ЄВАНГЕЛІЄ ВІД МАТВІЯ

1 Книга історії життя* Ісуса Христа*, сина Давида,+ Авраамового+ сина:

17 Отож від Авраама до Давида було 14 поколінь, від Давида до виселення у Вавилон — 14 поколінь і від виселення у Вавилон до Христа — 14 поколінь.

18 А народився Ісус Христос так: його мати Марія була заручена з Йосипом, але, перш ніж вони одружились, виявилося, що вона вагітна завдяки святому духу*.+ 19 Оскільки ж її чоловік Йосип був праведний і не хотів стягнути на неї осуд, то вирішив таємно розлучитися з нею.+ 20 І, коли він усе обдумав, з’явився йому уві сні ангел Єгови* й сказав: «Йосипе, сину Давидів, не бійся взяти свою дружину Марію до себе додому, бо вона вагітна* завдяки святому духу.+ 21 Вона народить сина, і ти маєш назвати його Ісусом*,+ бо він спасе свій народ від гріхів».+ 22 А сталося це для того, щоб сповнилися слова, які Єгова* промовив через пророка: 23 «Незаймана дівчина завагітніє, народить сина, і йому дадуть ім’я Еммануї́л,+ що в перекладі означає “з нами Бог”».+

24 Тоді Йосип прокинувся й зробив так, як наказав йому ангел Єгови*,— взяв свою дружину до себе додому. 25 Проте він не мав з нею інтимних стосунків, аж поки вона не народила сина,+ якого він назвав Ісусом.+

2 Коли за днів царя Ірода*+ у Віфлеємі+ юдейському народився Ісус, до Єрусалима прийшли астрологи* зі Сходу 2 і почали розпитувати: «Де юдейський цар,+ який народився? Бо коли ми ще були на Сході, то бачили його зірку і прийшли вклонитися* йому». 3 Почувши таке, цар Ірод стривожився, а з ним і весь Єрусалим. 4 Тож він зібрав усіх старших священиків та книжників з народу і розпитав їх, де має народитися Христос*. 5 А вони відповіли йому: «У Віфлеємі+ юдейському, бо так написав пророк: 6 “Віфлеєме в Юдиному краю, для намісників Юди ти аж ніяк не найменш важливе місто, бо з тебе вийде намісник, який буде пасти мій народ Ізра́їль”».+

7 Потім Ірод таємно покликав астрологів, вивідав у них про час з’явлення зірки 8 і послав їх до Віфлеєма, кажучи: «Підіть розшукайте дитя, а коли знайдете, повідомте мені, щоб і я пішов та вклонився йому». 9 Вислухавши царя, астрологи вирушили в дорогу, а зірка, яку вони бачили на Сході,+ рухалась попереду них, поки не зупинилась над місцем, де було дитя. 10 Коли вони помітили, що зірка зупинилась, то надзвичайно зраділи. 11 Астрологи ввійшли в дім і, побачивши дитя з Марією, його матір’ю, попадали на коліна і вклонились* йому. Вони повідкривали свої скарбнички та піднесли йому в дар золото, ладан і мирру. 12 Але Бог застеріг астрологів у сні,+ щоб вони не повертались до Ірода, і ті пішли до свого краю іншим шляхом.

13 І, коли вони пішли, Йосипу уві сні з’явився ангел Єгови*+ й сказав: «Встань, візьми дитину та її матір і втікай до Єгипту. І залишайся там доти, доки я не скажу повернутися, бо Ірод буде шукати дитину, щоб убити її». 14 Тоді Йосип встав, взяв уночі дитину й матір і пішов до Єгипту. 15 Він залишався там аж до смерті Ірода. Так сповнилися слова, які Єгова* промовив через пророка: «З Єгипту покликав я сина свого».+

16 Коли ж Ірод побачив, що астрологи перехитрили його, то сильно розлютився і послав людей повбивати у Віфлеємі та його околицях усіх хлопчиків віком до двох років. Саме такого віку мала бути дитина, згідно з тим, що він вивідав в астрологів.+ 17 У той час сповнилися слова, промовлені через пророка Єремı́ю: 18 «У Ра́мі чути голос, плач і сильне ридання. Це Рахı́ль+ плаче за своїми дітьми і не хоче втішитися, бо їх уже немає».+

19 А як Ірод помер, то Йосипу, який жив тоді в Єгипті, з’явився уві сні ангел Єгови*+ 20 і сказав: «Встань, візьми дитину та її матір і йди до ізра́їльського краю, бо ті, хто хотів погубити життя* дитини, вже померли». 21 Тож він встав, узяв дитину та її матір і вирушив в ізра́їльський край. 22 Але, почувши, що замість Ірода в Юдеї править його син Архела́й, Йосип побоявся туди йти. До того ж він отримав у сні застереження від Бога+ і пішов у Галілею.+ 23 Там він оселився в місті Назареті,+ щоб сповнити слово, сказане через пророків: «Його будуть називати назаря́нином*».+

3 У ті дні прийшов Іван+ Хреститель і почав проповідувати+ в Юдейській пустелі, 2 говорячи: «Покайтесь, бо наблизилося Царство небесне».+ 3 Це про нього через пророка Ісаю було сказано:+ «Ось голос того, хто кличе в пустелі: “Підготуйте дорогу для Єгови*, вирівняйте для нього шляхи!”»+ 4 Іван носив одяг з верблюжої шерсті й був підперезаний шкіряним поясом.+ Він їв сарану та дикий мед.+ 5 До нього приходили жителі Єрусалима, всієї Юдеї та усіх околиць Йордану.+ 6 Він хрестив* їх у річці Йордані,+ і вони відкрито визнавали свої гріхи.

7 Побачивши, що багато фарисеїв і садукеїв+ приходять хреститися, він сказав: «Роде гадючий,+ хто сказав вам, що ви зможете втекти від прийдешнього гніву?+ 8 Приносьте плоди, що свідчать про каяття. 9 Навіть не думайте казати собі: “Наш батько — Авраам”,+ бо говорю вам, що Бог може створити дітей для Авраама навіть із цього каміння. 10 Ось сокира вже при корінні дерев. Кожне дерево, яке не приносить добрих плодів, буде зрубане й кинуте у вогонь.+ 11 Я хрещу вас водою, бо ви покаялись,+ але за мною йде сильніший від мене, і я не достойний зняти з нього сандалії.+ Він хреститиме вас святим духом+ і вогнем.+ 12 В його руці віяльна лопата. Він повністю вичистить свій тік і позбирає пшеницю до комори, а полову спалить+ у невгасимому вогні».

13 Тоді до Івана прийшов з Галілеї Ісус, щоб Іван охрестив його в Йордані.+ 14 Але той намагався стримати Ісуса, кажучи: «Це мені треба хреститися в тебе, а ти йдеш до мене?» 15 Ісус же йому відповів: «Не стримуй мене, бо так належить нам виконати все, що праведне». Після того Іван більше не стримував його. 16 Охрестившись, Ісус відразу вийшов з води. У ту ж мить розкрилися небеса+ і він побачив, як на нього, немов голуб, сходить Божий дух.+ 17 А з неба почувся голос:+ «Це Син мій+ улюблений. Я ним задоволений».+

4 Після того дух повів Ісуса в пустелю, і там його спокушав+ Диявол.+ 2 Провівши у пості 40 днів та 40 ночей, Ісус зголоднів. 3 І підійшов Спокусник+ та промовив до нього: «Якщо ти Божий син, то накажи цьому камінню стати хлібом». 4 Ісус же відповів: «Написано: “Не хлібом самим повинна жити людина, а кожним словом, що виходить з уст Єгови*”».+

5 Потім Диявол взяв його до святого міста,+ поставив на мурі* храму+ 6 і сказав: «Якщо ти Божий син, кинься додолу, адже написано: “Він накаже своїм ангелам” і “вони понесуть тебе на руках, щоб не вдарився ти ногою об камінь”».+ 7 Проте Ісус відповів: «А ще написано: “Не випробовуй Єгову*, Бога твого”».+

8 Диявол знову взяв його на дуже високу гору і показав усі царства світу та їхню славу.+ 9 Він сказав: «Усе це дам тобі, якщо ти впадеш і поклонишся мені». 10 Ісус відповів: «Відійди, Сатано! Бо написано: “Поклоняйся лише Єгові*, Богу твоєму,+ і тільки йому служи*”».+ 11 Після цього Диявол залишив його,+ і ангели прийшли та почали ним опікуватися.+

12 Коли ж Ісус почув, що Івана заарештували,+ то вирушив до Галілеї.+ 13 Потім, покинувши Назарет, він пішов та оселився в Капернау́мі+ біля моря, в околицях Завуло́на й Нефтали́ма, 14 щоб сповнити слово, промовлене через пророка Ісаю: 15 «О земле Завуло́нова та земле Нефтали́мова, що на дорозі до моря, по той бік Йордану, Галілеє інших народів! 16 Народ, що перебуває у темряві, побачив велике світло, і воно засяяло над людьми,+ які живуть у краю смертельної тіні».+ 17 Відтоді Ісус почав проповідувати й говорити: «Покайтесь, бо наблизилося Царство небесне».+

18 Якось, проходячи узбережжям Галілейського моря, він побачив двох братів — Си́мона, названого Петром,+ і його брата Андрія. Вони закидали в море сіті, оскільки були рибалками.+ 19 Тож він сказав їм: «Ходіть за мною, і я зроблю вас ловцями людей».+ 20 Чоловіки зараз же залишили сіті й пішли за ним.+ 21 Дорогою звідти він побачив двох інших, які теж були братами,— Якова, Зеведе́євого сина, та його брата Івана.+ Вони сиділи в човні разом зі своїм батьком Зеведе́єм та лагодили сіті. Ісус покликав і їх.+ 22 Вони відразу залишили човен та свого батька й пішли за Ісусом.

23 І він пройшов усю Галілею,+ навчаючи в місцевих синагогах,+ проповідуючи добру новину про Царство і зціляючи людей від усіляких хвороб та недуг.+ 24 Вістка про нього розійшлася навіть по всій Сирії. До нього почали приводити всіх недужих, які страждали від різних хвороб і болячок,+ а також тих, хто був опанований демонами,+ епілептиків+ та паралізованих, і він їх зціляв. 25 Тож за ним ішли численні натовпи людей з Галілеї, Десятимістя*, Єрусалима, Юдеї та з-за Йордану.

5 Побачивши натовпи людей, Ісус зійшов на гору і сів. Тоді до нього підійшли учні, 2 і він почав їх навчати:

3 «Щасливі ті, хто усвідомлює свої духовні потреби*,+ оскільки їм належить Царство небесне.

4 Щасливі засмучені, бо вони будуть потішені.+

5 Щасливі лагідні*,+ бо вони успадкують землю.+

6 Щасливі голодні та спраглі+ праведності, бо вони наситяться*.+

7 Щасливі милосердні,+ бо їм буде виявлено милосердя.

8 Щасливі чисті серцем,+ бо вони побачать Бога.

9 Щасливі миротворці*,+ бо їх буде названо Божими синами.

10 Щасливі ті, кого переслідують за праведність,+ бо їм належить Царство небесне.

11 Щасливі ви, коли через мене люди ганьблять та переслідують вас+ і наговорюють на вас усіляку неправду.+ 12 Тіштеся і переповнюйтесь радістю,+ бо в небі вас чекає велика нагорода.+ Так само переслідували і пророків, що були до вас.+

13 Ви — сіль+ землі. Якщо ж сіль втратить свої властивості, то як зробити її знову солоною? Вона вже ні до чого не придатна, тому її викидають геть+ і топчуть.

14 Ви — світло для світу.+ Якщо місто розташоване на горі, воно не може сховатися. 15 І коли запалюють світильник, то ставлять його не під кошик*, а на підставку, і він світить для всіх у домі.+ 16 Подібно й ваше світло нехай світить перед людьми,+ щоб вони бачили ваші добрі вчинки+ і прославляли вашого небесного Батька.+

17 Не думайте, що я прийшов скасувати Закон та Пророків. Не скасувати я прийшов, а виконати.+ 18 Правду кажу вам: швидше зникнуть небо і земля, аніж зникне із Закону хоча б одна найменша літера чи рисочка літери, перш ніж сповниться все написане в ньому.+ 19 Отже, хто порушить одну з цих найменших заповідей і навчатиме інших робити так, буде названий найменшим у небесному Царстві*. А хто буде їх виконувати і навчати інших робити так, буде названий найбільшим у небесному Царстві*. 20 Кажу вам: якщо ви не будете праведніші від книжників і фарисеїв,+ то нізащо не ввійдете в небесне Царство.+

21 Ви чули, що було сказано в давнину: “Не вбивай.+ Хто ж скоїть убивство, буде відповідати перед судом”.+ 22 Проте кажу вам: кожен, хто не припиняє гніватись+ на свого брата, теж буде відповідати перед судом. Хто ж зневажить свого брата ганебними словами, відповідатиме перед найвищим судом. А хто скаже: “Ти нікчемний дурень!” — заслуговуватиме покарання у вогняній геє́ні*.+

23 Коли ж ти принесеш дар до жертовника+ і там пригадаєш, що твій брат має щось проти тебе, 24 залиш дар перед жертовником. Спочатку піди примирися з братом, а тоді повернись і принеси свій дар.+

25 Швидко залагоджуй справи з тим, хто судиться з тобою, поки ще йдеш з ним до суду, щоб він не видав тебе судді, а суддя — судовому виконавцю і щоб тебе не кинули до в’язниці.+ 26 Запевняю тебе: ти не вийдеш звідти, поки не віддаси свою останню дрібну монету*.

27 Ви чули, що було сказано: “Не чини перелюбу”.+ 28 А я вам кажу: кожен, хто не припиняє дивитись на жінку,+ розпалюючись до неї пристрастю, уже вчинив з нею перелюб у своєму серці.+ 29 Тож, якщо твоє праве око доводить тебе до спотикання, вирви його й викинь.+ Бо ліпше, щоб ти втратив одну частину тіла, ніж щоб усе твоє тіло було вкинуте до геє́ни*.+ 30 Також, якщо права рука доводить тебе до спотикання, відсічи її і викинь.+ Бо ліпше, щоб ти втратив одну частину тіла, ніж щоб усе твоє тіло опинилося в геє́ні*.+

31 Крім того, сказано: “Хто розлучається зі своєю дружиною, нехай дасть їй свідоцтво про розлучення”.+ 32 А я вам кажу: кожен, хто розлучається зі своєю дружиною не через статеву розпусту*, наражає її на перелюб, і той, хто одружується з розлученою, чинить перелюб.+

33 Також ви чули, що людям у давнину було сказано: “Не клянись, якщо не зможеш виконати свої обітниці,+ а виконуй обітниці перед Єговою*”.+ 34 А я вам кажу: не кляніться взагалі+ — ані небом, бо це престол Бога, 35 ані землею, бо вона підніжок для його ніг,+ ані Єрусалимом, бо це місто великого Царя.+ 36 Не кляніться своєю головою, тому що жодної волосини не можете зробити білою або чорною. 37 Нехай ваше слово “так” означає “так”, а “ні” — “ні”,+ бо все, що більше за це,— від Злого.+

38 Ви чули, що сказано: “Око за око і зуб за зуб”.+ 39 А я кажу вам: не противтеся лихій людині. Хто вдарить тебе по правій щоці, підстав йому й ліву.+ 40 І, якщо хтось захоче судитися з тобою та забрати в тебе спідній одяг, віддай йому і верхній.+ 41 І, якщо хтось наділений владою змусить тебе пройти* милю*, пройди з ним дві. 42 Тому, хто просить, давай і від того, хто хоче позичити* в тебе, не відвертайся.+

43 Ви чули, що сказано: “Люби свого ближнього+ і ненавидь свого ворога”. 44 А я вам кажу: не переставайте любити своїх ворогів+ і молитися за своїх гонителів.+ 45 Так ви станете синами вашого небесного Батька,+ адже він наказує сонцю своєму сходити над людьми добрими і поганими та посилає дощ на праведних і неправедних.+ 46 Бо якщо ви любите тих, хто любить вас, то яка вам за це нагорода?+ Хіба не те саме роблять і збирачі податків? 47 І якщо вітаєтесь тільки зі своїми братами, то хіба робите щось надзвичайне? Хіба й люди з інших народів не роблять так само? 48 Тож будьте досконалі*, як і ваш небесний Батько.+

6 Будьте обережні: не виставляйте своєї праведності напоказ, бажаючи привернути увагу людей,+ інакше не отримаєте нагороди від небесного Батька. 2 Тому, коли даєш дари милосердя*, не сурми перед собою, як це роблять лицеміри в синагогах і на вулицях, щоб вихваляли їх люди. Правду кажу вам: вони вже отримали свою нагороду сповна. 3 Коли даєш дари милосердя, нехай твоя ліва рука не знає, що робить права, 4 щоб твої дари були непомітні для сторонніх очей. Тоді Батько, який непомітно спостерігає за всім, винагородить тебе.+

5 Також, коли молитесь, не поводьтеся так, як лицеміри,+ котрі люблять молитися, стоячи в синагогах та на розі головних вулиць, щоб їх бачили люди.+ Правду кажу вам: вони вже отримали свою нагороду сповна. 6 Ти ж, коли молишся, увійди до своєї кімнати і, зачинивши за собою двері, помолися до Батька, якого не видно.+ Тоді Батько, що непомітно спостерігає за всім, винагородить тебе. 7 Молячись, не повторюйте одне і те ж, як люди з інших народів, бо вони думають, що будуть вислухані за своє багатослів’я. 8 Тож не уподібнюйтесь до них, адже ваш Батько знає, що́ вам потрібно,+ ще навіть до того, як ви попросите в нього.

9 Ви ж моліться так:+

“Батьку наш*, що на небесах, нехай освячується твоє ім’я*.+ 10 Нехай прийде твоє Царство.+ Нехай виконується твоя воля+ як на небі, так і на землі.+ 11 Дай нам сьогодні хліба на цей день+ 12 і прости нам борги наші, як і ми простили своїм боржникам.+ 13 І не допусти, щоб ми піддалися спокусі,+ але визволь* від Злого”.+

14 Бо якщо ви будете прощати людям їхні проступки, то й ваш небесний Батько прощатиме вам,+ 15 а якщо не будете прощати людям їхні проступки, то й Батько не простить ваших.+

16 Відтепер, коли постите,+ не вдавайте із себе сумних, як це роблять лицеміри, бо вони напускають на себе вигляд мучеників*, аби люди бачили, що вони постять.+ Правду кажу вам: вони вже отримали свою нагороду сповна. 17 Ти ж, коли постиш, намасти олією свою голову та вмий лице, 18 щоб твій піст бачили не люди, а тільки Батько твій, якого не видно. Тоді Батько, який непомітно спостерігає за всім, винагородить тебе.

19 Перестаньте складати собі скарби на землі,+ де їх нищить міль та іржа і де злодії вдираються та крадуть. 20 Натомість складайте собі скарби у небі,+ де їх не нищить ані міль, ані іржа+ і де злодії не вдираються й не крадуть. 21 Бо, де твій скарб, там буде і твоє серце.

22 Око — це світильник для тіла.+ Отже, якщо твоє око зосереджене*, то й усе тіло твоє буде світле*. 23 Проте якщо твоє око заздрісне*,+ то й усе тіло буде темне. Коли ж світло, що в тобі, насправді є темрявою, то яка ж велика ця темрява!

24 Ніхто не може бути рабом двох панів, бо якщо одного з них він любитиме й буде горнутися до нього, то другого обов’язково зненавидить або принаймні ним знехтує.+ Не можете бути рабами Бога і багатства.+

25 Тому говорю вам: перестаньте тривожитись+ про своє життя* — що вам їсти чи що пити, а також про свої тіла — у що одягатися.+ Хіба життя* не цінніше від поживи, а тіло — від одягу?+ 26 Поспостерігайте уважно за птахами небесними:+ вони не сіють, не жнуть, не збирають у комори, але ваш небесний Батько їх годує. Хіба ви не цінніші від них? 27 Хто з вас тривогою може продовжити собі життя хоча б на лікоть*?+ 28 І чому тривожитеся про одяг? Навчіться з того, як ростуть польові лілії: вони не трудяться і не прядуть, 29 але говорю вам, що навіть Соломон+ у всій своїй славі не одягався так, як одна з них. 30 Тож якщо Бог так одягає рослинку в полі, яка сьогодні є, а завтра буде вкинена в піч, то чи ж не одягне він вас, маловіри? 31 Тому ніколи не тривожтеся+ і не кажіть: “Що нам їсти?”, або “Що пити?”, або “У що одягатися?”.+ 32 Бо за всім цим постійно женуться інші народи. Але ваш небесний Батько знає, що ви всього цього потребуєте.

33 Отже, і далі шукайте найперше Царства і Божої праведності, а все те інше вам додасться.+ 34 Ніколи не тривожтесь про завтра,+ бо завтрашній день принесе свої тривоги. Кожен день має досить своїх клопотів.

7 Перестаньте судити,+ щоб і вас не судили. 2 Бо, яким судом судите ви, таким судитимуть і вас+ і, якою мірою міряєте ви, такою відміряють вам.+ 3 Чому ти дивишся на скалку в оці свого брата, а колоду у власному оці не помічаєш?+ 4 І як можеш казати братові: “Дозволь мені вийняти скалку з твого ока”, якщо у своєму оці маєш колоду? 5 Лицеміре! Спочатку вийми зі свого ока колоду, і тоді чітко побачиш, як вийняти з братового ока скалку.

6 Не давайте святого псам і не кидайте перлів свиням,+ щоб вони не затоптали їх та, обернувшись, не роздерли вас.

7 Невпинно просіть — і отримаєте,+ шукайте — і знайдете, стукайте — і вам відчинять.+ 8 Бо кожен, хто просить,— отримає,+ хто шукає — знайде, а хто стукає — тому відчинять. 9 Хіба хтось із вас дасть своєму синові камінь, якщо той попросить хліба? 10 І хіба дасть йому змію, якщо той попросить риби? 11 Отже, якщо ви, хоча й грішні, знаєте, як давати своїм дітям добрі дари, то тим більше ваш небесний Батько дасть усього доброго+ тим, хто просить у нього!+

12 Тож усе, що хочете, аби робили вам люди, те робіть їм і ви,+ бо в цьому вся суть Закону і Пророків.+

13 Входьте вузькими ворітьми,+ бо широкі ворота і простора дорога ведуть до знищення, і багато хто входить ними. 14 Натомість вузькі ворота й тісна дорога ведуть до життя,+ і мало хто знаходить її.+

15 Стережіться лжепророків,+ які приходять в одежі овечій,+ а всередині вони хижі вовки.+ 16 Ви розпізна́єте їх по їхніх плодах. Хіба збирають з тернів виноград чи з будяків фіги?+ 17 Так само всяке добре дерево приносить добрі плоди, а погане дерево — погані.+ 18 Добре дерево не може давати погані плоди, а погане дерево — добрі.+ 19 Кожне дерево, яке не приносить добрих плодів, зрубують і кидають у вогонь.+ 20 Тож по їхніх плодах розпізна́єте їх.+

21 Не кожен, хто каже до мене: “Господи, Господи”, увійде в Царство небесне, а тільки той, хто чинить волю мого Батька,+ який на небі. 22 Багато хто скаже мені того дня: “Господи, Господи,+ хіба не твоїм ім’ям ми пророкували і не твоїм ім’ям виганяли демонів? Хіба не твоїм ім’ям здійснювали багато могутніх діл?”+ 23 Тоді я скажу їм: “Я ніколи не знав вас! Відійдіть від мене, ті, хто чинить беззаконня!”+

24 Тому кожен, хто чує ці слова та виконує їх, буде подібний до розсудливого чоловіка, який побудував свій дім на скелі.+ 25 І, коли полив дощ, прийшла повінь, подули вітри й налетіли на дім, він не завалився, бо його фундамент був закладений на скелі. 26 А кожен, хто чує ці слова та їх не виконує, буде подібний до чоловіка безглуздого, який побудував свій дім на піску.+ 27 І, коли полив дощ, прийшла повінь, подули вітри й налетіли на дім,+ він завалився, і великим було його падіння».

28 Коли Ісус закінчив говорити, люди були вражені тим, як він навчав.+ 29 Бо він навчав як той, хто має владу,+ а не як їхні книжники.

8 Коли він спустився з гори, за ним пішли численні натовпи людей. 2 Раптом до нього наблизився прокажений та почав кланятися* і благати: «Господи, якщо ти лише захочеш, то зможеш мене очистити».+ 3 Тоді Ісус простягнув руку, доторкнувся до нього і сказав: «Хочу! Будь чистим».+ І чоловік тут же очистився від прокази.+ 4 Потім Ісус сказав йому: «Дивись, нікому не говори про це,+ а піди покажись священику+ і принеси дар, як визначив Мойсей,+— їм на свідчення».

5 І, як увійшов він у Капернау́м, наблизився до нього сотник, благаючи:+ 6 «Пане, мій слуга лежить у домі паралізований. Він сильно мучиться». 7 Ісус відказав йому: «Я прийду і зцілю його». 8 Та сотник у відповідь промовив: «Пане, я не достойний, щоб ти увійшов під мій дах, але скажи лише слово — і слуга зцілиться. 9 Бо я сам людина підвладна, а також маю у своєму підпорядкуванні воїнів. Одному я кажу: “Іди!” — і він йде, іншому: “Прийди!” — і він приходить, а своєму рабові: “Зроби це!” — і він робить». 10 Почувши таке, Ісус здивувався і промовив до людей, які йшли за ним: «Кажу вам правду: ні в кого в Ізра́їлі я не знайшов такої сильної віри.+ 11 Але говорю вам: багато хто прийде зі сходу і заходу та сяде за столом з Авраамом, Ісаком і Яковом у небесному Царстві,+ 12 а сини Царства будуть викинені геть у темряву. Там вони будуть плакати й скреготати зубами».+ 13 Тож Ісус сказав сотникові: «Іди. Нехай буде тобі згідно з твоєю вірою».+ І в ту ж мить слуга зцілився.+

14 Після того, увійшовши в дім Петра, Ісус побачив, що Петрова теща+ лежить хвора в гарячці.+ 15 Він доторкнувся до руки жінки+ — і гарячка спала, а жінка підвелася й почала йому прислуговувати. 16 Коли ж звечоріло, привели до нього багатьох опанованих демонами. І він словом своїм вигнав духів та зцілив усіх, хто страждав, 17 щоб сповнити промовлене через пророка Ісаю: «Він узяв наші недуги і поніс наші хвороби».+

18 А як Ісус побачив довкола себе натовп людей, то наказав відпливти на другий берег.+ 19 Після того підійшов до нього один книжник і сказав: «Учителю, я піду за тобою, хоч би куди ти пішов».+ 20 Але Ісус відповів: «Лисиці мають нори, а небесні птахи — гнізда, Син же людський не має де голови прихилити».+ 21 Тоді інший учень сказав йому: «Господи, дозволь мені спочатку піти й поховати свого батька».+ 22 Та Ісус промовив до нього: «Йди за мною, а мертві нехай ховають своїх мертвих».+

23 Потім Ісус сів у човен, а за ним — його учні.+ 24 Пізніше на морі здійнялася сильна буря, і хвилі стали заливати човен, але Ісус спав.+ 25 Тож учні підійшли і розбудили його, кажучи: «Господи, рятуй нас, ми тонемо!» 26 Але він сказав: «Чому ви так налякалися*, маловіри?»+ — а тоді підвівся, вгамував вітер та море, і настала велика тиша.+ 27 Учні були вражені й говорили: «Хто це такий? Навіть вітер та море слухаються його!»

28 А коли він прибув на другий берег, у місцевість гадари́нів, йому назустріч з гробниць* вийшли два чоловіки, опановані демонами.+ Вони були надзвичайно люті, тому ніхто не наважувався проходити тією дорогою. 29 Раптом вони закричали: «Чого ти від нас хочеш, Божий Сину?+ Ти прийшов нас мучити+ передчасно?»+ 30 Удалині паслося велике стадо свиней.+ 31 Тоді демони почали благати його: «Якщо виженеш нас, то пошли в те стадо свиней».+ 32 Він сказав їм: «Ідіть!» Вони вийшли з чоловіків та ввійшли у свиней, і все стадо кинулося з урвища* в море та втопилось. 33 Тож пастухи повтікали і, прибігши до міста, розповіли про все, а зокрема про те, що́ сталося з чоловіками, які були опановані демонами. 34 І все місто вийшло назустріч Ісусові. Коли люди побачили його, то дуже благали покинути їхню місцевість.+

9 Тож він сів у човен і, перепливши на інший бік, пішов у своє місто.+ 2 Там чоловіки принесли до нього на ношах паралізованого. Коли Ісус побачив їхню віру, то сказав паралізованому: «Не бійся, дитино, твої гріхи прощено».+ 3 А декотрі книжники говорили собі: «Цей чоловік зневажає Бога». 4 Ісус же, знаючи їхні думки, сказав: «Чому ви у своїх серцях виношуєте лихі думки?+ 5 Що простіше сказати: “Твої гріхи прощено” чи “Встань і йди”?+ 6 Але я хочу, щоб ви знали: Син людський має владу прощати на землі гріхи». А після того він сказав паралізованому: «Встань, візьми свої ноші і йди додому».+ 7 І той встав та пішов додому. 8 Усі ж, хто це бачив, пройнялися страхом і почали прославляти Бога, який дав людині таку владу.

9 Потім по дорозі звідти Ісус побачив чоловіка, на ім’я Матвій, який сидів у конторі, де збирали податки, і сказав йому: «Будь моїм учнем і йди за мною». Тож Матвій встав та пішов за ним.+ 10 Пізніше, коли Ісус і його учні їли* у домі, чимало збирачів податків та грішників прийшли і теж їли* з ними.+ 11 Але фарисеї, побачивши це, запитали його учнів: «Чому ваш учитель їсть разом зі збирачами податків і грішниками?»+ 12 І як Ісус почув це, то промовив: «Здоровим лікар не потрібний, а хворим потрібний.+ 13 Тож ідіть і навчіться, що́ означають слова: “Я хочу милосердя, а не жертви”.+ Бо я прийшов покликати не праведних, а грішних».

14 Після того прийшли до нього Іванові учні й запитали: «Чому ми та фарисеї постимо, а твої учні — ні?»+ 15 Ісус же їм відказав: «Хіба друзі нареченого+ сумують, коли він ще з ними? Однак настануть дні, коли нареченого від них заберуть.+ Тоді вони і будуть постити. 16 Ніхто не пришиває до старого одягу латки з нової тканини, інакше латка збіжиться і діра стане ще більшою.+ 17 Так само не наливають молодого вина в старі бурдюки, інакше бурдюки прорвуться і вино виллється, а бурдюки зіпсуються. Молоде вино наливають у нові бурдюки, щоб зберегти і те, і те».

18 Коли ж він говорив їм усе це, підійшов до нього один начальник і вклонився* йому, кажучи: «Моя дочка, напевно, вже померла, але піди та поклади на неї руку, і вона оживе».+

19 Тож Ісус встав і разом зі своїми учнями пішов за тим начальником. 20 І одна жінка, яка 12 років страждала від кровотечі,+ підійшла до нього ззаду й доторкнулася до торочок його одягу,+ 21 бо казала собі: «Якщо тільки торкнуся його одягу, то одужаю». 22 Ісус обернувся і, побачивши її, сказав: «Не бійся, дочко, твоя віра зцілила тебе».+ І в ту ж мить жінка одужала.+

23 Коли ж він ввійшов у дім начальника, то побачив флейтистів і багатьох інших людей, які були в сильному замішанні.+ 24 Ісус сказав: «Вийдіть звідси, бо дівчинка не померла, а просто спить».+ Почувши це, люди стали насміхатися. 25 А як усіх тих людей випровадили з будинку, він увійшов, взяв дівчинку за руку,+ і вона встала.+ 26 Чутка про це, звичайно ж, розійшлась по всій тій місцевості.

27 Потім Ісус пішов звідти. По дорозі за ним ішло двоє сліпих,+ які кричали: «Змилосердься над нами, Сину Давидів!» 28 Коли ж Ісус увійшов у дім, сліпі підійшли до нього, і він запитав: «Скажіть, ви вірите, що я можу це зробити?»+ — «Так, Господи»,— відповіли вони. 29 Тоді він торкнувся до їхніх очей+ та сказав: «Нехай вам буде за вашою вірою», 30 і їхні очі прозріли. А Ісус твердо застеріг їх: «Дивіться, щоб ніхто не дізнався про це».+ 31 Однак, вийшовши, вони почали розповідати про нього у всій тій місцевості.

32 Як вони йшли звідти, до Ісуса привели німого чоловіка, який був опанований демоном.+ 33 Коли Ісус вигнав демона, німий заговорив.+ Тож натовп дивувався і казав: «Ще ніхто в Ізра́їлі не бачив такого».+ 34 А фарисеї на це говорили: «Він виганяє демонів з допомогою правителя демонів».+

35 Після того Ісус вирушив у подорож по всіх містах та селах і там навчав у синагогах, проповідував добру новину про Царство й зціляв людей від усіляких хвороб та недуг.+ 36 І, дивлячись на натовпи людей, він проймався до них жалем,+ бо вони були нещасні та розпорошені, як вівці без пастуха.+ 37 Потім Ісус сказав своїм учням: «Жниво велике,+ а робітників мало.+ 38 Тож благайте Господаря жнив, щоб він вислав робітників на свої жнива».+

10 Потім він покликав своїх 12 учнів і дав їм владу виганяти нечистих духів+ та зціляти людей від усіляких хвороб і недуг.

2 І ось імена його 12 апостолів:+ перший — Си́мон, якого називають Петром,+ і його брат Андрій;+ Яків, Зеведе́їв син, та його брат Іван;+ 3 Пилип і Варфоломı́й;+ Хома+ і Матвій,+ збирач податків; Яків, Алфе́їв син, і Таде́й; 4 Си́мон Кананı́т* і Юда Іскаріо́т, який пізніше зрадив Ісуса.+

5 Цих 12 Ісус вислав, давши їм настанови:+ «Не виходьте на дорогу, яка веде до інших народів, і не заходьте в жодне самарı́йське місто,+ 6 а йдіть до загублених овець з народу Ізра́їля.+ 7 Коли ж будете йти, проповідуйте: “Наблизилося Царство небесне”.+ 8 Зціляйте хворих,+ воскрешайте померлих, очищайте прокажених і виганяйте демонів. Даром отримали — даром давайте. 9 Не складайте собі в пояси ні золота, ні срібла, ні міді+ 10 і не беріть у дорогу ні торби, ні одягу на заміну*, ні сандалій, ні палиці,+ бо робітник вартий своєї поживи.+

11 В яке тільки місто чи село увійдете, шукайте в ньому достойних людей і залишайтесь там, аж поки не підете далі.+ 12 Увійшовши в дім, вітайте його мешканців, 13 і, якщо дім достойний, нехай мир, якого бажаєте йому,+ прийде в нього, а якщо не достойний, то нехай ваш мир повернеться до вас. 14 Коли ж хтось вас не прийме або не слухатиме ваших слів, то, виходячи з того дому чи міста, обтрусіть порох зі своїх ніг.+ 15 Правду кажу вам: землı́ Содома і Гоморри+ в Судний день буде легше, аніж тому місту.

16 Ось я посилаю вас як овець поміж вовків, тож будьте обережні, як змії, і невинні,+ як голуби. 17 Остерігайтесь людей, бо вони віддаватимуть вас місцевим судам+ і бичуватимуть+ у своїх синагогах.+ 18 Через мене вас поведуть до правителів та царів,+ і це дасть вам нагоду свідчити їм, а також людям з інших народів.+ 19 Але коли вас віддадуть до суду, не тривожтеся, як і що говорити, бо тоді вам буде дано, що сказати.+ 20 Адже не самі ви будете говорити: через вас говоритиме дух вашого Батька.+ 21 І віддасть брат брата на смерть, а батько дитину. Діти повстануть проти батьків та віддадуть їх на смерть.+ 22 І за моє ім’я всі будуть вас ненавидіти,+ але хто витримає до кінця, той спасеться.+ 23 Коли ж вас переслідуватимуть в одному місті, втікайте до іншого,+ бо правду кажу вам: не встигнете обійти всі міста Ізра́їля, як прийде Син людський.

24 Учень не більший від свого вчителя, а раб — від свого господаря.+ 25 Тож учневі достатньо стати як його вчитель, а рабу — як його господар.+ Якщо люди називають господаря дому Вельзеву́лом*,+ то хіба не назвуть так само його домашніх? 26 Отже, не бійтеся їх, бо немає нічого прихованого, що не розкриється, і нічого таємного, що не стане явним.+ 27 Що говорю вам у темряві, говоріть при світлі і, що говорю пошепки, проповідуйте з дахів.+ 28 Не бійтеся тих, хто вбиває тіло, але душу* вбити не може;+ радше бійтеся того, хто може як тіло, так і душу погубити в геє́ні*.+ 29 Хіба не продають двох горобців за одну дрібну монету*? Однак жоден з них не впаде на землю без відома вашого Батька.+ 30 А у вас навіть волосся на голові пораховане. 31 Тож не бійтеся, ви цінніші від багатьох горобців.+

32 Хто визнає́ мене перед людьми,+ того ви́знаю і я перед моїм небесним Батьком.+ 33 А хто зрікається мене перед людьми, того і я зречуся перед моїм небесним Батьком.+ 34 Не думайте, що я прийшов принести на землю мир; я прийшов принести не мир, а меч.+ 35 Бо я прийшов порізнити сина з батьком, дочку з матір’ю, а невістку зі свекрухою.+ 36 І ворогами людині стануть її ж домашні. 37 Хто любить батька чи матір більше, ніж мене, той мене не гідний, і, хто любить сина чи дочку більше, ніж мене, той мене не гідний.+ 38 Хто не приймає свого стовпа мук* і не йде за мною, той не гідний мене.+ 39 Хто врятує свою душу*, той погубить її, а хто погубить свою душу* заради мене, той її врятує.+

40 Хто приймає вас, приймає і мене, а хто приймає мене, приймає і того, хто мене послав.+ 41 Хто приймає пророка, тому що той пророк, отримає таку ж нагороду, як пророк,+ і той, хто приймає праведника, тому що той праведник, отримає таку ж нагороду, як праведник. 42 Правду кажу вам: хто напоїть одного з цих малих хоча б кухлем холодної води, тому що той є учнем, нізащо не втратить своєї нагороди».+

11 Коли Ісус закінчив давати настанови своїм 12 учням, то вирушив навчати й проповідувати в інших містах.+

2 Іван же, почувши у в’язниці+ про діла, які виконує Христос, послав своїх учнів+ 3 запитати його: «Ти той, хто має прийти?+ Чи нам чекати іншого?» 4 У відповідь Ісус промовив: «Ідіть і розкажіть Іванові, що́ ви чуєте й бачите:+ 5 сліпі прозрівають,+ кульгаві ходять, прокажені стають чистими,+ глухі чують, мертві воскресають, а бідним звіщають добру новину.+ 6 Щасливий той, для кого я не став каменем спотикання».+

7 Коли вони пішли, Ісус почав говорити людям про Івана: «На що ви ходили дивитися в пустелю?+ На очеретину, яку гойдає вітер?+ 8 Тож скажіть, на що ви ходили дивитися? На чоловіка, одягненого в м’які шати*? Але ж ті, що носять м’які шати, перебувають у царських домах. 9 То чому ви ходили туди? Щоб побачити пророка? Так, кажу вам, когось значно більшого, ніж пророка.+ 10 Саме про нього написано: “Ось я висилаю попереду тебе* посланця, який приготує дорогу перед тобою!”+ 11 Правду кажу вам: серед народжених жінками не з’являвся ніхто, більший від Івана Хрестителя, проте менший у небесному Царстві — більший від нього.+ 12 Починаючи від днів Івана Хрестителя й дотепер, мета, якої люди прагнуть досягти,— це небесне Царство. І досягти її зможуть ті, хто докладає для цього всіх зусиль.+ 13 Бо всі — і Пророки, і Закон — пророкували аж до Івана;+ 14 і, якщо хочете знати, він — “Ілля, який має прийти”.+ 15 Хто має вуха, нехай слухає.

16 З ким можна порівняти це покоління?+ Воно подібне до малих дітей, які сидять на ринковій площі й вигукують своїм товаришам: 17 “Ми грали вам на флейті, а ви не танцювали, ми голосили, а ви не горювали і не били себе в груди”. 18 Так само прийшов Іван — не їсть і не п’є, а люди кажуть: “Він має демона”. 19 Прийшов Син людський — їсть і п’є,+ а люди кажуть: “Цей чоловік — ненажера і любить пити вино, він приятель збирачам податків і грішникам”.+ Так чи інакше, мудрість доводить свою праведність* вчинками*».+

20 А оскільки міста, в яких Ісус здійснив більшість могутніх діл, не покаялись, він почав їм докоряти: 21 «Горе тобі, Хоразı́не! Горе тобі, Віфсаї́до! Бо якби могутні діла, виконані у вас, виконалися в Тирі та Сидо́ні, то вони б уже давно покаялись у мішковині й попелі.+ 22 Тому кажу: в Судний день Тиру і Сидо́ну буде легше, ніж вам.+ 23 І ти, Капернау́ме,+ думаєш, що піднімешся до неба? Упадеш ти в могилу*,+ бо якби могутні діла, виконані в тобі, виконалися в Содомі, то він залишився б аж до цього дня. 24 Тому кажу: в Судний день землı́ содомській буде легше, ніж тобі».+

25 Потім Ісус сказав: «Батьку, Господи неба і землі, славлю тебе перед усіма, бо ти заховав це від мудрих та розумних, а відкрив малим дітям.+ 26 Адже так, Батьку, було тобі до вподоби. 27 Мій Батько передав мені все,+ і ніхто не знає усього про Сина — тільки Батько. Так само ніхто не знає усього про Батька — тільки Син і кожен, кому Син хоче відкрити його.+ 28 Прийдіть до мене, всі струджені та обтяжені, і я відсвіжу вас. 29 Візьміть на себе ярмо моє і навчіться від мене, тому що я лагідний та смиренний*,+ і знайдете для себе* відсвіження, 30 бо ярмо моє зручне* і ноша легка».

12 У той час, одного суботнього дня, Ісус переходив нивами. Його учні, зголоднівши, почали зривати колоски та їсти.+ 2 Коли ж фарисеї побачили це, то сказали до нього: «Поглянь! Учні твої роблять те, що не дозволяється робити в суботу».+ 3 А Ісус їм відповів: «Хіба ви не читали, що́ зробив Давид, коли він і його люди зголодніли?+ 4 Не читали, як він увійшов у Божий дім і як вони їли хліби представлення?+ Але це не дозволялося ні йому, ні тим, хто був з ним, їх могли їсти тільки священики.+ 5 І хіба ви не читали в Законі, що, хоча священики у храмі працюють в суботу, вони залишаються невинними?+ 6 Проте кажу вам: тут хтось більший, ніж храм.+ 7 Та якби ви зрозуміли, що означають слова: “Я хочу милосердя,+ а не жертви”,+ то не засуджували б невинних. 8 Адже Син людський має владу над суботою».+

9 І, пішовши звідти, він прийшов у синагогу, 10 в якій був чоловік із сухою* рукою.+ Тож Ісуса запитали: «Чи дозволено зціляти в суботу?» А спитали вони це, бо шукали приводу, щоб звинуватити його.+ 11 Тоді він відповів: «Якби ви мали одну вівцю і вона в суботу впала б у яму, то хто з вас не витягнув би її?+ 12 Наскільки ж людина цінніша від вівці! Тому робити добро в суботу дозволено». 13 Після цього він промовив до чоловіка: «Простягни руку». Той простяг — і рука його знову стала здоровою, такою ж, як друга. 14 Але фарисеї вийшли та змовились його вбити. 15 Довідавшись про це, Ісус покинув синагогу, і за ним вирушило багато людей.+ Він усіх їх зцілив, 16 проте твердо наказав не розповідати про нього,+ 17 щоб сповнити промовлене через пророка Ісаю:

18 «Ось мій слуга,+ якого я вибрав, мій любий, яким я* задоволений!+ Я дам йому свій дух,+ і він роз’яснить народам, що таке справедливість. 19 Він не буде ні сваритися,+ ні голосно кричати, і ніхто не почує його голосу на головних вулицях. 20 Очеретини надломленої він не доломить і тліючого ґнота не загасить,+ аж поки не встановить справедливості. 21 І на його ім’я народи покладатимуть надію».+

22 Потім привели до нього опанованого демоном чоловіка, який був сліпим та німим. Ісус зцілив його, і той заговорив та почав бачити. 23 Тож усі люди були вражені й запитували: «Може, це і є Син Давида?» 24 А фарисеї, почувши це, сказали: «Він виганяє демонів не інакше, як з допомогою Вельзеву́ла*, правителя демонів».+ 25 Та Ісус, знаючи їхні думки, промовив до них: «Кожне царство, в якому виникає поділення, буде зруйноване, і кожне місто чи дім, в якому виникає поділення, не встоїть. 26 Так само якщо Сатана виганяє Сатану, то він поділився сам у собі. Як же тоді встоїть його царство? 27 І якщо я виганяю демонів з допомогою Вельзеву́ла, то з чиєю допомогою виганяють їх ваші сини? Тому ваші ж сини будуть вам суддями. 28 А якщо я виганяю демонів за допомогою Божого духу, то Боже Царство дійсно прийшло несподівано для вас.+ 29 І ще: як може хтось вдертися в дім сильного чоловіка та заволодіти його майном, якщо спочатку не зв’яже того чоловіка? Лише тоді він зможе пограбувати дім. 30 Хто не зі мною, той проти мене, і, хто не збирає зі мною, той розсипає.+

31 Тому кажу вам: усякий гріх та зневажливі слова буде прощено людям, але зневажливі слова проти духу прощено не буде.+ 32 Наприклад, хто скаже слово проти Сина людського, тому буде прощено,+ а хто говоритиме проти святого духу, тому не буде прощено ані в цьому віці*, ані в прийдешньому.+

33 Якщо ваше дерево добре, то й плоди його добрі, а якщо ваше дерево погане, то й плоди його погані, бо дерево пізнає́ться по його плодах.+ 34 Роде гадючий,+ хіба ви, будучи грішними, можете говорити щось добре? Бо, чим переповнене серце, те говорять уста.+ 35 Добра людина зі свого доброго скарбу дає добрі речі, а погана людина з поганого скарбу дає погані.+ 36 Говорю вам: люди дадуть відповідь+ Судного дня за кожне марне* слово, яке скажуть, 37 бо за свої слова будеш визнаний праведним і за свої слова будеш засуджений».

38 Після того декотрі книжники та фарисеї сказали йому у відповідь: «Учителю, ми хочемо побачити від тебе якийсь знак».+ 39 Він же їм відказав: «Неправедне і перелюбне* покоління постійно шукає знак, але воно не отримає жодного, крім знаку, даного через пророка Йо́ну.+ 40 Бо, як Йо́на був у череві велетенської риби три дні і три ночі,+ так само й Син людський буде в серці землі три дні і три ночі.+ 41 У час суду ніневітя́ни воскреснуть разом із цим поколінням і засудять його, бо вони покаялися, почувши звістку, яку проповідував Йо́на.+ А тут хтось більший від Йо́ни!+ 42 У час суду цариця з півдня воскресне разом з цим поколінням і засудить його, бо вона прийшла з краю землі, щоб послухати Соломонову мудрість.+ А тут хтось більший від Соломона!+

43 Коли нечистий дух виходить з людини, він іде безводними місцями, шукаючи пристановища, але нічого не знаходить.+ 44 Тоді він каже: “Повернусь я у дім, з якого виселився”,— і, прийшовши, бачить, що дім не зайнятий, а виметений та прикрашений. 45 Після того дух іде й приводить із собою сімох інших духів, ще зліших за нього, і, поселившись у домі, вони там живуть. І це ще гірше для людини, ніж те, що було спочатку.+ Саме так буде з цим неправедним поколінням».

46 Поки він ще говорив з натовпом, його мати і брати+ чекали надворі, щоб порозмовляти з ним.+ 47 І хтось сказав йому: «Там надворі твоя мати з твоїми братами, вони хочуть поговорити з тобою». 48 У відповідь він промовив: «Хто моя мати і хто мої брати? — 49 і, показавши рукою на своїх учнів, сказав: — Ось моя мати і мої брати!+ 50 Бо кожен, хто виконує волю мого небесного Батька, є мені братом, і сестрою, і матір’ю».+

13 У той день Ісус, вийшовши з дому, сів коло моря. 2 До нього зійшлися такі численні натовпи, що він сів у човен, а люди залишилися стояти на березі.+ 3 Тоді він почав багато їм розповідати, наводячи приклади:+ «Якось сіяч вийшов сіяти.+ 4 Коли він сіяв, трохи насіння впало при дорозі, але прилетіли птахи і повидзьобували його.+ 5 Ще трохи насіння впало на кам’янисту землю, де було мало ґрунту. Насіння відразу проросло, бо ґрунт був неглибокий.+ 6 Та коли зійшло сонце, то спалило його, і воно засохло, оскільки не мало коріння. 7 Ще трохи насіння впало між терни, але терни виросли й заглушили його.+ 8 А ще трохи насіння впало на добрий ґрунт і почало давати плоди: одне — у 100 разів більше, ніж було посіяно, інше — в 60, а ще інше — в 30.+ 9 Хто має вуха, нехай слухає».+

10 Тоді учні підійшли до нього і запитали: «Чому ти використовуєш приклади, коли навчаєш?»+ 11 Він же їм сказав: «Вам дано зрозуміти священні таємниці+ небесного Царства, а їм не дано. 12 Бо кожен, хто має, отримає ще більше і матиме вдосталь, а в того, хто не має, заберуть навіть те, що він має.+ 13 Тому я навчаю їх за допомогою прикладів, бо, дивлячись, вони дивляться даремно, і, слухаючи, слухають даремно, і не розуміють суті сказаного.+ 14 На них сповнюються слова з пророцтва Ісаї: “Ви будете чути, але так і не зрозумієте суті сказаного, будете дивитися, але так і не побачите.+ 15 Адже серце тих людей огрубіло, вухами вони чують, але не відгукуються, а очі свої вони заплющили, щоб нічого не бачити і нічого не чути, щоб серцем не зрозуміти суті, щоб не навернутися і щоб я їх не зцілив”.+

16 Щасливі ви, бо ваші очі бачать і ваші вуха чують.+ 17 Правду кажу вам: багато пророків і праведних людей дуже хотіли побачити те, що бачите ви, але не побачили,+ і почути те, що чуєте ви, але не почули.

18 А тепер послухайте приклад про сіяча.+ 19 Якщо хтось чує слово про Царство, але не розуміє його суті, то приходить Злий+ і вириває посіяне з серця тієї людини. Так буває, коли насіння падає при дорозі.+ 20 Коли ж насіння падає на кам’янисту землю, це означає, що людина чує слово і відразу приймає його з радістю,+ 21 але вона не має кореня, хоча й тримається якийсь час. А як настає лихо чи переслідування за слово, вона зараз же падає. 22 Коли ж насіння потрапляє між терни, це означає, що людина чує слово, однак тривоги цього віку*+ і багатство, яке вводить в оману, заглушують слово, і воно не приносить жодного плоду.+ 23 А коли насіння падає на добрий ґрунт, це означає, що людина чує слово та розуміє його суть. Саме такі люди і приносять плоди: одні — в 100 разів більше, інші — в 60, а ще інші — в 30».+

24 Ісус навів їм ще один приклад, кажучи: «Небесне Царство можна прирівняти до чоловіка, який посіяв на полі добре насіння. 25 Поки люди спали, прийшов його ворог, посіяв серед пшениці бур’яни та й пішов собі. 26 А коли стебла проросли та з’явилися плоди, проросли і бур’яни. 27 Тож прийшли раби господаря дому і сказали йому: “Пане, хіба не добре насіння ти посіяв на полі? Звідки ж взялися бур’яни?” 28 А той відповів: “Це зробив ворог,+ якийсь чоловік”. Раби запитали його: “Хочеш, ми підемо і повириваємо їх?” 29 Він же сказав: “Не треба, щоб, вириваючи бур’яни, ви часом не вирвали й пшениці. 30 Нехай і те, і те росте разом до жнив, а під час жнив я скажу женцям спочатку позбирати бур’яни, позв’язувати їх у снопи і спалити, а потім зібрати до моєї комори пшеницю”».+

31 Він навів їм ще один приклад: «Небесне Царство подібне до гірчичного зернятка, яке чоловік посіяв на своєму полі.+ 32 Це насіння найдрібніше з усіх, але коли виростає, то стає найбільшою городньою рослиною і робиться деревом, і небесні птахи прилітають та селяться в його вітті».

33 Далі він розповів їм ще такий приклад: «Небесне Царство подібне до закваски, яку жінка взяла й змішала з трьома великими мірами борошна, так що заквасилося все тісто».+

34 Усе це Ісус розповідав натовпам за допомогою прикладів. І без прикладів він до них не говорив,+ 35 щоб сповнити сказане через пророка: «Розкрию уста свої, наведу приклади і проголошу те, що приховувалось ще від заснування*».+

36 Потім, відпустивши натовпи, він зайшов у дім. До нього прийшли учні та сказали: «Поясни нам приклад про бур’яни на полі». 37 Тож Ісус промовив: «Сіяч, який посіяв добре насіння,— це Син людський, 38 поле — це світ,+ добре насіння — сини Царства, бур’яни — сини Злого,+ 39 а ворог, який їх посіяв,— це Диявол. Жнива — це закінчення віку*, а женці — ангели. 40 Тому, подібно як збирають бур’яни і спалюють у вогні, так буде і під час закінчення віку*:+ 41 Син людський пошле своїх ангелів, і ті позбирають у його Царстві всіх, хто є каменем спотикання, і тих, хто чинить беззаконня, 42 та повкидають їх до вогняної печі,+ де вони будуть плакати і скреготати зубами. 43 А праведні у той час сяятимуть, як сонце,+ в Царстві свого Батька. Хто має вуха, нехай слухає.

44 Небесне Царство подібне також до скарбу, захованого в полі. Коли чоловік знайшов цей скарб, то сховав його і на радощах пішов, продав усе, що мав, і купив те поле.+

45 А ще небесне Царство подібне до мандрівного купця, який шукає гарних перлин. 46 Знайшовши одну дорогоцінну перлину, він пішов та зараз же продав увесь свій маєток і купив її.+

47 Також небесне Царство подібне до невода, який закинули в море і яким зібрали усіляку рибу. 48 Коли невід наповнився, рибалки витягли його на берег і, посідавши, зібрали добру рибу+ в посудини, а непридатну+ викинули. 49 Саме так буде під час закінчення віку*: ангели вийдуть, відділять неправедних від праведних 50 і вкинуть неправедних до вогняної печі, де вони будуть плакати і скреготати зубами.

51 Скажіть, ви зрозуміли суть моїх слів?» — «Зрозуміли»,— відповіли вони. 52 Тоді він промовив: «Так і кожен наставник, навчений про небесне Царство, подібний до господаря дому, котрий дістає зі своєї скарбниці нове і старе».

53 Закінчивши наводити ці приклади, Ісус вирушив звідти далі. 54 Коли ж він прийшов у рідні краї,+ то почав навчати людей в їхній синагозі, а вони дивувались і казали: «Звідки в цього чоловіка така мудрість і сила, щоб виконувати могутні діла?+ 55 Хіба він не син теслі?+ Хіба його матір звати не Марія і хіба Яків, Йосип, Си́мон і Юда не його брати?+ 56 А сестри його? Хіба всі вони не з нами? Звідки ж у нього все це?»+ 57 Тож він став для них каменем спотикання.+ Але Ісус сказав: «Пророка шанують скрізь, тільки не в рідних краях та не в рідному домі».+ 58 І через їхнє невірство він виконав там небагато могутніх діл.

14 У той час обласний правитель* Ірод почув розмови про Ісуса+ 2 і сказав своїм слугам: «Це Іван Хреститель. Він воскрес з мертвих і тому може виконувати такі могутні діла».+ 3 Раніше Ірод* заарештував Івана, закував його і ув’язнив через Іродіа́ду, дружину свого брата Філіппа,+ 4 бо Іван говорив йому: «За Законом ти не можеш мати її за дружину».+ 5 Ірод же, хоч і прагнув його вбити, боявся людей, оскільки вони вважали його пророком.+ 6 А коли відзначали день народження Ірода,+ дочка Іродіа́ди танцювала і так сподобалась Іроду,+ 7 що він поклявся дати їй усе, чого тільки вона забажає. 8 І дівчина, послухавшись намовлянь матері, сказала: «Дай мені на тарелі голову Івана Хрестителя».+ 9 Цар зажурився, але через клятву і через тих, хто їв* з ним, наказав виконати її прохання. 10 Він послав до в’язниці людей, щоб вони відрубали Іванові голову. 11 Голову принесли на тарелі та віддали дівчині, а вона віднесла її матері. 12 Після того прийшли Іванові учні, забрали тіло й поховали його, а потім пішли та розповіли все Ісусу. 13 Почувши, що трапилось, Ісус відправився звідти човном у віддалене місце, аби побути наодинці. Але люди дізнались про це і вирушили за ним пішки зі своїх міст.+

14 Як Ісус вийшов з човна, то побачив численний натовп людей. Він пройнявся до них жалем+ і зцілив тих, хто був хворий.+ 15 Коли ж звечоріло, до нього підійшли учні й сказали: «Година вже пізня, а це місце віддалене. Розпусти́ людей, щоб вони пішли по довколишніх селах і купили собі щось поїсти».+ 16 Проте Ісус відказав: «Не треба їм іти звідси, ви нагодуйте їх». 17 Та вони відповіли: «Ми нічого не маємо, тільки п’ять хлібин і дві риби». 18 Він же сказав: «Принесіть їх мені»,— 19 і наказав людям посідати на траву. Тоді він взяв ті п’ять хлібин і дві риби та, подивившись на небо, помолився*. Він поламав хліб, дав учням, а вони роздали людям.+ 20 Тож усі їли й наситились, а все, що залишилось, позбирали, і вийшло 12 повних кошиків.+ 21 Серед тих, хто їв, було приблизно 5000 чоловіків, а також жінки і малі діти.+ 22 Відразу після того Ісус звелів своїм учням сісти в човен і перепливти на другий берег, а сам залишився, щоб розпустити натовпи.+

23 Розпустивши натовпи, він пішов на гору, щоб помолитися на самоті.+ Коли звечоріло, він залишався там один. 24 На той час човен був за сотні метрів* від берега, і його кидало хвилями, оскільки дув зустрічний вітер. 25 Під час четвертої сторожі* ночі Ісус пішов до них по морю. 26 Помітивши, що він іде по морю, учні злякалися. «Це примара!» — вигукнули вони і закричали зі страху. 27 Проте Ісус відразу звернувся до них, говорячи: «Не бійтеся, це я. Не лякайтесь».+ 28 Петро відповів: «Господи, якщо це ти, накажи — і я піду до тебе по воді». 29 Він сказав: «Іди!» Тоді Петро вийшов з човна і пішов по воді до Ісуса. 30 Але, дивлячись на бурю, він злякався. І коли він почав тонути, то закричав: «Господи, рятуй мене!» 31 Ісус відразу простягнув руку, підхопив його і сказав: «Маловіре, чому ти засумнівався?»+ 32 Коли вони сіли в човен, буря вщухла. 33 Тоді учні, які були в човні, вклонилися* Ісусу, кажучи: «Ти дійсно Божий Син». 34 І вони перепливли на інший бік та причалили до берега в Генісаре́ті.+

35 А жителі тієї місцевості, впізнавши Ісуса, розіслали звістку по всій околиці, і люди поприводили до нього всіх хворих. 36 Ті благали в нього дозволу хоча б доторкнутися до торочок його вбрання.+ І всі, хто торкався, повністю одужували.

15 Потім до Ісуса прийшли з Єрусалима фарисеї та книжники+ і сказали: 2 «Чому твої учні порушують традиції своїх прабатьків? Наприклад, вони не миють* рук перед їдою».+

3 У відповідь він промовив: «А ви чому порушуєте Божу заповідь заради своїх традицій?+ 4 Наприклад, Бог сказав: “Шануй батька і матір”,+ а також: “Нехай той, хто зневажливо говорить про* свого батька чи матір, буде покараний смертю”.+ 5 Ви ж говорите: “Хто скаже батькові чи матері: «Все, що я маю і чим міг би допомогти тобі,— це дар, присвячений Богові»,+ 6 той не мусить шанувати батька взагалі”. Так ви заради своєї традиції позбавили сили Боже слово.+ 7 Лицеміри, Ісая влучно пророкував про вас:+ 8 “Ці люди шанують мене своїми устами, але їхні серця далеко від мене. 9 Проте даремно вони поклоняються мені, бо видають людські заповіді за Божі вчення”».+ 10 Після цього він покликав натовп і сказав: «Послухайте і зрозумійте:+ 11 те, що входить в уста, не опоганює людину, її опоганює те, що виходить з уст».+

12 Потім підійшли до Ісуса учні й запитали: «Ти знаєш, що твої слова стали для фарисеїв каменем спотикання?»+ 13 Він же відповів: «Кожна рослина, яку посадив не мій небесний Батько, буде вирвана з коренем. 14 Полиште їх. Це сліпі провідники. А якщо сліпий веде сліпого, то обидва впадуть в яму».+ 15 Тоді Петро попросив: «Поясни нам цей приклад». 16 На це Ісус сказав: «Невже й ви все ще не розумієте?+ 17 Невже не знаєте, що все, що входить в уста, проходить через шлунок і виходить у стічний рів? 18 Однак те, що виходить з уст, походить із серця, і саме це опоганює людину.+ 19 Із серця, наприклад, походять грішні думки,+ що породжують вбивства, перелюб, статеву розпусту*, крадіжки, неправдиві свідчення і зневажливі слова. 20 Саме це опоганює людину. Коли ж вона їсть немитими* руками, це її не опоганює».

21 Звідти Ісус пішов в околиці Тира й Сидо́на.+ 22 І ось прийшла фінікı́йка, яка жила в тій місцевості, й вигукнула: «Господи, Сину Давидів, змилосердься наді мною! Моя дочка опанована демоном і сильно страждає».+ 23 Але у відповідь він не сказав їй ні слова. Тоді підійшли його учні й почали просити його: «Відправ її, бо вона без упину кричить вслід за нами». 24 А він відповів: «Я був посланий не до всіх, а тільки до загублених овець з народу Ізра́їля».+ 25 Однак жінка підійшла й вклонилася* йому, говорячи: «Господи, допоможи мені!» 26 Він же промовив: «Недобре забрати хліб у дітей і кинути цуценятам». 27 Проте вона сказала: «Так, Господи, але ж цуценята їдять крихти, які падають зі столу господарів».+ 28 На це Ісус відповів: «О жінко, яка велика твоя віра! Нехай буде так, як ти хочеш». І в ту ж мить її дочка зцілилась.

29 Вирушивши звідти, Ісус пішов далі і дійшов до Галілейського моря.+ Там він піднявся на гору і сів. 30 Тоді почали приходити до нього численні натовпи людей, які приводили з собою кульгавих, калік, сліпих, німих та багатьох інших і клали до його ніг, а він їх зціляв.+ 31 І коли всі бачили, що німі говорять, каліки стають здоровими, кульгаві ходять, а сліпі бачать, то дивувалися і прославляли Бога Ізра́їлевого.+

32 Ісус же покликав до себе учнів і сказав: «Шкода мені цих людей,+ бо вони вже три дні зі мною і не мають що їсти. Я не хочу відправити їх голодними*, щоб вони не ослабнули в дорозі».+ 33 Та учні сказали: «Де в цьому віддаленому місці взяти стільки хліба, щоб нагодувати такий великий натовп?»+ 34 Тоді Ісус їх запитав: «Скільки маєте хлібин?» Ті відповіли: «Сім, і декілька невеликих риб». 35 І, наказавши натовпу сісти на землю, 36 він взяв сім хлібин і рибу, віддав подяку Богові, поламав хліб і почав давати учням, а вони роздавали людям.+ 37 Тож усі їли й наситились і позбирали те, що залишилося, наповнивши сім великих кошиків*.+ 38 Серед тих, хто їв, було 4000 чоловіків, а також жінки і малі діти. 39 Зрештою, відправивши людей, він сів у човен і поплив у місцевість Магада́н.+

16 Там підійшли до нього фарисеї та садукеї і, прагнучи його випробувати, попросили показати їм знак з неба.+ 2 Він же сказав: «Коли вечоріє, ви говорите: “Буде ясна погода, бо небо вогняно-червоне”, 3 а вранці кажете: “Сьогодні буде холодно і йтиме дощ, бо небо вогняно-червоне, але похмуре”. Прикмети на небі ви вмієте тлумачити, проте ознаки цього часу витлумачити не можете. 4 Неправедне і перелюбне* покоління постійно шукає знак, але не отримає жодного,+ крім знаку, даного через пророка Йо́ну».+ Покинувши їх, він пішов геть.

5 А учні переправились на інший берег, однак забули взяти з собою хліб.+ 6 Ісус сказав їм: «Дивіться, остерігайтеся фарисейської і садукейської закваски».+ 7 Та вони почали говорити між собою: «Ми не взяли ані хлібини». 8 Знаючи це, Ісус промовив: «Маловіри, чому ви говорите між собою про те, що не маєте хліба? 9 Невже ви й досі не розумієте? Не пам’ятаєте, як п’ятьма хлібинами наїлися 5000 і скільки потім кошиків зібрали?+ 10 Або як сімома хлібинами наїлись 4000 і скільки великих кошиків* ви зібрали?+ 11 Як же не розумієте, що я говорив вам не про хліб? Остерігайтеся фарисейської і садукейської закваски».+ 12 Аж тоді вони збагнули, що він казав остерігатися не хлібної закваски, а вчення фарисеїв і садукеїв.

13 Прийшовши в околиці Кеса́рії Філіппової, Ісус запитав своїх учнів: «Що люди говорять про Сина людського? Хто він такий?»+ 14 Вони ж відповіли: «Декотрі кажуть, що ти Іван Хреститель,+ інші — Ілля,+ а ще інші — Єремı́я або один з пророків». 15 Тоді він сказав: «А ви, що ви думаєте? Хто я такий?» 16 Си́мон Петро відповів: «Ти — Христос,+ Син живого Бога».+ 17 На це Ісус сказав: «Щасливий ти, Си́моне, сину Йо́ни, бо не плоть і кров* виявили це тобі, а мій небесний Батько.+ 18 До того ж говорю тобі: ти — Петро,+ і на цій скелі+ я збудую свій збір, і брами могили* не подолають його. 19 Я дам тобі ключі від небесного Царства, і все, що ти зв’яжеш на землі, уже буде зв’язане на небесах, а що розв’яжеш на землі, уже буде розв’язане на небесах». 20 І він твердо наказав учням нікому не говорити, що він Христос.+

21 Відтоді Ісус почав пояснювати учням, що він повинен піти в Єрусалим і зазнати багатьох страждань від рук старійшин, старших священиків та книжників і що потім його вб’ють, але на третій день він воскресне.+ 22 Почувши це, Петро відвів Ісуса вбік та почав йому докоряти: «Змилосердься над собою, Господи, нехай з тобою таке ніколи не станеться».+ 23 Однак Ісус, відвернувшись, сказав Петру: «Відійди від* мене, Сатано! Для мене ти камінь спотикання, бо думаєш не про Боже, а про людське».+

24 Потім Ісус сказав своїм учням: «Якщо хтось хоче йти за мною, нехай зречеться самого себе, візьме свій стовп мук* і постійно йде за мною.+ 25 Бо, хто хоче врятувати своє життя*, той його погубить. А хто погубить своє життя* заради мене, той врятує його.+ 26 Справді, яка користь людині, коли вона здобуде цілий світ, але втратить життя*?+ Або що дасть людина взамін за своє життя*?+ 27 Адже Син людський має прийти у славі свого Батька зі своїми ангелами і тоді відплатить кожному за його вчинками.+ 28 Правду кажу вам: декотрі з тих, хто тут стоїть, не скуштують смерті, аж поки не побачать Сина людського, який приходить у своєму Царстві».+

17 Через шість днів Ісус взяв із собою на високу гору Петра, Якова та його брата Івана, і з ними більше нікого не було.+ 2 Там, на горі, Ісус преобразився перед ними. Його обличчя засяяло, немов сонце, а вбрання стало сліпучим*, як світло.+ 3 Перед ними з’явилися Мойсей та Ілля, і вони почали розмовляти з Ісусом. 4 Тоді Петро сказав Ісусу: «Господи, добре нам тут. Якщо хочеш, я поставлю тут три намети: один для тебе, один для Мойсея і один для Іллі». 5 Коли він ще говорив, їх огорнула ясна хмара, а з хмари пролунав голос: «Це Син мій улюблений. Я ним задоволений.+ Слухайте його».+ 6 Почувши це, учні попадали ниць і дуже злякалися. 7 Тоді Ісус підійшов, торкнувся їх і сказав: «Встаньте, не бійтеся». 8 І, звівши очі, вони побачили, що, крім Ісуса, коло них більше нікого немає. 9 Як вони спускалися з гори, Ісус наказав їм: «Нікому не розповідайте про це видіння, аж поки Син людський не воскресне з мертвих».+

10 Проте учні запитали його: «Чому ж книжники говорять, що спочатку має прийти Ілля?»+ 11 А він їм відповів: «Ілля справді прийде і все відновить.+ 12 Але кажу вам: Ілля вже прийшов, та його не розпізнали і з ним зробили все, що хотіли.+ Так і Син людський має постраждати від їхніх рук».+ 13 Тоді учні зрозуміли, що він говорив про Івана Хрестителя.

14 Коли вони наблизились до натовпу людей,+ до Ісуса підійшов чоловік і, впавши навколішки, сказав: 15 «Господи, змилосердься над моїм сином, бо він епілептик і дуже мучиться. Він часто кидається то у вогонь, то у воду.+ 16 Я привів його до твоїх учнів, але вони не змогли його зцілити». 17 На це Ісус сказав: «О безвірне й зіпсоване покоління!+ Скільки мені ще бути з вами? Скільки ще терпіти вас? Приведіть його до мене». 18 Тоді Ісус докорив демону, і демон вийшов з хлопця, а хлопець у ту ж мить одужав.+ 19 Після того учні підійшли до Ісуса й наодинці запитали: «Чому ми не змогли його вигнати?» 20 Він же сказав їм: «Тому що вам бракує віри. Правду кажу вам: якщо ви будете мати віру хоча б з гірчичне зернятко, то скажете цій горі: “Пересунься звідси он туди”, і вона пересунеться, і для вас не буде нічого неможливого».+ 21 *——

22 Потім вони зібралися в Галілеї, і там Ісус сказав їм: «Сина людського зрадять і видадуть в руки людей.+ 23 Його вб’ють, але на третій день він воскресне».+ Тому учні дуже зажурилися.

24 Коли ж вони прибули в Капернау́м, люди, які збирали дводрахмовий* податок, підійшли до Петра й запитали: «Ваш учитель сплачує дводрахмовий податок?»+ 25 Петро відповів: «Сплачує». Але коли він увійшов у дім, Ісус випередив його, запитавши: «Як ти вважаєш, Си́моне, від кого земні царі беруть мито чи подушний податок: від своїх синів чи від чужих людей?» 26 Коли Петро відповів: «Від чужих людей», Ісус сказав: «Отже, сини звільнені від податку. 27 Але щоб не давати підстави для спотикання,+ піди до моря, закинь рибальський гачок і візьми першу зловлену рибу, а коли відкриєш їй рот, знайдеш срібну монету*. Тож візьми її і дай за мене й за себе».

18 Тоді підійшли до Ісуса учні й запитали: «Хто найбільший у небесному Царстві?»+ 2 А він, покликавши до себе малу дитину, поставив її серед них 3 та промовив: «Правду кажу вам: якщо ви не навернетесь* і не станете як малі діти,+ то нізащо не ввійдете в небесне Царство.+ 4 Тож хто впокориться, як ця мала дитина, той і є найбільший у небесному Царстві.+ 5 І той, хто приймає таку малу дитину в моє ім’я, приймає і мене. 6 Однак якщо хтось стане каменем спотикання для когось із цих малих, що вірять у мене, то ліпше було б, якби йому на шию повісили жорно, подібне до того, яке обертає осел, і втопили його у відкритому морі.+

7 Горе цьому світові, бо він доводить людей до спотикання! Звичайно, підстави для спотикання неминуче з’являться, але горе тій людині, через яку вони з’являться! 8 Тож, якщо твоя рука чи нога доводить тебе до спотикання, відсічи її та викинь.+ Ліпше отримати життя, будучи калікою, ніж з двома руками й двома ногами бути вкиненим у вічний вогонь.+ 9 І, якщо око доводить тебе до спотикання, вирви та викинь його. Ліпше тобі отримати життя з одним оком, аніж з двома очима бути вкиненим у вогняну геє́ну*.+ 10 Дивіться, не зневажайте нікого з цих малих, бо, кажу вам, їхні ангели в небі завжди дивляться на обличчя мого небесного Батька.+ 11 *——

12 Як ви думаєте: коли якийсь чоловік має 100 овець і одна з них заблукає,+ чи ж не залишить він 99 у горах і не вирушить на пошуки заблуканої?+ 13 І якщо він знайде її, то, правду кажу вам, він буде тішитися за неї більше, ніж за 99, котрі не заблукали. 14 Так само й мій* небесний Батько не бажає, аби загинув хоч один із цих малих.+

15 Якщо твій брат учинить гріх, піди і віч-на-віч вияви йому, що він зробив не так*.+ Коли він послухається, ти здобув свого брата,+ 16 а коли не послухається, візьми з собою ще одного чи двох, щоб підтвердити кожну справу свідченням* двох чи трьох свідків.+ 17 Якщо він не послухається їх, скажи збору. Якщо ж і збору не послухається, нехай він буде для тебе як людина з іншого народу+ і як збирач податків.+

18 Правду кажу вам: усе, що зв’яжете на землі, вже буде зв’язане на небі, а що розв’яжете на землі, вже буде розв’язане на небі. 19 Правду кажу вам: якщо двоє з вас на землі домовляться просити мого небесного Батька про щось важливе, то він виконає їхнє прохання.+ 20 Бо, де двоє або троє зібралися в моє ім’я,+ там і я посеред них».

21 Тоді підійшов до нього Петро і запитав: «Господи, якщо мій брат грішить проти мене, скільки разів я повинен прощати йому? Аж до 7 разів?» 22 Ісус відповів: «Говорю тобі, не до 7, а до 77 разів.+

23 Тож Царство небесне можна прирівняти до царя, який захотів, щоб раби повіддавали йому борги. 24 І, коли він взявся за цю справу, привели до нього чоловіка, який заборгував йому 10 000 талантів*. 25 Оскільки ж раб не мав чим віддати, пан наказав продати його, а також його дружину, дітей і все майно та сплатити борг.+ 26 Але раб упав на коліна і вклонився* йому, кажучи: “Потерпи мені, і я все тобі віддам”. 27 Пройнявшись жалем, пан відпустив раба і скасував його борг.+ 28 Проте, вийшовши звідти, цей раб знайшов іншого раба, який заборгував йому 100 дена́ріїв*. Він схопив того раба і став душити його та казати: “Віддай усе, що ти заборгував”. 29 Тоді раб упав і почав благати його: “Потерпи мені, і я все тобі віддам”. 30 Однак він не захотів чекати, а пішов і кинув його до в’язниці, аж поки той не віддасть боргу. 31 Коли ж інші раби побачили це, то дуже зажурилися і пішли та розповіли про все своєму пану. 32 А пан покликав того раба й сказав: “Лихий рабе, я скасував увесь твій борг, бо ти благав мене. 33 Чи не мав би й ти змилосердитися над своїм товаришем, як я змилосердився над тобою?”+ 34 І, розгнівавшись, пан віддав його в’язничним вартовим, аж поки той не поверне всього боргу. 35 Так само мій небесний Батько поведеться з вами,+ якщо кожен з вас не простить свого брата від усього серця».+

19 Закінчивши говорити, Ісус вирушив з Галілеї до кордонів* Юдеї за Йорданом.+ 2 За ним пішли численні натовпи людей, і він зцілив їх там.

3 Тоді підійшли до Ісуса фарисеї і, бажаючи випробувати його, запитали: «Чи має право чоловік розлучатися зі своєю дружиною з будь-якої причини?»+ 4 На це він відповів: «Хіба ви не читали, що той, хто створив їх, на початку створив їх як чоловіка і жінку?+ 5 І хіба не читали, що він сказав: “Тому покине чоловік батька і матір та приліпиться до своєї дружини, і вони обоє стануть одним тілом”?+ 6 Так що їх уже не двоє, вони — одне тіло. Отже, що Бог з’єднав одним ярмом, нехай жодна людина не розділяє».+ 7 Та вони запитали: «Чому ж тоді Мойсей сказав, що можна дати дружині свідоцтво про розлучення і розлучитися з нею?»+ 8 Ісус відповів: «Серця ваші зачерствілі, тому Мойсей і пішов на поступки та дозволив вам розлучатися з дружинами,+ але від самого початку так не було.+ 9 Говорю вам: хто розлучається зі своєю дружиною не через статеву розпусту* і одружується з іншою, той чинить перелюб».+

10 Тоді учні сказали йому: «У такому разі взагалі не варто одружуватися». 11 Ісус же відповів: «На таке можуть погодитись не всі, а тільки ті, хто має дар.+ 12 Бо є скопці, які були такими від народження, декого зробили скопцями люди, а дехто сам себе робить скопцем заради небесного Царства. І той, хто може на це погодитись, нехай погоджується».+

13 Потім люди почали приводити до нього малих дітей, щоб він поклав на них руки і помолився, але учні дорікали їм за це.+ 14 Та Ісус сказав: «Облиште діток і не заважайте їм приходити до мене, бо саме таким належить небесне Царство».+ 15 І, поклавши на них руки, він пішов звідти.

16 І ось підійшов до нього один чоловік та запитав: «Учителю, що доброго мені робити, щоб здобути вічне життя?»+ 17 Ісус відповів: «Чому питаєш мене про те, що є добрим? Доброю є лише одна особа.+ Але якщо ти бажаєш отримати життя, то виконуй заповіді».+ 18 А чоловік запитав його: «Які?» Ісус відповів: «Не вбивай,+ не чини перелюбу,+ не кради,+ не давай неправдивого свідчення,+ 19 шануй батька і матір,+ а також люби свого ближнього, як самого себе».+ 20 Той же йому сказав: «Усього цього я дотримуюся. Чого ще бракує мені?» 21 Ісус промовив: «Якщо хочеш бути досконалим*, піди продай своє майно і роздай гроші бідним. Так ти збереш собі скарб у небі.+ А тоді приходь та будь моїм учнем».+ 22 Почувши це, молодий чоловік пішов звідти зажурений, бо мав великий маєток.+ 23 Тоді Ісус сказав учням: «Правду кажу вам: важко буде багатому ввійти в Царство небесне.+ 24 І ще хочу сказати: легше верблюдові пролізти крізь вушко голки, ніж багатому ввійти в Боже Царство».+

25 Коли учні це почули, то дуже здивувались і запитали: «Чи може тоді взагалі хтось спастися?»+ 26 Уважно подивившись на них, Ісус відповів: «Для людей це неможливо, але для Бога можливо все».+

27 Після того Петро сказав: «А от ми... ми полишили все і пішли за тобою. Що ж нам за це буде?»+ 28 Ісус відповів: «Правду кажу вам: під час відтворення, коли Син людський сяде на свій величний престол, ви, ті, хто пішов услід за мною, також сядете на 12 престолах і будете судити 12 племен Ізра́їля.+ 29 І кожен, хто покинув дім, чи братів, чи сестер, чи батька, чи матір, чи дітей, чи зе́млі заради мого імені, отримає в 100 разів більше й успадкує вічне життя.+

30 Тож багато перших стануть останніми, а останні — першими.+

20 Небесне Царство подібне до господаря дому, який вийшов удосвіта, щоб найняти робітників у свій виноградник.+ 2 Домовившись з робітниками за 1 дена́рій* в день, він відправив їх у виноградник. 3 Пізніше він вийшов коло третьої години* і побачив інших, які стояли без роботи на ринковій площі. 4 Господар і їм сказав: “Ви теж ідіть у виноградник, а я заплачу вам скільки належить”. 5 Тож вони пішли. І він вийшов ще раз коло шостої години*, а пізніше коло дев’ятої* і зробив те саме. 6 Зрештою господар вийшов коло 11-ї години* і побачив ще інших, які там стояли, та й сказав: “Чому ви тут стоїте цілий день без роботи?” 7 Вони відповіли: “Бо ніхто нас не найняв”. Тоді він сказав: “І ви йдіть у виноградник”.

8 А як звечоріло, власник винограднику наказав своєму управителю: “Поклич робітників та видай їм платню,+ починаючи від останнього і до першого”. 9 Коли прийшли чоловіки, які працювали з 11-ї години, кожен з них отримав по дена́рію*. 10 Тому як прийшли перші, то сподівалися, що отримають більше, проте і їм заплатили по дена́рію*. 11 Отримавши платню, вони почали нарікати на господаря дому 12 і казати: “Останні попрацювали лише годину, а ти заплатив їм нарівні з нами. Ми ж цілий день трудилися і зносили нестерпну спеку!” 13 Проте у відповідь одному з них господар сказав: “Чоловіче, я нічим не скривдив тебе. Хіба не за 1 дена́рій* ти домовлявся зі мною?+ 14 Бери своє і йди. А цьому останньому я хочу дати стільки ж, скільки й тобі. 15 Хіба я не маю права робити зі своїм майном усе, що хочу? А може, ти заздриш* через те, що я виявив великодушність*?”+ 16 Тож останні стануть першими, а перші — останніми».+

17 По дорозі до Єрусалима Ісус відвів 12 учнів убік і сказав їм:+ 18 «Ось ми йдемо до Єрусалима, і Син людський буде відданий у руки старших священиків та книжників. Вони засудять його на смерть+ 19 і віддадуть людям з інших народів, щоб ті насміхалися з нього, бичували його і стратили на стовпі,+ але на третій день він воскресне».+

20 Тоді мати Зеведе́євих синів+ підійшла до Ісуса зі своїми синами і вклонилася* йому, бо хотіла дещо попросити.+ 21 А він запитав її: «Чого ти хочеш?» Вона ж відповіла: «Пообіцяй, що обидва мої сини сядуть біля тебе у твоєму Царстві — один праворуч, а другий ліворуч».+ 22 Та Ісус відказав: «Ви не знаєте, чого просите. Чи можете пити чашу, яку я питиму?»+ Вони відповіли: «Можемо». 23 На це він сказав: «Ви справді будете пити чашу мою,+ але хто сидітиме праворуч чи ліворуч від мене, вирішую не я. Ці місця належать тим, для кого їх приготував мій Батько».+

24 Коли про це почули 10 інших учнів, то обурилися на тих двох братів.+ 25 Але Ісус, покликавши їх до себе, сказав: «Ви знаєте, що правителі народів панують над людьми і видатні особи володарюють над ними.+ 26 Проте серед вас так не має бути,+ а, навпаки, хто хоче бути поміж вами великим, той повинен стати вашим слугою,+ 27 і, хто хоче бути першим серед вас, той повинен стати вашим рабом.+ 28 Подібно й Син людський прийшов не для того, щоб йому служили, а щоб послужити+ і віддати своє життя* як викуп за багатьох».+

29 Коли вони виходили з Єрихона, за Ісусом йшов численний натовп. 30 І ось двоє сліпих, які сиділи при дорозі, почули, що Ісус проходить поряд, і вигукнули: «Змилосердься над нами, Господи, Сину Давидів!»+ 31 І, хоча люди з натовпу докоряли їм і наказували мовчати, ті кричали ще голосніше: «Змилосердься над нами, Господи, Сину Давидів!» 32 Тож Ісус зупинився, покликав сліпих і запитав: «Що ви хочете, аби я для вас зробив?» 33 Вони сказали: «Господи, нехай розкриються наші очі». 34 Пройнявшись жалем, Ісус торкнувся до їхніх очей,+ і сліпі відразу прозріли й пішли за ним.

21 Коли Ісус з учнями наблизився до Єрусалима й прибув у Вітфа́гію, що на Оливковій горі, він відіслав двох учнів,+ 2 сказавши: «Підіть у село, що перед вами, і там одразу побачите прив’язану ослицю з ослям. Відв’яжіть їх і приведіть до мене. 3 Якщо хтось буде вам щось говорити, то скажіть: “Вони потрібні Господу”. І тоді вам зараз же їх віддадуть».

4 Усе це відбулося, щоб сповнились промовлені через пророка слова: 5 «Скажіть дочці Сіону: “Ось їде до тебе твій цар,+ він лагідний,+ він сидить на ослі, на осляті, народженому у в’ючної ослиці”».+

6 Тож учні пішли й зробили все так, як наказав їм Ісус.+ 7 Вони привели ослицю та її осля й поклали на них свій одяг, а він сів зверху.+ 8 Більшість людей з натовпу стелили на дорозі свій одяг,+ інші ж зрізали гілки з дерев і встеляли ними дорогу. 9 Крім того, люди, які йшли попереду і позаду нього, вигукували: «Молимо, спаси Сина Давидового!+ Благословенний той, хто йде в ім’я Єгови*!+ Молимо тебе, той, хто на небі, спаси його!»+

10 І, як він в’їхав до Єрусалима, в усьому місті здійнявся гамір і народ питав: «Хто це такий?» 11 Люди з натовпу говорили: «Це Ісус, пророк+ з Назарета галілейського!»

12 Ісус ввійшов у храм і повиганяв звідти всіх продавців і покупців. Він також поперекидав столи міняльників та лавки тих, хто продавав голубів.+ 13 І він сказав їм: «Написано: “Мій дім називатиметься домом молитви”,+ ви ж робите з нього печеру розбійників».+ 14 Також підходили до нього у храмі сліпі й кульгаві, і він їх зціляв.

15 Коли ж старші священики й книжники побачили чуда, які він вчинив, а також хлопців, котрі вигукували в храмі: «Молимо, спаси Сина Давидового!»+ — то обурились+ 16 і сказали до нього: «Ти чуєш, що́ вони говорять?» — «Чую,— відповів Ісус.— А хіба ви ніколи не читали: “Словами з уст дітей і немовлят ти учинив хвалу”?»+ 17 Полишивши їх, він вийшов з міста, пішов у Віфа́нію і там переночував.+

18 А вдосвіта, повертаючись у місто, Ісус зголоднів.+ 19 Він побачив при дорозі фігове дерево та підійшов до нього, але не знайшов на ньому нічого, крім листя,+ і сказав: «Нехай на тобі більше ніколи не буде плодів!»+ І в ту ж мить фігове дерево засохло. 20 Коли учні побачили це, то здивувалися і запитали: «Як же сталося, що це фігове дерево вмить засохло?»+ 21 Ісус відповів їм: «Правду кажу вам: якщо матимете віру й не будете сумніватись, то зробите не лише те, що я зробив з фіговим деревом. Навіть якщо ви скажете цій горі: “Піднімись і кинься в море”, то так і станеться.+ 22 І все, про що попросите в молитві з вірою, отримаєте».+

23 Коли він ввійшов у храм і почав навчати, підійшли до нього старші священики й старійшини народу та запитали: «Якою владою ти чиниш все це? І хто дав тобі таку владу?»+ 24 У відповідь Ісус сказав: «І я вас про щось запитаю. Якщо ви мені відповісте, я теж скажу, якою владою чиню все це. 25 З якого джерела Іван отримав владу хрестити: з неба чи від людей*?» Тоді вони почали розмірковувати між собою: «Якщо скажемо: “З неба”, він запитає: “Чому ж ви йому не повірили?”+ 26 А сказати: “Від людей”,— не можемо через страх перед народом, бо всі вважають Івана пророком». 27 Тож вони відповіли Ісусу: «Не знаємо». Тоді він промовив: «І я вам не скажу, якою владою чиню все це.

28 А що ви скажете на таке? Один чоловік мав двох синів. Підійшовши до першого, він попросив: “Сину, піди попрацюй сьогодні у винограднику”. 29 У відповідь той сказав: “Не піду”, проте згодом пошкодував про це і пішов. 30 Підійшовши до другого, батько попросив те саме. Той відповів: “Добре, пане”, але не пішов. 31 Який з двох синів виконав волю свого батька?» — «Перший»,— відповіли вони. Тоді Ісус їм сказав: «Правду кажу вам: збирачі податків і повії йдуть у Боже Царство попереду вас. 32 Бо Іван прийшов до вас, вказуючи шлях праведності, але ви не повірили йому, однак збирачі податків і повії повірили.+ Ви ж, навіть коли побачили це, все одно не покаялися і не повірили йому.

33 Послухайте інший приклад: один землевласник посадив виноградник,+ обніс його огорожею, видовбав у ньому давильню і поставив вежу.+ Тоді він здав його виноградарям, а сам вирушив в іншу країну.+ 34 Коли ж прийшла пора врожаю, він послав рабів до виноградарів, щоб зібрати свої плоди. 35 Проте виноградарі, взявши його рабів, одного побили, іншого вбили, а ще іншого закидали камінням.+ 36 Тоді він послав інших рабів, яких було більше, ніж перших, але з ними зробили те саме.+ 37 Наостанку господар послав до них свого сина, кажучи: “До мого сина вони поставляться з повагою”. 38 Побачивши сина, виноградарі почали говорити між собою: “Це спадкоємець.+ Ходімо вбиймо його і заберімо його спадщину!” 39 Тож вони схопили його, викинули з винограднику і вбили.+ 40 Отже, коли прийде власник, що він зробить з виноградарями?» 41 Вони відповіли: «За все зло, яке вони вчинили, він спровадить на них жахливу смерть, а виноградник здасть іншим виноградарям, які віддаватимуть йому плоди у відповідну пору».

42 Ісус сказав їм: «Хіба ви ніколи не читали в Писаннях: “Камінь, який відкинули будівельники, став головним наріжним каменем*.+ Це від Єгови*, і воно дивовижне в наших очах”?+ 43 Ось чому говорю вам: Боже Царство буде забране від вас і дане народу, який приносить плоди Царства. 44 І той, хто впаде на цей камінь, розіб’ється.+ А на кого цей камінь упаде, того розчавить».+

45 Коли старші священики й фарисеї почули його приклади, то зрозуміли, що він говорить про них.+ 46 І вони хотіли схопити* Ісуса, але побоялись людей, бо ті вважали його пророком.+

22 Потім Ісус знову навів їм приклади, кажучи: 2 «Царство небесне можна прирівняти до царя, який влаштував весільний бенкет+ для свого сина. 3 Цар послав рабів, щоб вони покликали запрошених на весільний бенкет, але ті не захотіли прийти.+ 4 Тоді він вислав інших рабів, говорячи: “Скажіть запрошеним: «Я вже приготував обід, зарізав биків та інших відгодованих тварин, тож усе готове. Приходьте на весільний бенкет»”. 5 Але ті байдуже пішли собі: один — на своє поле, інший — до своєї справи,+ 6 а ті, що залишились, схопили його рабів, почали з них знущатися і зрештою вбили їх.

7 Цар розлютився, послав своє військо й вигубив тих убивць, а їхнє місто спопелив.+ 8 Потім він сказав рабам: “Весільний бенкет готовий, але запрошені виявились недостойними.+ 9 Тому підіть на дороги, що виходять з міста, і запросіть на весільний бенкет кожного, кого тільки зустрінете”.+ 10 І вийшли раби на дороги та зібрали всіх, кого зустріли: і поганих, і добрих. Тож весільний зал заповнився гістьми, які сіли їсти*.

11 Коли цар увійшов, щоб оглянути гостей, то побачив чоловіка, який не був одягнений у весільне вбрання. 12 Отож цар сказав йому: “Чоловіче, як ти ввійшов сюди без весільного вбрання?” Але той мовчав. 13 І цар наказав своїм слугам: “Зв’яжіть йому руки і ноги та викиньте в темряву. Там він буде плакати й скреготати зубами”.

14 Бо запрошених багато, але вибраних мало».

15 Тоді фарисеї пішли й змовилися зловити його на слові.+ 16 І вони послали до нього своїх учнів разом з прибічниками Ірода,+ щоб ті сказали: «Учителю, ми знаємо, що ти завжди говориш правду, навчаєш Божої дороги згідно з правдою, не намагаєшся догодити іншим і не зважаєш на те, в кого яке становище. 17 Тож скажи нам, чи дозволено*, на твою думку, платити кесарю* подушний податок?» 18 Однак Ісус, знаючи їхню підступність, сказав: «Лицеміри, чому ви мене випробовуєте? 19 Покажіть мені монету, якою сплачують податок». І, коли вони принесли йому дена́рій*, 20 він запитав їх: «Чиє це зображення та ім’я?» 21 Ті відповіли: «Кесареве*». Тоді він сказав: «Віддавайте кесареве* кесарю*, а Боже — Богові».+ 22 Коли вони почули ці слова, то дуже здивувалися і, залишивши його, пішли геть.

23 У той день підійшли до нього садукеї, які говорять, що немає воскресіння,+ і запитали:+ 24 «Учителю, Мойсей сказав: “Коли якийсь чоловік помре бездітним, то його брат повинен одружитися з його дружиною і продовжити рід свого брата”.+ 25 Тож було в нас семеро братів. Перший одружився і помер та, не маючи потомка, залишив дружину для свого брата. 26 Те саме сталося і з другим, і з третім, і так аж до сьомого. 27 Кінець кінцем померла й сама жінка. 28 Отже, коли настане воскресіння, кому із сімох вона буде дружиною? Адже всі вони були одружені з нею».

29 У відповідь Ісус сказав їм: «Ви помиляєтесь, бо не знаєте ні Писань, ні того, як діє Божа сила.+ 30 Адже при воскресінні ні чоловіки, ні жінки не одружуються, тоді вони подібні до ангелів у небі.+ 31 Якщо ж ідеться про воскресіння мертвих, то хіба ви не читали, що Бог сказав: 32 “Я Бог Авраама, Бог Ісака і Бог Якова”?+ Він Бог не мертвих, а живих».+ 33 Почувши це, люди були вражені його навчанням.+

34 А як фарисеї дізналися, що він змусив замовчати садукеїв, то зібралися разом. 35 І один з них, обізнаний у Законі, запитав, щоб випробувати його: 36 «Учителю, яка заповідь найбільша в Законі?»+ 37 Ісус відповів: «“Люби Єгову*, Бога свого, всім своїм серцем, всією своєю душею* і всім своїм розумом”.+ 38 Це перша і найбільша заповідь. 39 І друга, подібна до неї: “Люби свого ближнього, як самого себе”.+ 40 На цих двох заповідях тримається цілий Закон і Пророки».+

41 Коли фарисеї були разом, Ісус їх запитав:+ 42 «Що ви думаєте про Христа? Чий він син?» — «Давидів»,+— відповіли вони. 43 А він їх запитав: «Чому тоді Давид під натхненням+ називає його Господом, говорячи: 44 “Сказав Єгова* моєму Господу: «Сиди праворуч від мене, поки не покладу твоїх ворогів тобі під ноги»”?+ 45 Якщо Давид називає його Господом, як же тоді він Давидів син?»+ 46 Але ніхто не міг сказати жодного слова у відповідь, і відтоді ніхто не наважувався більше розпитувати Ісуса.

23 Тоді Ісус звернувся до натовпу і до своїх учнів: 2 «Мойсеєве місце зайняли книжники й фарисеї. 3 Тому все, що вони кажуть вам, робіть і дотримуйтесь цього, але не поводьтеся так, як вони, бо вони говорять, та не виконують того, що говорять.+ 4 Вони в’яжуть важкі тягарі і звалюють їх на плечі людей,+ а самі не хочуть їх і пальцем ворухнути.+ 5 Вони все роблять для того, щоб їх бачили люди.+ Вони розширюють коробочки з уривками Писання, які носять для захисту*,+ і подовжують торочки на своєму вбранні.+ 6 Вони люблять мати найпочесніші місця на бенкетах і передні* місця в синагогах.+ 7 Вони прагнуть, щоб їх вітали на ринкових площах і зверталися до них: “Учителю”*. 8 А ви не називайтеся вчителями*, бо одного маєте Вчителя,+ усі ж ви — брати. 9 І нікого на землі не називайте батьком*, бо одного маєте Батька+ — небесного. 10 Також не називайтеся провідниками, бо одного маєте Провідника — Христа. 11 А найбільший серед вас повинен бути вашим слугою.+ 12 Той, хто звеличується, буде впокорений,+ а хто впокорюється, буде звеличений.+

13 Горе вам, книжники й фарисеї, лицеміри! Ви зачиняєте Царство небесне перед людьми; ви самі не входите в нього і тих, хто бажає ввійти, не впускаєте.+ 14 *——

15 Горе вам, книжники й фарисеї, лицеміри!+ Ви подорожуєте морем і суходолом, щоб здобути хоча б одного новонаверненого*, а коли вам це вдається, робите його таким, що він заслуговує геє́ни* вдвічі більше, ніж ви самі.

16 Горе вам, сліпі провідники!+ Ви говорите: “Якщо хтось клянеться храмом, це нічого, але якщо хтось клянеться золотом храму, то обов’язково має виконати клятву”.+ 17 Ви безглузді й сліпі! Подумайте, що більше: золото чи храм, який освячує це золото? 18 І ще ви кажете: “Якщо хтось клянеться жертовником, це нічого, але якщо хтось клянеться даром на ньому, то обов’язково має виконати клятву”. 19 Сліпі люди! Подумайте, що більше: дар чи жертовник, який освячує цей дар? 20 Тому кожен, хто клянеться жертовником, клянеться ним і всім, що на ньому. 21 Кожен, хто клянеться храмом, клянеться ним і тим, хто мешкає в ньому.+ 22 І кожен, хто клянеться небом, клянеться Божим престолом і тим, хто сидить на ньому.

23 Горе вам, книжники й фарисеї, лицеміри! Ви даєте десятину з м’яти, кропу та кмину,+ однак нехтуєте тим, що важливіше в Законі,— справедливістю,+ милосердям+ і вірністю. Усе це треба робити, але й іншим не можна нехтувати.+ 24 Сліпі провідники,+ ви відціджуєте комара,+ але ковтаєте верблюда!+

25 Горе вам, книжники й фарисеї, лицеміри! Ви очищаєте келих і миску ззовні,+ але всередині вони сповнені жадібності*+ й прагнення потурати власним бажанням.+ 26 Сліпий фарисею, очисть спершу келих і миску зсередини, тоді вони стануть чистими і ззовні.

27 Горе вам, книжники й фарисеї, лицеміри!+ Ви нагадуєте побілені могили,+ які ззовні здаються дуже гарними, але всередині повні кісток мерців та всілякої нечистоти. 28 Так і ви ззовні здаєтеся праведними, а всередині повні лицемірства і беззаконня.+

29 Горе вам, книжники й фарисеї, лицеміри!+ Ви будуєте могили пророкам і прикрашаєте гробниці* праведників,+ 30 кажучи: “Якби ми жили за днів наших прабатьків, то не брали б з ними участі в пролитті крові пророків”. 31 Цим ви свідчите проти себе і визнаєте, що є синами тих, хто вбивав пророків.+ 32 Тож довершіть те, що розпочали ваші прабатьки.

33 Змії, роде гадючий,+ як ви утечете від засудження до геє́ни*?!+ 34 Саме тому я посилаю до вас пророків,+ мудреців і наставників.+ Декотрих з них ви погубите+ і стратите на стовпі, а декотрих будете бичувати+ у своїх синагогах та переслідувати+ від міста до міста. 35 Тож на вас спаде вина за кров усіх праведників, що була пролита на землі,— від крові праведного Авеля+ до крові Заха́рія, Варахı́їного сина, якого ви вбили між святинею і жертовником.+ 36 Правду кажу вам: все це прийде на це покоління.

37 Єрусалиме, Єрусалиме, ти вбиваєш пророків і каменуєш посланих до тебе!+ Скільки разів я хотів зібрати твоїх дітей, як квочка збирає курчат під крила свої! Але ви не захотіли.+ 38 Ось ваш дім* покинутий на вас*.+ 39 Кажу вам, віднині ви вже не побачите мене, аж поки не скажете: “Благословенний той, хто йде в ім’я Єгови*!”»+

24 Коли Ісус віддалявся від храму, до нього підійшли учні, щоб показати храмові будівлі. 2 А він сказав їм: «Бачите все це? Правду кажу вам: не залишиться тут каменя на камені, усе буде зруйновано».+

3 І, як він сидів на Оливковій горі, підійшли до нього учні й наодинці запитали: «Скажи нам, коли це станеться і яка буде ознака твоєї присутності*+ та закінчення цього віку*?»+

4 А Ісус відповів: «Стережіться, щоб вас ніхто не ввів в оману,+ 5 бо багато буде тих, хто прийде під моїм іменем, кажучи: “Я Христос”, і вони багатьох введуть в оману.+ 6 Ви почуєте про війни у різних місцях. Дивіться, не лякайтеся: усе це має відбуватися, але це ще не кінець.+

7 Повстане народ на народ і царство на царство,+ в одному місці за іншим буде голод+ і відбуватимуться землетруси.+ 8 Усе це початок нестерпних мук.

9 Тоді вас віддаватимуть на страждання+ та вбиватимуть,+ і за ім’я моє вас будуть ненавидіти всі народи.+ 10 Того часу багато людей відпадуть від віри та будуть зраджувати й ненавидіти одне одного. 11 З’явиться багато лжепророків, які введуть в оману багатьох;+ 12 і через ріст беззаконня у більшості людей охолоне любов. 13 Але хто витримає до кінця, той спасеться.+ 14 І цю добру новину про Царство будуть проповідувати по цілій населеній землі на свідчення всім народам,+ а тоді прийде кінець.

15 Тож коли побачите, що мерзота, яка спричиняє спустошення і про яку говорив пророк Даниїл, стоїть на святому місці+ (щоб зрозуміти це, читачеві потрібна розважливість), 16 то нехай ті, що в Юдеї, втікають у гори.+ 17 Хто буде в той час на даху, хай не спускається, щоб узяти речі з дому. 18 І, хто буде в полі, нехай не повертається за одягом. 19 Горе в ті дні жінкам, які будуть вагітні або годуватимуть грудьми! 20 Моліться, щоб вам не довелося втікати взимку чи в суботу. 21 Бо тоді настане велике лихо,+ якого не було від початку світу аж дотепер і вже ніколи не буде.+ 22 І якби не скоротились ті дні, то не врятувалася б жодна людина*, але задля обранців ті дні будуть скорочені.+

23 Якщо тоді хтось вам скаже: “Дивіться, Христос тут!”+ або “Дивіться, він там!” — не вірте.+ 24 Бо з’являться лжехристи і лжепророки,+ які чинитимуть великі знаки та чуда,+ щоб, коли можливо, ввести в оману навіть обранців. 25 Пам’ятайте, я перестеріг вас. 26 Тому, якщо вам скажуть: “Дивіться, він у пустелі!” — не виходьте, або якщо скажуть: “Дивіться, він у внутрішніх кімнатах!” — не вірте.+ 27 Бо, як блискавка з’являється зі сходу й освічує все аж до заходу, такою буде присутність* Сина людського.+ 28 І, де буде труп, туди злетяться орли.+

29 Відразу після лиха, що станеться в ті дні, сонце потемніє+ і місяць не дасть свого світла, зірки впадуть з неба і сили небесні затрясуться.+ 30 Потім з’явиться на небі знак Сина людського, і всі племена землі будуть з горя бити себе в груди+ і побачать Сина людського,+ який прийде на небесних хмарах із силою та великою славою.+ 31 Він пошле своїх ангелів з потужним звуком сурми, і вони зберуть його обранців з чотирьох сторін світу* — від одного краю неба до іншого.+

32 Візьміть для прикладу фігове дерево: як тільки його пагінці набрякають і випускають листя, ви знаєте, що близько літо.+ 33 Так само, коли ви побачите все це, знайте, що Син людський близько, при дверях.+ 34 Правду кажу вам: не промине це покоління, як усе це станеться. 35 Небо і земля проминуть, але слова мої нізащо не проминуть.+

36 А про день той чи годину не знає ніхто:+ ні ангели небесні, ні Син, а тільки Батько.+ 37 Як було за днів Ноя,+ так буде і під час присутності* Сина людського.+ 38 Подібно як у дні до Потопу люди їли, пили, женилися й виходили заміж аж до дня, коли Ной увійшов у ковчег,+ 39 і не звертали уваги, поки не прийшов Потоп та не змів їх усіх,+ так буде і під час присутності Сина людського. 40 Тоді двоє будуть у полі: одного буде забрано, а другого покинуто. 41 Дві жінки будуть молоти на жорнах: одну буде забрано, а другу покинуто.+ 42 Тож пильнуйте, бо не знаєте, в який день прийде ваш Господь.+

43 Проте знайте одне: якби господарю було відомо, під час якої сторожі* прийде злодій,+ він не спав би і не дозволив би влізти у свій дім.+ 44 Тому й ви будьте готові,+ адже Син людський прийде о тій годині, про котру не думаєте.

45 Хто ж вірний і розсудливий* раб, якого пан призначив над своїми хатніми слугами, щоб своєчасно давати їм поживу?+ 46 Щасливий той раб, якщо його пан, прийшовши, побачить, що він так і робить!+ 47 Правду кажу вам: він призначить його над усім своїм маєтком.

48 Але якщо той злий раб скаже у своєму серці: “Пан мій затримується”,+— 49 і почне бити інших рабів та їсти й пити із запеклими п’яницями, 50 то пан цього раба прийде в день, коли той не сподівається, і о годині, котрої той не знає,+ 51 та покарає його з усією суворістю і визначить йому місце серед лицемірів. Там він буде плакати і скреготати зубами.+

25 Царство небесне можна прирівняти до 10 дівчат, які взяли свої світильники+ й вийшли назустріч нареченому.+ 2 П’ять з них були безглуздими, а п’ять — розсудливими*.+ 3 Безглузді взяли світильники, але не взяли оливи, 4 а розсудливі взяли не лише світильники, але й пляшечки з оливою. 5 Оскільки ж наречений затримувався, вони задрімали і зрештою всі заснули. 6 Раптом посеред ночі пролунав крик: “Дивіться, наречений! Виходьте зустрічати його!” 7 Тоді всі дівчата повставали й підготували свої світильники.+ 8 І безглузді сказали до розсудливих: “Дайте нам оливи для світильників, бо вони ось-ось загаснуть”. 9 Та розсудливі відповіли: “Тоді може забракнути і вам, і нам. Підіть ліпше до тих, хто її продає, та й купіть собі”. 10 Поки ті ходили купувати, прийшов наречений. Дівчата, які були готові, ввійшли з ним на весільний бенкет,+ і двері зачинилися. 11 Потім прийшли й інші дівчата, кажучи: “Пане, пане, відчини нам!”+ 12 Він же відповів: “Говорю вам правду: не знаю я вас”.

13 Отже, пильнуйте,+ бо не знаєте ні дня, ні години.+

14 Також небесне Царство подібне до одного чоловіка, який, вирушаючи в іншу країну, скли́кав рабів і довірив їм своє майно.+ 15 Одному він дав 5 талантів*, іншому — 2, а ще іншому — 1, кожному за його спроможністю, і поїхав в іншу країну. 16 Раб, який отримав 5 талантів, зараз же пішов, пустив їх в обіг і набув ще 5. 17 Так само і той, який отримав 2, набув ще 2. 18 Проте раб, який отримав лише 1, вийшов і сховав гроші* свого пана, закопавши їх у землю.

19 Коли минуло багато часу, пан тих рабів, прийшовши, зажадав від них звіту.+ 20 Отож раб, який отримав 5 талантів, підійшов і приніс ще 5, кажучи: “Пане, ти довірив мені 5 талантів. Поглянь, я набув ще 5”.+ 21 На це пан сказав: “Молодець, добрий і вірний рабе! Ти був вірний у малому, тому я призначу тебе над чимось більшим.+ Тішся разом зі своїм паном”.+ 22 Потім підійшов той, який отримав 2 таланти, і сказав: “Пане, ти довірив мені 2 таланти. Поглянь, я набув ще 2”.+ 23 Тож пан похвалив і його: “Молодець, добрий і вірний рабе! Ти був вірний у малому, тому я призначу тебе над чимось більшим. Тішся разом зі своїм паном”.

24 Зрештою підійшов раб, який отримав 1 талант, і сказав: “Пане, я знав, що ти дуже вимоглива людина. Ти жнеш там, де не сіяв, і збираєш там, де не віяв.+ 25 Тому я злякався, пішов та й сховав талант у землю. Ось твої гроші”. 26 На це пан йому відповів: “Лихий і ледачий рабе, ти ж знав, що я жну там, де не сіяв, і збираю там, де не віяв! 27 Тому ти повинен був віддати мої гроші* лихварям, а я, прийшовши, отримав би своє з відсотками.

28 Тож заберіть від нього талант і дайте рабові, який має 10 талантів.+ 29 Бо кожен, хто має, отримає ще більше і матиме вдосталь. А в того, хто не має, заберуть навіть те, що він має.+ 30 Викиньте цього нікчемного раба в темряву. Там він буде плакати і скреготати зубами”.

31 Коли прийде Син людський+ у славі і з ним усі ангели,+ він сяде на свій величний престол. 32 Перед ним зберуться всі народи, і він відділить одних людей від інших, як пастух відділяє овець від козлів. 33 І поставить він овець+ праворуч від себе, а козлів ліворуч.+

34 Потім Цар скаже тим, хто праворуч: “Прийдіть, усі, кого поблагословив мій Батько, успадкуйте Царство, приготоване вам від заснування світу. 35 Бо, коли я був голодний, ви дали мені їсти, коли був спраглий, ви дали мені пити. Я був чужинцем — і ви гостинно прийняли мене,+ 36 я був нагий* — і ви мене одягли.+ Я захворів — і ви попіклувалися про мене, я був у в’язниці — і ви мене провідали”.+ 37 На це праведні скажуть йому: “Господи, коли ми бачили тебе голодним і нагодували? Коли бачили тебе спраглим і дали тобі пити?+ 38 Коли ти був чужинцем і ми гостинно прийняли тебе або коли бачили тебе нагим та одягли? 39 Коли ми бачили тебе хворим чи у в’язниці і провідали тебе?” 40 Цар їм відповість: “Правду кажу вам: усе, що ви зробили одному з найменших моїх братів, зробили й мені”.+

41 Потім він скаже тим, хто ліворуч: “Ідіть від мене,+ про́кляті, у вічний вогонь,+ приготований Дияволу та його ангелам.+ 42 Бо я був голодний — і ви не дали мені їсти, я був спраглий — і ви не дали мені пити. 43 Я був чужинцем — і ви не прийняли мене гостинно, я був нагий — і ви не одягли мене, я був хворий та у в’язниці — і ви не попіклувалися про мене”. 44 І вони також скажуть йому у відповідь: “Господи, коли ми бачили тебе голодним, спраглим, чужинцем, нагим, хворим чи у в’язниці й не послужили тобі?” 45 Тоді він їм відповість: “Правду кажу вам: усе, чого ви не зробили одному з цих найменших, не зробили й мені”.+ 46 Вони будуть назавжди знищені*, а праведні отримають вічне життя».+

26 Закінчивши говорити все це, Ісус сказав своїм учням: 2 «Ви знаєте, що через два дні Пасха+ і Син людський буде відданий у руки ворогів і страчений на стовпі».+

3 А старші священики й старійшини народу зібралися на подвір’ї первосвященика, якого звали Кайя́фа,+ 4 і змовилися+ підступно* схопити* Ісуса та вбити його. 5 Проте вони говорили: «Тільки не у свято, щоб серед народу не здійнялось заворушення».

6 Коли Ісус був у Віфа́нії, в домі Си́мона прокаженого,+ 7 і їв*, підійшла до нього одна жінка з алебастровою пляшечкою, яка була наповнена дорогою пахучою олією, і почала виливати олію йому на голову. 8 Побачивши це, учні обурились і сказали: «Навіщо таке марнотратство? 9 Її можна було б продати за великі гроші, а гроші роздати бідним». 10 Знаючи, про що вони говорять, Ісус сказав: «Чому ви непокоїте цю жінку? Вона зробила для мене добре діло. 11 Адже бідні завжди з вами,+ а я з вами буду не завжди.+ 12 Виливши цю олію на моє тіло, вона підготувала мене до поховання.+ 13 Правду кажу вам: хоч би де по цілому світі проповідувалася добра новина, розповідатимуть і про вчинок цієї жінки на згадку про неї».+

14 Тоді один з дванадцятьох, названий Юдою Іскаріо́том,+ пішов до старших священиків+ 15 і сказав: «Що ви дасте мені, коли я видам його?»+ І вони домовилися дати йому 30 срібняків.+ 16 Відтоді він шукав зручної нагоди видати Ісуса.

17 А в перший день Свята прісного хліба+ учні підійшли до Ісуса і сказали: «Де нам приготувати для тебе пасхальну вечерю?»+ 18 Він же відповів: «Ідіть у місто до такого-то чоловіка і скажіть: “Учитель говорить: «Визначений для мене час близький. Я святкуватиму Пасху з учнями у твоєму домі»”». 19 Тож учні зробили так, як Ісус наказав, і приготували все для пасхальної вечері.

20 Пізніше увечері+ він їв* разом з 12 учнями.+ 21 Під час вечері він промовив: «Правду кажу вам: один з вас зрадить мене».+ 22 Через це вони дуже зажурились, і кожен з них почав питати: «Господи, це ж не я, правда?» 23 А він відповів: «Один з тих, хто вмочає зі мною руку в миску, зрадить мене.+ 24 Це правда, що Син людський іде від вас, як і написано про нього, але горе+ людині, яка зраджує Сина людського!+ Ліпше б їй було взагалі не народитися».+ 25 Юда, який збирався його зрадити, запитав: «Учителю*, це ж не я?» Ісус відповів йому: «Ти сам це сказав».

26 Коли вони ще їли, Ісус взяв хліб і, помолившись*, поламав його,+ дав учням і сказав: «Беріть, їжте. Це означає моє тіло».+ 27 Після того він узяв чашу, склав подяку й також дав їм, кажучи: «Пийте з неї всі,+ 28 бо це означає мою “кров+ угоди”,+ яка проллється за багатьох+ для прощення гріхів.+ 29 Але говорю вам: я більше не буду пити від плоду виноградної лози аж до того дня, коли питиму з вами молоде вино в Царстві мого Батька».+ 30 Коли ж вони закінчили, то, заспівавши хвалебні пісні*, пішли на Оливкову гору.+

31 Тоді Ісус сказав їм: «Усі ви спіткнетесь через те, що станеться зі мною цієї ночі, бо написано: “Я вражу пастиря — і вівці з отари розпорошаться”.+ 32 Проте коли я воскресну, то піду до Галілеї і там чекатиму на вас».+ 33 Але Петро промовив: «Навіть якщо всі спіткнуться через те, що станеться з тобою, я ніколи не спіткнуся!»+ 34 На це Ісус сказав: «Правду кажу тобі: цієї ночі, перш ніж проспіває півень, ти тричі зречешся мене».+ 35 Петро відповів: «Навіть якщо мені доведеться померти з тобою, нізащо не зречуся».+ І всі учні говорили так само.

36 Потім Ісус прийшов з учнями на місце, яке називали Гефсима́нія,+ і там сказав їм: «Посидьте тут, поки я піду й помолюся».+ 37 Він взяв з собою Петра й двох Зеведе́євих синів і пішов. Ісуса охопив глибокий смуток і сильна тривога,+ 38 і він сказав їм: «Я* дуже засмучений, аж до смерті. Залишайтеся тут і пильнуйте зі мною».+ 39 Пройшовши трохи далі, він упав ниць і почав молитися:+ «Батьку мій, якщо можливо, нехай ця чаша+ мене омине. Але хай буде не так, як хочу я, а як хочеш ти».+

40 Він повернувся до учнів і, побачивши, що вони сплять, сказав Петрові: «Невже ви не могли попильнувати зі мною й годину?+ 41 Пильнуйте+ й безупинно моліться,+ щоб не впасти в спокусу.+ Звичайно, дух бадьорий*, але плоть слабка».+ 42 І він вдруге відійшов та молився: «Батьку мій, якщо неможливо, щоб ця чаша мене оминула, і я таки маю випити її, то нехай буде твоя воля».+ 43 Коли він знову повернувся, вони, як і раніше, спали, бо їхні повіки обважніли. 44 Тож, залишивши їх, він ще раз відійшов і помолився втретє, благаючи про те саме. 45 Тоді він повернувся до учнів і сказав: «У такий час ви спите й відпочиваєте?! Ось надходить година, коли Син людський буде зраджений і відданий у руки грішників. 46 Вставайте, ходімо. Мій зрадник уже близько». 47 Коли він ще говорив, прийшов Юда, один з дванадцятьох, а з ним численний натовп людей з мечами та палицями, яких послали старші священики і старійшини народу.+

48 Зрадник домовився з ними наперед про знак, кажучи: «Той, кого я поцілую,​— це він. Візьміть його під варту». 49 І, підійшовши прямо до Ісуса, він сказав: «Вітаю, Учителю*!» — та поцілував його. 50 Проте Ісус промовив до нього: «Чоловіче, навіщо ти прийшов?»+ Тоді до Ісуса підійшли, схопили його і взяли під варту. 51 Раптом один з тих, котрі були з Ісусом, простягнув руку, вихопив меча і, вдаривши ним, відсік праве вухо рабові первосвященика.+ 52 Та Ісус сказав йому: «Вклади меча назад у його місце,+ бо кожен, хто візьметься за меча, від меча й загине.+ 53 Невже ти думаєш, що я не міг би попросити свого Батька дати мені в цю ж мить більше ніж 12 легіонів ангелів?+ 54 Тільки як тоді виконалися б слова з Писання про те, що саме так має статися?» 55 Тоді Ісус сказав людям з натовпу: «Хіба я розбійник, що ви прийшли арештувати мене з мечами й палицями? Я день у день сидів з вами, навчаючи в храмі,+ та ви не брали мене під варту.+ 56 Однак усе це відбувається, щоб сповнилися писання пророків».+ І всі учні покинули його та втекли.+

57 А ті, що взяли Ісуса під варту, відвели його до первосвященика Кайя́фи,+ в якого зібралися книжники й старійшини.+ 58 Петро ж ішов за ним на безпечній відстані аж до подвір’я первосвященика і, ввійшовши туди, сів зі слугами, щоб побачити, чим все це закінчиться.+

59 Старші священики і весь Синедріо́н шукали, хто б міг дати неправдиві свідчення проти Ісуса, бо хотіли стратити його.+ 60 Але вони не могли нічого знайти, хоча приходило багато неправдивих свідків.+ Згодом вперед виступили двоє, 61 які сказали: «Цей чоловік вихвалявся, говорячи: “Я можу зруйнувати Божий храм і відбудувати його за три дні”».+ 62 Почувши це, первосвященик встав і запитав його: «Тобі нı́чого сказати? Чуєш, що́ вони свідчать проти тебе?»+ 63 Але Ісус мовчав.+ Тому первосвященик запитав: «Поклянися живим Богом і скажи нам, хто ти. Ти Христос, Божий Син?»+ 64 На це Ісус відповів: «Ти сам це сказав. Однак говорю вам: віднині ви будете бачити Сина людського,+ який сидітиме праворуч від Сильного*+ і йтиме на небесних хмарах».+ 65 Тоді первосвященик роздер свій одяг, вигукуючи: «Він зневажає Бога! Навіщо нам ще свідки? Таж ви самі чули ці богозневажні слова. 66 Що ви скажете на це?» Ті ж відповіли: «Він заслуговує смерті!»+ 67 І одні плювали Ісусові в обличчя і били його кулаками,+ а інші били його по щоках,+ 68 кажучи: «Пророкуй нам, Христе. Хто вдарив тебе?»

69 А Петро тим часом сидів на подвір’ї. До нього підійшла одна служниця і сказала: «Ти теж був з тим галілея́нином, з Ісусом!»+ 70 Але він заперечив перед усіма: «Я не знаю, про що ти говориш». 71 Коли він вийшов до сторожки біля брами, ще одна дівчина помітила його і сказала людям, які там стояли: «Цей чоловік був з тим назаря́нином, Ісусом».+ 72 Петро знову заперечив, присягаючи: «Я не знаю цього чоловіка!» 73 Незабаром люди, які стояли довкола, підійшли й сказали Петру: «Ти дійсно один з них, бо й твій говір* видає тебе». 74 А він почав присягатися і клястися: «Я не знаю цього чоловіка!» І в ту ж мить проспівав півень. 75 Тоді Петро пригадав Ісусові слова: «Перш ніж проспіває півень, ти тричі зречешся мене».+ І вийшов він звідти та гірко заплакав.

27 Коли настав ранок, усі старші священики й старійшини народу почали радитись, як вбити Ісуса.+ 2 Його зв’язали, а тоді відвели й віддали наміснику Пилату.+

3 А коли Юда, зрадник Ісуса, побачив, що того засудили, його почало мучити сумління. Тож він повернув 30 срібняків старшим священикам та старійшинам+ 4 і сказав: «Згрішив я, бо зрадив невинну людину*!» Вони ж відповіли: «А нам що до того? Дивись сам*». 5 І він, кинувши срібняки в храмі, пішов звідти і повісився.+ 6 А старші священики взяли срібняки та сказали: «Їх не можна класти у священну скарбницю, бо це плата за кров». 7 І, порадившись, вони купили за них гончарське поле, щоб ховати чужинців. 8 Тому воно й донині називається Поле Крові.+ 9 Тоді сповнилися слова, сказані через пророка Єремı́ю: «І вони взяли 30 срібняків — ціну, яку встановили за цього чоловіка, за того, чию ціну встановили деякі сини Ізра́їля,— 10 і дали їх за гончарське поле, як і наказав мені Єгова*».+

11 Коли Ісус став перед намісником, той запитав: «Ти Цар юдейський?» Ісус відповів: «Ти сам це кажеш».+ 12 А коли його звинувачували старші священики й старійшини, він нічого не відповідав.+ 13 Тож Пилат запитав: «Хіба ти не чуєш, скільки обвинувачень вони висувають проти тебе?» 14 Однак Ісус не відповів Пилату ані слова, тому той дуже здивувався.

15 А намісник мав звичай у свята звільняти для людей в’язня, якого вони хотіли.+ 16 У той час у в’язниці тримали одного відомого злочинця, на ім’я Вара́вва. 17 І, коли всі зібралися, Пилат запитав: «Кого хочете, щоб я звільнив для вас: Вара́вву чи Ісуса, званого Христом?» 18 Бо Пилат знав, що вони видали його із заздрості. 19 Крім того, коли він сидів на судовому місці, дружина послала йому звістку: «Нічого не роби тому праведному чоловікові, бо сьогодні я дуже настраждалась через нього уві сні». 20 Але старші священики й старійшини вмовили людей з натовпу, щоб вони просили відпустити Вара́вву,+ а Ісуса вбити.+ 21 І намісник запитав їх: «Кого з цих двох відпустити вам?» — «Вара́вву»,— відповіли вони. 22 Пилат сказав до них: «А що мені робити з Ісусом, так званим Христом?» І всі закричали: «На стовп його*!»+ 23 Пилат запитав: «Що ж поганого він зробив?» Але вони ще сильніше кричали: «На стовп його!»+

24 Пилат, побачивши, що йому нічого не вдалося і що здіймається неабияке замішання, узяв води та помив руки перед натовпом, кажучи: «Я не винний у крові цього чоловіка. Дивіться самі». 25 У відповідь весь народ закричав: «Нехай його кров буде на нас і на наших дітях».+ 26 Тоді Пилат звільнив їм Вара́вву, а Ісуса наказав висікти+ і стратити на стовпі.+

27 Після того воїни намісника повели Ісуса в намісницьку резиденцію і зібрали довкола нього весь загін.+ 28 Там вони роздягли Ісуса, накинули на нього багряну накидку+ 29 і, сплівши терновий вінок, надягли йому на голову, а в праву руку дали очеретину. І, припадаючи навколішки, вони глузували з нього й говорили: «Вітаємо* тебе, Царю юдейський!» 30 Також вони плювали на нього+ і, забравши очеретину, били нею по голові. 31 Зрештою, наглузувавшись, вони здерли з Ісуса накидку, надягли на нього його вбрання і повели, щоб прибити до стовпа.+

32 Як вони виходили, то зустріли кіреня́нина Си́мона, якого змусили нести* Ісусів стовп мук*.+ 33 Прийшовши на місце за назвою Голго́фа, тобто Місце Черепа,+ 34 вони дали Ісусу вина, змішаного з жовчю*.+ Але він, скуштувавши, не захотів його пити. 35 Коли ж вони прибили Ісуса до стовпа, то розділили його вбрання* між собою, кинувши жеребок,+ 36 а потім сіли там, щоб стерегти Ісуса. 37 І над його головою повісили табличку зі звинуваченням: «Це Ісус, Цар юдейський».+

38 Поряд з ним на стовпах було страчено двох розбійників: одного праворуч, а другого ліворуч.+ 39 А ті, хто проходив повз Ісуса, хитали головою і зневажливо говорили:+ 40 «Гей ти! Ти ж збирався зруйнувати храм і за три дні відбудувати його!+ То врятуй себе! Якщо ти Божий син, то зійди зі стовпа мук*!»+ 41 Так само старші священики з книжниками й старійшинами почали глузувати з нього:+ 42 «Інших він рятував, а себе врятувати не може! Він же Цар Ізра́їля,+ то нехай тепер зійде зі стовпа мук*, і ми повіримо в нього. 43 Він покладався на Бога, тож нехай Бог і врятує його, якщо він потрібен Йому,+ бо він казав: “Я Божий Син”».+ 44 Так само й розбійники, що були поряд з ним на стовпах, ганьбили його.+

45 І цілий край огорнула темрява, яка тривала від шостої години* аж до дев’ятої*.+ 46 А приблизно о дев’ятій годині Ісус скрикнув: «Елı́, Елı́, лама́ сабахтанı́?» — тобто: «Боже мій, Боже мій, чому ти мене покинув?»+ 47 Почувши це, декотрі з тих, що там стояли, почали говорити: «Цей чоловік кличе Іллю».+ 48 І один з них відразу побіг, узяв губку, вмочив її в кисле вино і, настромивши на очеретину, дав йому пити.+ 49 А інші говорили: «Облиш його! Подивимося, чи прийде Ілля, щоб його врятувати». 50 Тоді Ісус ще раз голосно скрикнув і віддав дух*.+

51 У ту ж мить завіса святині+ роздерлась надвоє,+ згори донизу,+ й затряслася земля та порозколювалися скелі. 52 І порозкривалися гробниці*, з яких попіднімало багато тіл святих людей, що поснули смертним сном 53 (після його воскресіння люди, які виходили з-посеред гробниць, увійшли у святе місто), і багато хто побачив їх. 54 А сотник і воїни, які стерегли Ісуса, побачивши землетрус та все, що сталося, дуже перелякались і сказали: «Він справді був Сином Божим».+

55 За всім цим здалека спостерігало чимало жінок, які від Галілеї супроводжували Ісуса і прислуговували йому.+ 56 Серед них були Марія Магдалина, Марія — мати Якова і Йо́сія, а також мати Зеведе́євих синів.+

57 Під вечір прийшов один багатий чоловік з Аримате́ї, на ім’я Йосип, який теж був Ісусовим учнем.+ 58 Він пішов до Пилата і попросив дозволу забрати Ісусове тіло.+ Тоді Пилат наказав віддати його.+ 59 Йосип забрав тіло, обгорнув його в чисте тонке полотно з льону+ 60 й поклав у свою нову гробницю*,+ висічену в скелі. І, приваливши до входу гробниці* великий камінь, він пішов звідти. 61 А Марія Магдалина та інша Марія залишилися сидіти біля могили.+

62 Наступного дня після Приготування+ старші священики та фарисеї зібралися разом перед Пилатом 63 і сказали: «Пане, ми пригадали, що той самозванець, коли ще був живий, говорив: “Через три дні я воскресну”.+ 64 Тож накажи стерегти його могилу аж до третього дня, щоб часом його учні не прийшли і не викрали тіло,+ а потім не сказали: “Він воскрес з мертвих!” І цей останній обман буде гірший від першого». 65 Та Пилат їм відповів: «Можете взяти варту. Ідіть стережіть, як знаєте». 66 Тоді вони пішли і, щоб могила надійно охоронялася, опечатали камінь і поставили варту.

28 Після суботи, на світанку першого дня тижня, Марія Магдалина та інша Марія прийшли подивитись на могилу.+

2 А там стався сильний землетрус, бо ангел Єгови*, зійшовши з неба, підійшов, відкотив камінь і сів на нього.+ 3 На вигляд ангел був немов блискавка, а одяг мав білий, наче сніг.+ 4 І зі страху перед ним вартові затремтіли й заціпеніли.

5 Ангел сказав жінкам: «Не бійтеся, я знаю, що ви шукаєте Ісуса, який був страчений на стовпі.+ 6 Його тут немає, бо він воскрес, як і говорив.+ Підійдіть подивіться на місце, де він лежав. 7 Швидко йдіть і розкажіть його учням, що він воскрес з мертвих, бо він іде попереду вас в Галілею.+ Ви побачите його там. Це те, що я мав вам сказати».+

8 Тож, швиденько покинувши гробницю, жінки, охоплені страхом і великою радістю, побігли розповісти про все його учням.+ 9 Раптом їх зустрів Ісус і сказав: «Вітаю вас!» Вони підійшли й, обійнявши його ноги, вклонились* йому. 10 Тоді Ісус промовив: «Не бійтеся! Підіть скажіть моїм братам, щоб вони йшли до Галілеї. Там вони побачать мене».

11 Коли ж вони були в дорозі, декотрі вартові+ пішли в місто й донесли старшим священикам про все, що сталося. 12 Тоді священики зібрались зі старійшинами та, порадившись, дали воїнам чимало срібняків 13 і сказали: «Говоріть так: “Його учні прийшли вночі, коли ми спали, і викрали його”.+ 14 А якщо про це дізнається намісник, то ми йому все пояснимо*, не турбуйтесь». 15 Тоді воїни взяли срібняки й зробили все так, як їм було наказано. Ця історія поширилась усюди серед юдеїв, і так вважають донині.

16 А 11 учнів пішли в Галілею+ на гору, де Ісус домовився зустрітися з ними.+ 17 Побачивши Ісуса, учні вклонилися* йому, але декотрі й далі сумнівалися, що це він. 18 Ісус підійшов та сказав їм: «Дана мені вся влада на небі і на землі.+ 19 Тож ідіть та робіть учнями людей з усіх народів,+ хрестячи їх+ в ім’я Батька, і Сина, і святого духу, 20 навчаючи їх дотримуватися всього того, що я вам наказав.+ І я буду з вами всі дні аж до закінчення цього віку*».+