КНИГА ЙОНИ
1 Єгова промовив до Йо́ни*,+ сина Амітта́я: 2 «Піди до великого міста Ніне́вії+ і виголоси присуд його мешканцям, бо я побачив їхні лихі вчинки».
3 Але Йо́на вирішив утекти від Єгови до Таршı́шу. Прийшовши в Йо́ппію, він знайшов корабель, який туди плив. Йо́на заплатив за подорож і сів на корабель, щоб попливти до Таршı́шу і втекти від Єгови.
4 Тоді Єгова послав на море сильний вітер, і здійнялася велика буря. Здавалося, корабель ось-ось розіб’ється. 5 Моряки так злякались, що кожен став кликати свого бога на поміч. Вони почали скидати вантаж у море, щоб облегшити корабель.+ А Йо́на спустився в трюм корабля*, ліг там і міцно заснув. 6 До нього підійшов капітан корабля і сказав: «Як ти можеш спати?! Вставай, клич свого бога! Може, правдивий Бог зглянеться над нами, і ми не загинемо».+
7 Люди стали говорити між собою: «Киньмо жереб+ і дізнаймося, через кого нас спіткало це лихо». Вони кинули жереб, і він вказав на Йо́ну.+ 8 Тож вони стали розпитувати його: «Скажи нам, будь ласка, через кого нас спіткало це лихо? Чим ти займаєшся і звідки ти? З якого ти краю і з якого народу?»
9 На це Йо́на відповів: «Я — єврей і боюся* Єгови, небесного Бога, який створив море і сушу».
10 Тоді вони ще більше злякалися і сказали: «Що ж ти наробив?!» (Вони дізналися, що Йо́на утікав від Єгови, бо він сам їм розповів.) 11 Море бушувало дедалі сильніше, і врешті вони запитали його: «Що нам зробити з тобою, аби море заспокоїлося?» 12 Він же їм відповів: «Візьміть мене та киньте в море, і воно заспокоїться, бо я знаю, що ця шалена буря здійнялася через мене». 13 Але ті люди з усіх сил гребли*, щоб повернутися до берега, та не змогли, бо море бушувало чимраз більше.
14 І стали вони просити Єгову: «Єгово, благаємо, не дай нам загинути через цього чоловіка*! Не поклади на нас вини за пролиття невинної крові, бо все це відбувається з твоєї волі, Єгово!» 15 Тоді вони взяли Йо́ну та кинули в море, і море заспокоїлося. 16 Побачивши це, люди пройнялися великим страхом перед Єговою.+ Вони принесли Єгові жертву і дали обітниці.
17 А Єгова звелів величезній рибі проковтнути Йо́ну, і він пробув у її череві три дні і три ночі.+
2 Опинившись у череві риби, Йо́на почав молитися до свого Бога Єгови.+ 2 Він сказав:
«У го́рі я кликав Єгову, і він мені відповів.+
Усі твої могутні хвилі прокотилися наді мною.+
4 І я сказав: “Я зник з-перед твоїх очей!
Чи побачу я знову твій святий храм?”
5 Во́ди поглинули мене, і над життям моїм нависла небезпека*.+
Водна глибочінь оточила мене,
водорості обплутали мою голову.
6 Я спустився до гірських основ,
засуви землі зачинилися наді мною навічно.
Але ти, Єгово, мій Боже, підняв мене живим з могильної ями.+
7 Коли моє життя* згасало, я згадав Єгову.+
Тоді молитва моя долинула до тебе, у твій святий храм.+
8 Ті, хто шанує нікчемних ідолів, зрікаються джерела відданої любові*.
9 Я ж зі словами подяки принесу тобі жертву.
Я виконаю те, що пообіцяв.+
Спасіння — від Єгови».+
10 Згодом Єгова звелів рибі — і вона викинула з себе Йо́ну на берег.
3 Після цього Єгова вдруге звернувся до Йо́ни:+ 2 «Встань, піди до Ніне́вії,+ до того великого міста, і проголоси те, що я тобі говорю».
3 Тож Йо́на, послухавшись слова Єгови, встав і пішов до Ніне́вії.+ А Ніне́вія була дуже великим містом*, на три дні ходи. 4 Йо́на ввійшов у місто і цілий день ішов та проголошував*: «Ще 40 днів, і Ніне́вія буде зруйнована».
5 Тоді мешканці Ніне́вії повірили в Бога.+ Вони оголосили піст, і всі — від малого до великого — одягнули мішковину. 6 Коли ж ця звістка дійшла до царя Ніне́вії, він встав зі свого трону, скинув царське вбрання, одягнув мішковину і сів у попіл. 7 Потім він звелів проголосити по всій Ніне́вії від імені царя і його вельмож такий наказ:
«Хай не торкаються їжі ані люди, ані тварини, ні череди, ні отари. Нехай ніхто нічого не їсть і не п’є води. 8 Нехай люди вкриють мішковиною себе і тварин. Нехай палко благають Бога і хай кожен покине свої неправедні дороги та більше не чинить насилля. 9 Хто знає, може, правдивий Бог змінить своє рішення* і не зробить того, що задумав. Може, він стримає свій палючий гнів, щоб ми не загинули».
10 Коли правдивий Бог побачив усе це, побачив, що вони покинули неправедні дороги,+ то змінив своє рішення* і не навів на них лиха.+
4 Але Йо́ні це дуже не сподобалось, і він розгнівався. 2 Тож він став молитися до Єгови: «Єгово, хіба не цього я боявся, коли ще був у своєму краї? Тому я спочатку і намагався втекти до Таршı́шу.+ Я знав, що ти Бог співчутливий* і милосердний, негнівливий і сповнений відданої любові,+ знав, що тобі боляче дивитися на лихо. 3 Прошу, Єгово, забери моє життя*. Ліпше мені померти».+
4 Але Єгова запитав: «Гадаєш, твій гнів справедливий?»
5 Тоді Йо́на вийшов з міста і сів навпроти нього, зі східного боку. Там він зробив собі навіс і сів у його тіні, аби побачити, що буде з містом.+ 6 Тим часом Єгова Бог зростив тикву*, щоб над головою Йо́ни утворилася тінь і щоб йому стало легше. Йо́на дуже втішився тій тикві.
7 Проте наступного дня, на світанку, правдивий Бог звелів черв’яку підточити тикву, і вона зів’яла. 8 Коли засяяло сонце, Бог навів палючий східний вітер. Сонце так припекло Йо́ні голову, що він мало не зомлів. Він став просити собі смерті*, кажучи: «Ліпше б я помер!»+
9 Тоді Бог запитав Йо́ну: «Чому ти розгнівався через тикву? Гадаєш, твій гнів справедливий?»+
Йона відповів: «Так, і я настільки розгнівався, що мені аж жити не хочеться». 10 На це Єгова сказав: «Тобі стало шкода тикви, якої ти не доглядав і не зрощував. Вона за ніч виросла і за ніч пропала. 11 А хіба я не повинен був пошкодувати Ніне́вію, це велике місто?+ У ньому ж понад 120 000 мешканців, які навіть не можуть відрізнити правильне від неправильного*, та ще й багато худоби».+
Озн. «голуб».
Або «палубного судна».
Або «поклоняюся».
Або «намагались пробитися крізь бурю».
Або «через душу цього чоловіка».
Букв. «утроби».
Або «шео́лу», тобто спільної могили людства. Див. глосарій.
Або «води огорнули мене аж до душі».
Або «душа».
Або, можливо, «зрікаються своєї відданості».
Букв. «великим містом для Бога».
Або, можливо, «а тоді почав проголошувати».
Або «пожалкує».
Або «пожалкував».
Або «ласкавий».
Або «душу».
Очевидно, йдеться про тикву-горлянку (Lagenaria siceraria). Або, можливо, «рициновий кущ».
Або «просити, щоб його душа померла».
Або «праву руку від лівої».