Псалом

2 Чого то племе́на бунтують,

а наро́ди задумують ма́рне?

2 Зе́мні царі повстають,

і князі нара́джуються ра́зом

3 „Позриваймо ми їхні кайда́ни,

і поскидаймо із себе їхні пу́та!

4 Але Той, Хто на небеса́х* пробува́є — посміється,

Владика їх висміє!

5 Він тоді в Своїм гніві промовить до них,

і настра́шить їх Він у Своїм пересе́рді:

6 „Я ж помазав Свого Царя

на Сіон, святу го́ру* Свою.

7 Я хочу звістити постанову:

Промовив до Мене Господь: Ти Мій Син,

8 Жадай Ти від Мене, —

і дам Я наро́ди Тобі, як спадщину Твою,

9 Ти їх повбиваєш залізним жезло́м,

потовчеш їх, як по́суд ганча́рський“.

10 А тепер — помудрійте, царі,

навчіться ви, су́дді землі:

11 Служіть Господе́ві зо стра́хом,

і радійте з тремтı́нням!

12 Шануйте Сина, щоб Він не розгнівався,

і щоб вам не загинути в дорозі,*

бо гнів Його незаба́ром запа́литься.

Блаженні усі, хто на Нього надı́ється!