми тонемо!» Прокинувшись, він вгамував вітер і розбурхане озеро. Тоді все навкруги заспокоїлось і настала тиша.+ 25 Після того він сказав: «Де ваша віра?» А вони, перелякані, дивувалися й говорили один одному: «Хто ж він такий? Він дає накази навіть вітру та воді, і вони слухаються його!»+

26 Потім вони пристали до берега в місцевості герази́нів,+ що навпроти Галілеї. 27 Коли Ісус зійшов на берег, його зустрів чоловік з поблизького міста, який був опанований демонами. Він уже довго не носив одягу і жив не в домі, а серед гробниць*.+ 28 Побачивши Ісуса, чоловік закричав, упав перед ним і вигукнув: «Чого ти від мене хочеш, Ісусе, Сину Всевишнього Бога? Благаю, не муч мене!»+ 29 (Бо Ісус наказував нечистому духові вийти з того чоловіка. Цей дух багато разів хапав його*.+ Чоловіка не раз заковували в ланцюги і кайдани та стерегли, але він розривав пута, і демон гнав його у віддалені місця.) 30 Тоді Ісус запитав його: «Як тебе звати?» Він відповів: «Легіон», бо в нього ввійшло багато демонів. 31 І вони благали Ісуса, щоб той не відправляв їх у безодню.+ 32 Неподалік на горі паслося величезне стадо свиней,+ тому демони благали Ісуса, щоб він дозволив їм увійти в них, і він дозволив.+ 33 Тож демони вийшли з чоловіка та ввійшли у свиней, і ціле стадо кинулося з урвища* в озеро й потонуло. 34 А чоловіки, які пасли свиней, побачивши це, втекли й розповіли про все в місті та в довколишніх селах.

35 І люди вийшли подивитися, що сталось. Коли вони підійшли до Ісуса й побачили, що чоловік, з якого вийшли демони, одягнений і при здоровому розумі сидить біля Ісусових ніг, то налякались. 36 А ті, хто бачив усе на власні очі, розповіли їм, як видужав чоловік, який був опанований демонами. 37 Тож чимало людей з довколишньої місцевості герази́нів просили, щоб Ісус пішов звідти, бо їх огорнув великий страх. І він сів у човен, щоб відплисти. 38 А чоловік, з якого вийшли демони, став благати, щоб Ісус дозволив залишитися з ним, але той відіслав його, говорячи:+ 39 «Повертайся додому і розповідай, що́ Бог зробив для тебе». І він пішов та по цілому місті розказував про те, що́ Ісус для нього зробив.

40 Коли Ісус повернувся, його привітно зустрів натовп людей, бо всі на нього чекали.+ 41 І ось прийшов один чоловік, на ім’я Яı́р, начальник синагоги. Упавши до ніг Ісуса, Яı́р почав благати, щоб той увійшов до нього в дім,+ 42 бо його єдина дочка, яка мала близько 12 років, була при смерті.

Коли Ісус ішов, на нього напирав натовп людей. 43 Була там одна жінка, яка 12 років страждала від кровотечі,+ і ніхто не міг її вилікувати.+ 44 Вона підійшла до нього ззаду й доторкнулася до торочок його одягу+ — і кровотеча відразу припинилась. 45 Тоді Ісус запитав: «Хто доторкнувся до мене?» А коли всі почали запевняти, що це не вони, Петро сказав: «Наставнику, чимало людей оточили тебе і тиснуть звідусіль».+ 46 Проте Ісус відказав: «І все-таки хтось доторкнувся до мене, бо я відчув, що з мене вийшла сила».+ 47 Тоді жінка побачила, що не змогла залишитись непоміченою, і тремтячи підійшла до Ісуса, впала на коліна й розповіла при всіх, чому доторкнулась до нього і як відразу зцілилася. 48 А він їй сказав: «Дочко, твоя віра зцілила тебе. Іди з миром».+

49 Поки Ісус ще говорив, до начальника синагоги підійшов один чоловік з його дому і сказав: «Твоя дочка померла, не турбуй вже Вчителя».+ 50 На це Ісус відповів: «Не бійся, тільки вір, і вона буде врятована».+ 51 І коли він підійшов до дому, то нікому не дозволив увійти з ним, крім Петра, Івана та Якова і батьків дівчини. 52 Усі ж, хто там був, плакали й били себе в груди, сумуючи за нею. Та він сказав: «Не плачте,+ бо вона не померла, а просто спить».+ 53 Почувши це, люди стали насміхатися, бо знали, що вона померла. 54 А Ісус взяв її за руку й вигукнув: «Дитино, встань!»+ 55 Тоді її дух*+ повернувся до неї, і вона відразу піднялась.+ Ісус же сказав, щоб їй дали поїсти. 56 А батьки її були надзвичайно вражені тим, що сталося, однак Ісус наказав їм нікому не розповідати про це.+

9 Пізніше Ісус скликав дванадцятьох і дав їм силу та владу виганяти всіх демонів+ і зціляти від хвороб.+ 2 Він послав їх проповідувати про Боже Царство та зціляти 3 й при цьому сказав: «Нічого не беріть в дорогу: ні палиці, ні торби, ні хліба, ні грошей*, ні одягу на заміну*.+ 4 До якого дому ввійдете, там і залишайтесь, аж поки не підете далі.+ 5 А коли в якомусь місті люди вас не приймуть, то, виходячи звідти, обтрусіть порох зі своїх ніг. Це буде свідченням проти них».+ 6 Тоді вони вирушили в дорогу і, йдучи від села до села, всюди звіщали добру новину та зціляли людей.+

7 Коли про все це почув Ірод*, обласний правитель*, він дуже збентежився, бо дехто казав, що це Іван воскрес з мертвих,+ 8 інші говорили, що з’явився Ілля, а ще інші — що воскрес один зі стародавніх пророків.+ 9 Тож Ірод сказав: «Іванові я відрубав голову.+ Хто ж тоді той, про кого я чую все це?» Тому Ірод шукав нагоди побачити його.+

10 Апостоли ж, повернувшись, розповіли Ісусу про все, що зробили.+ Він узяв їх з собою і пішов до міста Віфсаї́ди, де вони могли побути на самоті.+ 11 Однак люди, довідавшись про це, вирушили за ним, і він сердечно прийняв їх та почав розповідати про Боже Царство, а тих, хто потребував зцілення, зціляв.+ 12 Коли день вже хилився до вечора, до Ісуса підійшли дванадцятеро й сказали: «Розпусти́ людей, щоб вони пішли по довколишніх селах і дворах та знайшли собі нічліг і їжу, бо ми у віддаленому місці».+ 13 Ісус же відказав: «Ви нагодуйте їх».+ Але вони відповіли: «У нас немає нічого, крім п’ятьох хлібин і двох риб. Хіба що ми самі підемо й купимо їжі для всіх цих людей». 14 А було їх коло 5000 чоловіків. На це Ісус промовив: «Скажіть їм, щоб вони розділились на групи приблизно по 50 людей і сіли». 15 Учні так і зробили, і всі люди посідали. 16 Тоді Ісус узяв ті п’ять хлібин і дві риби, подивився на небо, помолився* і, поламавши хліб, почав давати учням, щоб вони роздавали людям. 17 Тож усі їли й наситились, а все, що залишилось, позбирали, і вийшло 12 кошиків.+

18 Пізніше, коли Ісус молився на самоті, до нього прийшли учні, і він їх запитав: «Що люди говорять про мене? Хто я такий?»+ 19 На це вони відповіли: «Декотрі кажуть, що ти Іван Хреститель, інші — Ілля, а ще інші — що воскрес один зі стародавніх пророків».+ 20 Тоді він сказав: «А ви, що ви думаєте? Хто я такий?» У відповідь Петро промовив: «Христос Божий».+ 21 Ісус же твердо наказав їм нікому про це не говорити+ 22 і додав: «Сину людському доведеться знести багато страждань; його відкинуть старійшини, старші священики та книжники, потім його вб’ють,+ але на третій день він воскресне».+

23 Після того він звернувся до всіх: «Якщо хтось хоче йти за мною, нехай зречеться самого себе,+ щодня бере свій стовп мук* і постійно йде за мною.+ 24 Бо, хто хоче врятувати своє життя*, той його погубить. А хто погубить своє життя* заради мене, той врятує його.+ 25 Яка ж користь людині, коли вона здобуде цілий світ, але втратить чи зруйнує своє життя?+ 26 Хто буде соромитись мене і моїх слів, того посоромиться і Син людський, коли прийде у своїй славі та славі Батька і святих ангелів.+ 27 Правду кажу вам: декотрі з тих, хто тут стоїть, не скуштують смерті, аж поки не побачать Божого Царства».+

28 А приблизно через вісім днів після цієї розмови Ісус узяв Петра, Івана та Якова й піднявся на гору, щоб помолитись.+ 29 Коли він молився, вигляд його обличчя змінився і одяг став сліпучо-білим. 30 І почали розмовляти з ним два чоловіки — Мойсей та Ілля. 31 Вони з’явились у славі й говорили про його відхід — про те, що невдовзі мало статись у Єрусалимі.+ 32 А Петра і тих, хто був з ним, зморив сон. Коли ж вони повністю прокинулись, то побачили Ісуса у славі,+ а також двох чоловіків, що стояли біля нього. 33 І, коли ці чоловіки віддалялися від Ісуса, Петро, не усвідомлюючи, що́ говорить, сказав йому: «Наставнику, добре нам тут. Тож дозволь поставити три намети: один для тебе, один для Мойсея і один для Іллі». 34 І, коли він ще говорив, з’явилась хмара та огорнула їх. Опинившись у хмарі, вони злякались, 35 а з хмари пролунав голос:+ «Це Син мій, якого я вибрав.+ Слухайте його».+ 36 Коли ж пролунав цей голос, учні побачили, що Ісус уже сам. А учні мовчали й нікому в ті дні не розповіли про побачене.+

37 Наступного дня, коли вони спустилися з гори, назустріч Ісусу вийшов численний натовп.+ 38 А з натовпу закричав чоловік: «Учителю, благаю тебе, подивись на мого сина — мою єдину дитину.+ 39 Іноді дух хапає його так, що той скрикує, потім дух трясе ним у судомах, аж піна йому з рота йде, і, побивши, він насилу залишає його. 40 Я просив твоїх учнів вигнати його, але вони не змогли». 41 У відповідь Ісус сказав: «О безвірне й зіпсоване покоління!+ Скільки мені ще бути з вами? Скільки ще терпіти вас? Приведи свого сина».+ 42 А коли хлопець уже підходив, демон кинув ним об землю і затряс у сильних судомах. Та Ісус докорив нечистому духові, зцілив хлопця й віддав його батькові. 43 І всі були дуже вражені величною Божою силою.

Коли ж усі дивувалися з того, що́ Ісус робить, він сказав учням: 44 «Уважно послухайте і запам’ятайте ці слова: Сина людського видадуть в руки людей».+ 45 Проте учні не зрозуміли сказаного. Це було приховано від них, щоб їм не збагнути тих слів, а розпитувати його вони боялися.

46 Після того вони почали сперечатися, хто з них найбільший.+ 47 А Ісус, знаючи, про що вони міркують у своїх серцях, взяв малу дитину, поставив її біля себе 48 та промовив: «Той, хто приймає цю малу дитину в моє ім’я, приймає і мене. Хто ж приймає мене, приймає і того, хто мене послав.+ Бо хто серед вас усіх поводиться як менший, той і є великим».+

49 Тоді Іван сказав: «Наставнику, ми бачили одного чоловіка, який твоїм іменем виганяє демонів, і намагались зупинити його, бо він не ходить з нами».+ 50 Однак Ісус промовив: «Не перешкоджайте йому, бо, хто не проти вас, той за вас».

51 Наближався час*, коли Ісус мав бути забраний на небо.+ Отже, він рішуче постановив* іти в Єрусалим 52 і вислав перед собою посланців. Вони вирушили в дорогу і зайшли до самарı́йського села, щоб зробити для Ісуса деякі приготування. 53 А оскільки він постановив* іти в Єрусалим, у тому селі його не прийняли.+ 54 Побачивши це, його учні Яків та Іван+ сказали: «Господи, хочеш, ми скажемо, щоб з неба зійшов вогонь і винищив їх?»+ 55 Проте Ісус обернувся й докорив їм. 56 І вони пішли в інше село.

57 А як вони були в дорозі, один чоловік сказав йому: «Я піду за тобою, хоч би куди ти пішов». 58 Та Ісус відповів: «Лисиці мають нори, а небесні птахи — гнізда, Син же людський не має де голови прихилити».+ 59 Потім він звернувся до іншого чоловіка: «Будь моїм учнем і йди за мною». Однак той попросив: «Господи, дозволь мені спочатку піти й поховати свого батька».+ 60 Ісус же промовив до нього: «Мертві+ нехай ховають своїх мертвих, а ти йди і звіщай усюди Боже Царство».+ 61 А ще інший сказав: «Я піду за тобою, Господи, але дозволь мені спочатку попрощатися зі своїми домашніми». 62 На це Ісус відповів: «Жодна людина, яка поклала руку на плуг та оглядається назад,+ не придатна для Божого Царства».+

10 Після цього Господь призначив 70 інших і послав їх перед собою по двоє+ в кожне місто й місцевість, куди сам мав піти. 2 Тоді він промовив до них: «Жниво справді велике, а робітників мало. Тож благайте Господаря жнив, щоб він вислав робітників на свої жнива.+ 3 Ідіть! Ось я посилаю вас як ягнят поміж вовків.+ 4 Не беріть із собою ні гаманця, ні торби, ні сандалій+ і не вітайте* нікого в дорозі. 5 Коли ж увійдете в якийсь дім, то спочатку кажіть: “Мир цьому домові”.+ 6 І, якщо там буде друг миру, ваш мир залишиться на ньому, а якщо ні — повернеться до вас. 7 Залишайтеся в тому домі,+ їжте і пийте, що вам подадуть,+ бо робітник гідний своєї платні.+ І не переходьте з дому в дім.

8 Коли увійдете в якесь місто і там вас приймуть, то їжте, що вам подадуть, 9 зціляйте хворих і говоріть: “Боже Царство наблизилося до вас”.+ 10 А коли в якомусь місті вас не приймуть, то вийдіть на його головні вулиці й скажіть: 11 “Навіть порох з вашого міста, який пристав до наших стіп, ми обтрушуємо на свідчення проти вас.+ Однак знайте, що Боже Царство наблизилося”. 12 Кажу вам, у той день Содому буде легше, ніж цьому місту.+

13 Горе тобі, Хоразı́не! Горе тобі, Віфсаї́до! Бо якби могутні діла, виконані у вас, були виконані в Тирі й Сидо́ні, то вони б уже давно покаялися, сидячи у мішковині й попелі.+ 14 Тож Тиру й Сидо́ну буде легше в час суду, ніж вам. 15 І ти, Капернау́ме, думаєш, що піднімешся до неба? Упадеш ти в могилу*!

16 Хто слухає вас, той слухає мене.+ І, хто погорджує вами, погорджує і мною. Більш того, хто погорджує мною, погорджує і тим, хто мене послав».+

17 Пізніше повернулися ті 70 і, радіючи, казали: «Господи, навіть демони підкоряються нам, коли ми вживаємо твоє ім’я».+ 18 На це Ісус відказав: «Я бачу, що Сатана вже впав з неба,+ немов блискавка. 19 Ось я дав вам владу топтати змій і скорпіонів та перемагати всю силу ворога,+ і ніщо не заподіє вам шкоди. 20 Але радійте не тому, що духи підкоряються вам, а тому, що ваші імена записані на небесах».+ 21 У той час, сповнившись святого духу, він надзвичайно зрадів, а потім промовив: «Батьку, Господи неба і землі, славлю тебе перед усіма, бо ти заховав це від мудрих та розумних,+ а відкрив малим дітям. Адже так, Батьку, було тобі до вподоби.+ 22 Мій Батько передав мені все, і ніхто не знає Сина, тільки Батько. Так само ніхто не знає Батька, тільки Син+ і той, кому Син хоче відкрити його».+

23 Після цього, залишившись з учнями наодинці, він звернувся до них: «Щасливі ті, чиї очі бачать те, що бачите ви.+ 24 Бо кажу вам: багато пророків і царів дуже хотіли побачити те, що бачите ви, але не побачили,+ і почути те, що чуєте ви, але не почули».

25 І ось один чоловік, обізнаний у Законі, встав і, щоб випробувати його, запитав: «Учителю, що мені робити, щоб успадкувати вічне життя?»+ 26 На це Ісус сказав: «Що написано в Законі? Як ти розумієш?» 27 Той відповів: «Люби Єгову*, Бога свого, всім своїм серцем, всією своєю душею*, всією своєю силою і всім своїм розумом»+ і «свого ближнього, як самого себе».+ 28 Ісус тоді промовив: «Ти відповів правильно. Роби так, і отримаєш життя».+

29 Але той, бажаючи показати свою праведність,+ запитав Ісуса: «А хто мій ближній?» 30 У відповідь Ісус сказав: «Один чоловік спускався дорогою з Єрусалима до Єрихона і став жертвою розбійників. Вони відібрали в нього все, побили його і пішли, залишивши його ледь живим. 31 Сталося так, що тією дорогою йшов священик, але, побачивши його, пройшов другим боком. 32 Подібно й левіт, коли дійшов до того місця і побачив чоловіка, оминув його другим боком. 33 Але на нього натрапив якийсь самаря́нин,+ що подорожував тим шляхом, і, побачивши його, пройнявся жалем. 34 Тож він підійшов, перев’язав чоловікові рани, поливши їх олією та вином, а тоді посадив його на свою тварину, привіз у заїжджий двір і там попіклувався про нього. 35 Наступного дня він вийняв 2 дена́рії*, дав їх господарю двору та сказав: “Піклуйся про нього, а якщо витратиш більше, я віддам тобі, коли повернуся”. 36 Як ти думаєш, хто з цих трьох став ближнім+ чоловікові, який був жертвою розбійників?» 37 На це він відповів: «Той, хто повівся з ним милосердно».+ Тоді Ісус сказав: «Іди й роби так само».+

38 Коли вони були в дорозі, Ісус зайшов до одного села. Там жінка, на ім’я Марта,+ запросила його у свій дім. 39 Вона ще мала сестру, Марію, яка сіла біля ніг Господа і почала слухати його*. 40 А Марта не слухала його, оскільки була зайнята різними приготуваннями. Тож вона підійшла до нього і сказала: «Господи, невже тобі байдуже, що моя сестра залишила мене одну поратися коло всього? Скажи, нехай вона прийде і допоможе мені». 41 Та Господь відповів: «Марто, Марто, ти тривожишся і непокоїшся багатьма речами. 42 А насправді потрібно небагато або взагалі щось одне. Марія ж вибрала ліпшу частку*,+ яка від неї не забереться».

11 Якось Ісус молився, і, коли він закінчив, один з учнів попросив його: «Господи, Іван навчив своїх учнів молитися, навчи нас і ти».

2 Тож Ісус промовив до них: «Коли молитеся, кажіть: “Батьку, нехай освячується твоє ім’я*.+ Нехай прийде твоє Царство.+ 3 Давай нам хліб кожного дня за нашими повсякденними потребами.+ 4 І прости нам гріхи наші,+ бо й ми прощаємо кожному, хто нам заборгував;+ і не допусти, щоб ми піддалися спокусі”».+

5 Далі він промовив: «Скажімо, хтось із вас має друга та опівночі піде до нього і попросить: “Друже, позич мені три хлібини, 6 бо прийшов до мене приятель просто з дороги і я не маю що йому дати”. 7 А той, не виходячи з дому, скаже: “Не турбуй мене. Двері замкнені, і ми з дітьми вже в ліжку. Я не можу встати й дати тобі щось”. 8 Кажу вам: навіть якщо він не встане й не дасть йому заради дружби, то обов’язково встане через наполегливість+ свого друга й дасть йому все, чого той потребує. 9 Отож кажу вам: невпинно просіть+ — і отримаєте, шукайте — і знайдете, стукайте — і вам відчинять.+ 10 Бо кожен, хто просить, отримає,+ хто шукає — знайде і хто стукає — тому відчинять. 11 І справді, чи є серед вас батько, який дасть своєму синові змію, коли той попросить риби?+ 12 Або чи дасть сину скорпіона, коли той попросить яйце? 13 Отже, якщо ви, хоча й грішні, знаєте, як давати своїм дітям добрі дари, то тим більше небесний Батько дасть святий дух тим, хто просить у нього!»+

14 Пізніше Ісус вигнав демона німоти,+ і, коли демон вийшов, німий чоловік заговорив. Натовп дуже здивувався цьому,+ 15 проте дехто казав: «Він виганяє демонів з допомогою Вельзеву́ла*, правителя демонів».+ 16 А інші, щоб випробувати Ісуса, вимагали від нього знак+ з неба. 17 Та Ісус, знаючи їхні думки,+ сказав: «Кожне царство, в якому виникає поділення, буде зруйноване, і дім, в якому виникає поділення, впаде. 18 Так само, якщо Сатана поділився сам у собі, як же тоді встоїть його царство? Бо ви кажете, що я виганяю демонів з допомогою Вельзеву́ла. 19 Якщо я виганяю демонів з допомогою Вельзеву́ла, то з чиєю допомогою виганяють їх ваші сини? Тому ваші ж сини будуть вам суддями. 20 А якщо я виганяю демонів за допомогою Божої сили*,+ то Боже Царство дійсно прийшло несподівано для вас.+ 21 Коли сильний, добре озброєний чоловік стереже свій палац, його майно в безпеці. 22 Але коли на нього нападає хтось сильніший і перемагає, то забирає всю зброю, на яку той покладався, а здобич роздає. 23 Хто не зі мною, той проти мене, і, хто не збирає зі мною, той розсипає.+

24 Коли нечистий дух виходить з людини, він іде безводними місцями, шукаючи пристановища, але нічого не знаходить. Тоді він каже: “Повернусь я у дім, з якого виселився”,+— 25 і, прийшовши, бачить, що дім виметений і прикрашений. 26 Потім він іде й приводить із собою сімох інших духів, ще зліших за нього, і, поселившись у домі, вони там живуть. І це ще гірше для людини, ніж те, що було спочатку».

27 Коли він говорив це, одна жінка з натовпу вигукнула: «Щаслива та, яка носила тебе в утробі і годувала грудьми!»+ 28 На це Ісус відказав: «Ні, щасливі ті, хто слухає Божі слова й дотримується їх!»+

29 Потім біля Ісуса скупчилося дуже багато людей, і він почав говорити: «Це покоління — неправедне. Воно шукає знак, але не отримає жодного, крім знаку, даного через Йо́ну.+ 30 Бо, як Йо́на+ став знаком для ніневітя́н, так і Син людський буде знаком для цього покоління. 31 У час суду цариця з півдня+ воскресне разом з цим поколінням і засудить його, бо вона прийшла з краю землі, щоб послухати Соломонову мудрість. А тут хтось більший від Соломона.+ 32 У час суду ніневітя́ни воскреснуть разом із цим поколінням і засудять його, бо вони покаялись, почувши звістку, яку проповідував Йо́на,+ а тут хтось більший від Йо́ни. 33 Запалений світильник ставлять не у сховок і не під кошик*, а на підставку,+ щоб ті, хто входить, бачили світло. 34 Око — це світильник для тіла. Якщо твоє око зосереджене*, то й усе тіло твоє буде ясне*, якщо ж твоє око заздрісне*, то й тіло буде темне.+ 35 Отже, будь пильний, щоб світло, яке в тобі, не було темрявою. 36 Тому якщо все твоє тіло ясне і не має жодної темної плями, то все воно буде таким ясним, немовби тебе освітлювало сяйво світильника».

37 Після того як він закінчив говорити, один фарисей запросив його на обід. Тож Ісус увійшов у його дім і сів за стіл. 38 А фарисей, побачивши, що він не помив рук* перед обідом, здивувався.+ 39 Однак Господь сказав йому: «Ви, фарисеї, очищаєте келих і миску ззовні, хоча всередині ви сповнені жадібності і зла.+ 40 Нерозумні! Хіба той, хто створив зовнішнє, не створив і внутрішнє? 41 Тож давайте дари милосердя* з того, що зсередини, і тоді все у вас буде чисте. 42 Та горе вам, фарисеї, бо ви даєте десятину з м’яти, рути і всіх інших садових рослин*,+ але нехтуєте справедливістю і любов’ю до Бога! Звичайно, ви були зобов’язані давати десятину, але й усім іншим не мали нехтувати.+ 43 Горе вам, фарисеї, бо ви любите передні* місця в синагогах і вітання на ринкових площах!+ 44 Горе вам, бо ви як ті непомітні* могили*:+ люди ходять по них, навіть не усвідомлюючи цього!»

45 У відповідь один чоловік, обізнаний у Законі, сказав: «Учителю, цими словами ти ображаєш і нас». 46 Ісус же промовив: «Горе й вам, обізнані в Законі, бо ви накладаєте на людей важкі тягарі, а самі навіть пальцем їх не торкаєтесь!+

47 Горе вам, бо ви будуєте гробниці* пророкам, яких повбивали ваші ж прабатьки!+ 48 Ви добре знаєте про все, що зробили ваші прабатьки, проте схвалюєте це, бо вони повбивали пророків,+ а ви будуєте тим пророкам гробниці. 49 Тому Бог у своїй мудрості сказав: “Пошлю до них пророків та апостолів; декотрих вони вб’ють, а декотрих будуть переслідувати. 50 Тож це покоління заплатить за* кров усіх пророків, пролиту від заснування світу:+ 51 від крові Авеля+ до крові Заха́рія, якого вбили між жертовником і домом*”.+ І ще раз кажу: це покоління заплатить за* їхню кров.

52 Горе вам, обізнані в Законі, бо ви забрали ключ до знання. Ви самі не ввійшли й перешкоджаєте тим, хто входить!»+

53 Коли Ісус вийшов звідти, книжники й фарисеї почали тиснути на нього і засипати багатьма іншими питаннями, 54 бо вичікували нагоди зловити його на слові.+

12 Тим часом зібралося стільки тисяч людей, що вони аж наступали на ноги одне одному. Тоді Ісус звернувся спочатку до своїх учнів: «Остерігайтеся фарисейської закваски, тобто лицемірства.+ 2 Бо немає нічого прихованого, що не розкриється, чи таємного, що не стане відомим.+ 3 Тому все, що ви говорите в темряві, буде почуте при світлі, і все, що говорите пошепки у своїх кімнатах, буде проповідуватися з дахів. 4 Крім того, кажу вам, друзі мої:+ не бійтеся тих, хто вбиває тіло і потім уже нічого не може зробити.+ 5 Я скажу вам, кого боятися: бійтеся того, хто, убивши, має владу кинути в геє́ну*.+ Тож говорю вам: його бійтесь.+ 6 Хіба не продають п’ятьох горобців за дві дрібні монети*? Однак Бог жодного з них не забуває*.+ 7 А у вас навіть усе волосся на голові пораховане.+ Не бійтеся, ви цінніші від багатьох горобців.+

8 Отже, кажу вам: хто визнає́ мене перед людьми,+ того ви́знає і Син людський перед Божими ангелами.+ 9 А хто зрікається мене перед людьми, того і я зречуся перед Божими ангелами.+ 10 І кожному, хто говорить щось проти Сина людського, буде прощено, але тому, хто говорить зневажливі слова проти святого духу, прощено не буде.+ 11 Коли ж приведуть вас і поставлять перед народними зборами*, урядовцями та представниками влади, не тривожтеся, як або що відповідати на свій захист чи що говорити,+ 12 бо в той час святий дух навчить вас, що́ треба казати».+

13 Тоді хтось із натовпу звернувся до нього: «Учителю, скажи моєму братові, щоб поділився зі мною спадщиною». 14 Ісус відповів йому: «Чоловіче, хто призначив мене судити вас чи вирішувати ваші суперечки? — 15 і сказав: — Будьте обачні, остерігайтеся всілякої жадібності*,+ бо, навіть якщо людина й має достаток, її життя залежить не від її майна».+ 16 Потім він навів приклад: «В одного багатого чоловіка рясно вродила земля. 17 Тож він почав міркувати собі: “Я не маю куди зібрати свій урожай. Що ж мені робити?” 18 Далі він сказав: “Ось що зроблю:+ поруйную свої комори й побудую більші, зберу туди все збіжжя і все добро 19 та скажу собі*: «Ти* маєш багато добра на довгі роки. Відпочивай, їж, пий і веселися»”. 20 Але Бог промовив до нього: “Нерозумний, цієї ночі від тебе зажадають твоє життя*. Кому ж тоді дістанеться все, що ти наскладав?”+ 21 Так буває з тим, хто нагромаджує скарби для себе, але не є багатим у Божих очах».+

22 Після цього він звернувся до учнів: «Тому кажу вам: перестаньте тривожитись про своє життя* — що будете їсти, або про своє тіло — у що вдягнетесь.+ 23 Бо життя* цінніше від поживи, а тіло — від одягу. 24 Подивіться на круків: вони не сіють, не жнуть, не мають ні стодоли, ні комори, але Бог їх годує.+ Хіба ж ви не набагато цінніші за птахів?+ 25 І хто з вас тривогою може продовжити собі життя хоча б на лікоть*? 26 Тож, якщо ви не можете зробити навіть таку дрібницю, навіщо тривожитися про все інше?+ 27 Подивіться, як ростуть лілії: вони не трудяться і не прядуть, але, кажу вам, навіть Соломон у всій своїй славі не одягався так, як одна з них.+ 28 Отже, якщо Бог так одягає рослинку в полі, яка сьогодні є, а завтра буде вкинена в піч, то тим більше він одягне вас, маловіри! 29 Тому перестаньте шукати, що вам їсти і що пити, перестаньте жити в непевності й тривозі,+ 30 бо всього цього настійно шукають народи світу, але ваш Батько знає, що ви потребуєте цього.+ 31 Натомість і далі шукайте його Царства, а все це вам додасться.+

32 Не лякайся, мала отаро,+ бо вашому Батькові було до вподоби дати вам Царство.+ 33 Продавайте своє майно і давайте дари милосердя*.+ Зробіть собі гаманці, які не зношуються, збирайте невичерпний скарб у небесах,+ де злодій навіть не наблизиться і міль не поїсть. 34 Бо де ваш скарб, там буде і серце ваше.

35 Одягніться і приготуйтесь*,+ і хай ваші світильники палають.+ 36 Ви маєте бути подібні до людей, які чекають повернення свого пана+ з весілля,+ щоб, коли він прийде й постукає, негайно відчинити йому. 37 Щасливі ті раби, яких пан у час свого приходу застане напоготові! Правду кажу вам: він підпережеться, посадить їх за стіл і, підійшовши, буде їм прислуговувати. 38 І, якщо він прийде під час другої сторожі* або навіть третьої* та застане їх напоготові, щасливі вони! 39 Також знайте: якби господарю було відомо, о котрій годині прийде злодій, він не дозволив би влізти у свій дім.+ 40 Так і ви будьте готові, бо Син людський прийде о тій годині, про котру не думаєте».+

41 Тоді Петро запитав: «Господи, цей приклад лише для нас чи для всіх?» 42 А Господь відповів: «Хто ж вірний і розсудливий* управитель*, якого пан призначить над своїми слугами*, щоб давати їм достатньо харчу своєчасно?+ 43 Щасливий той раб, якщо його пан, прийшовши, побачить, що він так і робить! 44 Правду кажу вам: пан призначить його над усім своїм маєтком. 45 Але якщо той раб скаже у своєму серці: “Пан мій затримується”,— і почне бити слуг та служниць, їсти, пити й упиватись,+ 46 то його пан прийде в день, коли той не сподівається, і о годині, котрої той не знає. Він з усією суворістю покарає його і визначить йому частку з невірними. 47 Отже, той раб, який зрозумів волю свого пана, але не приготувався і не зробив того, що просив пан*, отримає багато ударів.+ 48 А хто не розумів і робив те, що гідне покарання, той отримає мало ударів. Дійсно, кому дано багато, від того і вимагатимуть багато, і кому доручено багато, від того вимагатимуть більше, ніж звичайно.+

49 Я прийшов розпалити на землі вогонь, і чого мені ще бажати, якщо він уже запалав? 50 На мене ж самого чекає хрещення, і як я знемагаю, поки воно ще не завершилось!+ 51 Ви думаєте, я прийшов принести на землю мир? Ні, кажу вам, не мир, а розбрат.+ 52 Бо відтепер п’ятеро в одному домі будуть поділені: троє проти двох і двоє проти трьох. 53 Порізниться батько із сином і син з батьком, мати з дочкою і дочка з матір’ю, свекруха з невісткою і невістка зі свекрухою».+

54 Потім Ісус звернувся до натовпу: «Коли на заході піднімається хмара, ви відразу говорите: “Насувається буря”, і так стається. 55 А коли дме південний вітер, ви говорите: “Буде спека”, і так є. 56 Лицеміри, прикмети на небі й на землі ви можете розпізнати. Чому ж ви тоді не можете розпізнати значення цього часу?+ 57 Чому не розсудите, що́ є праведним? 58 Коли тобі доведеться піти до правителя з тим, хто судиться з тобою, намагайся ще в дорозі залагодити з ним суперечку, щоб він не відвів тебе до судді, а суддя щоб не передав судовому виконавцю і щоб судовий виконавець не вкинув тебе у в’язницю.+ 59 Говорю тобі: ти не вийдеш звідти, поки не віддаси свою останню дрібну монету*».

13 У той час дехто з присутніх розповів йому про те, що сталося з галілея́нами: як Пилат змішав їхню кров з кров’ю їхніх жертв. 2 На це Ісус сказав: «Думаєте, що ті галілея́ни постраждали тому, що були більшими грішниками, ніж інші галілея́ни? 3 Ні. Але, кажу вам, якщо не покаєтеся, то всі ви теж загинете.+ 4 А може, думаєте, що вина тих 18, на яких впала вежа в Сілоа́мі та вбила їх, була більшою, ніж вина інших мешканців Єрусалима? 5 Ні. Але, кажу вам, якщо не покаєтеся, то всі ви теж загинете».

6 Тоді він навів їм такий приклад: «У винограднику одного чоловіка росло фігове дерево. Якось він прийшов подивитися, чи на ньому є плоди, але нічого не знайшов.+ 7 Тож він сказав виноградареві: “Ось уже три роки я приходжу до цього фігового дерева за плодами, але нічого не знаходжу. Зрубай його! Навіщо воно має даремно займати землю?” 8 Виноградар же відповів: “Пане, залиш його ще на один рік, а я обкопаю його та обкладу гноєм. 9 Якщо в майбутньому воно принесе плоди, то добре, а якщо ні, зрубаєш його”».+

10 Якось у суботу він навчав в одній синагозі. 11 А там була скорчена жінка, яка взагалі не могла випрямитися, бо її 18 років мучив дух немочі*. 12 Побачивши її, Ісус сказав: «Жінко, ти звільнена від своєї немочі».+ 13 Тоді він поклав на неї руки, і в ту ж мить вона випрямилась та почала прославляти Бога. 14 Але начальник синагоги, обурений тим, що Ісус зцілив у суботу, промовив до натовпу: «Маєте шість днів, щоб працювати,+ тож приходьте і зціляйтеся в ці дні, а не в суботу».+ 15 Проте Господь відповів: «Лицеміри,+ хіба не відв’язує кожен з вас в суботу свого бика чи осла і не виводить зі стійла, щоб напоїти його?+ 16 Чи ж не треба було звільнити в суботній день цю Авраамову дочку, котру Сатана тримав у путах аж 18 років?» 17 Коли він сказав це, всі противники зніяковіли, а натовп почав радіти всім його славним ділам.+

18 Він же говорив далі: «До чого подібне Боже Царство і з чим його можна порівняти? 19 Воно подібне до гірчичного зернятка, яке людина взяла й посадила у своєму саду. Зернятко проросло і стало деревом, і небесні птахи звили гнізда в його вітті».+

20 Потім він сказав: «З чим іще можна порівняти Боже Царство? 21 Воно подібне до закваски, яку жінка взяла й змішала з трьома великими мірами* борошна, так що заквасилося все тісто».+

22 Ідучи до Єрусалима, він переходив від міста до міста й від села до села і навчав людей. 23 Якось один чоловік запитав його: «Господи, це правда, що спасуться лише деякі?» Ісус відповів: 24 «З усіх сил намагайтесь увійти через вузькі двері.+ Кажу вам: багато хто захоче увійти, але не зможе. 25 Коли господар встане й замкне двері, то ви залишитесь надворі й почнете стукати, просячи: “Пане, відчини нам”,+ але він скаже вам: “Я не знаю, хто ви і звідки”. 26 Тоді ви промовите: “Ми їли та пили при тобі, і ти навчав на наших головних вулицях”.+ 27 Проте він знову відповість: “Я не знаю, звідки ви. Відійдіть від мене, слуги неправедності!” 28 Ви будете плакати й скреготати зубами, коли побачите, що Авраам, Ісак, Яків і всі пророки — в Божому Царстві, а вас вигнали геть.+ 29 І прийдуть люди зі сходу і заходу, з півночі і півдня та посідають за столом у Божому Царстві. 30 Деякі останні стануть першими, а перші — останніми».+

31 Тоді до нього підійшли деякі фарисеї і сказали: «Забирайся, йди звідси, бо Ірод хоче вбити тебе». 32 Ісус же відповів: «Підіть і скажіть тому лисові: “Я виганятиму демонів і зцілятиму людей сьогодні й завтра, а на третій день закінчу свою справу”. 33 Але сьогодні, завтра і післязавтра я мушу йти далі, бо неможливо*, щоб пророка вбили поза Єрусалимом.+ 34 Єрусалиме, Єрусалиме, ти вбиваєш пророків і каменуєш посланих до тебе!+ Скільки разів я хотів зібрати твоїх дітей, як квочка збирає курчат під крила свої! Але ви не захотіли.+ 35 Ось ваш дім* покинутий на вас.+ Кажу вам: ви не побачите мене, аж поки не скажете: “Благословенний той, хто йде в ім’я Єгови*!”»+

14 Якось суботнього дня Ісус завітав на обід у дім одного провідника фарисеїв, і вони уважно за ним спостерігали. 2 Перед ним був чоловік, хворий на водянку*. 3 Тож Ісус запитав обізнаних у Законі та фарисеїв: «Скажіть, дозволено зціляти в суботу чи ні?»+ 4 Але вони мовчали. Тоді він торкнувся до чоловіка, зцілив його й відпустив, 5 а до них сказав: «Хто з вас, якщо син ваш чи бик упаде в колодязь,+ не витягне його відразу ж, навіть у суботній день?»+ 6 І вони нічого не могли відповісти на це.

7 Після того, помітивши, як запрошені вибирали собі найпочесніші місця,+ він навів їм такий приклад: 8 «Коли хтось запросить тебе на весільний бенкет, не займай найпочеснішого місця.+ Можливо, серед гостей є хтось поважніший, ніж ти. 9 Тоді той, хто запросив вас обох, підійде й скаже: “Поступися місцем цьому чоловікові”. І ти, засоромлений, підеш та займеш найнижче місце. 10 Отож, коли ти запрошений, піди й сядь на найнижчому місці, щоб той, хто запросив тебе, підійшовши, міг сказати: “Друже, займи вище місце”. І ти матимеш шану перед усіма іншими гостями.+ 11 Бо кожен, хто звеличується, буде впокорений, а хто впокорюється, буде звеличений».+

12 Потім він звернувся до чоловіка, який його запросив: «Коли влаштовуєш обід чи вечерю, не клич ані друзів, ані братів, ані родичів, ані багатих сусідів. Адже й вони можуть запросити тебе, і це стане тобі винагородою. 13 Тож, коли влаштовуєш бенкет, запрошуй бідних, калік, кульгавих, сліпих,+ 14 і тоді ти будеш щасливий, бо вони не мають чим тобі відплатити. А тобі буде відплачено під час воскресіння+ праведних».

15 Почувши це, один з гостей промовив до нього: «Щасливий той, хто споживатиме їжу* в Божому Царстві».

16 У відповідь Ісус сказав йому: «Один чоловік влаштував пишну вечерю+ і запросив багатьох гостей. 17 Коли настав час вечері, він вислав раба покликати запрошених: “Приходьте, уже все готове”. 18 Але вони всі як один почали відмовлятися.+ Перший сказав: “Вибач, будь ласка, але я купив поле й маю піти оглянути його”. 19 Другий сказав: “Вибач мені, будь ласка, але я купив п’ять пар волів і йду випробувати їх”.+ 20 А ще інший сказав: “Знаєш, я щойно одружився і тому не можу прийти”. 21 Раб повернувся та розповів про все своєму господарю. Тоді господар дому розгнівався і сказав рабу: “Швидко йди на головні вулиці та в міські провулки й приведи сюди бідних, калік, сліпих і кульгавих”. 22 Згодом раб повідомив: “Пане, я виконав усе, що ти наказав, але ще є вільні місця”. 23 Тож пан сказав рабу: “Вийди на дороги і стежки та змусь людей прийти, щоб мій дім заповнився.+ 24 Бо говорю вам: жоден з тих, хто був запрошений, не скуштує моєї вечері”».+

25 Одного разу, коли Ісус був у дорозі, з ним ішли численні натовпи людей, і, повернувшись до них, він сказав: 26 «Якщо хтось прийде до мене, але не зненавидить* свого батька, матір, дружину, дітей, братів, сестер і навіть власне життя*,+ то не зможе бути моїм учнем.+ 27 Хто не несе свого стовпа мук* і не йде за мною, той моїм учнем бути не може.+ 28 Наприклад, хто з вас, бажаючи побудувати вежу, спершу не сяде й не порахує витрат, щоб побачити, чи вистачить коштів її завершити? 29 Інакше якщо він закладе фундамент, але не зможе докінчити вежу, то всі, хто бачитиме це, почнуть з нього сміятися, 30 кажучи: “Цей чоловік почав будувати, але докінчити не зміг”. 31 Або який цар, вирушаючи на війну проти іншого царя, спершу не сяде й не порадиться, чи зможе він з 10 000 воїнів вистояти проти того, хто йде на нього з 20 000? 32 І якщо він побачить, що не зможе, то, коли той цар ще далеко, відрядить до нього послів і попросить про мир. 33 Так само будьте певні, що жоден з вас, хто не розпрощається з* усім своїм майном, не зможе бути моїм учнем.+

34 Звичайно, сіль — добра річ. Але якщо сіль втратить свої властивості, то як зробити її знову солоною?+ 35 Тоді вона непридатна ні для ґрунту, ні як добриво, і люди викидають її. Хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає».+

15 Усі збирачі податків і грішники збиралися довкола Ісуса, щоб послухати його.+ 2 А фарисеї й книжники нарікали: «Цей чоловік приятелює з грішниками та їсть з ними». 3 Тож Ісус навів їм такий приклад: 4 «Хто з вас, якщо має 100 овець і загубить одну, не залишить 99 у пустелі й не буде шукати загублену, аж поки не знайде її?+ 5 А знайшовши, він кладе її собі на плечі й тішиться. 6 І коли він приходить додому, то скликає друзів і сусідів, кажучи: “Радійте зі мною, бо я знайшов свою загублену овечку”.+ 7 Говорю вам: так само в небі буде більше радості за одного грішника, який кається,+ ніж за 99 праведних, яким каяття не потрібне.

8 Або яка жінка, якщо має 10 драхм* і загубить одну, не запалить світильника і не почне замітати дім та старанно шукати її, поки не знайде? 9 А знайшовши, вона скличе своїх подруг та сусідок і скаже: “Радійте зі мною, бо я знайшла загублену драхму*”. 10 Так само, кажу вам, Божі ангели радіють за одного грішника, який кається».+

11 Потім він сказав: «Один чоловік мав двох синів. 12 Якось молодший попросив його: “Батьку, віддай мені частину майна, яка мала б перейти до мене”. Тож батько розділив між ними свій маєток. 13 Через декілька днів молодший син зібрав усі свої речі й вирушив у далеку країну і там, живучи розгульно*, промарнував своє майно. 14 Коли ж він розтратив усе, в країні настав сильний голод, і він опинився у скруті. 15 Він навіть пішов і найнявся на роботу до одного жителя тієї країни, і той послав його на свої поля пасти свиней.+ 16 І він хотів наїстися стручками ріжкового дерева, якими годували свиней, але й цього йому ніхто не давав.

17 Опам’ятавшись, він сказав: “Скільки наймитів у мого батька мають надмір хліба, а я тут помираю з голоду! 18 Встану та піду до батька і скажу йому: «Батьку, згрішив я проти небес і проти тебе. 19 Я більше не гідний називатися твоїм сином. Прийми мене за свого наймита»”. 20 Тож він встав і пішов до батька. А батько ще здалека побачив його і, пройнявшись жалем, побіг йому назустріч, обійняв його* і поцілував. 21 Тоді син сказав: “Батьку, згрішив я проти небес і проти тебе.+ Я більше не гідний називатися твоїм сином”. 22 Проте батько звелів рабам: “Швидко принесіть найліпші шати й одягніть його, надіньте йому на руку перстень і взуйте в сандалії. 23 Також приведіть і заріжте відгодоване теля. Будемо їсти і святкувати, 24 бо мій син був мертвий, але ожив;+ він загубився, але знайшовся”. І почали вони веселитись.

25 Тим часом старший син був у полі. І коли він, вертаючись, наблизився до дому, то почув музику й танці. 26 Він покликав одного зі слуг і запитав, що трапилось. 27 А той відповів: “Твій брат повернувся, і батько, побачивши його живим і здоровим*, зарізав відгодоване теля”. 28 Тоді старший син розгнівався і не захотів увійти в дім, а батько вийшов і почав упрошувати його. 29 Однак той сказав батькові: “Слухай! Я стільки років служив тобі, як раб, і жодного разу не порушив твоїх наказів, а ти ні разу не дав мені й козеняти, щоб я повеселився з друзями. 30 Але як тільки прийшов оцей твій син, котрий промарнував* з повіями твій маєток, ти зарізав для нього відгодоване теля”. 31 Проте батько сказав йому: “Сину, ти завжди зі мною, і все, що я маю,— твоє. 32 Ми ж мали відсвяткувати й порадіти, бо твій брат був мертвий, але ожив, він загубився, але знайшовся”».

16 Потім Ісус промовив до учнів: «Якось одному багатому чоловікові донесли, що його управитель розтрачує його майно. 2 Тож він покликав його і сказав: “Що я чую про тебе? Дай звіт про своє управління, бо ти більше не керуватимеш домом”. 3 Тоді управитель сказав собі: “Що я буду робити, адже мій пан знімає мене з управителя? Я не маю сили копати, а жебрати соромно. 4 Ага! Знаю, що зробити, аби люди радо приймали мене у своїх домах, коли я більше не буду управителем”. 5 І, покликавши всіх боржників свого пана, він запитав першого: “Скільки ти винен моєму панові?” 6 Той відповів: “Сто мір* оливкової олії”. Тоді він звелів йому: “Забери свою розписку, сідай і швиденько пиши 50”. 7 Потім він запитав іншого: “А ти скільки винен?” Той відповів: “Сто великих мір* пшениці”. Цьому боржнику він сказав: “Забери свою розписку й напиши 80”. 8 І похвалив пан свого управителя, оскільки той, хоча був неправедний, виявився кмітливим*; бо в стосунках з іншими* сини цього віку* кмітливіші, ніж сини світла.+

9 Говорю вам: здобувайте собі друзів багатством неправедним,+ щоб, коли воно вичерпається, вони прийняли вас у вічні оселі.+ 10 Хто вірний у найменшому, той і у великому вірний, а хто неправедний у найменшому, той неправедний і у великому. 11 Отже, якщо ви не були вірними, коли використовували неправедне багатство, хто ж довірить вам правдиве? 12 І, якщо ви не були вірними, коли використовували чуже, хто дасть вам те, що приготоване для вас?+ 13 Жоден слуга не може бути рабом двох панів, бо якщо одного з них він любитиме й буде горнутися до нього, то другого обов’язково зненавидить або принаймні ним знехтує. Не можете бути рабами Бога і багатства».+

14 Усе це слухали фарисеї, які любили гроші. І вони почали з нього кепкувати.+ 15 Тож він сказав їм: «Перед людьми ви себе видаєте за праведних,+ але Бог знає ваші серця.+ Бо те, що звеличують люди,— мерзота в Божих очах.+

16 Закон і Пророки були до Івана. А відтоді, як він прийшов, звіщається добра новина про Боже Царство, і всілякі люди докладають усіх зусиль, щоб до нього потрапити.+ 17 І справді, швидше зникнуть небо і земля, ніж залишиться несповненою хоча б одна рисочка літери із Закону.+

18 Кожен, хто розлучається зі своєю дружиною та одружується з іншою, чинить перелюб, і той, хто одружується на розлученій, чинить перелюб.+

19 Жив один багатий чоловік, який звик носити пурпур і лляне вбрання та з пишнотою веселитися день у день. 20 А біля його брами клали жебрака, на ім’я Лазар, який був вкритий наривами. 21 Жебрак бажав насититися тим, що падало зі столу багача, і навіть пси приходили та облизували його нариви. 22 Через деякий час жебрак помер, і ангели віднесли його до Авраама*.

Помер також багач, і його поховали. 23 Зносячи муки в могилі*, він підвів очі й побачив удалині Авраама, а поряд з ним* Лазаря. 24 Тоді він заволав: “Батьку Аврааме, змилосердься наді мною і пошли Лазаря, щоб він умочив кінчик пальця у воду й охолодив мені язика, бо я дуже страждаю в цьому палаючому вогні”. 25 На це Авраам сказав: “Сину, пригадай, що за свого життя ти сповна зазнав добра, а Лазар зносив лише зло. Тепер же він тут має розраду, а ти страждаєш. 26 Крім того, між нами і вами покладено величезну безодню, тож ані ті, хто хоче перейти звідси до вас, ані ті, хто хоче від вас перейти сюди, не зможуть цього зробити”. 27 Тоді багач сказав: “У такому разі прошу тебе, батьку, пошли його до дому мого батька, 28 бо я маю п’ятьох братів. Нехай він докладно розповість їм усе, щоб і вони не потрапили сюди, у це місце мук”. 29 Авраам же промовив: “У них є писання Мойсея і пророків, нехай слухають їх”.+ 30 А він сказав: “Таж ні, батьку Аврааме, якщо хтось із мертвих прийде до них, вони покаються”. 31 Однак Авраам відповів: “Якщо вони не слухають Мойсея+ і пророків, то не повірять, навіть коли хтось воскресне”».

17 Після того він сказав своїм учням: «Підстави для спотикання обов’язково з’являться. Однак горе тій людині, через яку вони з’являються! 2 Для неї було б ліпше, якби їй на шию повісили жорно і кинули її в море, ніж стати каменем спотикання для одного із цих малих.+ 3 Зважайте на себе. Якщо твій брат учинить гріх, докори йому,+ а якщо він покається, прости його.+ 4 Навіть якщо він сім разів на день грішить проти тебе і сім разів повертається, кажучи: “Каюсь”, прости йому».+

5 Тоді апостоли сказали Господу: «Додай нам віри».+ 6 У відповідь Господь промовив: «Якби ви мали віру хоча б з гірчичне зернятко, то сказали б цій шовковиці: “Викорчуйся і пересадись у море!” — і вона б вас послухалась.+

7 Хто з вас, маючи раба, який оре поле чи пасе отару, скаже, коли той повернеться з поля: “Швидко ходи сюди і сідай за стіл”? 8 Хіба ви не скажете: “Приготуй щось повечеряти, вдягни фартух і прислуговуй мені, поки я не наїмся і не нап’юся, а потім можеш сам їсти й пити”? 9 Хіба пан дякує рабу за те, що той виконав доручене? 10 Так і ви, коли виконали все доручене, говоріть: “Ми нікчемні раби, бо зробили те, що повинні були зробити”».+

11 Ідучи в Єрусалим, Ісус проходив між Сама́рією та Галілеєю. 12 І, коли він входив в одне село, його побачили 10 прокажених чоловіків. Стоячи здалека,+ 13 вони почали кричати: «Ісусе, Наставнику, змилосердься над нами!» 14 Побачивши їх, він промовив: «Підіть і покажіться священикам».+ І поки вони були в дорозі, то очистились.+ 15 Коли один з них побачив, що зцілився, то повернувся, голосно прославляючи Бога. 16 Він впав до ніг Ісуса і подякував йому; а був він самаря́нином.+ 17 Тоді Ісус промовив: «Хіба не всі 10 очистились? Де ж інші 9? 18 Невже більше ніхто, крім цього чоловіка з іншого народу, не повернувся, щоб віддати Богові славу?» 19 Ісус сказав йому: «Встань і йди. Твоя віра зцілила тебе».+

20 Якось фарисеї запитали Ісуса, коли прийде Боже Царство,+ і він їм відповів: «Боже Царство прийде не так, що всі відразу його помітять, 21 і ніхто не говоритиме: “Ось тут!” або “Там!” Кажу вам: Боже Царство є серед вас*».+

22 Потім він сказав учням: «Прийде час, коли ви захочете побачити один з днів Сина людського, але не побачите. 23 І люди говоритимуть вам: “Дивіться туди!” або “Дивіться сюди!” Але не виходьте і не женіться за ними.+ 24 Бо, як блискавка спалахує, освітлюючи небо від одного краю до іншого, так само буде і з Сином людським+ у його день.+ 25 Але спершу він повинен зазнати багато страждань і це покоління має відкинути його.+ 26 Крім того, за днів Сина людського буде так, як було за днів Ноя:+ 27 люди їли, пили, женилися і виходили заміж аж до того дня, коли Ной увійшов у ковчег.+ І прийшов Потоп та знищив усіх.+ 28 Подібно було і за днів Лота:+ люди їли, пили, купували, продавали, садили й будували. 29 Проте в день, коли Лот вийшов із Содома, з неба полив вогняний та сірчаний дощ і знищив усіх.+ 30 Так само буде і в день виявлення Сина людського.+

31 Якщо в той день хтось буде на даху, а свої речі матиме вдома, хай не сходить за ними і, якщо хтось буде в полі, так само хай не повертається за тим, що залишив. 32 Пам’ятайте про Лотову дружину.+ 33 Хто намагається зберегти своє життя*, той втратить його, а хто втратить своє життя*, той його збереже.+ 34 Кажу вам: тієї ночі двоє лежатимуть в одному ліжку: одного буде забрано, а другого покинуто.+ 35 Дві жінки молотимуть на тих самих жорнах: одну буде забрано, а другу покинуто». 36 *—— 37 Тоді вони запитали його: «Де, Господи?» Він же відповів: «Де буде тіло, туди злетяться орли».+

18 Потім Ісус навів їм приклад про те, що необхідно завжди молитися і не падати духом.+ 2 Він розповів: «В одному місті був суддя, який не боявся Бога і не зважав на людей. 3 У тому ж місті жила вдова, що постійно приходила до нього і просила: “Винеси справедливе рішення у справі між мною і тим, хто зі мною судиться”. 4 Деякий час суддя не хотів їй допомагати, проте зрештою сказав собі: “Хоч Бога я не боюсь і на людей не зважаю, 5 але оскільки ця вдова надокучає мені, винесу справедливе рішення в її справі, щоб вона не приходила й не мучила мене своїми проханнями*”».+ 6 Тоді Господь звернувся до них: «Чуєте, що сказав цей неправедний суддя? 7 Чи ж Бог не подбає про те, щоб для його обранців, котрі день і ніч благають його про допомогу, було встановлено справедливість,+ хоча в їхньому випадку він і виявляє терпіння?+ 8 Говорю вам: він обов’язково зробить це, притому дуже швидко. Однак коли прийде Син людський, чи знайде він віру* на землі?»

9 А для тих, хто був впевнений у своїй праведності та вважав інших за ніщо, Ісус навів такий приклад: 10 «Два чоловіки ввійшли у храм помолитися — один фарисей, а другий збирач податків. 11 Фарисей став і почав молитися подумки: “Боже, дякую тобі, що я не такий, як інші — здирники, неправедні, перелюбники — або як он той збирач податків. 12 Я пощу двічі на тиждень і даю десятину з усього, що набуваю”.+ 13 А збирач податків стояв віддалік, не наважуючись навіть підвести очі до неба. Він тільки бив себе в груди і говорив: “Боже, будь ласкавим* до мене, грішника”.+ 14 Кажу вам: цей чоловік пішов додому праведнішим, ніж фарисей.+ Бо кожен, хто звеличується, буде принижений, а хто упокорюється, буде звеличений».+

15 І люди приносили до нього немовлят, щоб він доторкнувся до них, але учні, побачивши це, почали їм дорікати.+ 16 Ісус же попросив, щоб до нього принесли немовлят, і сказав учням: «Пустіть діток до мене і не перешкоджайте їм, бо саме таким належить Боже Царство.+ 17 Правду кажу вам: якщо хтось не прийме Боже Царство так, як дитя, то нізащо в нього не ввійде».+

18 Потім один начальник запитав його: «Учителю добрий, що мені робити, щоб успадкувати вічне життя?»+ 19 Ісус відповів: «Чому називаєш мене добрим? Ніхто не є добрим, крім одного — Бога.+ 20 Ти ж знаєш заповіді: “Не чини перелюбу,+ не вбивай,+ не кради,+ не давай неправдивого свідчення,+ шануй батька і матір”».+ 21 А той сказав: «Усього цього я дотримуюся ще з юності». 22 На це Ісус промовив: «Ще одного бракує тобі: продай усе, що маєш, і роздай виручені гроші бідним. Так ти збереш собі скарб у небесах. А тоді приходь та будь моїм учнем».+ 23 Почувши це, чоловік сильно зажурився, тому що був дуже багатий.+

24 Тож Ісус подивився на нього і сказав: «Як важко буде тим, хто має гроші, потрапити в Боже Царство!+ 25 Легше верблюдові пролізти крізь вушко швейної голки, ніж багатому ввійти в Боже Царство».+ 26 А люди, котрі це чули, запитали: «Чи може тоді взагалі хтось спастися?»+ 27 Ісус відказав: «Те, що неможливо для людей, для Бога можливо».+ 28 На це Петро сказав: «А от ми... ми полишили те, що мали, і пішли за тобою».+ 29 Ісус же відповів: «Правду кажу вам: немає нікого, хто покинув би заради Божого Царства дім, чи дружину, чи братів, чи батьків, чи дітей+ 30 і не отримав би в багато разів більше у цей час, а в прийдешньому віці* — вічне життя».+

31 Тоді він відійшов з дванадцятьма убік і сказав: «Ось ми йдемо до Єрусалима, і виконається* все, що пророки написали про Сина людського.+ 32 Його віддадуть людям з інших народів;+ з нього будуть насміхатися+ і знущатись, на нього будуть плювати.+ 33 Його висічуть бичем і вб’ють,+ але на третій день він воскресне».+ 34 Проте учні нічого не збагнули зі сказаного, бо ці слова були приховані від них, і вони не розуміли, про що йдеться.

35 Коли ж Ісус наближався до Єрихона, при дорозі сидів сліпий жебрак.+ 36 Він почув, як повз нього проходить натовп, і почав розпитувати, що відбувається. 37 А люди сказали йому: «Це йде Ісус назаря́нин!» 38 Тоді сліпий закричав: «Ісусе, Сину Давидів, змилосердься наді мною!» 39 Ті, хто йшов попереду, докоряли йому і наказували мовчати, але він ще сильніше кричав: «Сину Давидів, змилосердься наді мною!» 40 Тоді Ісус зупинився і звелів привести цього чоловіка. І, коли той підійшов, Ісус запитав його: 41 «Що ти хочеш, аби я для тебе зробив?» Чоловік відповів: «Господи, хочу бачити». 42 Тож Ісус сказав йому: «Стань знову зрячим. Твоя віра зцілила тебе».+ 43 І в ту ж мить до чоловіка повернувся зір, і він пішов слідом за ним,+ прославляючи Бога. Коли всі люди побачили це, то також віддали Богу хвалу.+

19 Після того Ісус увійшов в Єрихон і проходив містом. 2 Там жив багатий чоловік, на ім’я Закхе́й, який був головним збирачем податків. 3 Він намагався побачити Ісуса, але через натовп не міг, оскільки був малого зросту. 4 Тоді Закхе́й побіг уперед і виліз на сикомор, щоб подивитися на Ісуса, який мав проходити тим шляхом. 5 А коли Ісус наблизився до дерева, то, подивившись угору, звернувся до нього: «Закхе́ю, швидко спускайся, бо сьогодні я маю зупинитись у твоєму домі». 6 Почувши ці слова, той поспіхом спустився і радо прийняв його в себе. 7 Коли всі побачили це, то почали нарікати: «Дивіться, він в гостях у грішника».+ 8 Та Закхе́й встав і сказав Господу: «Господи, половину маєтку свого я віддам бідним, а тим, на кому нажився*, поверну вчетверо більше».+ 9 На це Ісус сказав: «Сьогодні в цей дім прийшло спасіння, бо він також Авраамів син. 10 Адже Син людський прийшов відшукати і врятувати те, що втрачене».+

11 Оскільки Ісус був неподалік Єрусалима, а люди, які слухали це, думали, що Боже Царство має з’явитись негайно,+ він навів ще один приклад. 12 Він сказав: «Один чоловік шляхетного роду вирушив у далекий край,+ щоб здобути царську владу, а тоді повернутися. 13 Покликавши 10 рабів, він дав їм 10 мін* і сказав: “Пустіть їх в обіг, поки я не прийду”.+ 14 Але співгромадяни ненавиділи його і вислали слідом за ним послів зі словами: “Ми не хочемо, аби цей чоловік царював над нами”.

15 Коли ж він згодом отримав царську владу* і повернувся, то покликав рабів, яким дав гроші*. Він хотів з’ясувати, який прибуток вони отримали, пустивши їх в обіг.+ 16 Тож прийшов перший і сказав: “Пане, твоя мı́на принесла 10 мін”.+ 17 Пан сказав йому на це: “Молодець, добрий рабе! Оскільки ти виявився вірним у такому малому, даю тобі владу над 10 містами”.+ 18 Після того прийшов другий і сказав: “Пане, твоя мı́на принесла 5 мін”.+ 19 І до цього він промовив: “А ти завідуй 5 містами”. 20 Тоді прийшов ще один і сказав: “Пане, ось твоя мı́на, я заховав її в хустці. 21 Я боявся тебе, бо ти людина сувора: забираєш те, чого не вкладав, і жнеш те, чого не сіяв”.+ 22 Пан сказав йому: “Лихий рабе, я буду судити тебе твоїми ж словами. Адже ти знав, що я сувора людина: забираю те, чого не вкладав, і жну те, чого не сіяв.+ 23 Чому ж ти не віддав мої гроші* у лихварську контору? Тоді, прийшовши, я забрав би їх з відсотками”.

24 І він звелів тим, хто стояв поряд: “Заберіть від нього мı́ну і дайте тому, хто має 10”.+ 25 Але вони сказали: “Пане, він уже має 10 мін!” 26 Проте він відповів: “Говорю вам: усякий, хто має, отримає ще більше, а в того, хто не має, заберуть навіть те, що він має.+ 27 Моїх же ворогів, котрі не бажали, щоб я став над ними царем, приведіть сюди і стратьте в мене на очах”».

28 Розповівши це, Ісус вирушив далі в Єрусалим. 29 І коли він наблизився до Вітфа́гії та Віфа́нії, що на Оливковій горі,+ то послав поперед себе двох учнів+ 30 і сказав: «Підіть у село, що перед вами. Увійшовши туди, ви знайдете прив’язане осля, на якому ще не сиділа жодна людина. Відв’яжіть його й приведіть. 31 А якщо хтось запитає вас: “Навіщо ви відв’язуєте його?” — скажіть: “Воно потрібне Господу”». 32 Отже, прийшовши туди, учні побачили, що все було так, як він і говорив.+ 33 Коли вони відв’язували осля, його господарі запитали: «Навіщо ви відв’язуєте осля?» 34 Учні відповіли: «Воно потрібне Господу»,— 35 і привели його до Ісуса. Тоді вони накинули на осля свій одяг і посадили Ісуса на нього.+

36 Коли ж він їхав, люди стелили на дорозі свій одяг.+ 37 А як тільки він наблизився до спуску з Оливкової гори, дуже багато учнів почали радіти й голосно прославляти Бога за всі могутні діла, які побачили. 38 Вони казали: «Благословенний той, хто йде як Цар в ім’я Єгови*! Мир на небі та слава тому, хто у височині!»+ 39 Однак декотрі фарисеї з натовпу сказали йому: «Учителю, вгамуй своїх учнів».+ 40 Але він відповів: «Говорю вам: якщо вони замовкнуть, то кричатиме каміння».

41 І коли Ісус під’їхав ближче, то, подивившись на місто, заплакав за ним+ 42 і сказав: «Якби ж ти в цей день збагнуло, що потрібно для миру... Але тепер це приховано від твоїх очей.+ 43 Бо прийдуть дні, коли вороги зведуть навколо тебе укріплення із частоколу, оточать тебе та візьмуть в облогу*.+ 44 Вони повалять на землю тебе й твоїх дітей, які будуть у тобі,+ і не залишать у тобі каменя на камені,+ тому що ти не розпізнало часу, коли здійснювалась твоя перевірка».

45 Тоді Ісус ввійшов у храм і почав виганяти продавців,+ 46 кажучи їм: «Написано: “Мій дім буде домом молитви”,+ ви ж зробили з нього печеру розбійників».+

47 Він продовжував щоденно навчати у храмі. А старші священики й книжники, а також впливові люди з народу шукали можливості вбити Ісуса,+ 48 однак не могли придумати, як це ліпше зробити, бо весь народ горнувся до нього й прагнув його слухати.+

20 Якось Ісус навчав народ у храмі і звіщав добру новину. До нього підійшли старші священики, книжники й старійшини 2 і запитали: «Скажи нам, якою владою ти чиниш все це? І хто дав тобі таку владу?»+ 3 Він же сказав: «І я вас про щось запитаю, а ви дайте мені відповідь. 4 Звідки Іван отримав владу хрестити: з неба чи від людей*?» 5 І вони почали розмірковувати між собою: «Якщо скажемо: “З неба”, він запитає: “Чому ж ви йому не повірили?” 6 А якщо скажемо: “Від людей”, весь народ поб’є нас камінням, бо люди переконані, що Іван був пророком».+ 7 Тож вони відповіли, що не знають звідки. 8 Ісус промовив: «І я вам не скажу, якою владою чиню все це».

9 Потім він навів людям такий приклад: «Один чоловік посадив виноградник+ і здав його виноградарям, а сам надовго вирушив в іншу країну.+ 10 У відповідну пору він послав до виноградарів свого раба, щоб вони дали йому частину врожаю. Але виноградарі побили його й відіслали ні з чим.+ 11 Він послав до них іншого раба. Проте й цього вони побили, принизили* і відіслали ні з чим. 12 Потім він послав третього, але вони й цьому завдали ран і викинули його геть. 13 Тоді власник винограднику сказав: “Що мені робити? Пошлю я тепер свого улюбленого сина.+ Думаю, до нього вони поставляться з повагою”. 14 Однак, побачивши його, виноградарі почали змовлятися: “Це спадкоємець. Убиймо його, щоб спадщина стала нашою”. 15 Тож вони викинули його з винограднику і вбили.+ Що ж тепер зробить з ними власник? 16 Прийде і вб’є цих виноградарів, а виноградник здасть іншим».

Почувши це, вони сказали: «Нехай таке ніколи не станеться!» 17 Проте він подивився їм у вічі й запитав: «А що тоді означає написане: “Камінь, який відкинули будівельники, став головним наріжним каменем*”?+ 18 Кожен, хто впаде на цей камінь, розіб’ється.+ А на кого цей камінь упаде, того розчавить».

19 Коли книжники й старші священики зрозуміли, що цей приклад був саме про них, вони захотіли відразу схопити його, але побоялись народу.+ 20 І, уважно поспостерігавши за Ісусом, вони підіслали таємно найнятих людей, які мали вдавати з себе праведних і зловити його на слові,+ щоб потім передати в руки уряду й намісника*. 21 Тож ті запитали його: «Учителю, ми знаємо, що ти правильно говориш і навчаєш. Також ти безсторонній і завжди навчаєш Божої дороги згідно з правдою. 22 Скажи, чи дозволено* платити кесарю* податки?» 23 Однак він розпізнав їхню підступність і сказав: 24 «Покажіть мені дена́рій*. Чиє тут зображення та ім’я?» Ті відповіли: «Кесареве*». 25 Тоді він сказав: «Віддавайте кесареве* кесарю*,+ а Боже — Богові».+ 26 Вони не змогли зловити його на слові перед людьми і, здивовані його відповіддю, більше нічого не сказали.

27 Потім до нього підійшли декотрі із садукеїв, які говорять, що немає воскресіння,+ і запитали:+ 28 «Учителю, Мойсей написав нам: “Коли чоловік помре бездітним, залишивши дружину, то його брат повинен одружитися з нею і продовжити рід свого брата”.+ 29 Отож було семеро братів. Перший одружився й помер бездітним. 30 Подібно другий, 31 третій, і так всі семеро брали її за жінку, однак усі померли, не залишивши після себе дітей. 32 Зрештою померла й сама жінка. 33 Отже, коли настане воскресіння, кому із сімох вона буде дружиною? Адже з нею були одружені всі семеро».

34 У відповідь Ісус сказав їм: «Діти цього віку* одружуються, 35 але ті, кого буде визнано гідними отримати життя в прийдешньому віці* й воскреснути з мертвих, не одружуються.+ 36 І померти вони вже не можуть, бо вони подібні до ангелів і, будучи дітьми воскресіння, є дітьми Божими. 37 А те, що померлі воскресають, навіть Мойсей виявив у розповіді про терновий кущ, коли назвав Єгову* “Богом Авраама, Богом Ісака і Богом Якова”.+ 38 Він Бог не мертвих, а живих, бо для нього* всі вони живі».+ 39 На це декотрі книжники сказали йому: «Учителю, ти добре відповів». 40 І після цього вони більше не наважувалися про щось його питати.

41 Тоді він запитав: «Чому говорять, що Христос — просто Давидів син?+ 42 Адже сам Давид говорить у книзі Псалмів: “Сказав Єгова* моєму Господу: «Сиди праворуч від мене, 43 поки не покладу твоїх ворогів тобі під ноги*»”.+ 44 А якщо Давид називає його Господом, як же тоді він Давидів син?»

45 І, коли весь народ слухав Ісуса, він сказав своїм учням: 46 «Стережіться книжників, яким подобається ходити у довгому вбранні, які люблять, щоб їх вітали на ринкових площах, і які прагнуть мати передні* місця в синагогах і найпочесніші місця на бенкетах.+ 47 Вони пожирають доми* вдів і довго моляться напоказ*. Вони отримають суворіший* присуд».

21 Ісус підвів очі та побачив, як заможні люди кидали пожертви в скриньки* для дарів.+ 2 Потім він помітив нужденну вдову, котра вкинула дві монетки, які були майже нічого не варті*,+ 3 і сказав: «Правду кажу вам: ця бідна вдова вкинула більше, ніж усі вони.+ 4 Бо всі кидали дари через те, що мають надмір, а ця убога жінка, хоча й живе в нужді*, вкинула все, що мала на прожиток».+

5 Пізніше, коли дехто говорив про храм — про те, як він оздоблений гарним камінням і присвяченими дарами,+ 6 Ісус сказав: «Прийдуть дні, коли з усього, що ви бачите, не залишиться тут каменя на камені, усе буде зруйновано».+ 7 Тоді вони почали розпитувати його: «Учителю, коли це станеться і яка ознака вказуватиме, що все це невдовзі відбудеться?»+ 8 А він відповів: «Стережіться, щоб вас не ввели в оману,+ бо багато буде тих, хто прийде під моїм іменем, кажучи: “Я Христос” і “Час наблизився”. Ви ж не йдіть за ними.+ 9 Більш того, коли почуєте про війни та заворушення*, не жахайтесь: усе це має відбуватися спочатку, але кінець прийде не відразу».+

10 Потім він сказав: «Повстане народ на народ+ і царство на царство.+ 11 Відбуватимуться сильні землетруси, і в одному місці за іншим буде голод та епідемії.+ Люди бачитимуть страшні видовища, а з неба з’являтимуться великі знаки.

12 Але перед тим як усе це станеться, люди будуть хапати вас і переслідувати,+ віддаючи в синагоги і в’язниці. За моє ім’я вас поведуть до царів та намісників.+ 13 Унаслідок цього ви зможете давати свідчення. 14 Тож постановіть у своєму серці не готуватись наперед, як захищатися,+ 15 бо я дам вам такі слова й мудрість, яким всі ваші противники разом узяті не зможуть протистояти чи перечити.+ 16 Крім того, вас будуть видавати* навіть батьки, брати, родичі й друзі, і декому з вас заподіють смерть.+ 17 І за моє ім’я всі будуть вас ненавидіти.+ 18 Але навіть волосина не впаде з вашої голови.+ 19 І своєю витривалістю ви збережете своє життя*.+

20 А коли побачите, що Єрусалим оточений військовими таборами,+ знайте, що наблизилося його спустошення.+ 21 Тоді нехай ті, що в Юдеї, втікають у гори,+ той, хто в місті, хай виходить з нього, а той, хто в околицях, хай у нього не входить. 22 Бо в ті дні виконається правосуддя*, щоб сповнилося все написане. 23 Горе в ті дні жінкам, які будуть вагітні або годуватимуть грудьми!+ Адже в цьому краї настане велика скрута і на його народ виллється лють. 24 Одні поляжуть від вістря меча, а інші підуть у полон до всіх народів;+ і народи* топтатимуть Єрусалим, аж поки не закінчаться визначені для народів* часи.+

25 Крім того, на сонці, місяці й зірках будуть знаки,+ а на землі народи зазнаватимуть страждання, бо через рев розбурханого моря вони не бачитимуть виходу. 26 Люди будуть мліти від страху та очікування того, що́ насувається на населену землю, бо сили небесні затрясуться. 27 Тоді побачать Сина людського,+ який прийде в хмарі із силою та великою славою.+ 28 Коли ж це почне відбуватися, випростуйтесь та підніміть голови, бо наближається ваше визволення».

29 Далі він навів їм приклад: «Зверніть увагу на фігове дерево та всі інші дерева:+ 30 коли вони пускають бруньки, ви бачите це і знаєте, що вже близько літо. 31 Так само, коли побачите, що все це відбувається, знайте, що Царство Боже близько. 32 Правду кажу вам: не промине це покоління, як усе це станеться.+ 33 Небо і земля проминуть, але слова мої нізащо не проминуть.+

34 А ви зважайте на себе, щоб ваші серця не обтяжувалися переїданням, п’янством+ і життєвими тривогами+ і щоб той день не захопив вас зненацька, 35 немов пастка,+ оскільки він прийде на всіх, хто живе по цілій землі. 36 Тож пильнуйте+ і повсякчас благайте,+ щоб ви змогли уникнути всього того, що має відбутися, і стати перед Сином людським».+

37 Вдень Ісус навчав у храмі, а ввечері він виходив і ночував на горі, яка називалась Оливковою. 38 Рано-вранці ж весь народ приходив до нього в храм, щоб слухати його.

22 У ту пору наближалося Свято прісного хліба, яке ще називали Пасхою.+ 2 І старші священики й книжники, боячись народу, шукали нагоди позбутися Ісуса.+ 3 Тоді Сатана увійшов в Юду, званого Іскаріо́том, який був одним з дванадцятьох.+ 4 Він пішов до старших священиків і начальників храму, щоб поговорити про те, як ліпше видати їм Ісуса.+ 5 Вони зраділи цьому й пообіцяли йому срібняків.+ 6 Юда погодився і почав шукати зручної нагоди видати їм Ісуса, коли поблизу не буде натовпу.

7 І ось настав день Свята прісного хліба, коли належало приносити пасхальну жертву.+ 8 Тож Ісус відіслав Петра та Івана, кажучи: «Ідіть приготуйте для нас пасхальну вечерю».+ 9 Вони ж запитали його: «Де нам приготувати її?» 10 Він їм відповів: «Коли увійдете в місто, то зустрінете чоловіка, який нестиме глиняний глек з водою. Йдіть за ним у дім, куди він увійде.+ 11 А власникові дому скажіть: “Учитель запитує: «Де гостьова кімната, в якій я міг би спожити з учнями пасхальну вечерю?»” 12 Цей чоловік покаже вам велику горішню кімнату, в якій є все необхідне. Там і приготуйте вечерю». 13 Учні вирушили туди, і там все було так, як він говорив. Тож вони приготували все для пасхальної вечері.

14 І, коли настав час, Ісус сів за стіл разом з апостолами+ 15 та звернувся до них: «Я дуже хотів їсти цю пасхальну вечерю з вами, перш ніж зазнаю страждань, 16 бо говорю вам: я вже не буду їсти її, аж поки не сповниться в Божому Царстві все те, що вона означає». 17 І, взявши чашу, він склав подяку й сказав: «Візьміть її та передайте один одному. 18 Кажу вам: відтепер я не питиму з плоду виноградної лози, аж поки не прийде Боже Царство».

19 Також він взяв хліб+ і, склавши подяку, поламав його, дав їм і сказав: «Це означає моє тіло,+ яке буде віддане за вас.+ Чиніть це на спомин про мене».+ 20 Так само взяв він після вечері чашу і сказав: «Ця чаша означає нову угоду,+ укладену на підставі моєї крові,+ яка проллється за вас.+

21 Але зі мною за столом мій зрадник.+ 22 Дійсно, Син людський іде від вас так, як було визначено,+ однак горе людині, яка його зраджує!»+ 23 Тоді вони почали говорити між собою, хто з них збирається це зробити.+

24 І зчинилась між ними гостра суперечка про те, хто з них найбільший.+ 25 Він же сказав їм: «Царі народів панують над людьми, і ті, хто має владу, називаються добродійниками.+ 26 Однак ви не повинні бути такими, як вони.+ Але хто найбільший серед вас, нехай стане як наймолодший,+ і той, хто бере провід, хай буде як слуга. 27 Бо хто більший: той, хто їсть*, чи той, хто служить*? Хіба не той, хто їсть*? Я ж серед вас як той, хто служить*.+

28 Ви залишалися зі мною+ у моїх випробуваннях,+ 29 і я укладаю з вами угоду про царство,+— як і мій Батько уклав угоду зі мною,— 30 щоб ви їли й пили за моїм столом у Царстві моєму+ і сиділи на престолах+ та судили 12 племен Ізра́їля.+

31 Си́моне, Си́моне, ось Сатана зажадав просіяти вас, як пшеницю.+ 32 Але я благав про тебе, щоб віра твоя не ослабла.+ І ти, коли повернешся, зміцни своїх братів».+ 33 А той сказав Ісусу: «Господи, я готовий іти з тобою і до в’язниці, і навіть на смерть».+ 34 Але Ісус відповів: «Говорю тобі, Петре: ще півень не проспіває сьогодні, як ти тричі заперечиш, що знаєш мене».+

35 Потім він запитав учнів: «Коли я відправляв вас без гаманця, без торби й сандалій,+ чи вам бракувало чогось?» — «Ні!» — відповіли вони. 36 Тоді він сказав: «Тепер же той, хто має гаманець, нехай візьме його, а також торбу; і той, хто не має меча, нехай продасть вбрання і купить його. 37 Говорю вам: на мені має виконатись написане: “Він був зарахований до беззаконників”.+ І ці слова сповняються на мені».+ 38 На це вони сказали: «Господи, ось два мечі». Він їм відповів: «Цього достатньо».

39 І коли Ісус вийшов звідти, то за звичаєм пішов до Оливкової гори, а учні — слідом за ним.+ 40 Прийшовши туди, він сказав їм: «Моліться, щоб не впасти в спокусу»,+ 41 а сам відійшов від них приблизно на відстань кинутого каменя, впав на коліна і почав молитися, 42 кажучи: «Батьку, якщо бажаєш, забери від мене цю чашу. Але хай виконується не моя воля, а твоя».+ 43 Тоді з’явився ангел з неба і зміцнив його.+ 44 Але Ісус зазнавав таких нестерпних мук, що продовжував молитися ще палкіше,+ і його піт став немов краплі крові, які падали на землю. 45 Помолившись, Ісус встав, пішов до учнів і побачив, що вони задрімали, виснажені смутком.+ 46 Він сказав їм: «Як ви можете спати? Встаньте і моліться, щоб не впасти в спокусу».+

47 І, коли він ще говорив, наблизився натовп, попереду якого йшов чоловік, на ім’я Юда, один з дванадцятьох. І він підійшов до Ісуса, щоб поцілувати його.+ 48 Проте Ісус промовив до нього: «Юдо, ти зраджуєш Сина людського поцілунком?» 49 Побачивши, до чого все це йде, ті, хто стояв поряд з Ісусом, запитали: «Господи, може, нам вдарити мечем?» 50 І один з них навіть вдарив мечем раба первосвященика та відсік йому праве вухо.+ 51 Але Ісус сказав: «Досить вже!» — і, доторкнувшись до вуха, зцілив раба. 52 Тоді він звернувся до старших священиків, начальників храму і старійшин, які прийшли за ним: «Хіба я розбійник, що ви вийшли на мене з мечами й палицями?+ 53 Я ж день у день був з вами в храмі,+ і ви не намагалися мене схопити.+ Однак тепер ваша година і влада темряви».+

54 Заарештувавши Ісуса, вони забрали його+ та повели в дім первосвященика, а Петро йшов позаду на відстані.+ 55 І, коли люди розпалили посеред подвір’я багаття і посідали довкола, Петро сів з ними.+ 56 А одна служниця, побачивши його при світлі вогнища, придивилась до нього й сказала: «Цей чоловік також був з ним». 57 Але він заперечив: «Жінко, я не знаю його». 58 Незабаром інший чоловік побачив його і сказав: «Ти також один з них». Однак Петро відповів: «Ні!»+ 59 І приблизно через годину ще хтось почав настійно твердити: «Ну так, цей точно був з ним, він же галілея́нин!» 60 Та Петро відповів: «Чоловіче, я не знаю, про що ти говориш!» І в ту ж мить, коли він ще говорив, проспівав півень. 61 Тоді Господь обернувся й подивився Петрові у вічі, а той пригадав собі його слова: «Перш ніж сьогодні проспіває півень, ти тричі зречешся мене».+ 62 І вийшов він звідти та гірко заплакав.

63 А чоловіки, які тримали Ісуса під вартою, почали глузувати з нього,+ бити його+ 64 і, закривши йому обличчя, говорили: «Ану, пророкуй! Хто вдарив тебе?» 65 І вони продовжували ображати його багатьма іншими зневажливими словами.

66 Коли ж настав день, зібралась громада старійшин народу — старші священики та книжники.+ Вони привели його в зал Синедріо́ну і говорили: 67 «Якщо ти Христос, скажи це».+ Але він відповів: «Навіть якби я вам сказав, ви ніколи б не повірили, 68 а якби запитав вас, не відповіли б. 69 Однак відтепер Син людський+ сидітиме біля могутньої правої руки Бога».+ 70 Тоді вони всі запитали: «Значить, ти Божий Син?» Він же відповів: «Ви самі кажете, що це я». 71 Тож вони вигукнули: «Хіба треба нам ще якогось свідчення? Ми ж на власні вуха чули це з його уст».+

23 Потім всі вони встали й повели Ісуса до Пилата.+ 2 Там вони почали звинувачувати його:+ «Ми виявили, що цей чоловік баламутить наш народ, забороняє платити податки цезарю+ і говорить, що є Христом, царем».+ 3 А Пилат запитав його: «Ти Цар юдейський?» Той відповів: «Ти сам це кажеш».+ 4 Тоді Пилат звернувся до старших священиків і натовпу: «Бачу, що він не вчинив жодного злочину».+ 5 Але вони наполягали: «Своїм навчанням він по всій Юдеї підбурює народ до бунту. Він почав у Галілеї і дійшов аж сюди». 6 Коли Пилат почув це, то запитав, чи Ісус є галілея́нином. 7 З’ясувавши, що той походив з області, яка була під наглядом Ірода,+ Пилат відіслав його до Ірода, бо він у ті дні також перебував в Єрусалимі.

8 Коли Ісуса привели, Ірод надзвичайно зрадів. Він вже давно хотів побачити Ісуса, адже багато про нього чув+ і сподівався, що той виконає в нього на очах якесь чудо. 9 Тож він почав ставити Ісусу багато запитань, але той нічого не відповідав.+ 10 А старші священики й книжники один за одним вставали й запекло звинувачували його. 11 Тоді Ірод разом зі своїми воїнами почав зневажати Ісуса+ і глузувати з нього,+ одягнувши його в розкішне вбрання, а потім відіслав його назад до Пилата. 12 У той самий день Ірод та Пилат стали друзями, хоча колись між ними була ворожнеча.

13 Після того Пилат скликав старших священиків, начальників та народ 14 і сказав: «Ви привели до мене цього чоловіка, який нібито підбурює людей до повстання, і я допитав його перед вами, але не побачив того, в чому ви його звинувачуєте.+ 15 Не побачив цього також Ірод, бо відіслав його назад до нас; тож чоловік цей не скоїв нічого, за що заслуговував би смерті. 16 Тому я покараю його+ і відпущу». 17 *—— 18 Проте вся юрба закричала: «Розправся з ним*, а нам відпусти Вара́вву!»+ 19 (Чоловіка ж цього кинули у в’язницю за піднятий у місті заколот і за вбивство.) 20 І знову Пилат звернувся до них, бо хотів відпустити Ісуса.+ 21 Тоді вони почали вигукувати: «На стовп його! На стовп!*»+ 22 І він промовив утретє: «За що? Що поганого зробив цей чоловік? Я не побачив нічого, за що він заслуговував би смерті. Тому я покараю його і відпущу». 23 Однак вони наполегливо, на весь голос, вимагали його стратити*, і їхні крики взяли верх.+ 24 Тож Пилат вирішив задовольнити їхню вимогу. 25 Він відпустив чоловіка, котрого кинули до в’язниці за заколот та вбивство і котрого вони вимагали звільнити, а Ісуса, за їхньою волею, віддав на страту.

26 І дорогою, ведучи Ісуса, вони схопили одного кіреня́нина, на ім’я Си́мон, який ішов із села, і поклали на нього стовп мук*, щоб він ніс його за Ісусом.+ 27 А за Ісусом ішло багато людей. Серед них були жінки, які з горя били себе в груди та оплакували його. 28 Але Ісус обернувся до жінок і сказав: «Дочки єрусалимські, перестаньте плакати за мною. Плачте за собою та своїми дітьми,+ 29 бо ось приходять дні, коли люди говоритимуть: “Щасливі неплідні й ті, які не народжували і не годували грудьми!”+ 30 Тоді вони звернуться до гір: “Упадіть на нас!” — і до пагорбів: “Накрийте нас!”+ 31 Якщо вони так роблять, коли дерево зелене, то що станеться, коли воно засохне?»

32 Разом з ним на страту вели ще двох чоловіків, злочинців.+ 33 Коли вони прийшли на місце, назване Черепом,+ Ісуса прибили до стовпа поряд з цими злочинцями: один був праворуч, а другий — ліворуч.+ 34 Ісус же говорив: «Батьку, прости їх, бо не знають, що роблять». Потім вони поділили його вбрання, кинувши жеребок.+ 35 А народ стояв і дивився. Начальники ж кепкували з Ісуса, кажучи: «Інших він рятував, хай тепер врятує себе, якщо він Христос, Божий Обранець».+ 36 Навіть воїни глузували з нього: підходили й подавали йому кисле вино,+ 37 кажучи: «Якщо ти Цар юдейський, врятуй себе». 38 І над ним була табличка: «Цар юдейський».+

39 Тоді один зі злочинців, який висів поряд, почав зневажати Ісуса,+ кажучи: «Ти ж нібито Христос! То врятуй і себе, і нас!» 40 Але другий докорив йому: «Ти що, зовсім не боїшся Бога? Ти й сам отримав такий же вирок. 41 Ми заслужили це і розплачуємося за все, що наробили. Наш вирок справедливий. А він не зробив нічого поганого». 42 І потім сказав: «Ісусе, згадай про мене, коли прийдеш у своє Царство».+ 43 Ісус же відповів йому: «Правду говорю тобі сьогодні: ти будеш зі мною в Раю».+

44 А приблизно о шостій годині* цілий край огорнула темрява, яка тривала аж до дев’ятої*,+ 45 бо сонячне світло померкло. І завіса святині+ роздерлась навпіл.+ 46 Тоді Ісус голосно скрикнув: «Батьку, у твої руки ввіряю свій дух».+ Промовивши це, він помер*.+ 47 Коли ж сотник побачив, що́ відбулося, то став прославляти Бога й казати: «Цей чоловік дійсно був праведний».+ 48 І коли всі люди, які зібрались на це видовище, побачили, що сталося, то, повертаючись додому, вони били себе в груди. 49 Усі, хто знав його, стояли на відстані. Стояли також і дивилися на це жінки, які йшли за ним з Галілеї.+

50 Там був один добрий і праведний чоловік, на ім’я Йосип, член Ради.+ 51 (Цей чоловік не віддав свого голосу на підтримку їхнього задуму й дій.) Він походив з юдейського міста Аримате́ї і чекав Божого Царства. 52 Тож Йосип увійшов до Пилата й попросив дозволу забрати Ісусове тіло. 53 І він зняв тіло,+ загорнув його в тонке лляне полотно та поклав у висічену в скелі гробницю*,+ де ще нікого не ховали. 54 Тоді був день Приготування,+ і надходила субота.+ 55 А жінки, які прийшли з Ісусом із Галілеї, також вирушили туди, подивились на гробницю* і на те, як поклали Ісусове тіло.+ 56 Після того вони повернулися, щоб приготувати прянощі та пахучу олію. У суботу вони, звичайно ж, відпочивали+ згідно із заповіддю.

24 А на світанку першого дня тижня жінки пішли до гробниці*, взявши із собою приготовлені прянощі.+ 2 Проте вони побачили, що камінь відкочений від гробниці*,+ 3 і коли ввійшли в неї, то не знайшли тіла Господа Ісуса.+ 4 Поки вони стояли приголомшені, перед ними з’явилися два чоловіки у блискучому вбранні. 5 Жінки, перелякавшись, посхиляли обличчя до землі, а чоловіки запитали їх: «Чому ви шукаєте живого серед мертвих?+ 6 Його тут немає, він воскрес. Пригадайте, він вам говорив, коли ще був у Галілеї, 7 що Сина людського мають віддати в руки грішників і стратити на стовпі, але на третій день він воскресне».+ 8 Тоді вони пригадали його слова+ 9 і, повернувшись від гробниці*, розповіли все це одинадцятьом та усім іншим.+ 10 А цими жінками були Марія Магдалина, Іванна і Марія, мати Якова; були з ними ще й інші, котрі також розповідали про це апостолам. 11 Однак слова жінок здавалися їм безглуздям, і вони не повірили цьому.

12 А Петро встав та побіг до гробниці*. Нахилившись, він заглянув усередину й побачив лише лляні пов’язки. Тож він пішов звідти, дивуючись, що́ могло статись.

13 Того ж дня двоє учнів ішли до села Еммау́с, що було на відстані приблизно 11 кілометрів* від Єрусалима, 14 і обговорювали все, що трапилось.

15 А коли вони розмовляли й обговорювали це, сам Ісус наблизився до них і пішов з ними, 16 але вони не змогли його впізнати.+ 17 І він запитав їх: «Що ви таке обговорюєте дорогою?» Вони зупинились із засмученим виглядом. 18 І один з них, на ім’я Клео́па, відказав: «Ти що, чужинець, живеш у Єрусалимі самотньо і не знаєш*, що́ сталося там цими днями?» 19 Він запитав: «А що саме?» Вони відповіли: «Невже ти не чув про Ісуса назаря́нина,+ який був пророком, могутнім у вчинках та словах як в очах Бога, так і всього народу,+ 20 і про те, як наші старші священики й начальники віддали його на страту+ і прибили до стовпа? 21 А ми сподівалися, що саме він визволить Ізра́їль.+ Крім того, ось уже третій день, як усе це сталося. 22 Також декотрі наші жінки здивували нас. Рано-вранці вони були біля гробниці*+ 23 і, не знайшовши його тіла, прийшли й розповіли, що бачили ангелів, які сказали, що він живий. 24 Потім деякі з наших пішли до гробниці*+ й застали все так, як розповіли жінки, але його не бачили».

25 Тоді він їм сказав: «О нерозумні люди з несприйнятливими серцями! Як же вам важко повірити в усе, про що говорили пророки! 26 Хіба Христос не мав вистраждати все це+ та отримати належну йому славу?»+ 27 І, почавши від Мойсея та всіх пророків,+ він пояснював їм те, що говорилося про нього в усіх Писаннях.

28 Зрештою вони наблизилися до села, в яке йшли, а він зробив вигляд, ніби прямує далі. 29 Але вони дуже просили його: «Залишайся з нами, бо вже вечоріє, день закінчується». Тож він пішов разом з ними до того села. 30 А коли вони їли*, він узяв хліб, помолився* і, поламавши його, дав їм.+ 31 Тоді відкрилися їм очі, і вони впізнали його, але він зник.+ 32 І сказали вони один одному: «Хіба наші серця не палали, коли він дорогою розмовляв з нами та докладно пояснював* Писання?» 33 Вони відразу ж встали і повернулися в Єрусалим. Там вони знайшли одинадцятьох та інших, що зібралися з ними. 34 Усі вони говорили: «Господь дійсно воскрес і з’явився Си́мону!»+ 35 А ті розповіли, що трапилося в дорозі і як вони впізнали його по тому, як він ламав хліб.+

36 Тимчасом як вони про це розмовляли, він сам став серед них і сказав: «Мир вам!»+ 37 Але оскільки вони пройнялися жахом і налякались, то подумали, що бачать духа. 38 Тоді Ісус запитав їх: «Чому ви стривожились і чому у ваші серця закралися сумніви? 39 Подивіться на мої руки і ноги, це ж я. Доторкніться до мене, погляньте, адже дух не має плоті й кісток, а я, як бачите, маю». 40 І, сказавши це, він показав їм руки і ноги. 41 Коли ж вони з радості й здивування все ще не вірили, він їх запитав: «Маєте тут щось поїсти?» 42 Вони подали йому шматок печеної риби, 43 а він узяв його і з’їв у них на очах.

44 Потім він сказав: «Пригадайте, коли я ще був з вами, то говорив,+ що має виконатися все написане про мене в Законі Мойсея, у Пророках і Псалмах».+ 45 Тоді він повністю відкрив їм розум, щоб вони могли зрозуміти Писання,+ 46 а після цього промовив: «Ось що написано: Христос зазна́є страждань та воскресне з мертвих на третій день,+ 47 і, починаючи з Єрусалима,+ в його ім’я серед усіх народів+ буде проповідуватись каяття задля прощення гріхів.+ 48 Ви будете свідками цього.+ 49 Я посилаю вам те, що обіцяв мій Батько. Ви ж залишайтесь у місті, поки не отримаєте силу згори».+

50 Після того він повів їх аж до Віфа́нії і там, піднявши руки, поблагословив їх. 51 А коли благословляв, то відійшов від них і піднісся в небо.+ 52 Тоді вони вклонились* йому та повернулися в Єрусалим з великою радістю.+ 53 І вони постійно перебували в храмі, вихваляючи Бога.+