ЄВАНГЕЛІЄ ВІД МАРКА

1 Початок доброї новини про Ісуса Христа, Божого Сина. 2 У пророка Ісаї написано: «(Ось я висилаю попереду тебе* посланця, який приготує тобі дорогу.)+ 3 Ось голос того, хто вигукує в пустелі: “Підготуйте дорогу для Єгови*! Вирівняйте для нього шляхи!”»+ 4 Тож у пустелі був Іван Хреститель. Він проповідував хрещення на знак каяття задля прощення гріхів.+ 5 І до нього приходили люди з усіх околиць Юдеї та всі мешканці Єрусалима. Він хрестив* їх у річці Йордані, і вони відкрито визнавали свої гріхи.+ 6 Іван носив одяг з верблюжої шерсті і був підперезаний шкіряним поясом.+ Він їв сарану та дикий мед.+ 7 Він проповідував: «За мною іде сильніший від мене; я не достойний нахилитися й розв’язати ремінці його сандалій.+ 8 Я хрестив вас водою, він же хреститиме вас святим духом».+

9 Тими днями з Назарета, що в Галілеї, прийшов Ісус, і Іван охрестив його в Йордані.+ 10 Коли Ісус виходив з води, то відразу побачив, як розкриваються небеса й на нього, немов голуб, сходить дух.+ 11 А з неба почувся голос: «Ти Син мій улюблений. Я тобою задоволений».+

12 Відразу після цього дух спонукав Ісуса піти в пустелю. 13 Там, серед звірів, він перебував 40 днів, і його спокушав Сатана.+ Але йому служили ангели.+

14 Коли ж Івана заарештували, Ісус вирушив до Галілеї,+ проповідуючи Божу добру новину+ 15 й говорячи: «Визначений час прийшов, і Боже Царство наблизилося. Покайтесь+ і вірте в добру новину».

16 Проходячи узбережжям Галілейського моря, він побачив Си́мона і його брата Андрія,+ які закидали у воду сіті,+ оскільки були рибалками.+ 17 Тоді Ісус сказав їм: «Ходіть за мною, і я зроблю вас ловцями людей».+ 18 Вони зараз же залишили сіті й пішли за ним.+ 19 Пройшовши ще трохи, він побачив Якова, Зеведе́євого сина, та його брата Івана, які лагодили сіті у своєму човні.+ 20 Ісус відразу покликав і їх. Вони залишили в човні свого батька Зеведе́я разом з найманими робітниками, а самі пішли за Ісусом. 21 І прийшли вони в Капернау́м.

Як тільки почалася субота, Ісус увійшов до синагоги і почав навчати.+ 22 Присутні були вражені тим, як він навчав, бо він робив це не як книжники, а як людина, котра має владу.+ 23 В той час у синагозі був чоловік, опанований нечистим духом. Він закричав: 24 «Чого ти від нас хочеш, Ісусе назаря́нине?+ Ти що, прийшов нас погубити? Я дуже добре знаю, хто ти, ти Божий Святий!»+ 25 Але Ісус докорив духу: «Замовкни і вийди з нього!» 26 Тоді дух, затрясши чоловіком у судомах та щосили закричавши, вийшов. 27 Усі люди були настільки цим вражені, що почали говорити між собою: «Що це? Якесь нове вчення! Він навіть нечистим духам дає накази як той, хто має владу, і вони слухаються». 28 Тож вістка про нього швидко рознеслась усюди, по всій Галілеї.

29 Після того вони вийшли з синагоги і пішли з Яковом та Іваном до дому Си́мона й Андрія.+ 30 Си́монова теща+ лежала хвора в гарячці, і про це тут же сказали Ісусу. 31 Він підійшов до неї, взяв за руку та підвів її. Тоді гарячка спала, і жінка почала їм прислуговувати.

32 Коли ж надійшов вечір, після заходу сонця, люди стали приводити до нього всіх хворих та опанованих демонами,+ 33 і коло дверей зібралося ціле місто. 34 Тож він зцілив багатьох людей, які мали різні хвороби,+ і вигнав чимало демонів, але не дозволяв демонам говорити, бо вони знали, що він Христос*.

35 Рано-вранці, поки ще було темно, Ісус встав, пішов у віддалене місце і почав там молитися.+ 36 Однак Си́мон і ті, що були з ним, кинулися шукати його, 37 а коли знайшли, то сказали: «Тебе всі шукають». 38 Він же відповів: «Ходімо далі, до поблизьких міст, аби я міг і там проповідувати, бо для цього я прийшов».+ 39 Отже, він пішов і проповідував у синагогах по всій Галілеї та виганяв демонів.+

40 І підійшов до нього один прокажений та, впавши на коліна, почав благати: «Якщо ти лише захочеш, то зможеш мене очистити».+ 41 Пройнявшись жалем, Ісус простягнув руку, доторкнувся до нього і сказав: «Хочу! Будь чистим».+ 42 Проказа тут же зійшла з чоловіка, і той став чистим. 43 Перш ніж він пішов, Ісус твердо наказав: 44 «Дивись, нікому нічого не говори, а піди покажись священику і принеси за своє очищення те, що наказував Мойсей,+— їм на свідчення».+ 45 А чоловік, пішовши, почав говорити про це всім довкола і розповідати скрізь про те, що сталося. Тому Ісус більше не міг відкрито входити в міста, а залишався в їхніх околицях, у віддалених місцях. Але люди й далі звідусіль приходили до нього.+

2 Через декілька днів Ісус знову прийшов до Капернау́ма, і поширилася звістка, що він удома.+ 2 До нього зійшлося так багато людей, що навіть біля дверей не залишилося місця, і він почав розповідати їм добру новину.+ 3 Тоді четверо чоловіків принесли до нього паралізованого.+ 4 Але оскільки через натовп вони не могли піднести його до Ісуса, то розібрали над ним дах, зробили* отвір і через нього опустили ноші з хворим. 5 Побачивши їхню віру,+ Ісус сказав паралізованому: «Дитино, твої гріхи прощено».+ 6 Були там деякі книжники; вони сиділи й міркували в серці:+ 7 «Чому цей чоловік так говорить? Він зневажає Бога. Хто може прощати гріхи, крім самого Бога?»+ 8 Ісус же, відразу розпізнавши своїм духом, про що вони міркували, сказав: «Чому ви розмірковуєте так у своїх серцях?+ 9 Що́ простіше сказати паралізованому: “Твої гріхи прощено” чи “Встань, візьми свої ноші і йди”? 10 Але я хочу, щоб ви знали: Син людський+ має владу прощати на землі гріхи».+ Після того Ісус сказав паралізованому: 11 «Кажу тобі, встань, візьми свої ноші і йди додому». 12 Тож він встав, відразу взяв ноші і на очах у всіх вийшов. А люди були надзвичайно вражені й прославляли Бога, говорячи: «Ми ще ніколи такого не бачили!»+

13 Потім Ісус знову вийшов до моря. До нього стали сходитися люди, і він їх навчав. 14 Коли він пішов далі, то побачив Ле́вія, Алфе́євого сина, який сидів у конторі, де збирали податки, і сказав йому: «Будь моїм учнем і йди за мною». Той встав і пішов за ним.+ 15 Пізніше Ісус та учні їли* в його домі, і з ними було також чимало збирачів податків та грішників, бо багато з них стали Ісусовими послідовниками.+ 16 А коли книжники з-посеред фарисеїв побачили, що він їсть із грішниками та збирачами податків, то почали говорити його учням: «Він що, їсть зі збирачами податків і грішниками?» 17 Почувши це, Ісус промовив до них: «Здоровим лікар не потрібний, а хворим потрібний. Я прийшов покликати не праведних, а грішних».+

18 Іванові ж учні та фарисеї мали звичай постити. Тож до Ісуса підійшли й запитали: «Чому Іванові учні й учні фарисеїв постять, а твої — ні?»+ 19 Ісус відказав: «Хіба потрібно друзям нареченого+ постити, коли він ще з ними? Поки наречений з ними, вони не мають причини постити. 20 Однак настануть дні, коли нареченого від них заберуть.+ Того дня вони й будуть постити. 21 Ніхто не пришиває до старого одягу латки з нової тканини, інакше латка збіжиться і діра стане ще більшою.+ 22 Так само ніхто не наливає молодого вина в старі бурдюки, інакше вино їх прорве; тоді пропаде і вино, і бурдюки. Молоде вино наливають у нові бурдюки».

23 Якось у суботу він переходив нивами, і його учні почали зривати по дорозі колоски.+ 24 На це фарисеї сказали йому: «Поглянь! Чому вони роблять те, що не дозволяється робити в суботу?» 25 Він же відповів: «А ви хіба не читали, що́ зробив Давид, коли закінчилися харчі, і він та його люди зголодніли?+ 26 Не читали, як, згідно з розповіддю про старшого священика Евіата́ра,+ він увійшов у Божий дім, сам їв хліби представлення і дав людям, які були з ним? Але це не дозволяється нікому, крім священиків».+ 27 Потім він додав: «Субота з’явилася заради людини,+ а не людина заради суботи. 28 Тому Син людський має владу над суботою».+

3 Коли Ісус знову увійшов до синагоги, там був чоловік із сухою* рукою.+ 2 Тож фарисеї, щоб звинуватити Ісуса, уважно спостерігали, чи він зцілить його в суботу. 3 Він сказав чоловікові із сухою* рукою: «Встань і вийди на середину,— 4 а тоді звернувся до них: — Що́ дозволено робити в суботу: добро чи зло, врятувати життя* чи вбити?»+ Та вони мовчали. 5 Подивившись на них з обуренням, Ісус глибоко засмутився через черствість їхніх сердець+ і промовив до чоловіка: «Простягни руку». Той простяг — і рука його знову стала здоровою. 6 Побачивши це, фарисеї вийшли і відразу почали змовлятися з прибічниками Ірода,+ щоб убити Ісуса.

7 Ісус же разом з учнями покинув те місце і пішов до моря, а за ним — величезний натовп з Галілеї та Юдеї.+ 8 Коли в Єрусалимі та Ідуме́ї, а також за Йорданом і в околицях Тира й Сидо́на дізналися, скільки всього він робить, то навіть звідти прийшло дуже багато людей. 9 Тоді Ісус сказав учням мати напоготові невеликий човен, щоб весь той натовп не тіснив його. 10 Оскільки він зцілив багатьох людей, усі тяжкохворі юрмилися біля нього, щоб торкнутись його.+ 11 Навіть нечисті духи,+ коли його бачили, падали перед ним і вигукували: «Ти Божий Син!»+ 12 Але він знову і знову твердо наказував їм не говорити, хто він.+

13 Він піднявся на гору й покликав тих, кого хотів,+ і вони прийшли до нього.+ 14 Тоді він вибрав* 12 чоловіків і назвав їх апостолами. Вони мали ходити з ним, і з часом він посилав їх проповідувати 15 та наділяв владою виганяти демонів.+

16 Серед 12+ вибраних* були Си́мон, якого він також назвав Петром,+ 17 Яків, Зеведе́їв син, та Іван, брат Якова (цих двох він ще назвав Воанерге́с, що означає «сини грому»),+ 18 Андрій, Пилип, Варфоломı́й, Матвій, Хома, Яків, Алфе́їв син, Таде́й, Си́мон Кананı́т* 19 та Юда Іскаріо́т, який пізніше його зрадив.

Потім він увійшов до одного дому, 20 і знову зібрався такий великий натовп, що вони навіть не могли поїсти. 21 Коли ж його родичі почули про все це, то пішли його забрати, бо говорили: «Він зійшов з розуму».+ 22 А книжники, що прийшли з Єрусалима, казали: «Він має Вельзеву́ла* і виганяє демонів з допомогою правителя демонів».+ 23 Тому, покликавши їх, Ісус почав наводити їм приклади: «Як Сатана може виганяти Сатану? 24 Коли в царстві виникає поділення, воно вже не може встояти.+ 25 І, якщо в домі виникає поділення, він також не встоїть. 26 Тож якщо Сатана повстав проти себе і в ньому самому виникло поділення, то й він не встоїть, йому прийде кінець. 27 Також ніхто, ввійшовши в дім сильного чоловіка, не зможе вкрасти його майно, якщо спочатку не зв’яже того чоловіка. Лише тоді він зможе пограбувати дім. 28 Правду кажу вам: усе проститься синам людським, хоч би які гріхи вони чинили і які зневажливі слова говорили. 29 Але якщо хтось говоритиме зневажливі слова проти святого духу, той ніколи не отримає прощення;+ на ньому тяжіє вічний гріх».+ 30 Ісус сказав це тому, що вони говорили: «Він має нечистого духа».+

31 Потім прийшли мати й брати Ісуса+ та попросили покликати його, а самі залишилися надворі.+ 32 У той час довкола нього сиділо чимало людей, і йому сказали: «Там надворі твоя мати з твоїми братами,+ вони хочуть поговорити з тобою». 33 На це він відповів: «Хто моя мати і мої брати? — 34 і тоді, поглянувши на тих, хто сидів довкола, промовив: — Ось моя мати і мої брати!+ 35 Кожен, хто виконує волю Бога, є мені братом, і сестрою, і матір’ю».+

4 І знову Ісус почав навчати біля моря. Навколо зібрався величезний натовп, тому він сів у човен і трохи відплив від берега, а всі люди залишилися на березі.+ 2 Тож він за допомогою прикладів+ став навчати їх багатьох істин, кажучи:+ 3 «Послухайте. Якось сіяч вийшов сіяти.+ 4 Коли він сіяв, трохи насіння впало при дорозі, але прилетіли птахи і повидзьобували його. 5 Ще трохи насіння впало на кам’янисту землю, де було мало ґрунту. Воно відразу проросло, бо ґрунт був неглибокий.+ 6 Та коли зійшло сонце, то спалило його, і воно засохло, оскільки не мало коріння. 7 Ще трохи насіння впало між терни, але терни виросли й заглушили його, і воно не принесло жодного плоду.+ 8 А ще трохи насіння впало на добрий ґрунт і, піднявшись, виросло та почало давати плоди — у 30, 60 і 100 разів більше, ніж було посіяно».+ 9 Потім Ісус додав: «Хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає».+

10 Коли ж він залишився сам, ті, хто був коло нього, у тому числі його 12 апостолів, почали розпитувати про ці приклади.+ 11 Він сказав їм: «Вам дано зрозуміти священну таємницю+ Божого Царства, а для сторонніх усе почуте так і залишається прикладами.+ 12 А все це для того, щоб, дивлячись, вони не бачили і, слухаючи, не розуміли суті сказаного; вони ніколи не навернуться і не отримають прощення».+ 13 Потім він промовив: «Якщо ви не розумієте цього прикладу, то як зможете зрозуміти інші?

14 Сіяч сіє слово.+ 15 Насіння, яке падає при дорозі,— це слово, посіяне в людях, до котрих — тільки-но вони почують слово — приходить Сатана+ і забирає посіяне.+ 16 Якщо насіння падає на кам’янисту землю, це означає, що люди, почувши слово, відразу приймають його з радістю,+ 17 але вони не мають кореня, хоча й тримаються якийсь час. І коли через слово вони зазнаю́ть лиха чи переслідувань, то падають. 18 Буває і так, що насіння потрапляє між терни. Це означає, що люди чують слово,+ 19 але тривоги+ цього віку*, багатство,+ яке вводить в оману, та прагнення+ всього іншого полонять серце і заглушують слово, тож воно не приносить жодного плоду. 20 Коли ж насіння падає на добрий ґрунт, це означає, що люди слухають слово, охоче його приймають і приносять плоди — у 30, 60 і 100 разів більше».+

21 Також він сказав їм: «Хіба світильник виносять для того, щоб поставити під кошик* чи під ліжко? Хіба ж не для того його виносять, щоб поставити на підставку?+ 22 Адже все приховане з часом має бути розкрите. І, хоч би як старанно щось ховали, воно стане відомим.+ 23 Хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає».+

24 Далі він сказав: «Звертайте увагу на те, що чуєте.+ Якою мірою міряєте, такою відміряють і вам, та ще й додадуть. 25 Бо той, хто має, отримає ще більше.+ А в того, хто не має, заберуть навіть те, що він має».+

26 Після того він промовив: «Боже Царство можна порівняти з тим, як чоловік кидає в землю насіння. 27 Вночі він спить, вранці встає, а насіння тим часом сходить і виростає, хоча він не знає як. 28 Земля сама поступово приносить плід: спочатку з’являється стеблина, потім колосок і аж в кінці на ньому визріває зерно. 29 А як тільки врожай достигає, чоловік береться за серп, бо настали жнива».

30 Далі він сказав: «З чим можна порівняти Боже Царство або яким прикладом його описати? 31 Воно подібне до гірчичного зернятка: коли воно сіється, то є найдрібнішим насінням на землі,+ 32 а коли потрапляє в ґрунт і виростає, то стає більшою від усіх городніх рослин і пускає такі великі гілки, що навіть небесні птахи можуть оселитися в його тіні».

33 Тож він доносив їм слово, наводячи багато подібних прикладів,+ і розповідав стільки, скільки вони могли зрозуміти. 34 Без прикладів він до них не говорив, а своїм учням пояснював усе на самоті.+

35 У той же день, коли звечоріло, він сказав їм: «Перепливімо на другий берег».+ 36 Тоді вони відпустили натовп і попливли разом з ним човном. Були там ще й інші човни.+ 37 Раптом знялася сильна буря, і хвилі вдарялись об човен. Тож він, наповнившись водою, мало не почав тонути.+ 38 Ісус же був на кормі та спав, поклавши голову на подушку. Тому вони розбудили його і сказали: «Учителю, невже тобі байдуже, що ми тонемо?» 39 Тоді він підвівся, вгамував вітер і сказав морю: «Ущухни! Заспокойся!»+ Вітер ущух, і настала велика тиша. 40 Тож він сказав: «Чому ви так налякалися*? Невже у вас досі немає ані краплини віри?» 41 Але їх охопив величезний страх, і вони говорили один одному: «Хто ж він такий, що навіть вітер та море слухаються його?»+

5 Після того вони прибули на другий берег моря, в місцевість герази́нів.+ 2 Як тільки Ісус вийшов з човна, йому назустріч з гробниць* вибіг чоловік, опанований нечистим духом. 3 Він жив серед гробниць, і нікому ніколи не вдавалось надійно зв’язати його навіть ланцюгами. 4 Його не раз заковували в кайдани та ланцюги, але він розривав ланцюги і розбивав кайдани. Тож ніхто не мав сили його вгамувати. 5 Він постійно, день і ніч, кричав у гробницях та в горах і ранив себе камінням. 6 Але коли він побачив здалека Ісуса, то підбіг до нього й поклонився йому.+ 7 Тоді, щосили закричавши, він вигукнув: «Чого ти від мене хочеш, Ісусе, Сину Всевишнього Бога? Заклинаю тебе Богом, не муч мене!»+ — 8 бо перед тим Ісус сказав: «Духу нечистий, вийди з цього чоловіка».+ 9 Ісус запитав його: «Як тебе звати?» Той відповів: «Легіон, бо нас багато». 10 І він продовжував благати Ісуса не висилати духів з тієї місцевості.+

11 У той час на горі паслося велике стадо свиней.+ 12 Тому духи благали Ісуса: «Пошли нас у тих свиней, дозволь увійти в них». 13 І він дозволив. Тоді нечисті духи вийшли з чоловіка та ввійшли у свиней, і майже 2000 свиней — ціле стадо — кинулися з урвища* в море й потонули. 14 А чоловіки, які пасли свиней, утекли й розповіли про все в місті та в довколишніх селах. І люди зібрались, аби подивитись, що сталося.+ 15 Вони підійшли до Ісуса й побачили чоловіка, який колись був опанований демонами. Тепер той самий чоловік, в якому колись був легіон демонів, сидів одягнений і був при здоровому розумі. Побачивши це, люди налякались. 16 Також їм про все розповіли ті, хто на власні очі бачив, що трапилося зі свиньми та з чоловіком, який був опанований демонами. 17 Тож люди почали благати Ісуса покинути їхню місцевість.+

18 Коли ж Ісус сідав у човен, чоловік, який раніше був опанований демонами, благав, щоб Ісус дозволив йому піти з ним.+ 19 Проте він не дозволив, сказавши: «Іди додому, до родини, і розкажи про все, що зробив для тебе Єгова*, і про те, як він змилосердився над тобою». 20 Той чоловік пішов та почав розповідати в Десятимісті* про все, що Ісус для нього зробив, а люди дивувалися цьому.

21 Потім Ісус знову переплив човном на другий берег, і там зібрався коло нього численний натовп.+ 22 Прийшов один з начальників синагоги, якого звали Яı́р, і, побачивши Ісуса, впав йому до ніг+ 23 та почав настійно благати: «Моя донечка дуже хвора*. Будь ласка, прийди і поклади на неї руки,+ щоб вона одужала і не померла». 24 Тоді Ісус пішов з тим чоловіком, а за ним, тиснучи з усіх боків,— численний натовп людей.

25 Була там одна жінка, яка 12 років страждала від кровотечі.+ 26 Вона дуже натерпілась* від багатьох лікарів і витратила все, що мала, але їй ніщо не допомогло і навіть стало гірше. 27 Коли ж вона почула про Ісуса, то, пробравшись крізь натовп, підійшла до нього ззаду і торкнулася до його одягу,+ 28 бо казала собі: «Якщо торкнуся хоча б до його одягу, то одужаю».+ 29 Як тільки жінка це зробила, кровотеча зупинилась, і вона відчула, що зцілилась від своєї тяжкої хвороби.

30 Ісус відразу відчув, що з нього вийшла сила.+ Тому він обернувся і запитав людей: «Хто торкнувся до мого одягу?»+ 31 Та його учні сказали: «Ти ж сам бачиш, що натовп тисне тебе, і ще питаєш: “Хто торкнувся до мене?”» 32 Однак він дивився довкола, шукаючи, хто це зробив. 33 Жінка, знаючи, що́ з нею сталося, зі страхом і тремтінням підійшла до нього, впала на коліна і розповіла всю правду. 34 А він сказав їй: «Дочко, твоя віра зцілила тебе. Іди з миром+ і не страждай від цієї тяжкої хвороби».+

35 Поки Ісус ще говорив, до начальника синагоги підійшли люди з його дому і сказали: «Твоя дочка померла! Навіщо вже турбувати Вчителя?»+ 36 Але Ісус почув це і сказав начальнику синагоги: «Не бійся*, тільки вір».+ 37 Після того він не дозволив нікому йти з ним, крім Петра, Якова та Івана, брата Якова.+

38 І коли вони прийшли в дім начальника синагоги, то побачили сум’яття: люди плакали й сильно голосили.+ 39 Увійшовши, він сказав їм: «Чому ви плачете? Чому ви у сум’ятті? Дитина не померла, вона просто спить».+ 40 Люди ж, почувши це, стали насміхатися. А він наказав усім вийти, взяв із собою батька та матір дівчинки й тих, що з ним прийшли, і ввійшов туди, де вона лежала. 41 Тоді він узяв її за руку й промовив: «Таліта́ ку́мі», що в перекладі означає: «Дівчинко, кажу тобі, встань!»+ 42 Дівчинка зараз же піднялась і почала ходити. (Їй було 12 років.) Ті, хто це бачив, відразу прийшли у великий захват. 43 Але Ісус знову і знову наказував*, щоб вони нікому про це не розповідали,+ а потім сказав дати їй поїсти.

6 Звідти Ісус вирушив у рідні краї.+ Разом з ним пішли і його учні. 2 Коли настала субота, він почав навчати в синагозі. І більшість тих, хто слухав, дивувались і казали: «Звідки в цього чоловіка все це?+ Чому йому дана така мудрість і хто він такий, що може виконувати ці могутні діла?+ 3 Хіба він не тесля,+ син Марії,+ брат Якова,+ Йосипа, Юди й Си́мона?+ І сестри його хіба не тут серед нас?» Тож він став для них каменем спотикання. 4 Але Ісус сказав: «Пророка шанують скрізь, тільки не в рідних краях, не в рідному домі і не серед родичів».+ 5 Тож йому не вдалося виконати там жодного могутнього діла, він тільки поклав руки на кількох хворих та зцілив їх. 6 І він дивувався їхньому невірству. Далі він пішов по довколишніх селах, навчаючи людей.+

7 Потім Ісус покликав дванадцятьох і почав посилати їх по двоє,+ давши їм владу над нечистими духами.+ 8 При цьому він наказав їм не брати в дорогу нічого, крім палиці: ні хліба, ні торби, ні грошей* у поясі.+ 9 Він сказав їм взути сандалії і не брати одягу на заміну*. 10 Крім того, він промовив: «До якого дому ввійдете, там і залишайтесь, аж поки не підете звідти.+ 11 А якщо вас десь не приймуть і не будуть слухати, то, залишаючи те місце, обтрусіть порох зі своїх ніг. Це буде свідченням проти них».+ 12 Тоді учні пішли й проповідували, що люди мають покаятися.+ 13 І вони виганяли багатьох демонів,+ а також намащували олією чимало хворих та зціляли їх.

14 Про це почув цар Ірод, бо Ісусове ім’я стало всім відоме. Одні казали: «Іван Хреститель воскрес з мертвих, тому він і виконує могутні діла».+ 15 Інші говорили: «Це Ілля», а ще інші казали: «Він такий самий пророк, як і решта пророків давнини».+ 16 Почувши це, Ірод сказав: «Це воскрес Іван, якому я стяв голову». 17 Адже Ірод сам послав людей, і ті за його наказом заарештували Івана й, закувавши, кинули до в’язниці. А зробив він це через дружину свого брата Філіппа, Іродіа́ду, з якою одружився.+ 18 Бо Іван говорив Іроду: «За Законом ти не можеш мати дружину свого брата».+ 19 Тому Іродіа́да таїла на Івана злобу і хотіла його вбити, але не могла, 20 бо Ірод його боявся. Знаючи, що це чоловік праведний і святий,+ Ірод оберігав його. Іванові слова бентежили Ірода, і він не знав, що робити, але й далі залюбки слухав Івана.

21 І ось в Іродіа́ди з’явилась нагода здійснити свій задум, коли Ірод влаштував бенкет у день свого народження+ і запросив високих урядовців, воєначальників та найвидатніших людей Галілеї.+ 22 Туди прийшла дочка Іродіа́ди. Вона затанцювала і своїм танцем догодила Іродові, а також тим, хто їв* з ним. Тоді цар сказав дівчині: «Проси, чого забажаєш. Дам тобі все». 23 Він ще й поклявся: «Дам тобі все, що тільки попросиш, навіть половину царства». 24 Вона пішла й запитала матір: «Чого мені попросити?» А та відказала: «Голову Івана Хрестителя». 25 Дівчина відразу поспішила до царя і попросила: «Хочу, щоб ти зараз же дав мені на тарелі голову Івана Хрестителя».+ 26 Цар дуже засмутився, однак не хотів відмовити їй через свою клятву і через гостей*. 27 Тому цар відразу послав охоронця й наказав принести голову Івана. Той пішов до в’язниці, відрубав йому голову 28 і приніс її на тарелі. Він дав її дівчині, а дівчина — матері. 29 Почувши це, Іванові учні пішли, забрали тіло і поклали в гробницю*.

30 Апостоли зібралися довкола Ісуса й розповіли йому про все, що робили і чого навчали.+ 31 Тоді він їм сказав: «Ходіть зі мною у віддалене місце і трохи відпочиньте».+ Адже багато людей приходило і відходило, тому вони не мали часу навіть поїсти. 32 Тож вони відпливли човном у віддалене місце, щоб побути на самоті.+ 33 А дехто бачив, як вони відпливають, і багатьом стало відомо про це. Тоді люди зі всіх довколишніх міст побігли за ними і навіть випередили їх. 34 Отже, вийшовши, Ісус побачив численний натовп людей і пройнявся до них жалем,+ адже вони були як вівці без пастуха.+ І він почав їх багато чого навчати.+

35 Під вечір до нього підійшли учні та сказали: «Година вже пізня, а це місце віддалене.+ 36 Розпусти́ людей, щоб вони пішли по довколишніх дворах і селах та купили собі щось поїсти».+ 37 Ісус їм відповів: «Ви нагодуйте їх». А вони запитали: «То нам піти й купити хліба на 200 дена́ріїв* і нагодувати цей народ?»+ 38 Він сказав: «Ідіть подивіться, скільки маєте хлібин». Подивившись, вони сказали: «П’ять. І ще маємо дві риби».+ 39 Тоді він сказав усім сісти на траву*,+ розділившись на групи. 40 Тож вони сіли групами по 100 і по 50 осіб. 41 Потім він взяв п’ять хлібин і дві риби, подивився на небо та помолився*.+ Далі він поламав хліб і почав давати своїм учням, щоб ті роздавали людям. Також він поділив на всіх дві риби. 42 Тож усі їли й наситились, 43 а все, що залишилось, позбирали, і вийшло 12 повних кошиків, якщо не рахувати риби.+ 44 А тих, хто їв хліб, було 5000 чоловіків.

45 Відразу після того Ісус звелів своїм учням сісти в човен і перепливти на другий берег до Віфсаї́ди, а сам залишився, щоб розпустити людей по домах.+ 46 Попрощавшись з ними, він пішов на гору помолитися.+ 47 Коли настав вечір, човен був посеред моря, а Ісус — сам на березі.+ 48 Вночі, приблизно під час четвертої сторожі*, він побачив, що через зустрічний вітер їм тяжко веслувати, і пішов до них по морю, але хотів* їх оминути. 49 Помітивши, що він йде по морю, учні подумали: «Це примара!» — та голосно закричали, 50 бо всі побачили його і стривожились. Проте він відразу сказав їм: «Не бійтеся, це я. Не лякайтесь».+ 51 Тоді він сів до них у човен, і вітер ущух. Побачивши все це, вони були просто приголомшені, 52 бо ще не збагнули значення того, що Ісус зробив з хлібинами. Їхні серця все ще не могли цього зрозуміти.

53 Перепливши на другий берег, вони прибули до Генісаре́ту і там стали на якір.+ 54 Однак щойно вони вийшли з човна, люди відразу впізнали Ісуса. 55 Вони обійшли всю цю місцевість, взяли на ноші хворих і, дізнаючись, де Ісус, приносили їх до нього. 56 І хоч би куди він приходив — у село, місто чи поселення, люди зносили хворих на ринкову площу, а ті благали дозволу доторкнутися хоча б до торочок його вбрання.+ І всі, хто торкався, одужували.

7 Якось довкола Ісуса зібрались фарисеї та деякі книжники, що прийшли з Єрусалима.+ 2 Вони побачили, що декотрі учні їли опоганеними, тобто немитими*, руками. 3 (Фарисеї, як і решта юдеїв, твердо дотримуються традицій своїх прабатьків: не їдять, поки не вимиють рук по лікті, 4 і коли повертаються з ринку, то не їдять, поки не помиються. Є ще багато інших переданих їм традицій, яких вони твердо тримаються, скажімо, занурення у воду* чаш, глеків і мідного посуду.)+ 5 Тож фарисеї та книжники запитали Ісуса: «Чому твої учні не тримаються традицій своїх прабатьків, а їдять опоганеними руками?»+ 6 Ісус відповів: «Ісая влучно пророкував про вас, лицеміри, як написано: “Ці люди шанують мене своїми устами, але їхні серця далеко від мене.+ 7 Проте даремно вони поклоняються мені, бо видають людські заповіді за Божі вчення”.+ 8 Ви відкидаєте заповіді Бога й міцно тримаєтесь традицій людей».+

9 Далі він сказав: «Ви майстерно обходите Божі заповіді, аби тільки зберегти власні традиції.+ 10 Наприклад, Мойсей сказав: “Шануй батька і матір”,+ а також: “Нехай той, хто зневажливо говорить про* свого батька чи матір, буде покараний смертю”.+ 11 Ви ж говорите: “Хто скаже батькові чи матері: «Все, що я маю і чим міг би допомогти тобі,— це корва́н (тобто дар, присвячений Богові)»...” 12 Цим ви не даєте такій людині зробити щось для батька чи матері.+ 13 Так ви своїми традиціями, які самі ж встановили, позбавляєте сили Боже слово.+ І ви робите ще багато подібного».+ 14 Тоді Ісус покликав натовп і сказав: «Послухайте всі й зрозумійте:+ 15 немає нічого такого, що, потрапляючи всередину людини, могло б її опоганити. Опоганює людину тільки те, що з неї виходить».+ 16 *——

17 Коли він залишив натовп і ввійшов у дім, учні почали розпитувати його, що означає цей приклад.+ 18 А він сказав: «Невже ви, так само як і вони, не розумієте? Невже не знаєте: ніщо з того, що потрапляє всередину людини, не може її опоганити? 19 Адже воно потрапляє не в серце, а в шлунок й після того виходить у стічний рів». Цими словами Ісус показав, що вся їжа чиста. 20 Далі він промовив: «Опоганює людину те, що з неї виходить.+ 21 Бо зсередини, з людського серця,+ виходять погані думки, що породжують статеву розпусту*, крадіжки, вбивства, 22 перелюб, жадібність, лихі вчинки, обман, розгнузданість*, заздрісне око, зневажливі слова, пихатість і непоміркованість. 23 Усе це зло походить зсередини, і саме воно опоганює людину».

24 Звідти Ісус вирушив до околиць Тира й Сидо́на.+ Там він увійшов в один дім, але не хотів, щоб хтось про це довідався. Проте він так і не зміг залишитись непоміченим. 25 Про нього відразу почула одна жінка, дочка якої мала нечистого духа. Жінка прийшла і впала йому до ніг.+ 26 Вона була грекинею, за походженням* сирофінікı́йкою. Жінка благала Ісуса вигнати з дочки демона, 27 проте він сказав їй: «Нехай спочатку наситяться діти, бо недобре забрати хліб у дітей і кинути цуценятам».+ 28 На це жінка відповіла: «Правда, пане, але ж навіть цуценята під столом їдять крихти, котрі впали у діток». 29 Тоді Ісус промовив: «За те, що ти так сказала, іди, демон вийшов з твоєї дочки».+ 30 Тож вона повернулась додому і побачила, що дитина лежить на ліжку, а демон з неї вийшов.+

31 Ісус покинув околиці Тира і пішов через Сидо́н до Галілейського моря, пройшовши через територію Десятимістя*.+ 32 Там до нього привели глухого чоловіка, який мав ваду мови,+ і благали покласти на нього руки. 33 Ісус відвів того чоловіка вбік, подалі від натовпу, вклав свої пальці в його вуха, плюнув, а потім доторкнувся до його язика.+ 34 Після того він подивився на небо, глибоко зітхнув і сказав чоловікові: «Еффа́та», тобто: «Відкрийся». 35 Тоді чоловік почав чути,+ а вада мови пропала, і він став добре говорити. 36 Ісус заборонив про це розказувати,+ але чим більше він забороняв, тим більше люди про це говорили.+ 37 І народ просто не виходив з дива+ та казав: «Усе він робить добре. Завдяки йому навіть глухі можуть чути, а німі — говорити».+

8 У ті дні знову зібрався великий натовп людей, і вони не мали що їсти. Тож Ісус покликав учнів та сказав: 2 «Шкода мені цих людей,+ бо вони вже три дні зі мною і не мають що їсти.+ 3 Якщо відправлю їх додому голодними*, то вони ослабнуть в дорозі, бо багато з них прийшли здалека». 4 На це учні відказали: «Але де тут, у віддаленому місці, знайти стільки хліба, щоб нагодувати весь цей народ?» 5 Він же їх запитав: «Скільки маєте хлібин?» Ті відповіли: «Сім».+ 6 Тоді він наказав натовпу сісти на землю, взяв сім хлібин і, склавши подяку, поламав їх та почав давати учням, а ті роздавали людям.+ 7 І мали вони ще кілька невеликих риб. Помолившись*, Ісус сказав роздати також їх. 8 Отже, всі їли й наситились. А коли закінчили їсти, позбирали те, що залишилося, наповнивши сім великих кошиків*.+ 9 Усього там було приблизно 4000 чоловіків. Потім він розпустив людей по домівках.

10 Відразу після цього Ісус сів з учнями у човен та поплив до околиць Далману́ти.+ 11 Там підійшли до нього фарисеї і стали з ним сперечатися. Вони вимагали показати їм якийсь знак з неба, намагаючись так його випробувати.+ 12 Тож він тяжко зітхнув і промовив: «Чому це покоління хоче побачити знак?+ Правду кажу вам: це покоління не отримає жодного знаку».+ 13 Сказавши це, він пішов від них, знову сів у човен і поплив на протилежний берег.

14 Але вони забули взяти з собою хліб і, крім однієї хлібини, не мали в човні більше нічого.+ 15 І він чітко попередив їх: «Дивіться, остерігайтеся фарисейської та Іродової закваски».+ 16 А вони стали сваритися через те, що не взяли хліба. 17 Помітивши це, він звернувся до них: «Чому ви сваритесь через те, що не маєте хліба? Невже ви й досі не збагнули того, що я мав на увазі? Невже ваші серця все ще не можуть цього зрозуміти? 18 “Маючи очі, ви не бачите? Маючи вуха, не чуєте?” Хіба ви вже забули, 19 скільки кошиків, повних хліба, ви зібрали після того, як я поламав і розділив п’ять хлібин+ на 5000 чоловіків?» Вони відповіли: «Дванадцять».+— 20 «А коли поламав і розділив сім хлібин на 4000, скільки потім зібрали повних кошиків*?» Вони відповіли: «Сім».+ 21 На це він сказав: «Невже ви й досі нічого не розумієте?»

22 І прибули вони до Віфсаї́ди. Там до Ісуса привели сліпого і почали благати, щоб Ісус доторкнувся до нього.+ 23 Він же взяв сліпого за руку і вивів за село. Плюнувши йому на очі,+ він поклав на нього руки й запитав: «Бачиш щось?» 24 Чоловік подивився і відповів: «Бачу людей, але вони виглядають як дерева, що ходять». 25 Він знову поклав йому руки на очі, і чоловік побачив чітко. До нього повернувся зір, і він все бачив виразно. 26 Тож Ісус відправив його додому, але сказав: «Тільки не заходь у село».

27 Далі Ісус разом з учнями вирушив до сіл Кеса́рії Філіппової. По дорозі він почав розпитувати учнів: «Що люди говорять про мене? Хто я такий?»+ 28 Вони ж відповіли: «Декотрі кажуть, що ти Іван Хреститель,+ інші — Ілля,+ а ще інші — один з пророків». 29 І він запитав: «А ви, що ви думаєте? Хто я такий?» У відповідь Петро промовив: «Ти — Христос».+ 30 Тоді Ісус заборонив їм про нього розказувати.+ 31 Крім того, він почав їх навчати, що Сину людському доведеться знести багато страждань, що його відкинуть старійшини, старші священики та книжники і що потім його вб’ють,+ але через три дні він воскресне.+ 32 І він відверто говорив про це. Однак Петро відвів Ісуса вбік та почав йому докоряти.+ 33 Ісус обернувся, поглянув на учнів і докорив Петрові, кажучи: «Відійди від* мене, Сатано, бо ти думаєш не про Боже, а про людське».+

34 Тоді він покликав до себе натовп та учнів і промовив: «Якщо хтось хоче йти за мною, нехай зречеться самого себе, візьме свій стовп мук* і постійно йде за мною.+ 35 Бо, хто хоче врятувати своє життя*, той його погубить. А хто погубить своє життя* заради мене і доброї новини, той врятує його.+ 36 Яка ж користь людині, коли вона здобуде цілий світ, але втратить життя*?+ 37 Справді, що дасть людина взамін за своє життя*?+ 38 Хто буде соромитись мене і моїх слів перед цим перелюбним* і грішним поколінням, того посоромиться і Син людський,+ коли прийде зі святими ангелами у славі свого Батька».+

9 Далі Ісус сказав їм: «Правду кажу вам: декотрі з тих, хто тут стоїть, не скуштують смерті, аж поки не побачать, як Боже Царство запанує у своїй могутності».+ 2 Через шість днів Ісус взяв із собою на високу гору Петра, Якова та Івана, і з ними більше нікого не було. Там, на горі, Ісус преобразився перед ними.+ 3 Тоді його вбрання почало сяяти і стало таким білим, що жоден чистильник на землі не зміг би зробити його білішим. 4 Також перед ними з’явилися Ілля та Мойсей і почали розмовляти з Ісусом. 5 Тому Петро сказав Ісусу: «Учителю*, добре нам тут. Тож дозволь поставити три намети: один для тебе, один для Мойсея і один для Іллі». 6 Петро не знав, як на це реагувати, бо вони дуже налякались. 7 І з’явилась хмара та покрила їх, а з хмари пролунав голос:+ «Це Син мій улюблений.+ Слухайте його».+ 8 Раптом, озирнувшись, вони побачили, що коло них більше нікого немає — тільки Ісус.

9 А як сходили вони з гори, він твердо наказав нікому не розповідати про побачене,+ аж поки Син людський не воскресне з мертвих.+ 10 Учні взяли його слова до серця*, але почали між собою обговорювати, яке воскресіння він має на увазі. 11 І вони стали розпитувати його: «Чому книжники говорять, що спочатку має прийти Ілля?»+ 12 Він сказав їм: «Спочатку справді повинен прийти Ілля і все відновити.+ Але чому тоді написано, що Син людський має знести багато страждань+ і його зневажатимуть?+ 13 Кажу вам: Ілля+ вже прийшов, і з ним зробили все, що хотіли, як і написано про нього».+

14 Коли вони підійшли до інших учнів, то побачили довкола них численний натовп людей, а також книжників, які сперечалися з ними.+ 15 Помітивши Ісуса, люди здивувались і підбігли до нього, щоб привітатися. 16 Тоді він запитав: «Про що ви сперечаєтесь?» 17 На це один чоловік з натовпу відповів: «Учителю, я привів до тебе свого сина, бо він має духа, який не дає йому говорити.+ 18 Де тільки він схопить сина, там і кидає його на землю, а той пускає піну з рота, скрегоче зубами і зовсім знесилюється. Я просив твоїх учнів вигнати його, але вони не змогли». 19 У відповідь він сказав їм: «О безвірне покоління!+ Скільки мені ще бути з вами? Скільки ще терпіти вас? Приведіть його до мене».+ 20 Тож його привели, але дух, побачивши Ісуса, відразу затряс хлопцем. Той упав на землю, почав качатися та пускати піну з рота. 21 Тоді Ісус запитав батька: «Скільки часу це в нього?» Той відказав: «Ще з дитинства. 22 Дух часто кидав його то у вогонь, то у воду, бо хотів погубити. Якщо можеш щось зробити, змилосердься над нами і допоможи». 23 Ісус промовив до нього: «Кажеш: “Якщо можеш”? Для того, хто вірить, можливо все».+ 24 Батько дитини відразу вигукнув: «Вірю! Допоможи, якщо мені в чомусь бракує віри!»+

25 Коли Ісус помітив, що до них збігається багато людей, він докорив нечистому духові: «Духу німоти й глухоти, наказую тобі: вийди з нього і більше ніколи не повертайся!»+ 26 Тоді, закричавши та затрясши хлопцем у сильних судомах, дух вийшов, і хлопець став як мертвий. Тож більшість людей говорила: «Він помер!» 27 Але Ісус підвів його, взявши за руку, і той встав. 28 А коли Ісус ввійшов у дім, учні запитали його наодинці: «Чому ми не змогли його вигнати?»+ 29 Він сказав: «Такий рід не змусиш вийти нічим, крім молитви».

30 Вирушивши звідти, вони пішли Галілеєю, але Ісус не хотів, щоб хтось про це довідався. 31 Бо він навчав своїх учнів і казав: «Сина людського зрадять і видадуть в руки людей, і вони його вб’ють.+ Але хоча його вб’ють, через три дні він воскресне».+ 32 Проте вони не розуміли сказаного, а розпитувати його боялися.

33 Потім вони прийшли до Капернау́ма. І коли Ісус був в одному домі, то запитав їх: «Про що ви сперечалися в дорозі?»+ 34 Вони мовчали, бо в дорозі сперечалися, хто з них більший. 35 Тому він сів, покликав дванадцятьох і сказав: «Хто хоче бути першим, той має бути останнім і всім служити».+ 36 Тоді взяв він малу дитину, поставив серед них і, обійнявши її, промовив: 37 «Той, хто приймає таку малу дитину+ в моє ім’я, приймає і мене. Хто ж приймає мене, приймає не тільки мене, але й того, хто мене послав».+

38 Іван сказав йому: «Учителю, ми бачили одного чоловіка, який твоїм іменем виганяє демонів, і намагались зупинити його, бо він не ходить з нами».+ 39 На це Ісус промовив: «Не перешкоджайте йому. Жодна людина, яка моїм іменем здійснює могутнє діло, не може відразу після того говорити про мене щось погане. 40 Бо, хто не проти нас, той за нас.+ 41 Правду кажу вам: хто напоїть вас кухлем води за те, що ви належите Христу,+ той нізащо не втратить своєї нагороди.+ 42 Однак якщо хтось стане каменем спотикання для когось із цих малих, що мають віру, то ліпше було б, якби йому на шию повісили жорно, подібне до того, яке обертає осел, і кинули його в море.+

43 Якщо твоя рука доводить тебе до спотикання, відсічи її. Ліпше отримати життя, будучи калікою, ніж з двома руками піти в геє́ну*, у вогонь невгасимий.+ 44 *—— 45 І, якщо твоя нога доводить тебе до спотикання, відсічи її. Ліпше отримати життя, будучи калікою, ніж з двома ногами бути вкинутим у геє́ну*.+ 46 *—— 47 І, якщо око доводить тебе до спотикання, викинь його.+ Ліпше тобі увійти в Боже Царство з одним оком, аніж з двома очима бути вкинутим у геє́ну*,+ 48 де хробаки не гинуть і вогонь не згасає.+

49 Адже кожен має бути посолений вогнем.+ 50 Сіль — добра річ. Але якщо сіль втратить свої властивості, то як зробити її знову солоною?+ Майте сіль у собі+ та зберігайте між собою мир».+

10 Звідти Ісус пішов до кордонів* Юдеї за Йорданом. Там коло нього знову зібралися натовпи, і він за своїм звичаєм почав їх навчати.+ 2 Тоді підійшли фарисеї і, бажаючи випробувати його, запитали, чи має право чоловік розлучатися зі своєю дружиною.+ 3 У відповідь він промовив до них: «А що наказав вам Мойсей?» 4 Вони сказали: «Мойсей дозволив написати свідоцтво про розлучення і розлучитися з нею».+ 5 Ісус же сказав: «Серця ваші зачерствілі,+ тому Мойсей написав вам цю заповідь.+ 6 Але, як було написано, на початку творення “він створив їх як чоловіка і жінку.+ 7 Тому покине чоловік батька і матір,+ 8 і вони обоє стануть одним тілом”,+ так що їх уже не двоє, вони — одне тіло. 9 Отже, що Бог з’єднав одним ярмом, нехай жодна людина не розділяє».+ 10 Коли вони знову були в домі, учні почали його про це розпитувати. 11 Він сказав їм: «Хто розлучається зі своєю дружиною і одружується з іншою, той чинить перелюб,+ кривдячи першу дружину. 12 І якщо жінка, розлучившись з чоловіком, одружується з іншим, то чинить перелюб».+

13 Потім люди стали приводити до нього малих дітей, щоб він доторкнувся до них, але учні дорікали їм за це.+ 14 Побачивши таке, Ісус обурився й сказав: «Пустіть діток до мене, не перешкоджайте їм, бо саме таким належить Боже Царство.+ 15 Правду кажу вам: якщо хтось не прийме Боже Царство так, як дитя, то нізащо в нього не ввійде».+ 16 І він почав пригортати дітей і благословляти їх, кладучи на них руки.+

17 Коли Ісус ішов дорогою, один чоловік підбіг до нього і, впавши на коліна, запитав: «Учителю добрий, що мені робити, щоб успадкувати вічне життя?»+ 18 Ісус відповів: «Чому називаєш мене добрим? Ніхто не є добрим, крім одного — Бога.+ 19 Ти ж знаєш заповіді: “Не вбивай,+ не чини перелюбу,+ не кради,+ не давай неправдивого свідчення,+ нікого не оббирай,+ шануй батька і матір”».+ 20 Той же йому сказав: «Учителю, всього цього я дотримуюся ще з юності». 21 Ісус подивився на чоловіка і, пройнявшись до нього любов’ю, промовив: «Одного тобі бракує: піди продай усе, що маєш, і роздай гроші бідним. Так ти збереш собі скарб у небі. А тоді приходь та будь моїм учнем».+ 22 Але така відповідь засмутила чоловіка, і він пішов зажурений, бо мав великий маєток.+

23 Оглянувшись довкола, Ісус сказав учням: «Як важко буде тим, хто має гроші, ввійти в Боже Царство!»+ 24 Проте його слова здивували учнів. Тож він повторив: «Діти, як же важко ввійти в Боже Царство! 25 Легше верблюдові пролізти крізь вушко голки, ніж багатому ввійти в Боже Царство».+ 26 Це їх ще більше здивувало, і вони запитали його*: «Чи може тоді взагалі хтось спастися?»+ 27 Подивившись на них, Ісус сказав: «Для людей це неможливо, але не для Бога, бо для Бога можливо все».+ 28 Тоді Петро звернувся до нього: «А от ми... ми полишили все і пішли за тобою».+ 29 У відповідь Ісус сказав: «Правду кажу вам: немає нікого, хто заради мене й доброї новини покинув би дім, чи братів, чи сестер, чи матір, чи батька, чи дітей, чи поля́+ 30 і не отримав би у цей час, коли зноситиме переслідування,+ у 100 разів більше домів, братів, сестер, матерів, дітей і полів, а в прийдешньому віці* — вічне життя. 31 Однак багато перших стануть останніми, а останні — першими».+

32 І йшли вони дорогою до Єрусалима. Ісус йшов попереду. Учні були здивовані, а ті, котрі йшли за ними, злякалися. Він знову відійшов з дванадцятьма убік і почав розповідати їм про те, що з ним має статися:+ 33 «Ось ми йдемо до Єрусалима, і Син людський буде відданий у руки старших священиків та книжників. Вони засудять його на смерть і віддадуть людям з інших народів. 34 З нього будуть насміхатися, на нього будуть плювати, його бичуватимуть, а потім вб’ють, але через три дні він воскресне».+

35 До нього підійшли Яків та Іван — сини Зеведе́я+ — і сказали: «Учителю, зроби для нас, що попросимо».+ 36 Тоді він запитав: «Що ви хочете, щоб я для вас зробив?» 37 Вони відповіли: «Коли ти сидітимеш у своїй славі, дозволь одному з нас бути праворуч від тебе, а другому — ліворуч».+ 38 Але Ісус сказав їм: «Ви не знаєте, чого просите. Чи можете пити чашу, яку я п’ю, або хреститися хрещенням, яким я хрещусь?»+ 39 Вони відповіли: «Можемо». На це Ісус сказав: «Чашу, яку я п’ю, ви справді будете пити, і хрещенням, яким я хрещусь, ви охреститесь.+ 40 А хто сидітиме праворуч чи ліворуч від мене, вирішую не я. Ці місця належать тим, для кого вони приготовані».

41 Коли про це почули 10 інших учнів, то обурилися на Якова та Івана.+ 42 Але Ісус, покликавши їх до себе, сказав: «Ви знаєте, що ті, кого вважають* правителями народів, панують над людьми і видатні особи володарюють над ними.+ 43 Проте серед вас так не має бути, а, навпаки, хто хоче бути поміж вами великим, той повинен стати вашим слугою,+ 44 і, хто хоче бути першим серед вас, той повинен стати для всіх рабом. 45 Бо й Син людський прийшов не для того, щоб йому служили, а щоб послужити+ і віддати своє життя* як викуп за багатьох».+

46 Після того вони прийшли до Єрихона. А коли Ісус, його учні та великий натовп людей вже виходили з міста, сталося ось що. При дорозі сидів сліпий жебрак Вартиме́й (син Тиме́я).+ 47 Почувши, що йде Ісус назаря́нин, він почав кричати: «Сину Давидів,+ Ісусе, змилосердься наді мною!»+ 48 При цьому багато людей докоряли йому і наказували мовчати, але він ще сильніше кричав: «Сину Давидів, змилосердься наді мною!» 49 Тож Ісус зупинився й сказав: «Покличте його до мене». І вони покликали сліпого, говорячи: «Вставай, не бійся, він кличе тебе». 50 Скинувши свій верхній одяг, він скочив на ноги і поспішив до Ісуса. 51 Тоді Ісус запитав його: «Що ти хочеш, аби я для тебе зробив?» Сліпий відповів: «Учителю*, хочу бачити». 52 Ісус же сказав йому: «Йди, твоя віра зцілила тебе».+ До чоловіка відразу повернувся зір,+ і він пішов слідом за ним.

11 Коли вони наближалися до околиць Єрусалима, до Вітфа́гії та Віфа́нії,+ що на Оливковій горі, Ісус послав поперед себе двох учнів+ 2 і наказав їм: «Підіть у село, що перед вами. Як тільки ввійдете туди, знайдете прив’язане осля, на якому ще не сиділа жодна людина. Відв’яжіть його й приведіть. 3 А якщо хтось запитає вас: “Навіщо ви відв’язуєте його?” — скажіть: “Воно потрібне Господу, але він відразу його поверне”». 4 Вони пішли і на бічній вулиці знайшли осля, прив’язане коло дверей дому, і відв’язали його.+ 5 Але декотрі люди, які там стояли, запитали: «Що ви робите? Навіщо відв’язуєте осля?» 6 Учні відповіли так, як сказав Ісус, і ті їх відпустили.

7 Тож осля+ привели до Ісуса, і, коли поклали на нього одяг, Ісус сів зверху.+ 8 Тоді багато людей стелили на дорозі свій одяг, а інші — зрізане на полях віття.+ 9 Крім того, ті, що йшли попереду та ззаду, вигукували: «Молимо, спаси!+ Благословенний той, хто йде в ім’я Єгови*!+ 10 Благословенне прийдешнє Царство батька нашого, Давида!+ Молимо тебе, той, хто на небі, спаси його!» 11 Коли ж Ісус в’їхав до Єрусалима, то ввійшов у храм і почав усе довкола оглядати; а оскільки вже була пізня година, він пішов разом з дванадцятьма до Віфа́нії.+

12 Наступного дня, коли вони вийшли з Віфа́нії, Ісус зголоднів.+ 13 Побачивши здалека фігове дерево, вкрите листям, він підійшов, щоб подивитись, чи є на ньому плоди, але не знайшов нічого, крім листя, бо це не була пора для фіг. 14 Тож Ісус сказав: «Нехай ніхто ніколи більше не їсть твоїх плодів!»+ А учні все це чули.

15 Зрештою вони прийшли до Єрусалима. Там він ввійшов у храм і почав виганяти продавців і покупців. Він також поперекидав столи міняльників та лавки тих, хто продавав голубів,+ 16 і заборонив переносити через храм будь-які речі. 17 При цьому він навчав і казав їм: «Хіба не написано: “Мій дім називатиметься домом молитви для всіх народів”?+ Ви ж зробили з нього печеру розбійників».+ 18 Коли це почули старші священики й книжники, то стали шукати можливості вбити Ісуса.+ Вони боялися його, тому що весь натовп був вражений його навчанням.+

19 А як почало вечоріти, вони вийшли з міста. 20 Наступного дня, проходячи рано-вранці повз фігове дерево, вони побачили, що воно засохло аж до самого коріння.+ 21 Петро, пригадавши, що сталося за день до того, звернувся до Ісуса: «Учителю*, поглянь! Фігове дерево, яке ти прокляв, засохло».+ 22 Ісус на це відповів: «Майте віру в Бога. 23 Правду кажу вам: якщо хтось скаже цій горі: “Піднімись і кинься в море”,— і не засумнівається у своєму серці, а буде вірити, що його слова виконаються, то так і станеться.+ 24 Тому кажу вам: про що молитесь і просите, вірте, що вже отримали, і обов’язково отримаєте.+ 25 А як стоїте й молитеся, прощайте все, що маєте проти інших, аби ваш Батько, який у небі, прощав і ваші проступки».+ 26 *——

27 І прийшли вони знову до Єрусалима. А коли Ісус ходив у храмі, підійшли старші священики, книжники й старійшини 28 і запитали його: «Якою владою ти чиниш все це? І хто дав тобі таку владу?»+ 29 У відповідь Ісус сказав: «І я вас про щось запитаю. Якщо відповісте, то я вам скажу, якою владою чиню все це. 30 Звідки Іван отримав владу хрестити:+ з неба чи від людей*? Скажіть».+ 31 Тож вони почали розмірковувати між собою: «Якщо скажемо: “З неба”, він запитає: “Чому ж ви йому не повірили?” 32 Але як ми скажемо: “Від людей”?» Вони боялися натовпу, бо всі вважали, що Іван дійсно був пророком.+ 33 Тож вони відповіли Ісусу: «Не знаємо». Ісус промовив: «І я вам не скажу, якою владою чиню все це».

12 Після того він почав наводити їм приклади: «Один чоловік посадив виноградник,+ обніс його огорожею, видовбав заглибину для давильні і поставив вежу.+ Тоді він здав його виноградарям, а сам вирушив в іншу країну.+ 2 У відповідну пору він послав до виноградарів свого раба, щоб забрати частину врожаю. 3 Проте виноградарі схопили його, побили й відіслали ні з чим. 4 Потім господар послав іншого раба. Але вони розбили йому голову і зганьбили його.+ 5 Він послав ще одного раба, але того вони взагалі вбили. Посилав він і багатьох інших, але деяких вони побили, а деяких убили. 6 Був у нього ще улюблений син.+ Його він послав останнім, кажучи: “До мого сина вони поставляться з повагою”. 7 Але виноградарі почали говорити між собою: “Це спадкоємець.+ Ходімо вбиймо його, і спадщина буде нашою”. 8 Тож вони схопили його, вбили й викинули з винограднику.+ 9 Що ж тепер зробить власник? Прийде і вб’є тих виноградарів, а виноградник здасть іншим.+ 10 Хіба ви ніколи не читали в Писанні: “Камінь, який відкинули будівельники, став головним наріжним каменем*.+ 11 Це від Єгови*, і воно дивовижне в наших очах”?»+

12 Зрозумівши, що цей приклад був саме про них, вони захотіли схопити* Ісуса, але, побоявшись людей, залишили його й пішли геть.+

13 Потім послали до нього декотрих фарисеїв та прибічників Ірода, щоб зловити його на слові.+ 14 Прийшовши, ті сказали: «Учителю, ми знаємо, що ти завжди говориш правду, не намагаєшся догодити іншим і не зважаєш на те, в кого яке становище. Ти завжди навчаєш Божої дороги згідно з правдою. Скажи, чи дозволено* платити кесарю* подушний податок? 15 Платити нам чи ні?» Розпізнавши їхнє лицемірство, Ісус сказав: «Чому ви мене випробовуєте? Покажіть мені дена́рій*». 16 І, коли вони принесли дена́рій*, він запитав їх: «Чиє це зображення та ім’я?» Ті відповіли: «Кесареве*». 17 Тоді Ісус сказав: «Віддавайте кесареве* кесарю*,+ а Боже — Богові».+ І вони були вражені його словами.

18 Після того прийшли садукеї, які говорять, що немає воскресіння,+ і запитали:+ 19 «Учителю, Мойсей написав нам, що коли хтось помре бездітним і залишить дружину, то його брат повинен одружитися з нею і продовжити рід свого брата.+ 20 Тож було семеро братів. Перший одружився, але помер без потомка. 21 Тоді з його вдовою одружився другий, але теж помер, не залишивши потомка, і те саме сталося з третім. 22 Так померли всі семеро братів, і ніхто з них не залишив потомка. Кінець кінцем померла й сама жінка. 23 Отже, коли настане воскресіння, чиєю дружиною вона буде? Адже з нею були одружені всі семеро». 24 У відповідь Ісус сказав: «Хіба не тому ви помиляєтесь, що не знаєте ні Писань, ні того, як діє Божа сила?+ 25 Бо коли воскресають з мертвих, то ні чоловіки, ні жінки не одружуються, тоді вони подібні до ангелів у небі.+ 26 Коли ж говорити про воскресіння мертвих, то хіба ви не читали в книзі Мойсея, у розповіді про терновий кущ, що Бог сказав йому: “Я Бог Авраама, Бог Ісака і Бог Якова”?+ 27 Він Бог не мертвих, а живих. Так що ви дуже помиляєтеся».+

28 Тоді підійшов один із книжників і почув, як вони сперечаються. Він побачив, що Ісус їм добре відповів, тому запитав його: «Яка заповідь найперша*?»+ 29 Ісус сказав: «Перша така: “Слухай, Ізра́їлю: Єгова*, наш Бог,— один Єгова*, 30 і люби Єгову*, Бога свого, всім своїм серцем, всією своєю душею*, всім своїм розумом та всією своєю силою”.+ 31 А друга така: “Люби свого ближнього, як самого себе”.+ Немає заповіді, більшої від цих». 32 На це книжник промовив до нього: «Учителю, ти сказав добре і правдиво: “Він — один, і немає іншого, крім нього”;+ 33 і треба любити його всім своїм серцем, всім своїм розумінням і всією своєю силою, а також любити ближнього, як самого себе. Це набагато цінніше від усіх цілопалень та жертв».+ 34 Ісус же, побачивши, що той говорить розсудливо, сказав: «Ти недалеко від Божого Царства». І після того ніхто не наважувався ще про щось його розпитувати.+

35 Продовжуючи навчати у храмі, Ісус сказав: «Чому книжники говорять, що Христос — просто Давидів син?+ 36 Адже Давид, керований святим духом,+ сам говорить: “Сказав Єгова* моєму Господу: «Сиди праворуч від мене, поки не покладу твоїх ворогів тобі під ноги»”.+ 37 А якщо Давид називає його Господом, як же тоді він Давидів син?»+

І численний натовп із задоволенням слухав Ісуса, 38 а він продовжував навчати: «Стережіться книжників, які люблять ходити в довгому вбранні й хочуть, щоб їх вітали на ринкових площах.+ 39 Вони прагнуть мати передні* місця в синагогах і найпочесніші місця на бенкетах.+ 40 Вони пожирають доми* вдів і довго моляться напоказ*. Вони отримають суворіший* присуд».

41 Тоді, сівши так, щоб було видно скриньки* для дарів,+ він почав спостерігати, як люди кидають у них гроші. Чимало заможних кидали багато монет,+ 42 а одна бідна вдова підійшла і вкинула дві монетки, які були майже нічого не варті*.+ 43 Тож він покликав учнів і сказав: «Правду кажу вам: ця бідна вдова вкинула більше, ніж усі люди, які кидали гроші в скриньки.+ 44 Бо вони кидали через те, що мають надмір, а вона, хоча й живе в нужді*, вкинула все, що мала,— весь свій прожиток».+

13 Коли Ісус виходив з храму, один учень сказав: «Учителю, поглянь! Яке чудове каміння і будівлі!»+ 2 На це Ісус сказав: «Бачиш ці великі будівлі? Не залишиться тут каменя на камені, усе буде зруйновано».+

3 Коли він сидів на Оливковій горі, звідки було видно храм, Петро, Яків, Іван та Андрій запитали його наодинці: 4 «Скажи нам, коли це станеться і яка ознака вказуватиме, що все це невдовзі закінчиться?»+ 5 Тож Ісус почав говорити: «Стережіться, щоб вас ніхто не ввів в оману,+ 6 бо багато буде тих, хто прийде під моїм іменем, кажучи: “Я Христос”, і вони багатьох введуть в оману. 7 Крім того, коли почуєте про війни у різних місцях, не лякайтеся; усе це має відбуватися, але це ще не кінець.+

8 Повстане народ на народ і царство на царство;+ в одному місці за іншим відбуватимуться землетруси; також буде голод.+ Усе це початок нестерпних мук.+

9 Ви ж пильнуйте. Через мене віддаватимуть вас місцевим судам+ і битимуть у синагогах,+ а також ставитимуть перед намісниками й царями, і це дасть вам нагоду свідчити їм.+ 10 І поміж усіма народами спершу має проповідуватись добра новина.+ 11 Коли вас схоплять, аби віддати під суд, не тривожтеся наперед, що говорити, а кажіть те, що вам буде дано в ту мить, бо тоді будете говорити не ви, а святий дух.+ 12 І брат брата віддаватиме на смерть, а батько — дитину. Діти повстануть проти батьків та віддадуть їх на смерть.+ 13 І за моє ім’я всі будуть вас ненавидіти.+ Але хто витримає до кінця,+ той спасеться.+

14 Коли ж побачите, що мерзота, яка спричиняє спустошення,+ стоїть там, де не повинна (щоб зрозуміти це, читачеві потрібна розважливість), то нехай ті, що в Юдеї, втікають у гори.+ 15 Хто буде в той час на даху, хай не спускається і не заходить у дім, аби щось узяти. 16 І, хто буде в полі, нехай не повертається додому за одягом. 17 Горе в ті дні жінкам, які будуть вагітні або годуватимуть грудьми!+ 18 Моліться, щоб це не сталося взимку. 19 Бо в ті дні буде таке лихо,+ якого не було від початку світу, створеного Богом, і аж дотепер і вже ніколи не буде.+ 20 І якби Єгова* не скоротив ті дні, то не врятувалася б жодна людина*. Але задля своїх обранців він їх скоротить.+

21 Якщо тоді хтось вам скаже: “Дивіться, Христос тут!” або “Дивіться, він там!” — не вірте.+ 22 Бо з’являться лжехристи і лжепророки,+ які чинитимуть знаки та чуда, щоб, коли можливо, звести обранців. 23 Тому будьте обачні.+ Я вам розповів про все заздалегідь.

24 У ті дні, після того лиха, сонце потемніє і місяць не дасть свого світла,+ 25 зірки попадають з неба і сили, що на небі, затрясуться. 26 Тоді побачать Сина людського,+ який прийде в хмарах з великою силою та славою.+ 27 І він пошле ангелів та збере своїх обранців з чотирьох сторін світу* — від краю землі до краю небес.+

28 Візьміть для прикладу фігове дерево: як тільки його пагінці набрякають і випускають листя, ви знаєте, що близько літо.+ 29 Так само, коли ви побачите, що все це відбувається, знайте, що Син людський близько, при дверях.+ 30 Правду кажу вам: не промине це покоління, як усе це станеться.+ 31 Небо і земля проминуть,+ але слова мої нізащо не проминуть.+

32 А про день той чи годину не знає ніхто: ні ангели на небі, ні Син, а тільки Батько.+ 33 Будьте насторожі, пильнуйте,+ бо не знаєте, коли настане визначений час.+ 34 Це подібно до того, як чоловік, покинувши свій дім, вирушає в іншу країну. Він доручає своїм рабам наглядати за домом,+ давши кожному з них завдання, і наказує сторожеві пильнувати.+ 35 Тож пильнуйте, бо не знаєте, коли прийде господар дому:+ чи ввечері, чи опівночі, чи перед світанком*, чи рано-вранці.+ 36 Пильнуйте, щоб ви не спали,+ коли він прийде, а прийде він несподівано. 37 Що кажу вам, кажу всім: пильнуйте».+

14 А через два дні мала настати Пасха+ та Свято прісного хліба.+ Тим часом старші священики й книжники шукали нагоди підступно* схопити* Ісуса та вбити його,+ 2 але казали: «Тільки не у свято, щоб народ не збунтувався».

3 Коли ж він, будучи у Віфа́нії, їв* у домі Си́мона прокаженого, прийшла жінка з алебастровою пляшечкою, яка була наповнена пахучою олією — дуже дорогим щирим нардом. Вона відбила шийку пляшечки і почала виливати олію Ісусові на голову.+ 4 Декотрі присутні з обуренням говорили між собою: «Нащо марнувати таку олію? 5 Її можна було б продати більше ніж за 300 дена́ріїв*, а гроші роздати бідним!» Тож вони були дуже незадоволені* жінкою. 6 Але Ісус сказав: «Чому ви непокоїте цю жінку? Залишіть її в спокої. Вона зробила для мене добре діло.+ 7 Адже бідні завжди з вами,+ і ви можете робити їм добро, коли тільки забажаєте, а я з вами буду не завжди.+ 8 Вона зробила те, що могла: намастила моє тіло пахучою олією, наперед приготувавши до поховання.+ 9 Правду кажу вам: хоч би де по цілому світі проповідувалася добра новина,+ розповідатимуть і про вчинок цієї жінки на згадку про неї».+

10 Потім Юда Іскаріо́т, один з дванадцятьох, пішов до старших священиків, щоб зрадити Ісуса і видати їм.+ 11 Священики ж, почувши про це, втішилися й пообіцяли йому срібняків.+ Відтоді Юда почав шукати нагоди видати Ісуса.

12 А в перший день Свята прісного хліба,+ коли за звичаєм приносили пасхальну жертву,+ учні запитали Ісуса: «Де нам приготувати для тебе пасхальну вечерю?»+ 13 Тоді він вибрав двох учнів і сказав їм: «Ідіть у місто. Коли побачите там чоловіка, який нестиме глек з водою, підіть за ним.+ 14 Він має ввійти до одного дому. Зустрівши господаря, скажіть йому: “Учитель запитує: «Де гостьова кімната, в якій я міг би спожити з учнями пасхальну вечерю?»” 15 Він покаже вам велику горішню кімнату, в якій є все необхідне. Там і приготуйте усе для нас». 16 Учні пішли до міста, і там все було так, як він говорив. Тож вони приготували все для пасхальної вечері.

17 Коли звечоріло, він прийшов туди разом з дванадцятьма.+ 18 А як вони сиділи за столом та їли, Ісус промовив: «Правду кажу вам: один з вас — із тих, хто їсть зі мною,— зрадить мене».+ 19 І вони зажурились та один за одним почали питати його: «Це ж не я, правда?» 20 Тоді він відповів: «Це один з дванадцятьох — той, хто вмочає зі мною хліб у миску.+ 21 Син людський іде від вас, як і написано про нього, але горе людині, яка зраджує Сина людського!+ Ліпше б їй було взагалі не родитися».+

22 Коли вони ще їли, Ісус взяв хліб і, помолившись*, поламав його, дав їм і сказав: «Візьміть, це означає моє тіло».+ 23 Після того він узяв чашу, склав подяку й також дав їм, і всі пили з неї,+ 24 а Ісус промовив: «Це означає мою “кров+ угоди”,+ яка проллється за багатьох.+ 25 Правду кажу вам: я більше не буду пити від плоду виноградної лози аж до того дня, коли питиму молоде вино в Божому Царстві». 26 Коли ж вони закінчили, то, заспівавши хвалебні пісні*, пішли на Оливкову гору.+

27 Тоді Ісус сказав їм: «Усі ви спіткнетеся, бо написано: “Я вражу пастиря+ — і вівці розпорошаться”.+ 28 Проте коли я воскресну, то піду до Галілеї і там чекатиму на вас».+ 29 Але Петро промовив: «Навіть якщо всі спіткнуться, я не спіткнусь».+ 30 На це Ісус сказав: «Правду кажу тобі: сьогодні, цієї ж ночі, перш ніж двічі проспіває півень, ти тричі зречешся мене».+ 31 Але Петро наполягав: «Навіть якщо мені доведеться померти з тобою, нізащо не зречуся». І всі інші говорили так само.+

32 Потім прийшли вони до місця, яке називається Гефсима́нія. Там Ісус сказав учням: «Посидьте тут, поки я помолюся».+ 33 Тоді він узяв із собою Петра, Якова та Івана і пішов.+ Ісуса охопила гнітюча журба* і сильна тривога. 34 Він сказав їм: «Я* дуже засмучений,+ аж до смерті. Залишайтеся тут і пильнуйте».+ 35 Пройшовши трохи далі, він упав на землю і почав молитися й просити, щоб, коли можливо, та година його оминула. 36 Він благав: «А́вва*, Батьку,+ для тебе все можливо; забери від мене цю чашу. Але нехай буде не те, чого хочу я, а чого хочеш ти».+ 37 Він повернувся до учнів і, побачивши, що вони сплять, сказав Петрові: «Си́моне, ти спиш? Невже ти не в силі попильнувати й годину?+ 38 Пильнуйте й безупинно моліться, щоб не впасти в спокусу.+ Звичайно, дух бадьорий*, але плоть слабка».+ 39 І він вдруге відійшов та почав молитися, промовляючи те саме.+ 40 Коли він повернувся знову, вони, як і раніше, спали, бо їхні повіки обважніли. І вони не знали, що йому відповісти. 41 А як Ісус повернувся втретє, то сказав їм: «У такий час ви спите й відпочиваєте?! Досить! Надійшла година!+ Сина людського зраджують і віддають у руки грішників! 42 Вставайте, ходімо. Мій зрадник уже близько».+

43 І зараз же, коли він ще говорив, прийшов Юда, один з дванадцятьох, а з ним натовп людей з мечами та палицями, яких послали старші священики, книжники і старійшини.+ 44 Зрадник домовився з ними наперед про знак, кажучи: «Той, кого я поцілую,— це він. Схопіть його і відведіть під вартою». 45 Отже, він підійшов прямо до Ісуса і, сказавши: «Учителю*!» — поцілував його. 46 Тоді Ісуса схопили і взяли під варту. 47 Побачивши це, один з чоловіків, які стояли поряд, вихопив меча і, вдаривши ним, відсік праве вухо рабові первосвященика.+ 48 Ісус же звернувся до натовпу: «Хіба я розбійник, що ви прийшли арештувати мене з мечами й палицями?+ 49 Я день у день був з вами, навчаючи в храмі,+ та ви не брали мене під варту. Але так і мають сповнитися Писання».+

50 Тоді всі його учні покинули його та втекли.+ 51 А один юнак, який накинув на голе тіло лише вбрання з тонкого лляного полотна, пішов слідом за ним. Коли ж його спробували схопити, 52 він залишив свій одяг і втік роздягнений*.

53 А Ісуса повели до первосвященика,+ в якого зібралися всі старші священики, старійшини й книжники.+ 54 Петро ж ішов за ним на безпечній відстані аж до подвір’я первосвященика і, ввійшовши туди, сів зі слугами коло яскравого вогнища, щоб погрітися.+ 55 Старші священики і весь Синедріо́н шукали, хто б міг дати свідчення проти Ісуса, бо хотіли стратити його, але ніяк не знаходили.+ 56 Багато хто давав неправдиві свідчення проти нього,+ але їхні свідчення не узгоджувались між собою. 57 Також дехто вставав і давав неправдиві свідчення проти нього, говорячи: 58 «Ми чули, як він казав: “Я зруйную цей рукотворний храм і за три дні збудую інший, нерукотворний”».+ 59 Але навіть у цьому їхні свідчення не узгоджувались.

60 Тоді первосвященик встав і запитав Ісуса: «Ти нічого не хочеш сказати у відповідь? Чуєш, що́ вони свідчать проти тебе?»+ 61 Але він мовчав і нічого не відповідав.+ Первосвященик знову запитав: «Ти Христос, Син Благословенного?» 62 Ісус відповів: «Я. І ви побачите Сина людського,+ який сидітиме праворуч+ від Сильного* і йтиме з небесними хмарами».+ 63 Почувши це, первосвященик роздер свій одяг і сказав: «Навіщо нам ще свідки?+ 64 Ви чули ці богозневажні слова. Яке ваше рішення*?» І всі вони визнали Ісуса винним та сказали, що він заслуговує смерті.+ 65 Потім декотрі стали плювати на нього,+ закривати йому обличчя, бити його кулаками й казати: «Пророкуй!» І судова варта вивела його, б’ючи по щоках.+

66 Петро в той час був унизу, на подвір’ї. Коли туди прийшла одна зі служниць первосвященика+ 67 і побачила Петра, який грівся коло вогнища, то стала пильно придивлятися до нього, а тоді сказала: «Ти теж був з тим назаря́нином, з тим Ісусом». 68 Але він заперечив: «Я не знаю його і не розумію, про що ти говориш»,— і вийшов до входу*. 69 Там служниця, побачивши його, знову почала говорити до людей, які стояли поряд: «Це один з них». 70 Однак він і цього разу все заперечував. Через деякий час люди, які стояли поряд, знову почали казати Петру: «Ти дійсно один з них, ти ж галілея́нин». 71 Але він став присягатися і клястися: «Я не знаю того чоловіка, про якого ви говорите!» 72 І в ту ж мить півень проспівав удруге,+ а Петро згадав Ісусові слова: «Перш ніж двічі проспіває півень, ти тричі зречешся мене».+ Тоді він не витримав і почав плакати.

15 Відразу на світанку старші священики, старійшини і книжники — весь Синедріо́н — порадились і, зв’язавши Ісуса, відвели його та віддали Пилату.+ 2 Коли Ісуса привели, Пилат запитав його: «Ти Цар юдейський?»+ Той відповів: «Ти сам це кажеш».+ 3 Однак старші священики висували проти нього багато обвинувачень. 4 Пилат знову став питати його: «Тобі немає чого сказати у відповідь?+ Дивись, скільки обвинувачень висувають проти тебе».+ 5 Але Ісус більше нічого не відповідав, і це дуже здивувало Пилата.+

6 А Пилат мав звичай звільняти у свята одного в’язня, за якого просив народ.+ 7 На той час у в’язниці був один чоловік, на ім’я Вара́вва, та інші заколотники, які під час бунту вчинили вбивство. 8 Тож зібрався натовп і став просити, щоб Пилат за цим звичаєм відпустив їм в’язня. 9 Пилат запитав: «Хочете, звільню для вас юдейського Царя?»+ — 10 бо знав, що старші священики видали його із заздрості.+ 11 Проте старші священики підбурили натовп, аби Пилат звільнив замість Ісуса Вара́вву.+ 12 Тоді Пилат ще раз запитав: «Що ж мені робити з тим, кого ви називаєте Царем юдейським?»+ 13 Вони знову закричали: «На стовп його*!»+ 14 Та Пилат питав далі: «Що ж поганого він зробив?» Але вони ще сильніше кричали: «На стовп його*!»+ 15 Тож Пилат, прагнучи задовольнити людей, звільнив їм Вара́вву, а Ісуса наказав висікти+ і стратити на стовпі.+

16 Потім воїни повели Ісуса у двір, тобто в намісницьку резиденцію, і скликали весь загін.+ 17 Ісуса одягли в пурпур, сплели терновий вінок і надягли йому на голову, 18 а тоді почали вигукувати: «Вітаємо* тебе, Царю юдейський!»+ 19 Також його били по голові очеретиною, плювали на нього, ставали на коліна і кланялися* йому. 20 Зрештою, наглузувавшись, вони зняли з Ісуса пурпур, надягли на нього його вбрання і повели, щоб прибити до стовпа.+ 21 По дорозі вони зустріли одного перехожого, який ішов із села,— Си́мона з Кіре́ни, батька Олександра і Ру́фа,— та змусили його нести* Ісусів стовп мук*.+

22 Тож привели вони Ісуса на місце за назвою Голго́фа, що в перекладі означає «місце черепа».+ 23 Там йому хотіли дати вина, змішаного з дурманною миррою,+ але він відмовився. 24 Тоді Ісуса прибили до стовпа, а його вбрання* розділили між собою, кинувши жеребок, щоб вирішити, хто що візьме.+ 25 Коли ж його прибили, була вже третя година*. 26 І на табличці зі звинуваченням проти нього було написано: «Цар юдейський».+ 27 Крім того, поряд з ним стратили на стовпах двох розбійників: одного праворуч, а другого ліворуч.+ 28 *—— 29 І ті, хто проходив повз Ісуса, хитали головою і зневажливо говорили:+ «Гей ти! Ти ж збирався зруйнувати храм і за три дні відбудувати його!+ 30 То врятуй себе — зійди зі стовпа мук*!» 31 Так само старші священики з книжниками сміялися і говорили між собою: «Інших він рятував, а себе врятувати не може!+ 32 Нехай Христос, Цар Ізра́їля, тепер зійде зі стовпа мук*. Якщо ми побачимо це, то повіримо».+ Його ганьбили навіть ті, хто був поряд з ним на стовпах.+

33 Коли ж настала шоста година*, цілий край огорнула темрява, яка тривала аж до дев’ятої*.+ 34 А о дев’ятій годині Ісус скрикнув: «Елı́, Елı́, лама́ сабахтанı́?» — що в перекладі означає: «Боже мій, Боже мій, чому ти мене покинув?»+ 35 Почувши це, декотрі з тих, що стояли поблизу, почали говорити: «Погляньте, він кличе Іллю». 36 І хтось побіг, вмочив губку в кисле вино, настромив на очеретину й дав йому пити,+ кажучи: «Облиште його! Подивимося, чи прийде Ілля, щоб його зняти». 37 Проте Ісус, голосно скрикнувши, помер*.+ 38 Тоді завіса святині+ роздерлась надвоє, згори донизу.+ 39 І коли сотник, який стояв неподалік від Ісуса, побачив, за яких обставин він помер, то сказав: «Цей чоловік справді був Сином Божим».+

40 Стояли там і жінки, які спостерігали за всім здалека,— Марія Магдалина, Марія, мати Якова Меншого і Йо́сія, та Саломія.+ 41 Усі вони раніше супроводжували Ісуса і прислуговували йому+ в Галілеї. Також було там багато інших жінок, які прийшли разом з ним до Єрусалима.

42 Наближався вечір. І, оскільки це було Приготування, тобто день перед суботою, 43 прийшов Йосип з Аримате́ї — шанований член Ради, який і сам чекав Божого Царства. Він відважився піти до Пилата і попросив дозволу забрати Ісусове тіло.+ 44 Пилат здивувався, що Ісус вже помер, тому покликав сотника і запитав, чи це правда. 45 Коли сотник підтвердив це, Пилат дозволив забрати тіло. 46 Тож Йосип купив тонке лляне полотно, а тоді зняв тіло, обгорнув його в полотно, поклав у висічену в скелі гробницю*+ та привалив до входу камінь.+ 47 А Марія Магдалина і Марія, мати Йо́сія, залишились там і спостерігали за місцем, куди його поклали.+

16 Коли закінчилась субота,+ Марія Магдалина, Марія,+ мати Якова, та Саломія купили прянощів, щоб піти й намастити Ісусове тіло.+ 2 І рано-вранці першого дня тижня, на світанку, вони прийшли до гробниці*.+ 3 Дорогою жінки говорили між собою: «Хто нам відкотить камінь від входу?» 4 Коли ж вони подивилися, то побачили, що камінь вже відкочений, хоча він був дуже великий.+ 5 Ввійшовши до гробниці, жінки помітили, що праворуч сидить молодий чоловік у довгому білому вбранні, і аж завмерли з подиву. 6 Та він сказав їм: «Не дивуйтеся.+ Я знаю, ви шукаєте Ісуса назаря́нина, який був страчений на стовпі. Він воскрес,+ його тут немає. Подивіться! Ось місце, де його поклали.+ 7 Тому йдіть скажіть його учням і Петрові: “Він іде попереду вас в Галілею.+ Ви побачите його там, як він і говорив”».+ 8 Тож, вийшовши, вони побігли подалі від гробниці, бо їх пройняв страх і сильне хвилювання. І вони нікому нічого не сказали, тому що боялися*.+